Ухвала суду № 53326595, 20.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року м. Київ К/800/31592/15;К/800/36378/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В, Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги:

1. Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

2. Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року

по справі №804/8331/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод» (надалі - ПАТ «ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод»)

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Дніпродзержинська ОДПІ),

третя особа: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі - СДПІ з обслуговування ВПП у м.Дніпропетровську)

про встановлення відсутності компетенції, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд встановити відсутність компетенції (повноважень) відповідача по проведенню позапланової виїзної перевірки без наявності рішення суду, а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Дніпродзержинську №0002392301/0 від 29.09.2010 року.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За наслідками останнього перегляду постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 року в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, Дніпродзержинська ОДПІ звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Також, погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою звернулась СДПІ з обслуговування ВПП у м.Дніпропетровську, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємних значень з ПДВ, що декларувались в липні, серпні, вересні, жовтні 2008 року, лютому, березні, жовтні, листопаді 2009 року, січні, лютому 2010 року, за результатами якої складено акт №6279/138-т/23-407/05393085 від 16.09.2010 року, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення пунктів 1.5, 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.2, 7.7.4, 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 5.12 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 20.05.2010 року №2275-VІ.

Також у висновках акту перевірки зазначено, що за результатами перевірки на дату складання акту не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 982031грн., оскільки суми податкового кредиту за січень, лютий 2010 року не підтверджені зустрічними перевірками. Сума 982031грн. буде підтверджена після отримання довідок зустрічних документальних перевірок по відповідному ланцюгу постачання на основного постачальника від відповідних ДПІ.

На підставі зазначеного акта Дніпродзержинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2010 року №0002392301/0, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу про те, що залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку, фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті, і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду, а тому у червні 2010 року ПАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод» мало право на отримання бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника залишків від'ємного значення, які були фактично сплачені ним лише у травні 2010 року, яка складається із залишків від'ємних значень січня 2010 року та лютого 2010 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 даного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 того ж Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту вказаного підпункту статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Крім того, підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних відносин) передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Дана правова позиція викладена Верховним судом України у постанові 10.10.2011р. №21-231а11, яка в силу норми ч.1 ст.2442 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, перевіркою достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 року встановлено, що згідно податкової декларації ПАТ «ЄВРАЗ ДКХЗ» за червень 2010 року (вх. № 87717 від 20.07.2010 року) платником податку заявлено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (рядок 25.1 декларації) у відповідному розмірі. При цьому, у р.23.2 декларації підприємством задекларовано залишки від'ємного значення ПДВ, які обліковувались у попередніх податкових періодах, та перенесені з р. 26 декларації з ПДВ за травень 2010 року, зокрема, це залишки за липень-жовтень 2008 року, лютий 2009 року, березень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, січень 2010 року та лютий 2010 року.

У декларації за жовтень 2008 року платником податків було заявлено відшкодування з бюджету на рахунок платника суму в розмірі 1622342грн., яка складалась із залишків сум від'ємних значень липня 2008 року в розмірі 372342грн., серпня 2008 року в розмірі 1250000грн. Із зазначеної суми 79495грн. підтверджена податковим органом до бюджетного відшкодування, решта суми (1542847грн.) згідно уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за жовтень 2008 року (вх. № 55993 від 26.06.2009 року) була заявлена платником податку до включення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 декларації). Разом з тим, предметом перевірки було заявлене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, який було сплачено в грудні 2008 року, лютому 2009 року, тобто, саме з цього часу, в контексті підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», виникло право на бюджетне відшкодування.

У декларації за листопад 2008 року платником податків було заявлено відшкодування з бюджету на рахунок платника суму в розмірі 19252173грн., яка складалась із залишків сум від'ємних значень серпня 2008 року в розмірі 6685906грн., вересня 2008 року в розмірі 12566267грн. Із зазначеної суми 312890грн. підтверджена податковим органом до бюджетного відшкодування, сума в розмірі 75167,50грн. була зменшена податковим органом за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, та в судовому порядку платником податку не оскаржена; сума в розмірі 4837473,61грн. була також зменшена податковим органом за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, та оскаржена платником податку в судовому порядку; решта суми (1159975грн.), згідно уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за листопад 2008 року (вх. № 71596 від 31.07.2009 року), була заявлена платником податку до включення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 декларації). Разом з тим, предметом перевірки було заявлене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2008 року, який було сплачено в грудні 2009 року, січні 2010 року, лютому 2010 року.

У декларації за грудень 2008 року платником податків було заявлено відшкодування з бюджету на рахунок платника суму в розмірі 30000000грн., яка складалась із залишків сум від'ємних значень вересня 2008 року. Із зазначеної суми 147000грн. підтверджено податковим органом до бюджетного відшкодування, решта суми (28530000грн.), згідно уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за грудень 2008 року (вх. № 55981 від 26.06.2009 року), була заявлена платником податку до включення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 декларації). Разом з тим, предметом перевірки не було заявлене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 року, яке позивачем не заявлено в складі декларації за червень 2010 року.

У декларації за січень 2009 року, по якій платником податків було заявлено відшкодування з бюджету на рахунок платника суму в розмірі 13028355грн., яка складалась із залишків сум від'ємних значень серпня 2008 року в розмірі 6685906грн., вересня 2008 року в розмірі 6342449грн. Із зазначеної суми 638389грн. підтверджено податковим органом до бюджетного відшкодування, решта суми (12389966 грн.), згідно уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за січень 2009 року (вх. №55984 від 26.06.2009 року), була заявлена платником податку до включення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 декларації). Разом з тим, предметом перевірки не було заявлене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009 року, яке позивачем не заявлено в складі декларації за червень 2010 року.

Наведені обставини свідчать, що податковим органом безпідставно застосовано положення підпункту 7.7.3 пункту 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки матеріалами справи не підтверджується, що позивачем були заявлені до бюджетного відшкодування суми, стосовно яких платником податків було прийнято самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Підприємством до перевірки було надано оригінали первинних банківських документів, які підтверджують в повному обсязі сплату ПДВ постачальникам товарів (послуг) по податковим накладним, що було включено до податкових кредитів декларацій з ПДВ, які вплинули на формування від'ємних значень, зазначених у додатку 2 до декларації з ПДВ за червень 2010 року. Ці обставини досліджені під час перевірки, що відображено на стор. 7-8 акта перевірки та не спростовані відповідачем під час судового розгляду справи. Докази (копії платіжних доручень та банківських виписок) містяться в матеріалах справи.

Також слід відзначити, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту та подальшого відшкодування ПДВ з бюджету, в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», не передбачено обов'язковою умовою сплата цих сум до бюджету контрагентами.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що Закон України від 20.05.2010 року №2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до абзацу «б» підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», застосовується до формування податкового кредиту з податку на додану вартість та нарахування суми бюджетного відшкодування по господарським операціям, які здійснені з 16.06.2010 року.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції правомірно не прийняв твердження податкового органу про те, що у підприємства були відсутні правові підстави для заявлення до бюджетного відшкодування у декларації за червень 2010 року сум, які виникли за рахунок від'ємних значень з ПДВ, що декларувались в липні, серпні, вересні, жовтні 2008 року, лютому, березні, жовтні, листопаді 2009 року та січні, лютому 2010 року.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним й скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційні скарги: 1.Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та 2.Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун