Ухвала суду № 53330993, 05.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/7840/14 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.

Провадження № 22-ц/783/6827/15 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія:48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,

за участю секретаря Іванової О.О.,

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Залізничний районний відділ у м. Львові ДМС України про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу батька, та надання дозволу на виготовлення проїздного документа дитині для виїзду за кордон без згоди батька,-

в с т а н о в и л а :

10 листопада 2014 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон та оформлення проїзного документу дитини без згоди батька, покликаючись на те, що у неї з відповідачем є спільні неповнолітні сини: ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_3.) та ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_4). Після їхнього розлучення молодший син, ОСОБА_8, постійно проживає з нею, та перебуває на її утриманні. Позивачка не може оформити проїзний документ дитини для виїзду за кордон, та отримати згоду його батька - ОСОБА_4 на виїзд, що передбачається законодавством України. На її неодноразові звернення з проханням надати нотаріальну згоду, відповідач відмовлявся вчинити таку дію, або ж просто їх ігнорував. 15 липня 2014 року позивачем було направлене письмове звернення відповідачу з проханням надати нотаріальну посвідчену згоду на тимчасову поїздку їхнього сина ОСОБА_9 до Болгарії в її супроводі з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року, а також нотаріальну посвідчену згоду на вклеєння фотокартки ОСОБА_8 у її паспорт. Однак, відповідач не оформив необхідні документи і надіслав письмову відповідь з відмовою в задоволенні її прохання. За відсутності згоди одного з батьків щодо виїзду неповнолітнього громадянина України за кордон, позивачка була змушена звернутися до суду.

25 лютого 2015 року позивачем ОСОБА_5 було подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій просила:1) надати дозвіл на тимчасові виїзди за межі України малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон у всі країни світу, до досягнення дитиною повноліття, без нотаріально посвідченого дозволу (заяви) батька, ОСОБА_4;2) надати дозвіл на оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон для малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України без нотаріально посвідченого дозволу (заяви) батька, ОСОБА_4.

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 24 червня 2015 року позов задоволено частково. Вирішено: надати дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення паспорту - проїздного документа для виїзду за кордон неповнолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди батька ОСОБА_4; надати дозвіл неповнолітній дитині ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 на багаторазовий тимчасовий виїзд за кордон без згоди та супроводу ОСОБА_4, строком на два роки. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26 серпня 2015 року заяву відповідача ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 червня 2015 року - залишено без задоволення.

На заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова відповідачем ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу. Просить оскаржене рішення скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим, таким, що постановлене з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки зроблені у ньому не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначав, що позивачка жодного разу не просила у нього надати дозвіл на виготовлення проїзного документу на дитину, а просила надати дозвіл на вклеєння фотокартки дитини в її паспорт. Він заперечував вклеєння фотокартки сина в паспорт позивача з тих підстав, що це б позбавило його можливості подорожувати з сином на що він також має право і намір реалізувати його. Додатково покликається на те, що позивачка свідомо використовує суд, як засіб досягнення мети - виїзд за кордон з його малолітнім сином без його відома. На підтвердження викладеного, він надавав докази - ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 квітня 2013 року відповідно до якої , ОСОБА_5 визнала факт недопуску батька до малолітнього сина ОСОБА_9. Крім того, відповідач надавав суду велику кількість виконавчих документів, вимог та постанову про привід ОСОБА_5 до ВДВС по виконавчому провадженню про примусове виконання рішення суду, яким ОСОБА_5 зобов"язано не чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином. Відповідач стверджує, що згідний надати дозвіл на виготовлення окремого проїзного документа, готовий надавати строкові дозволи на перетин Державного кордону сина, однак, має право знати куди, на скільки, для чого та в супроводі кого виїжджає його малолітній син ОСОБА_8. Також, відповідач в порушення судом норм матеріального права, покликається на ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», згідно якого не передбачено надання дозволу на багаторазове вивезення дитини за кордон, тим більше без зазначення країни, мети поїздки та терміну перебування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника третьої особи на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія судів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, з наступних мотивів.

Оскаржуваним рішенням було встановлено, що батьки неповнолітнього ОСОБА_8 не проживають разом, батько ОСОБА_4 вчиняє перешкоди у тимчасовому виїзді дитини за кордон, а тому суд дійшов до висновку про доцільність надання дозволу на виїзд неповнолітнього ОСОБА_8 за кордон у супроводі матері ОСОБА_5, а також на виготовлення до цього проїзного документа дитини , без згоди батька , у вказаний проміжок часу та держави прямування , що повністю відповідатиме інтересам дитини.

Колегія суддів погоджується із правильністю оскаржуваного рішення, а доводи апеляційної скарги розглядає , як такі що не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 141 СК України , мати, батько, мають рівні права та обов»язки щодо дитини, незалежно від того чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов»язків щодо дитини.

У відповідності до ч. ч. 2, 4 ст. 150 СК України батьки зобов»язані піклуватися про здоров»я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов»язані поважати дитину.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов»язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Доказами у справі вірно встановлено, що не надаючи згоди позивачеві у виготовленні проїзних документів для виїзду дитини за кордон, та не надаючи згоди на багаторазові тимчасові виїзди дитини за кордон, відповідач здійснює свої батьківські права щодо дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з матір»ю , всупереч інтересам цієї дитини. Дана обставина доводиться письмовою відповіддю відповідача від 15.08.2014 року на звернення позивача з приводу дачі згоди на тимчасову поїздку дитини в Болгарію, у якій відмову у дачі такої згоди відповідач мотивує, зокрема, тим що позивач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_8, налаштовує цю дитину проти нього, що позивач самоусунулася від участі у вихованні старшої дитини сторін - ОСОБА_7, крім цього посилається на те, що позивач забула повернути йому деякі документи (а.с. 10) . Тобто, відмова відповідача у дачі згоди на виїзд дитини за кордон не ґрунтується на захисті інтересів дитини, а грунтується на особистих конфліктних відносинах , які склалися між відповідачем і позивачем.

Тому колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення, яким було частково задоволено позов, шляхом: надання дозволу позивачеві на виготовлення паспорту - проїздного документа для виїзду за кордон неповнолітньої дитини ОСОБА_8, року народження без згоди батька (відповідача), та надання дозволу цій дитині на багаторазовий тимчасовий виїзд за кордон без згоди та супроводу відповідача , строком на два роки, є справедливим і спрямованим на захист інтересів дитини, та жодним чином не порушує батьківських прав відповідача.

У відповідності до ч. ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином зважаючи на вищенаведені обставини справи, та враховуючи норми матеріального права , які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак апеляційну скаргу належить відхилити, оскаржуване рішення - залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ч. ч. 1, 2 ст. 315, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4- відхилити.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді: Приколота Т.І.

Федоришин А.В.