Ухвала суду № 53325947, 26.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5741/15

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської міської ради на ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року про відмову у забезпеченні адміністративного позову Одеської міської ради до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, державного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Зайця К.В. та 3-х осіб ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про скасувати свідоцтво про право власності та рішення державного реєстратора,-

В С Т А Н О В И В:

16.09.2015р. Одеська міська рада звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до реєстраційної служби Одеського МУЮ, державного реєстратора реєстраційної служби Одеського МУЮ Зайця К.В. та 3-х осіб ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в якому просила суд:

- скасувати свідоцтво про право власності від 16.09.2015р. НОМЕР_2;

- скасувати рішення державного реєстратора права на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського МУЮ Заяць К.В. від 16.09.2014р. №15832398;

Одночасно, в своїй позовній заяві, позивач просив суд вжити і заходи забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний НОМЕР_1).

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2015р. у задоволенні вказаного клопотання Одеської міської ради про забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду 1-ї інстанції, представник Одеської міської ради 05.10.2015р. подав апеляційну скаргу, в якій останній просив скасувати цю ухвалу суду 1-ї інстанції від 17.09.2015р. та ухвалити нову, якою задовольнити клопотання та забезпечити даний позов.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Так, розглядаючи вказане клопотання представника позивача та відмовляючи у його задоволенні, суд 1-ї інстанції виходив з того, що приписами КАС України не передбачений такий вид попереднього судового захисту в адміністративних справах, як заборона суб'єкту владних повноважень вчиняти певні дії стосовно власного майна. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи, погоджується з вказаним висновком суду 1-ї інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.117 КАС України, суд за клопотанням позивача може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дій відповідача.

Крім того, як слідує зі змісту п.17 постанови Пленуму ВАС України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ» №2 від 06.03.2008р., в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Також, варто зазначити й про те, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення адміністративного позову, згідно зі ст.ст.3,117 КАС України, повинен відповідати завданню адміністративного судочинства - забезпечувати захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових, чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Проте, прийняття такого рішення доцільно та можливе виключно лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Як вбачається з позовної заяви та клопотання про забезпечення позову, будь-яких фактичних даних та належних доказів, які б свідчили про те, що невжиття такого заходу забезпечення позову як арешт спірної квартири, в даному випадку, може ускладнити виконання рішення суду чи привести до необхідності додавати значних зусиль для відновлення прав позивача, до суду не надано.

Таким чином, з врахуванням вказаних вище обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає висновок суду 1-ї інстанції про відмову позивачу у забезпеченні позову обґрунтованим та повністю відповідаючим положенням ч.1 ст.117 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про те, що суд 1-ї інстанції порушень матеріального і процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали не допустив. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.199 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду 1-ї інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Таким чином, оскільки судом 1-ї інстанції винесено оскаржувану ухвалу з додержанням усіх норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,199,200,205,206,254 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко