Ухвала суду № 53325836, 29.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/864/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

судді - Яковлева Ю.В.,

судді - Димерлія О.О.,

при секретарі судового засідання Худик С.А.,

за участю представника позивача Смаль С.М.,

представника відповідача Юдіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРАЗ" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

19.03.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю "ЯРАЗ" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - ДПІ) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.11.2014р. № 0003492200 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 4 773 445грн., в т.ч. за основним платежем на суму 3 818 756 грн. та штрафними санкціями на 954 689 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДПІ про нереальність господарських операцій по отриманню нафтопродуктів від ТОВ "Нафтова компанія "Партнер" є неправомірними, оскільки позивач отримав товар, що підтверджується первинними документами, та використав у власній господарській діяльності.

ДПІ заперечувала проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій податкового органу при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення. На підставі викладеного відповідач просив у позові відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову у позові.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачаються з матеріалів справи наступні обставини.

Проведеною ДПІ документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "ЯРАЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ "Нафтова компанія "Партнер" та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від вищевказаного контрагента-постачальника у серпні 2014р., за результатами якої 31.10.2014р. складений акт № 374/21-03-22-06/39255710, встановлені порушення п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у серпні 2014р. на суму ПДВ 3 818 756 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов внаслідок непідтвердження реальності операцій з ТОВ "Нафтова компанія "Партнер", в зв'язку із неможливістю останнім здійснити поставку ПММ у визначеному в первинних документах обсязі.

За наслідками перевірки податковий орган 13.11.2014р. прийняв податкове повідомлення-рішення № 0003492200 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 4 773 445грн., в т.ч. за основним платежем на суму 3 818 756 грн. та штрафними санкціями на 954 689 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості доводів ДПІ щодо нереальності господарської операцій позивача з ТОВ "Нафтова компанія "Партнер" за серпень 2014р.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За обставинами справи позивач на виконання умов договорів поставки нафтопродуктів від 01.08.2014р., 12.08.2014р., 15.08.2014р., 21.08.2014р., 27.08.2014р. та додаткових угод до них отримав від ТОВ "НК "Партнер" паливно-мастильні матеріали, що підтверджується наданими позивачем як до перевірки, так і до суду першої інстанції, актами приймання-передачі товару, податковими накладними, даними первинного обліку (звітами АЗС, журналами обліку газу, нафтопродуктів) про оприбуткування нафтопродуктів за місцем їй безпосереднього зберігання, сертифікатами якості. Оплата за поставлений товар здійснена позивачем протягом березня 2015р. в безготівковій формі, що відповідає умовам договорів, які передбачали відстрочку платежу.

Відповідно до умов договорів нафтопродукти постачалися позивачу з резервуарів, які належать та використовуються ПАТ "Дніпронафтопродукт".

Зберігання придбаного у серпні місяці 2014р. ПММ, але не доставлених ТОВ "Яраз", здійснювалось на нафтобазах ПАТ "Дніпронафтопродукт" на підставі договору зберігання від 15.07.2014р. №4201, укладеного між позивачем та ПАТ "Дніпронафтопродукт".

Доставка палива на АЗС, що орендуються позивачем, здійснювалось ТОВ "Нерон-1" та ТОВ "ТД "Кременчугнефтепродуктсервіс" на підставі укладених позивачем з вказаними контрагентами договорів на перевезення.

Факт перевезення ПММ підтверджується актами здачі-прийомки виконаних робіт, ТТН, податковими накладними.

Судова колегія погоджується з доводами позивача, що наявність або відсутність ТТН не стосується його взаємовідносин з ТОВ "НК "Партнер", який не ніс відповідальність за доставку (транспортування) нафтопродуктів.

Оскільки податковий орган при здійсненні перевірки вимагав надати документальне підтвердження господарських операцій саме з ТОВ "НК "Партнер", позивачем товарно-транспортні накладні не надавались.

Позивач реалізував придбані ПММ через мережу АЗС та ТОВ ВТФ "Авіас", що підтверджується даними РРО та договором на поставку нафтопродуктів ТОВ "Авіас" № П-1437 від 11.07.2014р., який фактично поставлений 31.08.2014р.

Оцінюючи доводи позивача про реальність операцій з ТОВ "НК "Партнер", як обґрунтовані, судова колегія враховує, що операції з покупкою та подальшим продажем палива відповідають основному виду діяльності позивача, яким є роздрібна торгівля паливом.

Доводи ДПІ щодо розбіжностей у номенклатурі ПММ, отриманих від ТОВ "НК "Партнер", та в подальшому поставлених ТОВ "Авіас", не відповідають дійсності, оскільки з наданих позивачем первинних документів вбачається, що ТОВ "Авіас" поставлявся бензин автомобільний А-92 Energy, А-95, дизельне паливо Energy. Товар такої ж номенклатури придбавався позивачем у ТОВ "НК "Партнер". Крім того, податковим органом не враховано, що протягом серпня 2014р. позивачем придбавалось паливо у ПАО "Укртатнафта".

Єдиною підставою для висновку ДПІ про непідтвердження реальності вчинених операцій позивача з ТОВ "НК "Партнер" є акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 23.09.2014р. № 26772/7/223 про відсутність підприємства за місцезнаходженням. Також ДПІ на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності цього підприємства зроблений висновок про проведення ним транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з наданням податкової вигоди контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання (стор.6 акту).

Судова колегія зазначає, що певні порушення податкового законодавства контрагентом позивача не тягнуть за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат по операціям з таким контрагентом.

Крім того, встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності зазначених виконавців послуг, в матеріалах справи відсутні.

Також відсутні дані про наявність кримінального переслідування посадових осіб ТОВ "НК "Партнер" за фіктивну діяльність або ухилення від сплати податків.

Апеляційна скарга не містить правових обґрунтувань на спростування висновків суду першої інстанції.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, судова колегія вважає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій і, як наслідок, неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ "НК "Партнер", не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях, що є недостатнім для визнання законним рішення про зменшення позивачу податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по господарським операціям з цим контрагентом.

На підставі викладеного прийняте податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ не може вважатися законними та обґрунтованими, та вірно скасоване судом першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.В.Яковлев

Суддя: О.О.Димерлій