Ухвала суду № 53325820, 03.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 р. Справа № 522/7985/15-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Івченко В.Б.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Потапчука В.О. судді - Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, про визнання неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, врахувати при розрахунку її пенсії інші види виплат, індексацію заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси донарахувати та виплатити їй пенсію з часу звернення за її призначенням, а саме з 31.01.2011 року в розмірі 83% заробітної плати не змінюючи базовий місяць, з урахуванням всіх складових на які нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , в тому числі інших виплат індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Суд першої інстанції своєю постановою від 01 липня 2015 року позовні вимоги адміністративного позову ОСОБА_4 до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії - задовольнив частково.

Зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити перерахунок та виплатити пенсії ОСОБА_4 з 01.03.2015 року в розмірі 83% заробітної плати не змінюючи базовий місяць з урахуванням всіх складових в тому числі інших виплат - індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, на які нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 працювала в органах державної служби в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси.

Позивач перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси та з 31.01.2011 року отримує пенсію на підставі Закону України «Про державну службу», проте при розрахунку її пенсії не було враховано низку виплат.

Згідно Довідки про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» № 37/Ч/15-32-05-02-11 від 05.02.2015 року, виданою ДФС України Головного управління ДФС в Одеській області, до складу заробітної плати позивача за останні 24 календарні місяці роботи входили «інші виплати», в які включалися індексація заробітної плати, допомога на оздоровлення до щорічної відпустки, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань. На всі виплати, включені в довідку, в т.ч. на «інші виплати», нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Вищевказані виплати не були включені до суми заробітної плати, на підставі якої Управлінням пенсійного фонду України у Приморському районі міста Одеси розраховувалась пенсія позивача.

Позивач зверталася до відповідача з письмовою заявою про перерахунок пенсії, проте листом Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси № 118/Ч-11 від 26.03.2015 року, позивачу було відмовлено у вказаному перерахунку.

Відповідно до ч.1ст.37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент призначення пенсії) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Відповідно до ч.2 ст.37-1вказаного Закону перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Відповідно до ч.2ст. 33 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до ч.6ст. 33 Закону України «Про державну службу», державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до ч.7ст. 33 Закону України «Про державну службу», умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 2 Закону України «Про оплату праці», який є загальним законом та розповсюджує свою дію в тому числі на визначення заробітної плати державних службовців, структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІVне містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії. Із змісту статті 40 вказаного Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.

Пунктом 1Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» встановлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право па даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі. Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 або 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60.

Отже, чинне законодавство як загальне, так і спеціальне, відносить до складу заробітної плати також інші виплати. При цьому слід врахувати, що надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, матеріальна допомога належать до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі та були звільнені зі служби після їх запровадження.

Отже, надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, та матеріальна допомога належать до додаткових видів грошового забезпечення і мають прийматися в розрахунок при нарахуванні пенсії позивачеві, оскільки були запроваджені із вступом в силу Закону України «Про державну службу», тобто 28.12.1993 року.

Таким чином, позивач отримувала такі надбавки під час перебування на державній службі та була звільнена зі служби після їх запровадження.

Отже, неврахування відповідачем складових заробітної плати, на підставі якої встановлюється пенсія, здійснюється перерахунок пенсії, запроваджених нормативно-правовими актами, які фактично виплачувались державним службовцям під час проходження ними державної служби, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили -Закону України «Про державну службу», Закону України «Про оплату праці», а також Постанові Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», на яку посилається відповідач в обґрунтування відмови.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року та від 28 травня 2013 року, яка відповідно до ч. 1ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Крім того у відповідності до ч.1, ч.2ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, в частині вимог з 31.01.2011 року по 28.02.2015 року позов слід залишити без розгляду, оскільки позивачкою пропущений строк звернення до суду.

На підставі матеріалів справи та оцінки представлених доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії - підлягають частковому задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, - залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя В.О. Потапчук суддя Л.П. Шеметенко