Вирок № 53328673, 11.11.2015, Василівський районний суд Запорізької області

311/3919/15-к

1-кп/311/346/2015

11.11.2015

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року м.Василівка

Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Яблонській Я.Л.,

за участю прокурора Соловей Т.М.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Василівка кримінальне провадження у відношенні:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має повну середню освіту, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, не працюючого, зареєстрований та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) 04.01.2001 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.206, ст.229-6 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання покарання на 1 рік 6 місяців; 2) 10.01.2002 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.43 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років 3 місяців позбавлення волі, 09.04.2005 року звільнений з Вільнянської ВК Запорізької області (№20) по закінченню строку відбуття покарання; 3) 20.03.2008 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.315, ч.1 ст.309, ч.2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст.ст.70,75,76 КК України до 5 років позбавлення волі з випробувальним строком 3 роки; 4) 16.06.2014 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.186 КК України, із застосуванням ст.75 КК України до 4 років позбавлення волі з випробувальним строком 2 роки. На теперішній час перебуває на обліку у Дніпрорудненському підрозділі кримінально-виконавчій інспекції Василівського району Державної пенітенціарної служби в Запорізькій області,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

22.09.2015 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, ОСОБА_3, знаходячись поблизу вхідних дверей в кафе «Шашличка» по вул. Леніна, 2а, діючи з прямим умислом, направленим на заволодіння майном ОСОБА_1, повторно, відкрито викрав з рук ОСОБА_1, який стояв поблизу входу в кафе, чоловічу сумку, яка для потерпілого матеріальної цінності не представляє, в якій знаходилися: окуляри для корегування зору, які для потерпілого матеріальної цінності не представляють, пластикова картка «ПриватБанк» № 5168757293857712, на якій грошових коштів не було, та яка для потерпілого матеріальної цінності не представляє, ключі від автомобіля «Москвич», які для потерпілого матеріально цінності не представляють, ключ від вхідних дверей гаража, який для потерпілого матеріальної цінності не представляє, пачка з вологими серветками «Lili», яка для потерпілого матеріальної цінності не представляє,

мобільний телефон «Nokia 105», імей: 356464067540656, вартість якого, згідно висновку експерта № 2269 від 02.10.2015 року, складає 430 гривень 32 копійки, в якому була сім-картка оператора мобільного зв'язку «Київстав» за абонентським номером № НОМЕР_1, яка для потерпілого матеріальної цінності не представляє, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 430 гривень 32 копійки.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, проти фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, не заперечує та суду пояснив, що за тиждень до подій 22.09.2015 року у нього викрали сумку-барсетку чорного кольору в той час, коли він знаходився в кафе «шашличка» міста Дніпрорудне та купував пиріжки. З цього приводу до правоохоронних органів не звертався, заяв не писав, оскільки не вважав за потрібне. Вирішив самостійно розшукати злочинця. Один з його знайомих по імені Славик повідомив, що крадіжку його сумки начебто вчинив ОСОБА_1, якого він знає зі слів покійного батька, коли вони разом працювали на підприємстві. Та 22.09.2015 року, коли він підходив до кафе «Шашличка», то біля вхідних дверей цього кафе побачив ОСОБА_1, який курив. ОСОБА_1В, перебував у стані алкогольного спяніння. Побачивши в руках ОСОБА_1 сумку чорного кольору, яка зовнішні була дуже схожа на його сумку-барсетку, він нічого не пояснюючи, вихопив з рук ОСОБА_1 цю сумку та пішов додому. По путі слідування додому сумку не розкривав, а лише вдома, коли придивився до сумки та відкрив її, впевнився, що сумка належить не йому і як в подальшому з»ясувалося, його ввели в оману. В сумці знаходилися ключі, картка ПриватБанку, мобільний телефон «Нокиа», який періодично дзвонив, тому він витягнув з нього сім-картку та вставив свою. Оскільки було пізно, після 19-00 години, то до кафе він вирішив не повертатися, а сумку віддати ОСОБА_1 на наступний день в цьому ж кафе. При цьому адресу місця проживання потерпілого він не знав. Повернути потерпілому сумку з речами йому не вдалося, оскільки на наступний день був затриманий працівниками міліції, яким віддав сумку ОСОБА_1 разом з речами. Вчиняти грабіж наміру не мав, оскільки його ввели в оману друзі, які вказали на ОСОБА_1. як на особу, яка викрала раніше його власну сумку-барсетку. Викравши у потерпілого сумку, яку вважав своєю, таким чином вирішив відновити справедливість. У вчиненому розкаюється, просить суд суворо його не карати та не позбавляти волі.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що наприкінці вересня 2015 року, точної дати не пригадує, він йшов з дачі, по путі зайшов до кафе «Шашличка», що розташоване у м.Дніпрорудне.У бармена по імені Славік замовив 200 мл вина, які випив та направився до виходу з кафе. Коли відчинив вхідні двері, відчув, як двоє чоловіків його взяли під руки та почали виривати сумку-барсетку чорного кольору з червоними полосами, ремінь якої був протягнутий через плече. Обличчя чоловіків чітко не розглядів, так як його осліпило сонце, коли він виходив на вулицю з темного приміщення кафе. Він намагався вчинити опір нападникам, завалив одного на землю, та відразу відчув удар по голові сзаду, внаслідок чого короткочасно втратив свідомість. Як опритомнів, побачив, що поряд нього вже нікого немає та відсутня сумка, яку він завжди носить через плече. В його сумці знаходилися окуляри, пластикова картка «ПриватБанк», на якій були незначні грошові кошти в сумі близько 100 гривень, ключі від автомобіля «Москвич» та ключі від вхідних дверей гаража, пачка з вологими серветками, а також мобільний телефон «Нокиа» синього кольору. Після нападу він відразу ж підійшов до бармена, розповів йому, що сталося та попросив його викликати працівників міліції. Наряд міліції приїхав через 30 хвилин, весь цей час він знаходився в приміщенні кафе «Шашличка». Сумку йому ніхто того ж дня не повернув, тому він звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про злочин. До лікарні з приводу тілесних ушкоджень не звертався, від проходження судово-медичної експертизи відмовився, пояснюючи тим, що є особою похилого віку та немає коштів на придбання ліків. Через день працівники міліції повернули йому викрадену у його сумку-барсетку разом з речами. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 немає. На суворій мірі покарання не наполягає.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого,дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_2 При цьому, судом зясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиції є добровільними, а також розяснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному суді.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст.186 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, які помякшують та обтяжують його покарання.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів та злочинів, повязаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, судимість за які на теперішній час не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, певних висновків для себе не зробив та знову, в період випробувального строку, встановленого вироком Василівського районного суду Запорізької області від 16.06.2014 року, вчинив корисливий злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів, що свідчить про небажання ОСОБА_2 робити для себе належні висновки та ставати на шлях виправлення. Разом з тим, ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому розкаявся, в ході судового розгляду кримінального провадження активно сприяв встановленню істини, в залі судового засідання попросив вибачення у потерпілого, заподіяна потерпілому ОСОБА_1 матеріальна шкода на теперішній час відшкодована у повному обсязі шляхом повернення потерпілому ОСОБА_1 працівниками міліції викраденого майна, що суд відносить до обставин, які помякшують покарання. До обставин, які обтяжують покарання, суд відносить рецидив злочинів та вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення у відношенні особи похилого віку - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3. На теперішній час ОСОБА_2 ніде не працює, суспільно корисною працею не займається, постійного джерела прибутку не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей немає, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває. За місцем проживання характеризується посередньо, скарг від сусідів не надходило. З урахуванням тяжкості, характеру та обставин вчинення кримінального правопорушення, та враховуючи позицію потерпілого, який на теперішній час претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_2 не має, цивільний позов не заявляв, на суворій мірі покарання ОСОБА_2 не наполягає, а також враховуючи особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів та злочинів проти життя та здоров»я особи, був неодноразово засуджений за вчинення корисливих злочинів, які на теперішній час не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, певних висновків для себе не зробив та знову, в період випробувального строку, встановленого вироком Василівського районного суду Запорізької області від 16.06.2014 року, вчинив злочин проти власності, який відноситься до категорії тяжких злочинів та відносно особи похилого віку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, в судовому попросив вибачення у потерпілого формально, та враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства та вважає необхідним призначити йому покарання, повязане з позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України в межах санкції вказаної статті та при призначенні покарання застосовує положення ст.71 КК України.

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Разом з тим, відповідно до положень ч.3 ст.118, ч.2 ст.124 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні судової товарознавчої експертизи у даному кримінальному провадженні № 2269 від 02.10.2015 року в розмірі 184,14 грн.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, а саме: чоловічу сумку, мобільний телефон «Nokia 105», імей: 356464067540656, сім-картку оператора мобільного зв'язку «Київстав», пластикову картку «ПриватБанк» на ім»я ОСОБА_1, ключі від автомобіля, ключ від дачі, окуляри для корекції зору, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_1, згідно розписки від 24.09.2015 року, суд вважає необхідним залишити за належністю у розпорядженні потерпілого ОСОБА_1 Запобіжний захід, обраний в ході досудового розслідування відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов»язання, згідно ухвали слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 21.10.2015 року, суд вважає необхідним змінити на тримання під вартою у звязку з призначенням йому покарання, пов»язанного з позбавленням волі, та вважає необхідним взяти ОСОБА_2 під варту в залі суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд, -

П Р И С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у вигляді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, невідбутого покарання за вироком Василівського районного суду Запорізької області від 16 червня 2014 року, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді пяти років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 відраховувати з 11 листопада 2015 року.

Змінити ОСОБА_2 запобіжний захід з особистого зобовязання на тримання під вартою до набрання вироком законної сили, та взяти ОСОБА_2 під варту в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (одержувач УК у Шевченківському районі м.Запоріжжя/Шевч./24060300, р/рахунок № 31116115700009, МФО - 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області) процесуальні витрати, повязані із залучення експерта при проведенні судової товарознавчої експертизи у даному кримінальному провадженні № 2269 від 02.10.2015 року - в розмірі 184 (сто вісімдесят чотири) гривні 14 копійок.

Речові докази у даному кримінальному провадженні чоловічу сумку, мобільний телефон «Nokia 105», імей: 356464067540656, сім-картку оператора мобільного зв'язку «Київстав», пластикову картку «ПриватБанк» на ім»я ОСОБА_1, ключі від автомобіля, ключ від дачі, окуляри для корекції зору, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_1, згідно розписки від 24.09.2015 року - залишити у розпорядженні потерпілого ОСОБА_1 за належністю.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,

якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_5