Ухвала суду № 53328528, 10.11.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 301/914/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

10 листопада 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КОЖУХ О.А., ГОТРИ Т.Ю.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Іршавська районна державна адміністрація Закарпатської області як орган опіки та піклування, до ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі в її вихованні, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Іршавського районного суду від 30 червня 2015 р., -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 05.05.2015 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_4 мотивуючи наступним. 03.09.2013 сторони уклали шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5. Спільне життя у сторін не склалося через систематичне втручання до нього батьків дружини, між сторонами стали виникати конфлікти чи не з кожного побутового питання, що зрештою змусило позивача залишити будинок батьків дружини, де проживала сім'я. Тож сторони проживають окремо, хоча шлюб наразі не розірваний. Після припинення спільного проживання між сторонами одразу виникли непорозуміння з приводу участі батька у вихованні дитини та у спілкуванні з нею. Відповідач почав створювати штучні перешкоди для зустрічей позивача із сином, зокрема, безпричинно відмовляється пускати позивача до будинку, де проживає із дитиною, не приймає подарунків для сина та грошову допомогу на його утримання. Такі факти мали місце у 2014 році та у 2015 році після повернення позивача із зони антитерористичної операції. Тим часом, позивач намагається налагодити нормальний зв'язок з дитиною, брати участь в її вихованні, утриманні, забезпечувати її усім необхідним для розвитку тощо.

Оскільки спроби вирішити розбіжності, що виникли, за домовленістю з відповідачем виявилися марними, позивач звернувся до органу опіки та піклування. 17.10.2014 рішенням № 9 комісія з питань захисту прав дитини Іршавської РДА визначила порядок участі батька у спілкуванні із сином та в його вихованні, за яким зустрічі передбачалися один раз на тиждень кожної суботи з 17-00 до 18-00 у матері та за її присутності в АДРЕСА_1, а відповідача було зобов'язано не чинити позивачу перешкод у вільному спілкуванні із сином. Втім, відповідач не виконує цього рішення. Позивач любить сина, хоче особисто бачитися з ним, однак, у позасудовому порядку сторони не можуть вирішити питання про участь батька у вихованні сина, мати дитини не бажає укласти й договір щодо порядку виконання позивачем батьківських обов'язків.

Посилаючись на ці обставини, на положення ст.ст. 19, 141, 150, 153, 157 СК України, на інші норми законодавства щодо права батька на спілкування із сином та на участь у його вихованні, вказуючи на відсутність підстав для обмеження його в цьому праві та на неправомірність вчинення відповідачем перешкод у здійсненні батьківських прав, позивач просив зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод у вихованні та у вільному спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і визначити способом участі у вихованні дитини особисте спілкування під час побачень, встановлених два рази на тиждень: кожної суботи або неділі з 17-00 до 19-00 к.ч., а також середи з 17-00 до 19-00 к.ч. під час прогулянок у присутності матері за місцем її фактичного проживання, яким на день звернення до суду є будинок АДРЕСА_1. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням Іршавського районного суду від 30.06.2015 позов задоволено частково: зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; визначено такий спосіб участі батька у вихованні сина: ОСОБА_1 має право не менше ніж два рази на тиждень, а саме - кожної середи та кожної неділі з 15-00 до 16-00 к.ч. спілкуватися із сином ОСОБА_5 за місцем фактичного проживання матері дитини ОСОБА_4, яким на день розгляду справи є АДРЕСА_2, у присутності матері дитини. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 243,60 грн у відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Відповідач ОСОБА_4 рішення суду оскаржила, вважає його ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, зокрема, на те, що суд необґрунтовано розглянув справу в її відсутність та у відсутність її представника, суд повинен був ухвалити заочне рішення, чого не зробив. Суд неповно з'ясував обставини справи та не врахував особу позивача, який поводиться агресивно, є неврівноваженим, постійно свариться з відповідачем, батьками відповідача, лякав дитину тощо. Тому батько негативно впливає на дитину та шкодить її нормальному розвитку. Висновки суду про надання батьком матеріальної допомоги на дитину не відповідають обставинам справи, оскільки добровільно така допомога не надавалася, а за позовом матері дитини суд ухвалив рішення про стягнення з батька аліментів, які той наразі сплачує по 550,00 грн щомісячно. З огляду на викладене, апелянт просить змінити рішення суду і встановити, що батько має право один раз на тиждень в робочий день (середу) з 15-00 до 16-00 спілкуватися з малолітнім сином за місцем проживання матері дитини та в її присутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який апеляцію не визнав, взявши до уваги, що відповідач ОСОБА_4 та її представник адвокат Азарова І.В. про час і місце розгляду справи апеляційним судом були повідомлені належним чином з дотриманням положень ст. 74 ч.ч. 4, 5, ст. 76 ч.ч. 5, 8 ЦПК України, до суду не з'явилися, клопотань з приводу розгляду справи не подавали, розглянувши справу на підставі ст. 305 ч. 2 ЦПК України у відсутність відповідача, його представника та представника третьої особи, обговоривши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності в межах задоволених вимог. Рішення суду відповідає вимогам закону, обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дано правильну оцінку.

Встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 уклали 03.09.2013 шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5. Сторони тривалий час не проживають разом, позивач зареєстрований і проживає в АДРЕСА_3, відповідач зареєстрований і проживає у АДРЕСА_2, син ОСОБА_5 проживає з матір'ю. Сторони не можуть дійти згоди щодо участі батька у вихованні сина та у спілкуванні з ним, батько дитини не має змоги бачитися з дитиною внаслідок відсутності згоди матері на це. Ці факти підтверджуються відповідними свідоцтвами, листом Служби у справах дітей Іршавської РДА від 01.10.2014 № 01-14/396, протоколом № 9 засідання комісії з питань захисту прав дитини Іршавської РДА від 17.10.2014, іншими матеріалами справи (а.с. 5-8, 11, 21 та ін.) і не заперечуються сторонами.

Внаслідок наявності для батька перешкод у вихованні сина та у спілкуванні з ним Іршавська райдержадміністрація як орган опіки та піклування склала 27.05.2015 висновок (вих. № 02-27/1243), яким підтримала рішення комісії з питань захисту прав дитини Іршавської РДА від 17.10.2014 і визначила ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні сина ОСОБА_5 у вигляді побачень батька з малолітньою дитиною один раз на тиждень кожної суботи з 17-00 к.ч. до 18-00 к.ч. у матері дитини та в її присутності, а ОСОБА_4 зобов'язала не чинити перешкод та сприяти батьку дитини у побаченнях та у спілкуванні із сином (а.с. 40-41). У подальшому орган опіки та піклування за заявами ОСОБА_1 і ОСОБА_4 щодо врегулювання побачень батька з дитиною склав 11.06.2015 новий висновок (вих. № 02-33/1369), яким встановив такий графік побачень батька із сином: один з вихідних днів (субота або неділя) з 15-00 до 17-00 к.ч. за місцем проживання матері дитини за адресою АДРЕСА_2, за взаємною домовленістю між батьками дитини в кожному конкретному випадку; в один з робочих днів (з понеділка по четвер) з 15-00 до 17-00 к.ч. за місцем проживання матері дитини за адресою АДРЕСА_2, за взаємною домовленістю між батьками дитини в кожному конкретному випадку (а.с. 58). Розбіжності у зазначенні адреси місця проживання матері дитини (будинок АДРЕСА_1 і будинок АДРЕСА_2) представник позивача апеляційному суду пояснив помилкою, фактично йдеться про будинок АДРЕСА_2, реєстрація в якому ОСОБА_4 підтверджена документально і який своїм місцем проживання зазначає сам відповідач.

СК України встановлює правила, за якими мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини; проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст. 141); батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (ст. 151 ч. 1); батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ст. 155 ч. 2); питання виховання дитини вирішується спільно; той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею; той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ст. 157 ч.ч. 1-3); якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод; суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування; в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (ст. 159 ч.ч. 1, 2).

Особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами та здійснює своє право на захист (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 10 ч. 1, ст. 11 ч. 2 ЦПК України); кожна сторона зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 10 ч.ч. 2, 3, ст. 11 ч. 1, ст.ст. 57-61 ЦПК України).

Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин наведені вище та інші норми закону, якими вони регулюються. Суд дійшов вірного висновку про необхідність забезпечення можливості батьку реалізувати право на участь у вихованні сина та на спілкування з ним як таке і обґрунтовано констатував відсутність у справі доказів, які б перешкоджали захисту відповідних прав батька. Були враховані й дані про особу батька, який характеризується як розважлива і стримана людина тільки позитивно, в т.ч., був мобілізований на військову службу, проходив таку з 30.05.2014, а з 02.02.2015 по 10.03.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції (а.с. 9, 10, 59). Водночас суд врахував і позицію відповідача, вік дитини, інші обставини, що мають значення, та беручи до уваги, що висновок органу опіки та піклування не є абсолютним (ст. 19 ч. 6 СК України, ст. 212 ч.ч. 1-3 ЦПК України), скоротив визначений органом опіки та піклування час спілкування батька з дитиною до двох годин на тиждень протягом двох днів, а також обумовив ці зустрічі присутністю матері дитини. Батько з таким рішенням суду погодився, отже, вважає, що така форма його участі у вихованні дитини відповідає як її інтересам, так і враховує інтереси та певне занепокоєння матері дитини.

Предметом доказування (ст. 179 ч. 1 ЦПК України) для ОСОБА_4 її заперечень проти позову та щодо підстав, якими обґрунтовувалася апеляція, є факти, які повинні підтверджувати доводи стосовно негативних характеристик особи батька дитини, негативного впливу спілкування батьком з дитиною на розвиток дитини тощо. Доказів на підтвердження відповідної правової позиції відповідача, апелянта не було надано ані в суді першої інстанції, ані на стадії апеляційного розгляду справи, тому відповідні твердження є припущеннями, які до уваги не беруться. Питання участі батька у матеріальному утриманні дитини самі по собі не впливають на право батька, який проживає окремо від дитини, зустрічатися та спілкуватися з дитиною, не можуть бути перешкодою для цього, ці питання знаходяться за межами даного спору та відповідного предмета доказування і можуть вирішуватися окремо як за домовленістю сторін, так і судовим порядком у контексті можливості та відповідних умов надання такого утримання.

Колегія суддів не може погодитись із вимогою апеляції про скорочення часу спілкування батька із сином до однієї години в робочий день і в робочий час. Суд першої інстанції удвічі зменшив час спілкування батька з дитиною порівняно з тим, який просив позивач, і обґрунтовано одним з днів спілкування визначив вихідний день, що забезпечує більш повноцінний контакт батька з дитиною, спільний відпочинок, розваги тощо. Спілкування батька з дитиною протягом однієї години в робочий день і в робочий час, як про це просить мати дитини, вочевидь невиправдано та істотно обмежує позивача в його праві, практично нівелює можливість спілкування, тоді як регулярний і достатньо тривалий нормальний контакт батька із сином є важливим для виховання дитини. Понад те, присутність матері під час зустрічей батька з дитиною мінімізує ймовірність виникнення небажаних для дитини ситуацій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 та її представник адвокат Азарова І.В. належно повідомлялися судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, однак, ані відповідач, ані його представник у жодне судове засідання не з'явилися. При цьому, щодо останніх двох судових засідань: заявою від 22.06.2015 представник Азарова І.В. просила суд відкласти розгляд справи, призначений на 22.06.2015, у зв'язку з хворобою ОСОБА_4, що підтверджується довідкою лікаря від 22.06.2015, сам представник в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, розгляд справи було відкладено на 30.06.2015 (а.с. 47-50); заявою від 30.06.2015 представник Азарова І.В. знову просила відкласти розгляд справи через хворобу відповідача, що підтверджується довідкою від 30.06.2015, сам представник в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив і про відкладення розгляду справи через неможливість своєї участі в судовому засіданні не просив, 30.06.2015 справу було вирішено по суті (а.с. 56, 57, 60-67). Таким чином, представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Азарова І.В. не виконала свого обов'язку повідомити суд про причини своєї неявки в судове засідання, внаслідок чого вважається, що представник сторони не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ст. 27 ч. 3, ст. 77 ч. 2 ЦПК України).

За наведених обставин суд першої інстанції мав підстави для розгляду справи у відсутність сторони відповідача та постановлення заочного рішення (ст. 169 ч. 4, ст. 224 ч. 1 ЦПК України), але ухвалив рішення в загальному порядку. Попри це, на правильність по суті вирішення спору зазначена обставина не вплинула. Так, відповідач не був позбавлений можливості як брати участь у судових засіданнях, так і подати свої письмові заперечення, пояснення, докази, чого, розпоряджаючись своїми процесуальними правами вільно, на свій розсуд, не зробив. Відповідач користувався правовою допомогою адвоката. Тож процесуальне право відповідача на захист від позову не можна визнати порушеним, таке право було забезпечене. Доводи апеляції про те, що представник відповідача адвокат Азарова І.В. з поважної причини не з'явилася до суду 30.06.2015 позаяк у цей час брала участь у розгляді в цьому суді іншої цивільної справи не можуть бути враховані. По-перше, подаючи 30.06.2015 відповідну заяву представник про таке суд не повідомляв і відповідного клопотання не заявляв; по-друге, обов'язком адвоката є така організація представництва інтересів своїх клієнтів, яка б не шкодила жодному з них та передбачала б своєчасне і належне врегулювання процесуальних питань, що випливають з представництва кількох клієнтів; по-третє, за загальним правилом можливість розгляду справи у відсутність сторони відповідача, належно повідомленої про час і місце розгляду справи, не пов'язується з поважністю причини неявки цієї сторони в судове засідання.

Немає підстав вважати порушеними процесуальні права відповідача і в контексті можливості перегляду заочного рішення суду. Скасування заочного рішення пов'язується із сукупністю відповідних для цього підстав: неявка відповідача в судове засідання та неповідомлення про причини неявки з поважних причин; посилання на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (ст. 232 ч. 1 ЦПК України). Тим часом, у справі немає посилання на такі докази, не посилається на них сторона і в апеляції, не додала їх, тоді як не була позбавлена такої можливості, а апеляційний суд за наявності для того підстав управі застосувати положення ст. 303 ч. 2 ЦПК України.

Відтак, ухвалення в справі рішення в загальному порядку не призвело до неправильного вирішення справи, доводи апеляції законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах задоволених вимог не спростовують, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, тому на підставі ст. 308 ЦПК України скаргу слід відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 1, ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Іршавського районного суду від 30 червня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді