Рішення № 53327302, 05.11.2015, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження №2/263/1667/2015

Справа № 0519/12689/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Васильченко О.Г., при секретарі Дерюгіній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення коштів - грошового вкладу у розмірі 200 000 дол.США, що на день звернення до суду складає 4 254 000.00 грн., моральної шкоди у розмірі 100000 грн., відсотків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 13 568 978.05 грн.

У судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, суду пояснив, що він є клієнт банку ПАТ «Комерційний банк «Приват Банк». 26 вересня 2001 року відповідно до Договору про спеціальний строковий вклад № 791 він зобов'язався внести до каси банку 200 000 дол. США , Банк зобов'язався через 6 місяців повернути суму вкладу та сплатити 24 % річних. Вказаний Договір підписаний директором ОСОБА_2 на підставі довіреності №3878 від 26.10.2000р. З прибуткового касового ордеру №14 від 24.09.2001р. вбачається, що він вніс до каси Маріупольської філії КБ «Приватбанк» 400 000,00 доларів США, 200 000 дол.США з вказаної суми були внесені на депозитний рахунок його дочки ОСОБА_4 На підтвердження отримання банком грошових коштів головний бухгалтер ОСОБА_3 надала позивачу прибутковий касовий ордер №14 від 24.09.2001 року на суму 400000 доларів США підписаний контролером, бухгалтером і касиром Банку. Банк був зобов`язаний протягом шести місяців з дня наступного після прийняття 200 000 дол.США нарахувати на вказану суму 24 % річних на першу вимогу виплатити суму вкладу та відсотки.

Після закінчення строку договору він став вимагати видати суму вкладу, звернувся з вимогою про повернення вкладу до банку. Проте йому стало відомо, що його грошові кошти, які він передав банку, не були посадовими особами банку здані в касу банку, у зв'язку з чим проти них була порушена кримінальна справа.

Згідно Акту КРВ в м. Маріуполі від 02.04.2002р. документальної перевірки фінансової діяльності в Маріупольської філії ЗАТ КБ «Приватбанк», встановлено, що відсутні документи, які підтверджують факт надходження коштів в сумі 400 000,00 доларів США від ОСОБА_1

В процесі розслідування кримінальної справи відносно директора МФ ЗАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_6 та головного бухгалтера ОСОБА_3 встановлено, що спірний договір від імені банку був підписаний ОСОБА_6, підпису в прибутковому касовому ордері №14 від 24.09.2001 року виконана ОСОБА_3 Згідно постанови Ленінського районного суду м. Донецька від 13.03.2005 р, та 07.06.2006 p., встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 скоїли злочин у вигляді привласнення, розтрати та заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем, скоєного організованою групою, перевищення службових повноважень, які спричинили тяжкі наслідки, службове підроблення, які спричинили тяжкі наслідки, позивач вважає, що ці злочинні дії спричинили йому матеріальну шкоду в сумі. 200 000 доларів США / що станом на 07.07.2015р. згідно курсу НБУ складає 4 254 000.00 грн. /. Вважає, що відповідач повинен відповідати за їх дії на підставі ст. 441 ЦК України / в редакції 1963 р./, тому, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 були робітниками банку.

Вважає, що вказаними злочинними діями йому спричинена і моральна шкода у розмірі 100 000 грн. Крім того вважає, що відповідач зобов`язаний збитки у якості упущеної вигоди у розмірі 637 939.73 дол. США, що станом на 07.07.2015 року відповідно до курсу НБУ складає 13 568 978.05 грн.

15.10.2015 року позивачем у судовому засіданні надана заява суду про розгляд справи у його відсутність.

Представник позивача підтримала заявлені вимоги, суду пояснила, що ОСОБА_1 визнаний потерпілим по кримінальному провадженню, тому відповідач повинен нести матеріальну відповідальність.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, тому що вказана в позові сума до каси Банку не надходила, за даними бухгалтерського обліку банку, договір про спеціальний строковий вклад №791 від 26.09.2001 року не значиться, прибутковий касовий ордер №14 від 24.09.2001

року не можна прийняти як доказ внесення грошових коштів до каси банку, вважає , що постанова Ленінського районного суду м. Донецька від 07.06.2006 року про застосування відносно ОСОБА_3 не може бути прийнята судом як доказ, вважає , що ОСОБА_1 було відомо ,що грошові кошти він передає особисто ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як фізичним особам, а не банку, вважає також, що прибутковий касовий ордер, наданий позивачем є фальшивим, договір не є доказом передачі коштів, тому не може бути доказом спричинення шкоди, вважає ,що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконували при здійсненні злочину, трудові обов`язки, хоча і були на той момент працівниками банку, крім того на думку представника не може бути правовою підставою для стягнення шкоди виключно факт визнання ОСОБА_1 потерпілим у кримінальної справі на суму 200 000 дол. США.

Суд ухвалив розглянути справу у відсутності третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, про день слухання справи вони повідомлені у передбаченому законом порядку.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши по справі докази, вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст..441 ЦК УРСР, чинного на час виникнення правовідносин, організація повинна відшкодувати шкоду,заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових /службових/ обов`язків.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідносини, у силу яких одна сторона /потерпілий/ має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона /боржник/ зобов'язана відшкодувати в повному розмірі.

Відповідальність юридичної особи настає у випадках, коли особа ,з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з організацією в трудових відносинах, та шкода заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових /службових/ обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації / п. 5 постанови Пленуму ВС України від 27.03.1992 року №6 «Про практику застосування судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди/.

Відповідно до вимог ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, або вироком у кримінальній справі, що набрав законної сили, не доказуються при розгляд: інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що між позивачем та Маріупольською філією ЗАТ КБ «Приватбанк» 26.09.2001 р. укладений договір № 791 про спеціальний строковий вклад на суму 200 000 доларів США з виплатою 24 % річних на строк 6 місяців. Даний договір підписаний директором ОСОБА_2 на підставі довіреності №3878 від 26.10.2000 р. З прибуткового касового ордеру №14 від 24.09.2001 р. вбачається, що ОСОБА_1 вніс до каси Маріупольської філії КБ "Приватбанк" 400 000 доларів США.

Як вбачається з постанов Ленінського районного суду м. Донецька від 03.03.2005 р. і 07.06.2006 головний бухгалтер МФ ЗАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3, проти якої висунуто звинувачення за ст.ст. 19І ч.5, 365 ч.3, 366 ч.2 КК України в редакції 2001 р. та ст.166 ч.3 КК України в редакції 1960 р., визнана винною в скоєні зазначеного злочину , постанова суду відповідачем не оскаржена, вступила в закону силу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 визнаний потерпілим по кримінальної справі за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_3 за ст 19І ч.5, 365 ч.3, 366 ч.2 КК України в редакції 2001 р. та ст.166 ч.3 КК України в редакції 1960 р. У рамках кримінальної справи ОСОБА_1 подана позовна заява про відшкодування шкоди, заява залишена без розгляду.

Суд вважає, що питання про встановлення обставин кримінальної справи вирішено відповідно до вимог закону і згідно ст..61 ЦПК України при вирішенні цивільного спору дані обставини доказуванню не підлягають.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на час укладання договору с ОСОБА_1 були працівниками ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 директором Маріупольської філії Банку, ОСОБА_3 головним бухгалтером.

Таким чином, виходячи з того, що злочинними діями ОСОБА_2 директором Маріупольської філії Банку та головного бухгалтера МФ ПАТ КБ «Приват Банк» ОСОБА_3 під час виконання своїх службових обов'язків була спричинена шкода позивачеві, вважає необхідним покласти обов'язок по відшкодуванню цієї шкоди на відповідача та стягнути з нього користь ОСОБА_1 суму вкладу в розмірі 200 000 доларів США, що на момент розгляду справи станом на 07.07.2015 року / день подачі заяви про уточнення позовних вимог складає / 4 254 000 .00 грн. (100 доларів США = 2126.58 грн.).

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача про те, що договір, укладений з ОСОБА_1 є фальшивим доказом, в зв`язку з тим, що як пояснила представник відповідача у судовому засіданні, згідно висновку почеркознавчої експертизи, проведеної у рамках кримінального провадження, фальшивість договору не встановлена.

Крім того, при вирішення питання суд, приймає до уваги прибутковий касовий ордер №14 від 24.09.2001 року, підписаний контролером, бухгалтером, касиром Банку, згідно якого ОСОБА_1 внесено на рахунок банку 400 000 дол.США, тому що згідно висновку експерта №156 від 04.04.2002 року,

підпису в прибутковому касовому ордері №14 від 24.09.2001 року виконана ОСОБА_3 / а.с 18 т. 1/.

Суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди на суму 100 000 грн., оскільки позивачем не дані які-небудь пояснення з цього приводу, не обґрунтований розмір суми, що підлягає стягненню.

Крім того, позивачем також не дані які-небудь докази спричинення шкоди у вигляді упущеної вигоди у розмірі 13 568.978.05 грн, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову в цієї частині.

Керуючись ст.ст. 208 , 209, 212, 214, 215, 61 ЦПК України, ст.ст.440, 440-1, 441 ЦК України / в редакції 1963 p./ , суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 4 254 000. 00 грн. / чотири мільйона двісті п'ятдесят чотири тисячі грн./

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.Г. Васильченко