Ухвала суду № 53325685, 26.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року Справа № 876/10349/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення адміністративного позову та апеляційну скаргу управління Держземагенства у Хустському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління Держземагенства у Хустському районі Закарпатської області про визнання протиправним висновку та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з адміністративним позовом до Управління Держземагенства у Хустському районі Закарпатської області (далі - Відповідач) про визнання протиправним висновку від 25 липня 2014 року № 88/1 та зобов'язання Управління Держземагенства у Хустському районі Закарпатської області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання в оренду для комерційного використання за рахунок земель Хустської міської ради за адресою АДРЕСА_1, співвласникам: громадянину ОСОБА_1 та фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч. 6 ст. 186-1 ЗК України). Однак, всупереч вищевказаним нормам, відповідач, надаючи негативний висновок по проекту землеустрою, фактично не вказує на жодну невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, а лише помилково посилається на нібито неможливість винести (встановити) межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка необхідна для обслуговування приміщення нежитлової будівлі та закріпити її межовими знаками, скласти акт прийому-передачі межових знаків на зберігання та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). В той же час земельна ділянка фактично сформована, оформлено збірний кадастровий план, визначено координати поворотних точок окружної межі земельної ділянки, складено акт встановлення та погодження зовнішніх меж від 26.06.2012 року. Вказаними документами чітко визначено межі та координати земельної ділянки , що повністю спростовує підстави для відмови, зазначені у висновку.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено. Суд виходив з того, що земельна ділянка для надання в оренду стороні позивача для комерційного використання фактично сформована, оформлено збірний кадастровий план, визначено координати поворотних точок окружної меж земельної ділянки, складено акт встановлення та погодження зовнішніх меж від 26.06.2012 року, позивачі являється співвласниками будівлі, якій присвоєно окрема поштова адреса, відтак аргументація у висновку з приводу відмови погодити проект із-за неможливості внести (встановити) межі земельної ділянки в натурі ( на місцевості), яка необхідна для обслуговування приміщення нежитлової будівлі та закріпити їх за межовими знаками, скласти акт прийому передачі межових знаків на зберігання та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), які відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є невід'ємними частинами договору оренди землі, є неправомірною. Маються покликання на судовому практику ВАС України.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Покликання маються на те, що суд першої інстанції помилково вважає сформовану земельну ділянку, коли згідно ч. 1 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначені такої як об'єкта цивільних прав, а саме визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Однак, інформація про земельну ділянку, яку використовують позивачі у Державному земельному кадастрі - відсутня, кадастровий номер земельній ділянці не присвоєний. Відповідно до ст.. 50 Закону України « Про землеустрій» кадастровий план земельної ділянки є тільки складовою, частиною проекту землеустрою. Крім того, в оспореному висновку наведено цілий комплекс законодавства, нормам якого суперечить документація із землеустрою позивачів, які суд не бачить. Не враховано Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11 (80) 2 стосовно дискреційних повноважень. Не враховано також судову практику, що суд не може заміняти орган, в функціональних повноважень якого вчинити певну дію чи прийняти рішення.

На адресу Львівського апеляційного адміністративного суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому сторона позивача зазначає, що відповідач надаючи негативний висновок, фактично не вказує на жодну обставину яка б не відповідала вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативних актів. З аналізу Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, спростовується твердження відповідача про неможливість винести за межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріпити її межовими знаками. Не є аргументи підставні щодо кадастрового номеру земельної ділянки, оскільки спірна земельна ділянка не може мати такого номера, позаяк відповідач протиправно відмовляється погодити проект землеустрою. Помилковим є покликання на Рекомендації КМР Європи та судову практику.

Крім того, подано клопотання про забезпечення позову, шляхом заборони Хустській міській раді приймати будь-які рішення про передачу у власність чи користування будь-яким особам, крім позивачів, спірну земельну ділянку та надавати дозволи, позаяк стало відомо про існування рішення від 15.07.2015 року «Про надання дозволу на розробку проекту детального планування території на розі вулиць Карпатської Січі та Свободи у місті Хуст».

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, поданого клопотання, прийшла до наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування від 11.01.2002 року (а.с.9-10), договором купівлі-продажу приміщення при викупі №155 від 26.12.2000 року (а.с.11-14) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.15-17).

01 березня 2011 року між Хустською міською радою та позивачами було укладено попередній договір оренди земельної ділянки (а.с.62-64).

11 квітня 2011 року позивачі уклали з Хустським міськрайонним виробничим відділом ЗРФ ДП «Центр ДЗК» договір на виконання землевпорядних робіт №37(а.с.18).

Як встановлено судом, в подальшому вказаний проект землеустрою неодноразово доопрацьовувався та направлявся спочатку на погодження в Комісію з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації з землеустрою, а згодом, у зв'язку зі зміною порядку погодження проекту землеустрою, в Управління Держземагенства у Хустському районі Закарпатської області. Однак щоразу позивачі отримували відмову у погодженні проекту землеустрою за різними підставами.

05 липня 2013 року Відділ містобудування та архітектури Хустської міської ради надав висновок №033/13(а.с.37), яким погодив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання в оренду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 на території Хустської міської ради для комерційного використання. У вказаному висновку, зокрема, вказано, що земельна ділянка за вказаною адресою розмішена в громадському центрі м. Хуст, та відповідає вимогам існуючої містобудівної документації.

Так, 25 липня 2014 року Управління Держземагенства у Хустському районі Закарпатської області надало Висновок №88/1(а.с.72-74) про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилаючись на те, що неможливо винести (встановити) межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка необхідна для обслуговування приміщення нежитлової будівлі та закріпити її межовими знаками, скласти акт прийому-передачі межових знаків на зберігання та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), які відповідно до cт. 15 Закону України «Про оренду землі» є невід'ємними частинами договору оренди землі, а також на те, що надати у оренду земельну ділянку для обслуговування приміщення неможливо, оскільки неможливо створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна - виділити приміщення як окрему будівлю та надати йому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки як складової поняття «земельна ділянка».

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст. 186-1 ЗК України).

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч. 6 ст. 186-1 ЗК України).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що земельна ділянка фактично сформована, оформлено збірний кадастровий план, визначено координати поворотних точок окружної межі земельної ділянки, складено акт встановлення та погодження зовнішніх меж від 26.06.2012 року, а також об'єкт нерухомості знаходиться у власності позивачів, відтак колегія суддів не вбачає підстав для відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для комерційного користування. Крім того, доводи апелянта спростовані матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

З приводу клопотання сторони позивача про забезпечення адміністративного позову, то колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки прийняте рішення Хустської міської ради від 15.07.2015 року за № 2010 «Про надання дозволу на розробку проекту детального планування території на розі вулиць Карпатської Січі та Свободи у місті Хуст» в світлі статті 117 КАС України не є підставами забезпечення позову. Крім того, судове рішення приймається по суті спірних правовідносин та набирає законної сили негайно.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Держземагенства у Хустському районі Закарпатської області залишити без задоволення, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року по справі № 807/3072/14 - без змін.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 02.11.2015 року