Ухвала суду № 53326132, 05.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 р.Справа № 816/3139/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2015р. по справі № 816/3139/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт"

до Державної екологічної інспекції в Полтавській області

про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИЛА

07 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно -промислова компанія "Полтавазернопродукт" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції в Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Держекоінспекція в Полтавській області) про визнання протиправними дій зі складання її посадовими особами розрахунків шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої забрудненням земельних ресурсів (за адресою: Полтавська область, м. Глобине, вул. Заводська,1).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2015 року по справі № 816/3139/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" до Державної екологічної інспекції в Полтавській області про визнання протиправними дій - задоволено.

Визнано протиправними дії Державної екологічної інспекції в Полтавській області зі складання її посадовими особами розрахунків шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої забрудненням земельних ресурсів (за адресою: Полтавська область, м. Глобине, вул. Заводська,1).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" (ідентифікаційний код 31059651) витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2015 року по справі № 816/3139/15 скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 року № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» стверджує, що оскільки спірна перевірка ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» проводилась за постановою прокурора Полтавської області, прийнятою в порядку Кримінально-процесуального кодексу України, а відтак, вимоги щодо отримання дозволу Кабінету Міністрів України для проведення такої перевірки у спірних відносинах не є обов'язковими. Зазначив, що стаття 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», на яку послався суд першої інстанції, не регламентує діяльності Держекоінспекції у Полтавській області, а відтак, висновки суду першої інстанції щодо обов'язковості рішення (претензії) Держекоінспекції в Полтавській області в силу вказаної статті, є хибними. З вказівкою на ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», стверджує, що обов'язковими до виконання є виключно приписи Держекоінспекції в Полтавській області, а не розрахунок збитків і не претензія (яка є виключно пропозицією, а не вимогою), оскільки останні не встановлюють для позивача жодних обов'язків, а відтак, не можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Пояснив, що інтегральний показник мінералізації/засоленості ґрунту та сухий (щільний) залишок витяжки ґрунту є синонімами і їх величини тотожні, а відтак, відповідачем правомірно застосовано при здійсненні розрахунку коефіцієнт небезпечності забруднюючої речовини (Кн) на рівні 2,5. Крім того, вважає, що у розумінні розділу 4 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Мінекобезпеки, від 27.10.1997р. № 171, визначення конкретної забруднюючої речовини при розрахунку шкоди не є обов'язковим. При цьому, у відповідності до листа-роз'яснення Міністерства екології та природних ресурсів України від 09.01.2004 року № 29-8 рівень забруднення речовин (показників), для яких не встановлено гранично допустиму концентрацію, оцінюються у порівнянні з фоновими значеннями цих речовин у ґрунті. З огляду на вищевикладене, вважає розрахунок заподіяної шкоди вірним та обґрунтованим, а дії відповідача щодо складення - правомірними.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що перевірку ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», за результатами якої складено спірний розрахунок, було призначено і проведено в період дії мораторію на проведення перевірок, запровадженого ст.31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік». Вказаною нормою передбачено проведення перевірок виключно за заявою суб'єкта господарювання або з дозволу Кабінету Міністрів України, однак, в даному випадку такого дозволу видано не було. З вказівкою на ст.6 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 року № 408 наполягає на відсутності підстав для проведення спірної позапланової перевірки, оскільки перевірку призначено лише за постановою прокурора за відсутності відповідного рішення суду. Крім того, прокурором у постанові про призначення перевірки не було визначено переліку питань, які б мали бути досліджені під час перевірки та стосуватись виключно відповідного кримінального провадження. Вважає, що діями відповідача щодо складення незаконного розрахунку збитків порушено права позивача у сфері публічно-правових відносин. Зазначив, що оскільки позивачем виконано всі вимоги щодо надання права на розміщення у встановленому законом порядку відходів, відсутній факт порушення природоохоронного законодавства, а тому застосування відповідачем до спірних відносин Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Мінекобезпеки, від 27.10.1997 р. № 171, є безпідставним. Крім того, вказує на необґрунтованість здійсненого відповідачем розрахунку, оскільки щільний залишок водної витяжки, на підвищену концентрацію якого вказує відповідач, не встановлено серед забруднюючих речовин. Вказує на допущені відповідачем порушення при проведенні відбору проб ґрунту, оскільки проби відбиралися безпосередньо на території жомової ями, яка є місцем зберігання відходів, при цьому сама земельна ділянка віднесена до земель промисловості, а фонова проба відібрана на земельній ділянці вздовж дороги, яка відноситься до земель транспорту, а відтак, умови відбору проб забруднених (на думку відповідач) та незабруднених ґрунтів не є ідентичними. З огляду на вищевикладене, вважає необґрунтованим здійснений відповідачем розрахунок, а дії щодо його складення та надіслання - протиправними.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що інспекторами Державної екологічної інспекції в Полтавській області, на підставі наказу від 23.12.2014 р. 428/01-03 та направлення на перевірку від 23.12.2014 р. № 443/01-04-145 (а.с. 74-75), в період з 24.12.2014 р. по 31.12.2014 р. проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, про що складено акт від 31.12.2014 р. № 443/01-01-14 (а.с.18).

Під час перевірки з метою встановлення (заперечення факту) забруднення земель Держекоінспекцією в Полтавській області здійснено відбір проб ґрунту з трьох пробних майданчиків на території жомової ями, що використовується ВП "Глобинський цукровий завод" ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" за адресою вул. Заводська, 1, м. Глобине, Полтавська область, та відбір фонової проби, точки яких зазначено на план-схемі місця відбору проб ґрунту, що відображено у акті відбору проб ґрунтів від 24.12.2014 р. № 22 та додатку до нього (а.с. 24-25).

За результатами аналізу проб ґрунтів на земельній ділянці по вул. Заводська, 1, м. Глобине Полтавська область поблизу жомової ями встановлено перевищення показників щільного залишку водної витяжки у порівнянні з фоновими показниками водної витяжки, що зафіксовано у протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 15.01.2015 № 2 (а.с. 26-27).

Держекоінспекцією в Полтавській області складено розрахунки розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої забрудненням земель, а саме: перевищення показників щільного залишку водної витяжки (пробні площадки №№ 1, 2, 3), згідно з якими загальний розмір шкоди від забруднення земельної ділянки, розташованої на території жомової ями за адресою вул. Заводська, 1, м. Глобине Полтавська область, становить 2104280,76 грн. (а.с. 20-22).

09.02.2015 р. Держекоінспекцією в Полтавській області складено претензію № 336/01-14/05-05-15, у якій запропоновано ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" відшкодувати шкоду, заподіяну державі, на суму 2104280,76 грн. (а.с. 19).

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо складення розрахунків шкоди, заподіяної державні внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої забрудненням земельних ресурсів, звернувся до суду з даним позовом про оскарження таких дій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позапланова перевірка позивача призначена та проведена відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, а також з того, що відповідачем при здійсненні спірних розрахунків не було дотримано правил Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Мінекобезпеки, від 27.10.1997 р. № 171.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі по тексту - Закон № 877-V) передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 454/2011 (далі по тексту - Положення), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр). Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями Держекоінспекції України є, зокрема, реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами.

Як встановлено частиною 1 статті 6 Закону № 877-V, підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

- обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

- неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Частиною 2 статті 6 Закону № 877-V передбачено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 3.6 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2009 року за № 18/16034, позапланова перевірка проводиться за наявності таких обставин:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу Держекоінспекції про здійснення заходу державного нагляду (контролю) на його бажання;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом Держекоінспекції;

- звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

- неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Із наказу Держекоінспекції в Полтавській області "Про проведення позапланового заходу (перевірки) ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" від 23.12.2014 р. № 428/01-03 вбачається, що позапланова перевірка призначена на виконання постанови прокуратури Полтавської області від 19.12.2014 р..

Згідно з постановою прокуратури Полтавської області від 19.12.2014 р. про призначення позапланової перевірки (а.с. 73), слідчий групи прокурорів у кримінальному провадження - заступник начальника відділу прокуратури Полтавської області молодший радник юстиції Бондаренко О.П. розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12014170000000345 від 07.08.2014 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 367 КК України, постановив призначити у кримінальному провадженні проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт", проведення перевірки доручено працівникам Держекоінспекції в Полтавській області.

Отже, у даному випадку фактичною підставою для проведення позапланового заходу з питань дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства слугувало рішення посадової особи органу досудового розслідування.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, у переліку підстав для проведення позапланової перевірки не передбачено такої підстави як рішення посадової особи органу досудового розслідування. Таким чином, позапланову перевірку позивача призначено за відсутності встановлених підстав для її проведення, передбачених чинним законодавством України.

Крім того, статтею 31 Закону України від 16.01.2014 р. № 719-VІІ "Про Державний бюджет України на 2014 рік", із змінами, внесеними Законом України від 31.07.2014 №1622-VІІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", передбачено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня-грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

На виконання зазначених положень ст.31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" мораторій на проведення перевірок контролюючими органами протягом серпня-грудня 2014 року поширюється на позаплановий захід, проведений відповідачем, відповідно, на його здійснення потребується дозвіл Кабінету Міністрів України.

Проте, у даному випадку дозвіл Кабінету Міністрів України не видавався.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.07.2015 р. у справі К/800/19529/15.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позапланова перевірка позивача призначена та проведена відповідачем з порушенням вимог ст.31 Закону України від 16.01.2014 р. № 719-VІІ "Про Державний бюджет України на 2014 рік", ст.6 Закону № 877-V.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для складення відповідачем розрахунків шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої забрудненням земельних ресурсів, слугували твердження відповідача про порушення ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» вимог ст.55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст.46 Закону України "Про охорону земель".

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч.2 ст.55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до положень ч.ч.2-5 ст.46 Закону України "Про охорону земель" від 19.06.2003 № 962-IV підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

У районах можливого забруднення земель небезпечними відходами, у тому числі аварійними, викидами від стаціонарних і пересувних джерел за рішенням місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування проводяться постійні або періодичні обстеження хімічного складу ґрунтів з метою виявлення та визначення їх негативного впливу на здоров'я людини, а також окремих видів природних ресурсів і довкілля в цілом.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

Згідно з пунктом б) частини 1 статті 16 Закону України "Про відходи" від 05.03.1998 р. № 187/98-ВР підприємства, установи та організації усіх форм власності у сфері поводження з відходами мають право на зберігання відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах відповідно до санітарних норм і правил утримання територій.

Частинами 2, 4, 5 статті 33 Закону України "Про відходи" встановлено, що на кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Отже, розміщення відходів здійснюється виключно у спеціально визначених місцях.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач використовує майновий комплекс ВП "Глобинський цукровий завод", в якому одним із об'єктів є жомова яма (а.с.28-35).

22.04.2014 р. позивачу Полтавською ОДА надано дозвіл на розміщення відходів у 2014-2016 р.р. № 03013, у додатку до якого дозволено розміщення жому (а.с. 47-48).

Позивачем розроблено паспорт місця тимчасового розміщення промислових відходів підприємства, погодженого 09.10.2014 р. в.о. начальника Кременчуцького управління Головного управління Держсанепідемслужби у Полтавській області, у якому визначено місце розміщення відходів (жому) - жомова яма за адресою вул. Заводська, 1, м. Глобине (а.с.49).

Як вбачається із матеріалів справи, під час перевірки з метою встановлення (заперечення) факту забруднення земель Держекоінспекцією в Полтавській області здійснено відбір проб ґрунту з трьох пробних площадок на території жомової ями, що використовується ВП "Глобинський цукровий завод" ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" за адресою : вул. Заводська, 1, м. Глобине, Полтавська область, та відбір фонової проби, точки яких зазначено на план-схемі місця відбору проб ґрунту, що відображено у акті відбору проб ґрунтів від 24.12.2014 р. № 22 та додатку до нього (а.с. 24-25).

За результатами аналізу проб ґрунтів на земельній ділянці по вул. Заводська, 1, м. Глобине Полтавська область поблизу жомової ями встановлено перевищення показників щільного залишку водної витяжки у порівнянні з фоновими показниками водної витяжки, що зафіксовано у протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 15.01.2015 р. № 2 (а.с. 26-27).

Із претензії № 336/01-14/05-05-15 від 09.02.2015 р. та розрахунків заподіяної шкоди вбачається, що відповідачем розмір шкоди розраховувався із застосуванням Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Мінекобезпеки, від 27.10.1997 р. № 171, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 року за № 285/2725 (далі по тексту - Методика).

Відповідно до п.1.2 Методики остання встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.

Згідно з пунктом 1.3 Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Таким чином, за змістом п.1.3 Методики шкода визначається у випадку забруднення земель, що сталося внаслідок несанкціонованого скиду (викиду) або самовільного розміщення відходів.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що відбір проб ґрунтів здійснювався із території жомової ями, яка за своєю суттю є безпосереднім місцем зберігання відходів.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, таке місце у розумінні ст.55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.46 Закону України "Про охорону земель", ст.33 Закону України «Про відходи» є спеціально визначеним місцем зберігання відходів.

Враховуючи викладене, в даному випадку нарахування відповідачем шкоди, заподіяної держави внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої забрудненням земельних ресурсів, на підставі Методики, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Крім того, згідно з п. 3.1. Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

Відповідно до Акту відбору проб № 22 від 24.12.2014р. і Протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 22 від 15.01.2015р., в результаті вимірювань було визначено щільний залишок водної витяжки на трьох земельних ділянках.

Порядок визначення розмірів шкоди внаслідок забруднення земель викладено в розділі 4 Методики, зокрема, пунктом 4.5. Методики визначено, що забруднюючі речовини, що спричинили забруднення земельної ділянки, поділені на 4 групи небезпечності, основою для визначення яких є величини граничнодопустимих концентрацій (ГДК) та орієнтовно допустимих концентрацій (ОДК) хімічних речовин в ґрунті, при цьому, перелік забруднюючих речовин (показників вимірювань), що відповідають групі небезпечності викладений в Додатку 1 до Методики та не містить такої забруднюючої речовини як "щільний залишок водної витяжки".

Додатково гранично допустимі концентрації хімічних речовин у ґрунті затверджені наказом Головного державного санітарного лікаря СРСР 01.02.1985 р. № 3210-85 і містять перелік речовин, за якими встановлюються гранично допустимі норми. Щільного залишку водної витяжки серед таких речовин також немає, тобто гранично допустима норма вмісту у ґрунті щільного залишку водної витяжки законодавством не встановлена.

З вказаного випливає, що законодавцем не віднесено щільний залишок водної витяжки до речовин, наявність яких у ґрунті вважається забрудненням, в зв'язку з чим відповідач у спірних відносинах не мав законодавчо визначених підстав для проведення нарахування шкоди зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.

Колегія суддів відхиляє посилання представника відповідача на п.4.9.2 Методики, яким визначено, що якщо за результатами інструментально-лабораторного дослідження виявлено зміни величини інтегрального показника мінералізації/засоленості (через вимірювання сухого (щільного) залишку витяжки ґрунту, електропровідності витяжки ґрунту) у порівнянні зі складом незабрудненого ґрунту, які сталися внаслідок неорганізованих скидів речовин, сполук і матеріалів, а також в аварійних та інших ситуаціях, коефіцієнт небезпечності забруднюючої речовини (К Н) приймається рівним 2,5 - є необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.6. Методики, розмір шкоди від забруднення земель визначається за формулою: Р Ш = А х Г ОЗ х П Д х К З х К Н х К ЕГ, де Р Ш - розмір шкоди від забруднення земель, грн.; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Г ОЗ - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала забруднення (засмічення), грн./м 2; П Д - площа забрудненої земельної ділянки, м 2; К З - коефіцієнт забруднення земельної ділянки, що характеризує кількість забруднюючої речовини в об'ємі забрудненої землі залежно від глибини просочування; К Н - коефіцієнт небезпечності забруднюючої речовини, значення якого визначається за додатком 1; К ЕГ - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.

Колегія суддів зауважує, що як у додатку 1 до вказаної Методики так і в п.4.9.2 Методики, на яку посилається відповідач, відсутня така забруднююча речовина, як щільний залишок водної витяжки.

У зносці для додатку 1 до Методики зазначено, що перелік забруднюючих речовин (показників вимірювань), що відповідають групі небезпечності, не є вичерпним. Якщо забруднююча речовина відсутня у переліку, групу її небезпечності визначають за величиною ГДК або ОДК.

Однак, як зазначалося вище, відповідачем не зазначено нормативного визначення гранично допустимої концентрації щільного залишку водної витяжки ґрунтів.

Крім того, в п. 4.9.2. зазначено про порівняння величин інтегрального показника мінералізації/засоленості із складом незабрудненого ґрунту.

Однак, відповідачем не надано доказів, які підтверджують незабрудненість ґрунту (біля дороги), на якому відбиралась проба для порівняння із показниками ґрунту відібраного в жомовій ямі.

Доводи представника відповідача про правомірність відібрання ним фонової проби у спірних відносинах є необґрунтованими, оскільки у відповідності до п. 4.9.2. Методики повинна відбиратися проба ґрунту, який є незабрудненим; чинним законодавством не передбачено права відповідача при виявленні змін величин інтегрованого показника мінералізації/засоленості у порівняні із фоновою пробою у невстановленому місці та без наявності доказів про незабруднення ґрунту в такому фоновому місці.

Доказів відібрання відповідачем проб ґрунту на місці складування позивачем відходів до моменту початку такого складування з метою визначення величин інтегрованого показника мінералізації/засоленості ґрунту до початку складування відходів, тобто до початку використання в якості жомової ями, також не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача в обґрунтування правомірності порівняння показників проб ґрунту, взятого із жомової ями, з фоновими показниками, на лист Міністерства екології та природних ресурсів від 09.01.2004 року № 29-8, оскільки такий лист носить виключно рекомендаційно-інформативний характер і не має обов'язковості нормативного акта. Крім того, цей лист складений значно раніше виникнення спірних відносин, при цьому доказів актуальності викладених у ньому роз'яснень на час виникнення спірних відносин відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявність передбачених законом підстав для нарахування позивачеві шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої забрудненням земельних ресурсів.

Щодо тверджень відповідача з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 року № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами», а також ст.ст.40, 93 Кримінального процесуального кодексу України про те, що оскільки спірна перевірка ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» проводилась за постановою прокурора Полтавської області, прийнятою в порядку Кримінально-процесуального кодексу України, вимоги щодо отримання дозволу Кабінету Міністрів України для проведення такої перевірки у спірних відносинах не є обов'язковими, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 року № 408, надання дозволу на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Статтею 40 КПК України процесуальний статус слідчого органу досудового розслідування.

Згідно зі ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів того, що досудове розслідування у даній справі здійснювалося прокурором, і останній в якості слідчого міг призначати перевірку.

Згідно з п.п.6, 10 ч.2 ст.36 Кримінально-процесуального кодексу України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання.

Разом з тим, з наданої відповідачем копії постанови про призначення позапланової перевірки (а.с.73) не вбачається, чи була вона винесена в порядку нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, та чи є ця постанова чинною.

Враховуючи викладене, колегія суддів констатує, що відповідачем не висвітлено обставин, які б підтверджували права відповідача на призначення перевірки за відсутності рішення суду.

Крім того, колегія суддів зауважує, що з огляду на допущені відповідачем порушення при проведенні перевірки, а також складенні спірних розрахунків, наявність або відсутність у нього права на її призначення виключно за постановою прокурора не свідчить про правомірність оскаржуваних дій відповідача щодо складення розрахунків шкоди.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, правомірності своїх дій щодо складання розрахунків шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої забрудненням земельних ресурсів, належним чином не довів.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що претензія відповідача та складені до неї розрахунки не є обов'язковими до виконання, не встановлюють для позивача жодних обов'язків, а відтак, не можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища (ч.1 ст.35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Як зазначалось вище, відповідно до п.п.1, 3 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 454/2011, центральним органом виконавчої влади, який утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, є Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України).

Колегія суддів зауважує, що позивачем оскаржується не претензія і не розрахунки, складені Держекоінспекцією у Полтавській області, а дії відповідача щодо складення цих розрахунків, при вчиненні яких відповідач повинен дотримуватися вимог Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища" та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а також підзаконних нормативних актів, що регламентують порядок здійснення такого контролю, зокрема, Методики.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Державна екологічна інспекція у Полтавській області у відносинах з юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади, який, складаючи та направляючи позивачу претензію та розрахунки, діяв як суб'єкт владних повноважень на виконання управлінських функцій, тому даний спір відноситься до публічно-правових спорів.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 02.10.2013 р. у справі № К/800/31350/13 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33886321), від 21.05.2014 р. по справі № К/800/43926/13 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/38903626).

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

При відкритті провадження у справі за клопотанням відповідача сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної статті (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VІІІ) розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Матеріалами справи підтверджено, що позовна заява була подана до суду 07.08.2015 року і розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цієї позовної заяви, становив 487,20 грн.

Таким чином, враховуючи дату подання апеляційної скарги, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2015 р. по справі № 816/3139/15, становить 535,92 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у зазначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Полтавській області.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2015р. по справі № 816/3139/15 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Полтавській області (вул.. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 38019348) на реквізити : отримувач -УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк : ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 92 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 10.11.2015 р.