Ухвала суду № 53326061, 05.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 р.Справа № 818/2142/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - Сумцової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2015р. по справі № 818/2142/15

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про скасування податкових- повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_3 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (надалі по тексту - ГУ ДФС у Сумській області, відповідач) в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.04.2015 р. №0000021703 та 30000031703.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.084.2015р. по справі № 818/2142/15 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових-повідомлень рішень - відмовлено.

Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції незаконним, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскільки переміщення на митну територію України та митне оформлення в Сумській митниці транспортних засобів здійснено ОСОБА_3, як представником платника податків ОСОБА_4 на підставі довіреності, податки та штрафні санкції безпідставно донараховані позивачу по справі, а не безпосередньо самому довірителю.

Крім того звертає увагу на те, що суд першої інстанції не перевірив доводи позивача про те, що при здійсненні донарахувань ані в акті перевірки, ані в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях взагалі не зазначено, який з шести методів визначення митної вартості було застосовано, що позбавляє саму процедуру донарахування ознак законності, а ОСОБА_3 - можливості апелювати щодо правомірності використаного методу; не прийнято рішення про коригування митної вартості. Такі дії митниці, на думку апелянта, не відповідають вимогам ст.ст. 50, 57, 59, 50, 368 МК України. Також не погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність донарахування ОСОБА_3 мита, так як при цьому суд не розрішив колізію між нормами Митного кодексу України та Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.084.2015р. по справі № 818/2142/15 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм матеріальнго та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно наказу ГУ ДФС у Сумській області від 28.01.2015року №41 була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання ОСОБА_3 законодавства України з питань державної митної справи, за результатами якої складено акт перевірки від 26.03.2015 №14/18-28-03-16/НОМЕР_1 (а.с. 10-17).

Перевіркою встановлено факти заниження податкових зобов'язань, а саме:

- за МД від 05.11.2013 року № 805130000/2013/14072 митна вартість товару становить 6800 Євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 75567,42 грн., тоді як згідно з даними, митно-кримінального відомства Німеччини вартість товару становить 6000 євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 66931, 14 грн.;

- за МД від 16.09.2013 року № 805130000/2013/11634 митна вартість товару становить 8900 Євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 97765,58 грн., тоді як згідно з даними, митно-кримінального відомства Німеччини вартість товару становить 12000 євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 130708,33 грн.;

- за МД від 15.10.2013 року №805130000/2013/13107 митна вартість товару становить 8800 Євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 97575,35 грн., тоді як згідно з даними, митно-кримінального відомства Німеччини вартість товару становить 10000 євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 110585,40 грн.;

- за МД від 15.10.2013 року №805130000/2013/13114 митна вартість товару становить 8800 Євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 97575,35 грн., тоді як згідно з даними, митно-кримінального відомства Німеччини вартість товару становить 10400 євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 114922,08 грн.;

- за МД від 16.10.2013 року №805130000/2013/13161 митна вартість товару становить 6800 Євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 75278,99 грн., тоді як згідно з даними, митно-кримінального відомства Німеччини вартість товару становить 8150 євро, що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 89838,68 грн.

Таким чином, в результаті перевірки на підставі співставлення документів, поданих громадянином України ОСОБА_3 (діяв від імені та в інтересах громадянина України ОСОБА_4 на підставі довіреності від 13.07.2013р.) до митного оформлення, і наданих пізніше Державній фіскальній службі України митними органами Німеччини, встановлено, що відомості, заявлені у товаросупровідних документах та МД Сумської митниці Міндоходів від 16.09.2013 року №805130000/2013/11634, від 15.10.2013 року №805130000/2013/13107, від 15.10.2013 року №805130000/2013/13114, від 16.10.2013 року №805130000/2013/13161 та від 05.11.2013 року №805130000/2013/14072, поданих митним органам України, не відповідають даним, зазначеним в документації, отриманій у подальшому від уповноваженого органу іноземної держави.

Отже, перевіркою встановлено порушення ОСОБА_3 вимог пункту 2 частини 2 статті 52 МК України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі - ПК України), що призвели до несплати митних платежів в повному обсязі та заниження податкових зобов'язань на загальну суму 22 149.32 грн., з яких ввізне мито - 6922.28 грн. та ПДВ - 15 227.04 грн., про що складено акт від 26.03.2015 року № 14/18-28-03-16/НОМЕР_1.

На підставі висновків вказаного акту перевірки 10.04.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ із ввезених на територію України товарів на загальну суму 19 033,80 грн., в т.ч. на суму 15 227,04 грн. - за основним платежем та 3 806,76 грн. - за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов'язання по миту на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами на загальну суму 8 652,85 грн., в т.ч. на суму 6 922,28 грн. за основним платежем та 1730,57 грн. за штрафними санкціями (а.с. 19-20).

Не погодившись із вказаними рішеннями, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з підтвердження в ході судового розгляду справи висновків перевірки про факти недостовірного декларування позивачем вартісних показників товару (транспортних засобів), неправильного визначення митної вартості товарів, та як наслідок правомірності встановлення заниження податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачем на митну територію України були ввезені транспортні засоби, які були у користуванні, марки «Mersedes Benz»:

- Sprinter 315 CDI 2007 року випуску, кузов WIN НОМЕР_4 відповідно до рахунку фактури №2226-945558 від 21.10.2013р. фірми «Daimler AG» та митної декларації від 05.11.2013 року №805130000/2013/14072;

- Sprinter 316 CDI 2009 року випуску, кузов WIN НОМЕР_5, відповідно до рахунку фактури №2226-945589 від 29.08.2013р. та згідно митної декларації від 16.09.2013 року №805130000/2013/11634;

- Sprinter 316 CDI 2009 року випуску, кузов WIN НОМЕР_6, відповідно до рахунку фактури №2226-945978 від 04.09.2013р. та згідно митної декларації від 15.10.2013 року №805130000/2013/13107;

- Sprinter 316 CDI 2009 року випуску, кузов WIN НОМЕР_7, відповідно до рахунку фактури №2226-945977 від 05.09.2013р. та згідно митної декларації від 15.10.2013 року №805130000/2013/13114;

- Sprinter 315 CDI 2007 року випуску, кузов WIN НОМЕР_8, відповідно до рахунку фактури №2226-945998 від 18.09.2013р. фірми «Daimler AG» та згідно митної декларації від 16.10.2013 року №805130000/2013/13161 (а.с. 11-16).

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами порівняльного аналізу відомостей, наявних у документах, поданих позивачем до митного оформлення вищевказаних транспортних засобів «Mercedes Benz» модель Sprinter та відомостей, що містяться в документах, наданих уповноваженим органом іноземної держави, відповідачем встановлено невідповідність відомостей щодо митної вартості імпортованих громадянином України ОСОБА_3 товарів відомостям, що містяться у рахунках, наданих митними органами Німеччини від 28.08.2013 року № 2013-08-088, від 04.09.2013 року № 121/2013, від 04.09.2013 року № 122/2013, від 18.09.2013 року № 127/2013 та від 21.10.2013 року № 13128.

При цьому, за інформацією, яка отримана від митно - кримінального відомства Німеччини, фактично встановлено, що фірма «Daimler AG» філія Берлін, Leipziger str. 2, Berlin, яка вказана у вищенаведених рахунках купівлі продажу, наданих ОСОБА_3 для митного оформлення транспортних засобів, не зареєстрована. В базі даних EОRI фірма «Daimler AG» у Штутгарті включена за номером EORI DE 7255543. У відповідному торговому реєстрі HRB 19360 не зазначено жодного філіалу в Берліні, тобто вказана фірма та/або її філіал в Берліні відсутня.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок про те, що надані для митного оформлення ОСОБА_3 рахунки купівлі - продажу, не підтверджують автентичності поданих до Сумської митниці Міндоходів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, а також невідповідність відомостей, що в них містяться.

Враховуючи, що отримана від митних органів Німеччини інформація не підтверджує відомості, заявлені громадянином ОСОБА_3 зокрема щодо вартості оцінюваного товару, ГУ ДФС у Сумській області керуючись пп.54.3.2, пп.54.3.6 п.54.3, п.54.4 ст.54, абз.1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України та пп.1.4 п.1 ст.289 Митного кодексу України визначено базу оподаткування - митну вартість товару, на підставі документально підтвердженої інформації, отриманої від митних органів Німеччини, щодо фактурної вартості переміщених на митну територію України транспортних засобів та прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.04.2015 року за № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Колегією суддів встановлено, що предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Згідно ч.2 ст.1 Митного Кодексу України (далі по тексту - МК України) відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування.

Виходячи зі змісту статті 49 Митного кодексу України під митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України слід розуміти вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1 ст.54 ПК України).

У відповідності до пп.4, 5 ч.5 ст.54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Так, за змістом п.1 ч.3 ст. 345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

В силу приписів ч.2 ст.351 МК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України проводиться документальна невиїзна перевірка.

При цьому, предметом такої документальної невиїзної перевірки є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств (ч.1 ст.351 МК України).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка з питань державної митної справи платником податків - громадянином ОСОБА_3 в зв'язку з отриманням від митно-кримінального відомства Німеччини документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих позивачем у Сумську митн6ицю Мнідоходів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться.

У відповідності до п. 1 ч.1 ст.276 МК України платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ст.293 МК України визначено перелік осіб, на яких покладається обов'язок із сплати митних платежів.

Так, зокрема, частинами 1 та 2 вказаної норми права визначено, що особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов'язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом.

Особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

За визначенням п.39 ч.1 ст.4 МК України платником податків є особа, на яку відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладено обов'язок зі сплати митних платежів.

Декларантом є особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування; декларація митної вартості - документ встановленої форми, що подається декларантом і містить відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим; митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта (п.п.8, 9, 20 та 63 ч.1 ст.4 МК Укаїни).

Поженнями пп.3 п.180.1 ст.180 ПКУкрани передбачено, що для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є: будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Частиною 2 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 17.11.2005р. №1118, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2005 р. за N 1428/11708 визначено, що документами, які підтверджують право власності на транспортний засіб, є документи, що підтверджують право власності на ТЗ:

а) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо;

б) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна ТЗ, його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім'я, по батькові особи, якій продано ТЗ; в) технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на ТЗ, видані вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника ТЗ або відміткою про зняття ТЗ з обліку; документи контролю за доставкою ТЗ до митного органу призначення (далі - ДКД), оформлені в установленому порядку.

Колегією суддів встановлено, що при ввезенні на митну територію України транспортних засобів ОСОБА_3 діяв на підставі довіреності від 18.09.2013 року, якою ОСОБА_4 уповноважував позивача придбати на його ім'я будь-які транспортні засоби будь-якої марки, моделі та року випуску, в Україні та в будь-якій країні світу, за ціну та на умовах йому відомих, і перегнати (транспортувати) придбані на його ім'я транспортні засоби до місця його проживання, а також підписувати договори купівлі-продажу транспортних засобів, проводити розрахунки по укладених договорах; представляти його інтереси в органах митної служби України по питанню розмитнення транспортних засобів; представляти його інтереси в органах ДАІ або в будь-яких установах, пов'язаних з проходженням державного технічного огляду, при необхідності поставити їх на облік на його ім'я, отримувати тимчасові реєстраційні талони та Свідоцтва про реєстрацію ТЗ і т.п.

Окремо в даній довіреності зазначено, що ОСОБА_3 надається право сплачувати належні з них платежі в банківських установах, включаючи державне мито (плату), податки, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов'язані з цією довіреністю.

Колегією суддів встановлено, що особою, яка здійснила ввезення спірних транспортних засобів на митну територію України та їх митне оформлення на підставі митних декларацій із зазначенням їх технічних характеристик та вартості товару, є ОСОБА_3, що підтверджується копіями митних декларацій (а.с.32-36).

Разом з тим, у технічних паспортах на ввезені транспортні засоби, які були подано разом з іншими документами до митного оформлення, у графі де вказується власник, зазначено: «Пташник».

Крім того, згідно з інформацією, отриманою від митних органів Німеччини, а саме рахунків фактури від 28.08.2013 року № 2013-08-088, від 04.09.2013 року №121/2013, від 04.09.2013 року №122/2013, від 18.09.2013 року №127/2013 та від 21.10.2013 року № 13128 щодо фактурної вартості переміщених на митну територію України вищевказаних транспортних засобів. покупцями вказано громадянин ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Враховуючи, що заповнення митних декларацій здійснено позивачем, саме ОСОБА_3 допустив недостовірне заявлення під час митного оформлення відомостей, що вплинуло на рівень оподаткування ввезених на митну територію України товарів.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведених норм права колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_3 при оформлені ввезення на митну територію України автотранспортних засобів виступав декларантом, і є особою на яку Митний кодекс України та Податковий кодекс України покладають обов'язок із сплати митних та податкових платежів. У зв'язку з чим законодавчих підстав проводити перевірку ОСОБА_4 як довірителя, та донараховувати йому податки та штрафні санкції, який не вживав жодних дій щодо митного оформлення ввезених товарів, у ГУ ДФС у Сумській не було.

Отже, посилання апелянта на те, що визначення податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та мита відбулося неналежній особі, є необґрунтованими.

Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами врегульовано розділом XII МК України.

Статтею 377 МК України встановлено, що товари за товарними позиціями 8701 - 8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

Товари, зазначені у частині першій цієї статті, що ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу, підлягають обов'язковій сертифікації у випадках, встановлених законодавством для підприємств. Документи, що засвідчують відповідність таких товарів вимогам технічних регламентів та національних стандартів, подаються органам доходів і зборів під час митного оформлення цих товарів з метою вільного обігу та уповноваженим органам під час їх державної реєстрації в Україні.

Ввезені громадянами на митну територію України для вільного обігу товари, зазначені у частині першій цієї статті, що підлягають державній реєстрації уповноваженими органами України, забороняється відчужувати або передавати у володіння, користування чи розпорядження іншим особам до здійснення державної реєстрації цих товарів.

З метою запобігання незаконному обігу транспортних засобів на території України між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та державними органами з безпеки дорожнього руху здійснюється автоматизований обмін інформацією про транспортні засоби, що перетинають державний кордон України, стосовно митного оформлення та державної реєстрації таких транспортних засобів.

Відповідно до статті 368 МК Україна, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Сумській області, отримавши від Сумської митниці офіційну інформацію уповноважених митних органів Німеччини щодо автентичності наданих при митному оформленні документів на транспортні засоби, ввезені гр. ОСОБА_3, проведена документальна невиїзна перевірка.

Інформація представника митної служби Німеччини п. Лотара Вьольмера та рапорт про встановлене щодо експортерів автомобілів ввезених гр. ОСОБА_3 надійшла до Сумської митниці поштою листом ДФС України від 30.09.2014 №5966/7/99-99-07-16-10-17 (доданий до матеріалів справи). Інформація разом з копіями рапортів митниць Німеччини, копіями експортних декларацій та копіями дійсних рахунків була надана Німеччиною в межах застосування протоколу щодо міжвідомчої допомоги в галузі митного права Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом та Україною від 14.06.1994 року.

З листа представника митної служби Німеччини п. Лотара Вьольмера від 20.08.2014 року вбачається, що в рамках виконання запиту Міндоходів від 13.01.2014р. щодо перевірки документів на ввезенні транспортні засоби громадянами України ОСОБА_3 та ОСОБА_5, перевіркою на фірмах, що були задіяні в експортних операціях, встановлено, що надані для перевірки рахунки були підроблені. Детальніша інформація вказана в доданих звітах митниць Німеччини (додані до матеріалів справи).

Таким чином, при проведенні співставлення та порівняння отриманих декларацій і товаросупровідних документів виявлено непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено - встановлено, що вартість транспортних засобів, заявлена в країні експорту, відрізняється від задекларованої під час митного оформлення в Україні.

Крім того, недостовірність заявлених під час митного оформлення відомостей вплинула на рівень оподаткування товарів, що підлягав перевірці.

Колегія суддів зауважує, що з огляду на п.5 ч.1 ст.352 МК України під час проведення перевірок посадовими особами органів доходів і зборів можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, встановлені розслідуванням митних органів Німеччини, є підставою вважати подані позивачем при декларуванні документи недостовірними в частині сторін угоди купівлі-продажу та її ціни.

Слід відмітити, що представником позивача ані в позові, ані в апеляційній скарзі не надано аргументованих пояснень щодо виявлених розслідуванням фактів, не зазначено причин розбіжностей між відомостями декларації та фактами встановленими розслідуванням митних органів Німеччини. Позивач обмежився лише твердженнями про те, що при декларуванні подав усі належні документи, а митним органом здійснено їх перевірку і порушень не установлено.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів підтверджує висновки перевірки про факти недостовірного декларування вартісних показників товару (транспортних засобів) позивачем, неправильного визначення митної вартості товарів, факти заниження податкових зобов'язань.

Щодо доводів апелянта про порушення відповідачем при визначенні митної вартості положень МК України в частині незазначення, який з шести методів визначення митної вартості було застосовано та неприйняття рішення про коригування митної вартості колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що у спірних відносинах при визначенні митної вартості транспортних засобів та відповідно прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошових зобов'язань відповідачем була врахована ціна договору (контракту), яка була зазначена в рахунках, наданих митними органами Німеччини.

На думку колегії суддів, незазначення в акті перевірки одного із визначених методів коригування митної вартості ніяк не вплинуло на розмір визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях сум, які вираховувались виходячи з ціни договору, визначеної в дійсних рахунках.

Враховуючи, що в розпорядження відповідача була в наявності інформації щодо дійсної ціни на переміщені позивачем на митну територію України транспортні засоби, відсутні підстави визначати фактурну вартість на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари.

Частиною шостою статті 345 МК України передбачено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Порядок оформлення результатів перевірок регламентовано положеннями ст.354 МК України.

Результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу доходів і зборів та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (ч.1 ст. 354 МК України).

Рішення про визначення грошових зобов'язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов'язки, з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа можуть бути присутні під час прийняття такого рішення (ч.11 ст. 354 МК України).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов'язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству (ч.12. ст.354 МК України).

В акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов'язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки (ч.14 ст. 354 МК України).

Доводи стосовно незгоди з рішеннями органу доходів і зборів щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування викладаються підприємством під час апеляційного оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов'язання, винесених за результатами документальної перевірки, у порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України (ч.15 ст. 354 МК України).

Положення цієї статті поширюються також на громадян, щодо яких проводилася документальна невиїзна перевірка відповідно до статті 351 цього Кодексу (ч.16 ст. 354 МК України).

Вищенаведеним нормам права кореспондують положення ст.54 ПК України.

Так, положеннями п.54.3.6. п.54.3 вказаної статті передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах (п.54.4 ст.54 ПК України).

З огляду на вищенаведені норми права колегія суддів дійшла висновку, що у спірних відносинах відповідач повинен був прийняти саме податкові повідомлення-рішення, а не рішення про коригування митної вартості, як помилково вважає апелянт.

Колегією суддів встановлено, що розрахунок зобов'язань з податку на додану вартість та мита відповідачем у спірних відносинах зроблено вірно, що не спростовується представником позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 10.04.2015 р. №0000021703 та 30000031703, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2015р. по справі № 818/2142/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 10.11.2015 р.