Ухвала суду № 53325413, 10.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 760/2120/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Українець В.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

10 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Київський міський військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року позивач - ОСОБА_2, звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення в порушення вимог Закону України "Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Зобов'язано Міністерство оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 54-місячного грошового забезпечення у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі, встановленому Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року на день встановлення інвалідності.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київський міський військовий комісаріат.

Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що виплачуючи одноразову грошову допомогу у меншому розмірі, Міністерство оборони України порушило вимоги ст. 11 Закону України "Про Збройні Сили України", якою закріплено принцип верховенства права, діяло всупереч вимог Конституції України та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, позивач проходив військову службу в складі Збройних Сил України.

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил СРСР від 28 серпня 1988 року №10606 був звільнений з військової служби у запас з посади старшого викладача військової кафедри Української сільськогосподарської академії.

19 лютого 2008 року позивачеві було встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби, про що медико-соціальною експертною комісією складено довідку від 19 лютого 2008 року серії КВ-1 №010105.

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Київського міського військового комісаріату з вимогою призначити та виплатити йому одноразову грошову допомоги відповідно ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".

Київським міським військовим комісаріатом надіслано Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додано документи, визначені Порядком.

Департамент фінансів Міністерства оборони України відмовив позивачеві у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, мотивуючи це тим, що ОСОБА_2 був звільнений з військової служби до 01 січня 2007 року, він не має законних підстав для отримання одноразової грошової допомоги згідно зі ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".

Позивач звернувся з листом до відповідача та отримав відповідь від 12 січня 2015 року, у якій зазначено, що грошове забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги визначається для військовослужбовців, звільнених з військової служби, на день звільнення.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 499 від 28 травня 2008 року встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Як убачається з матеріалів справи, позивачу ІІ група інвалідності встановлена 19 лютого 2008 року.

Враховуючи, що право на грошову допомогу у звільненого військовослужбовця наступає на момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 499 від 28 травня 2008 року.

Наведені висновки суду першої інстанції узгоджуються із висновками Верховного Суду України викладеними, зокрема, у постанові від 10 березня 2015 року №21-563а.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що виплачуючи одноразову грошову допомогу у меншому розмірі, Міністерство оборони України порушило вимоги ст. 11 Закону України "Про Збройні Сили України", якою закріплено принцип верховенства права, діяло всупереч вимогам Конституції України та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідачем в апеляційній скарзі належних та обґрунтованих доводів на спростування зазначених вище висновків не наведено.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 10.11.2015 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.