Рішення № 53326802, 11.11.2015, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/7578/15-ц

Провадження № 2/219/3305/2015

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 листопада 2015 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого судді Фролової Н.М., при секретарі Соколовій О.А., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Артемівську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди біржового контракту (договору купівлі-продажу) дійсною та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати угоду біржового контракту № 318-Н від 09.08.2000р. (договір купівлі-продажу) квартири АДРЕСА_1 укладеною між нею та ОСОБА_2, дійсною; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, визнати поважними причини пропуску позовної давності.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначила, що 09.08.2000 року вона та ОСОБА_2 уклали угоду за біржовим контрактом №318-Н з членом біржі Артемівського філіалу Донецької товарної біржі в особі брокера ОСОБА_3, діючого на підставі договору-доручення №848-Н з одного боку та члена біржі в особі ОСОБА_4 діючого на підставі договору - доручення №849 з другого боку від імені ОСОБА_5, уклали угоду (договір купівлі-продажу) однокімнатної №52 в будинку №59 по вул. Толбухіна в м. Артемівську загальною площею 29,50 кв.м., житловою площею 16,00 кв.м. Біржовий контракт був зареєстрований в БТІ м. Артемівська та виданий технічний паспорт на квартиру. Наразі у неї виникла необхідність розпорядитися зазначеною квартирою, однак нотаріус відмовляється реєструвати біржовий контракт, мотивуючи тим, що угода не була нотаріально посвідчена. Оскільки їй тільки тепер стало відомо, що Донецька товарна біржа засвідчила біржовий контракт, який є недійсним, що обмежує її право на власність, вона вимушена звернутися до суду з позовом про визнання договору дійсним, так як відповідач відразу ж їй передала ключі від спірної квартири. Вона запропонувала відповідачу звернутися до нотаріуса, однак вона їй відмовила.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Крім того, вказала, що оригінал біржового контракту №318-Н від 9.08.2000 року нею втрачено.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялася через оголошення у пресі, а також шляхом розміщення тексту оголошення в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в розділі «Інформація про виклик до суду сторін які проживають на не підконтрольній Україні території» Артемівського міськрайонного суду Донецької області за адресою (http://arm.dn.court.gov.ua). Відповідно до ст.224 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом установлено, що 09.08.2000 року в Артемівській філії Донецької товарної біржі продавець ОСОБА_2 в особі брокера ОСОБА_3, діючого на підставі свідоцтва члену ДТБ №308 і договору - доручення №848-Н та покупець ОСОБА_5 в особі брокера ОСОБА_4 діючої на підставі свідоцтва члену ДТБ №309 і договору - доручення №849-Н уклали угоду Біржовий контракт №318-Н (договір купівлі - продажу), відповідно до якої продавець продав, а покупець придбала: однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується завіреною КП " Артемівське бюро технічної інвентаризації" копією (а.с.43). Оригінал біржового контракту для огляду судом надано не було, зі слів позивача він загублений.

Як убачається з копії технічного паспорту на квартиру, що знаходиться у власності громадянина, довідки КП " Артемівське бюро технічної інвентаризації " №370 за інформацією станом на 31.12.2012 р., копії запису з реєстраційної книги про реєстрацію прав власності, власником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5, на підставі договору купівлі - продажу засвідченого Донецькою біржею №318 від 09.08.2000 р., зареєстровано в БТІ за реєстровим номером 7699 (а.с.33,41-42).

Як вбачається з копії свідоцтва про одруження (серія НОМЕР_1), виданого Відділом реєстрації актів громадського стану Артемівського міського управління юстиції в Донецькій області 17 серпня 2002 року, між ОСОБА_6 і ОСОБА_5, 17 серпня 2002 року укладено шлюб, актовий запис №323, після укладання шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_5 (а.с.6).

Згідно свідоцтва про шлюб (серія НОМЕР_2), виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області 27 лютого 2015 року, між ОСОБА_7 і ОСОБА_5, укладено шлюб, актовий запис 77, після укладання шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_5 (а.с.7).

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 цього Кодексу договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 47 УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Встановлено, що сторони під час укладання біржового контракту досягли згоди щодо всіх його істотних умов та виконали його, а саме: розрахунки між ними проведені повністю (п.2.1. біржового контракту), технічний паспорт на квартиру був переданий позивачу (а.с.33), ключі від квартири також були передані, однак оспорюваний договір нотаріально не посвідчений, доказів, які б свідчили про те, що відповідач ОСОБА_2 ухилялася від нотаріального оформлення угоди, позивачами не надано, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 47 цього Кодексу, для визнання біржового контракту дійсним, а також відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на оспорювану квартиру.

Щодо визнання поважними причин пропуску позовної давності суд зазначає, що до угоди, укладеної 9 серпня 2000 року, відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року щодо позовної давності підлягають застосуванню положення цього Кодексу, однак відповідно до ст. 267 ЦК України жодна із сторін спору не заявляла про її застосування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 209,214-215,224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди біржового контракту (договору купівлі-продажу) дійсною та визнання права власності,- відмовити в повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М.Фролова