Рішення № 53328031, 11.10.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/5454/2015

Номер справи 243/10409/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» листопада 2015 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Хаустової Т.А.,

при секретарі - Нікіфоровій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №19 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

26 жовтня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Фонду державного майна України про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона працювала у відповідача на різних робочих місцях у період з 23 березня по 18 квітня 2000 року. Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області, справа № 2/0544/1929/2012 від 12 липня 2012 року вирішено стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» заборгованість по заробітній платі у сумі 803 грн. 40 коп.

Виконавчий лист за Рішенням суду був своєчасно наданий до ліквідаційної комісії Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод». Але до цього часу Рішення суду не виконане.

24 січня 2013 року одержано листа № 11-05-00801 Фонду Державного майна України в Донецькій області. В листі йдеться проте, що станом на 01 січня 2013 року у Реєстрі державних корпоративних прав по Донецькій області обліковується державний пакет акцій у розмірі 100% статутному капіталу Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод».

10 вересня 2013 року колектив працівників Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» звернувся із скаргою на невиконання Рішень Словянського міськрайонного суду Донецької області до Президента України.

07 жовтня 2013 року отримана відповідь з Прокуратури в Донецькій області. В ній йдеться про те, що їхня колективна скарга направлена до Головного Управління юстиції в Донецькій області за належністю.

18 жовтня 2013 року одержано лист № К-326-3992 Державної виконавчої служби України на імя ОСОБА_2 (для інформування інших). Постановою господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року 5/174Б Відкрите акціонерне товариство «Содовий завод» визнано банкрутом.

Керуючись п.7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Відділу винесені Постанови про закінчення виконавчих проваджень.

У відповідності до ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 08 листопада 2011 року) всі виконавчі документи, згідно Акту передачі виконавчих документів від 21 березня 2013 року, передані арбітражному керуючому Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод».

Додає, що позовна давність не повинна застосовуватись за вимогами про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні робітника за нормами чинного законодавства України.

В вересні 2015 року вона звернулася до Словянського міськрайонного суду Донецької області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод».

Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області, № 243/9660/15-ц, № 2/243/5077/2015 від 06 жовтня 2015 року вирішено стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 13899 грн. 60 коп. та компенсацію моральної шкоди у сумі 1500 грн.

Просить суд стягнути з Фонду державного майна України на її користь, заборгованість по заробітній платі у сумі 803 грн. 40 коп. за Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області, справа № 2/0544/1929/2012 від 12 липня 2012 року та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 13899 грн. 60 коп. та компенсацію моральної шкоди у сумі 1500 грн. за Заочним рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області, справа № 243/9660/15-ц, провадження № 2/243/5077/2015 від 06 жовтня 2015 року.

До судового засідання позивач ОСОБА_1 не з»явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. 11 листопада 2015 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просить суд розглянути справу без її участі та задовольнити її позовні вимоги. ( а.с. 14,16).

Представник відповідача Фонду державного майна України про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, що підтверджується Поштовим повідомленням про вручення судової повістки. ( а.с.15).

У відповідності до ч.5 ст. 74 ЦПК України « У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:

-юридичним особам та фізичним особам - підприємцям за адресою місцезнаходження ( місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців;

-фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку».

Відповідно до ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов»язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання ( перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобов»язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з»явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач повідомлений у встановленому порядку ( належним чином) про час і місце судового розгляду справи не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача ( представника позивача), вважає можливим відповідно до правил ч.1 ст. 224 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Представник відповідача Фонду державного майна України своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з»явився, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 224 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації моральної шкоди задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23 березня 1994 року по 18 квітня 2000 року працювала у Відкритому акціонерному товаристві «Содовий завод».

Заочним рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 12 липня 2012 року вирішено стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 803 грн. 40 коп. (а.с. 9-10).

Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2015 року вирішено стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 13899 грн. 60 коп. та компенсацію моральної шкоди у сумі 1500 грн. (а.с. 7-8)

Згідно повідомлення Фонду державного майна України в Донецькій області № 11-05-00801 вбачається, що станом на 01 січня 2013 року у Реєстрі державних корпоративних прав по Донецькій області обліковується державний пакет акцій у розмірі 100% статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод».

Відповідно до повідомлення Головного Управління Юстиції у Донецькій області № К-326-3992 від 18 жовтня 2013 року вбачається, що Постановою господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року 5/174Б Відкрите акціонерне товариство «Содовий завод» визнано банкрутом.

Згідно Довідки № 01-32/303 від 21 жовтня 2015 року вбачається, що Рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області по справі 2/243/5077/2015, № 243/9660/15-ц від 06 жовтня 2015 року за виконавчим листом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 13899 грн. 60 коп. та компенсації моральної шкоди у сумі 1500 грн. виконати не вдається можливим, так як в цілому заборгованість Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» за боргами по заробітній платі складає станом на 01 жовтня 2015 року 4118,0 тис. грн. Із заборгованості Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» перед кредиторами, в тому числі заборгованість по заробітній платі, на загальну суму більше 70 млн. грн. і було порушено справу про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод».

Виконавче провадження у відповідності з ст. 34 ч. 8 Закону України «Про виконавче провадження» при відкритті ліквідаційної процедури передається для виконання ліквідатору Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод».

Рішення судів, які прийняті в частині стягнення дійсної заборгованості по заробітній платі, яка обліковується за даними бухгалтерського обліку у Відкритому акціонерному товаристві «Содовий завод» визнаються, в іншій частині не визнаються.

У складеній ситуації Рішення судів у ліквідаційній процедурі по справі про банкрутство можуть бути прийняті до виконання тільки після проведення аукціону про продаж майна, яке в теперішній час готується до проведення продажу майна за частинами Товарної Біржі «Феміда», яка уповноважена проводити торги.

Крім цього, з 04 вересня 2003 року у відношенні Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» відкрита ліквідаційна процедура, у відповідності із ст. 23 (старий закон), ст. 38 (новий закон) і перехідними положеннями Закону України «Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який має пріоритет перед іншими законодавчими актами, забороняється у відношенні підприємства Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» приймати любі економічні санкції, що може призвести до збільшення дійсних вимог у ліквідаційній процедурі.

Відповідно, Відкрите акціонерне товариство «Содовий завод» після проведення аукціону (торгів) може приймати які-небудь міри за погашенню боргів і тільки по дійсним вимогам, як це передбачено законом, яким у ліквідаційній процедурі керується Відкрите акціонерне товариство «Содовий завод».

Враховуючи викладене, на теперішній час виконати Рішення суду по справі у відношенні ОСОБА_1 не вдається можливим. (а.с 6)

Суд не може погодитися з доводами позивача щодо того, що відповідач має нести субсидіарну відповідальність за дії Відкритого акціонерного товариства «Слов'янський керамічний комбінат» виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у звязку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Як зазначено у ч. 1 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у звязку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обовязків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у звязку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у звязку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦК України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЦК України акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про акціонерні товариства» засновниками акціонерного товариства визнаються держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, а також фізичні та/або юридичні особи, що прийняли рішення про його заснування.

Отже, ч. 2 ст. 152 ЦК України, а також ч. 2 ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном.

Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватись будь-які санкції, що обмежують їх права у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Посилання позивача на ст. 619 ЦК України є безпідставним, оскільки до спірних правовідносин має застосовуватись трудове законодавство, зокрема КЗпП, а додаткова (субсидіарна) відповідальність не може застосовуватись до трудових правовідносин, оскільки виникає лише у разі порушення зобов'язання, якого між сторонами не існувало.

Відповідно до ст.ст. 1, 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління обєктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо обєктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. До повноважень Фонду державного майна України належить погодження мирових угод, планів санації і переліків ліквідаційних мас та змін і доповнень до них у справах про банкрутство господарських організацій з корпоративними правами держави понад 50 відсотків їх статутного капіталу, які перебувають у процесі приватизації.

Враховуючи відсутність правових підстав для субсидіарної відповідальності Фонду державного майна України в результаті діяльності Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України « Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством».

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» зазначено, « що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до діючого законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:... в моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».

У відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача та вина.

Обов»язкової підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв»язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру враховуються вимоги розумності і справедливості.

Однак, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 до суду не надано доказів, які б свідчили про те, що дії відповідача є протиправними.

Згідно до Розділу 5 ЦПК України, доказами можуть бути лише ті факти, які мають документальне та фактичне підтвердження та на підставі яких в подальшому суд може дослідити їх правдивість.

Згідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин, в якій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Але, як вважає суд, позивачем ОСОБА_1 в наданій до суду позовній заяві, не вказано жодного посилання на мотиви, якими вона обґрунтовує спричинення їй моральної шкоди у розмірі 1500 грн та якими доказами моральна шкода саме в такому розмірі підтверджується.

З урахуванням положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди „позивач повинен надати докази про моральні переживання у звязку з ушкодженням здоровя, про порушення нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, дані про порушення спілкування з оточуючими людьми, дані про настання інших негативних наслідків.

Однак, як вважає суд, позивачем ОСОБА_1 доказів спричинення їй моральної шкоди діями відповідача не надано.

Крім того, у відповідності до ст. 60 ЦПК України сторона забовязана доказати ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Але позивач ОСОБА_1 в своїй позовній заяві, посилаючись на неправомірні дії відповідача не вказує, в чому конкретно полягають ці неправомірні дії, якими їй спричинено моральну шкоду у розмірі саме 1500 грн. і тому її позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

Згідно до ч. 4 ст. 88 ЦПК України «У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 23, 152, 237-1, 619, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 9 Закону України «Про акціонерні товариства», ст.ст. 38, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 1, 5 Закону України «Про Фонд державного майна України», п.п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди», суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації моральної шкоди відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Словянським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача або третьої особи, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий:

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_3