Постанова № 53326194, 04.11.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2322/15

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

04 листопада 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.,

представника позивача: Вівсяника А.М.

представника відповідача: Мавроді Р.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екометал" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екометал" до Волинської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Екометал» (ТОВ «Екометал») звернулось в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування картки відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070001/2015/00032 від 12 травня 2015 року та рішення відповідача №205000011/2015/000032/1 від 12 травня 2015 року про коригування митної вартості товарів.

17 вересня 2015 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 січня 2015 року між позивачем та компанією-постачальником Еkocentr Sроlка z о.о. (товариство з обмеженою відповідальністю "Екоценрт"), юридична особа відповідно до законодавства Польщі, зареєстроване в Реєстрі підприємств при Районному суді Познань Нове Място і Вильда в Познані під №0000364434, регіон 301528969, адреса місцезнаходження: 63-300 Рleszew, аt 26 Ріеkагzew, Роland (Польща, 63-300, Плешев, вул. Пекажев, 26) було укладено зовнішньоекономічний контракт №2, предметом якого була поставка позивачу котлів на твердому паливі та аксесуарів до них.

Так, на виконання умов контракту, на адресу позивача у березні 2015 року поставлено товар відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 15 березня 2015 року за №FЕХ/000006/15.

З метою митного оформлення товару, передбаченого рахунком-фактурою, позивачем заповнена та подана до підрозділу відповідача - митного посту "Ягодин" Волинської митниці ДФС, митна декларація від 12 травня 2015 року за №205070001/2015/003361, в якій товар задекларований у митний режим "4000" в графі 37 "Процедура", що відповідає - імпорту в силу Класифікатора митних режимів, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року за №1011 та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року за №651.

При цьому, фактурна вартість товару визначена на рівні 55900,00 польських злотих, а митна вартість - 57357,26 польських злотих. Визначення митної вартості товару позивач здійснив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, додавши до фактурної вартості витрати на транспортування товару.

Також, з митною декларацією позивач надав митному органу зовнішньоекономічний контракт №2 від 30 січня 2015 року із відповідними додатками, рахунок-фактуру (інвойс) від 15 березня 2015 року за №FЕХ/000006/15, договір перевезення №18/03/15 від 18 березня 2015 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару за №7 від 30 березня 2015 року, а також надав копію митної декларації країни відправлення MRN 15РL394010Е0089548 від 26 березня 2015 року, міжнародну автомобільну накладну (СМR) А 0674516 від 26 березня 2015 року.

У митного органу виникли сумніви стосовно достовірності заявленої товариством кількості та вартості товару, оскільки подані декларантом документи містять розбіжності, а саме: предмет договору в контракті №2 від 30.01.2015 року - котли на твердому паливі та аксесуари до них, а в фактурі та інших товаросупровідних документах - частини котлів; в пакувальному листі та свідоцтві про походження товару кількість палет - 34 шт., в міжнародній автомобільній накладній (далі - СМR) - 35 шт.; вага брутто в СМR №0674516 - 15408 кг., а пакувальному листі та свідоцтві про походження товару - 14934 кг.

За таких обставин, митним органом були витребувані додаткові документи у відповідності до вимог ст. 53 Митного кодексу України, а саме: за наявності платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; транспортні (перевізні) документи договір з перевізником, заявку на перевезення; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; розрахунок ціни (калькуляцію); фактуру на закупівлю.

Однак, позивачем всі перелічені вище документи не були надані.

За таких обставин, митним органом 12 травня 2015 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №205000011/2015/000032/1, внаслідок чого митну вартість товару збільшено з 57357,26 польських злотих до 135297,03 польських злотих.

Також, 12 травня 2015 року Волинською митницею прийнято рішення за №205000011/2015/000032/1, яким митну вартість визначено за резервним методом згідно зі ст.64 МК України, на підставі цінової інформації наявної в митного органу із врахуванням ВМД №205070000/5/7236 від 23 лютого 2015 року, та ВМД №100250001/5/2970 від 19 березня 2015 року.

Крім того, 12 травня 2015 року Волинською митницею прийнята картка відмови №205070001/2015/00032 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Не погоджуючись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що Волинська митниця при прийнятті оскарженого рішення діяла на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а відтак рішення прийняті обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення та відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, ст. 49 Митного кодексу України (МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII МК України та главою 8 вказаного розділу, як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, ч. 4 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно із ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Так, ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, застосування другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Тобто, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, варто зазначити, що митний орган має право витребовувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як встановлено з матеріалів справи, для усунення розбіжностей заявленої позивачем кількості та вартості митним органом були витребувані додаткові документи, а саме: за наявності платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; транспортні (перевізні) документи договір з перевізником, заявку на перевезення; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; розрахунок ціни (калькуляцію); фактуру на закупівлю.

Проте, на думку колегії суддів у даному випадку митним органом не було вказано, які саме складові митної вартості є не підтвердженими та які саме документи необхідно подати для підтвердження конкретної складової.

При цьому, колегія суддів дійшла висновку про недоцільність подання позивачем висновків експертних установ про вартісні характеристики товару, оскільки вартість конкретного товару визначена інвойсом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що митна вартість за резервним методом була визначена відповідачем з порушеннями, оскільки згідно поданих ТОВ «Екометал» документів позивачу поставлялись котли на твердому паливі та аксесуари до них, тоді як відповідачем застосовано резервний метод та визначено на підставі нього вартість товару лише щодо котлів на твердому паливі.

При цьому, вартість аксесуарів, про які не зазначалось відповідачем при застосуванні резервного методу, значно нижча ніж вартість котлів на твердому паливі.

В судовому засіданні представник позивача зазначив про те, що при підготовці та складанні документів з метою експорту в кінці березня на початку квітня 2015 року котлів та аксесуарів до них компанією-постачальником Еkocentr Sроlка z о.о. було допущено технічну описку в міжнародній товарно-транспортній накладній СМR №0674516 від 26 березня 2015 року. Вірним є вага брутто- 14934 кг., кількість палет - 34 шт. як це і зазначено в пакувальному листі від 24 березня 2015 року. На підтвердження чого представником позивача надано лист Еkocentr Sроlка z о.о. з перекладом на українську мову та нотаріально завірений.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обгрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а також застосування відповідачем резервного методу при визначені митної вартості з порушеннями, а відтак оскарженні рішення та картка відмови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екометал" задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Екометал" до Волинської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Державної фіскальної служби рішення про корегування митної вартості товарів №205000011/2015/000032/1 від 12 травня 2015 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці Державної фіскальної служби №205070001/2015/00032 від 12 травня 2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Державної фіскальної служби на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Екометал" понесені ним судові витрати в сумі 794,06 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 09 листопада 2015 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Біла Л.М.

Гонтарук В. М.