Постанова № 53325344, 05.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1774/15 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А.суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.за участю: секретаря судового засіданняНечай Ю.О.позивачаОСОБА_5представників відповідачаПавленко М.В., Меркотав В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_5 до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання наказу незаконним та протиправними дій, визнання вимоги про визнання протиправними дій, скасування наказу, вимоги, податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області Синьогуба К.І. від 02 червня 2015 року № 137 Про проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства та правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, та визнати протиправними дії Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області щодо проведення перевірки;

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.07.2015 № Ф-0003431700;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.07.2015 №003781700 та №003761700;

визнати протиправним та скасувати рішення від 15.07.2015 № 0003751700 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";

визнати протиправним та скасувати рішення від 15.07.2015 № 0003771700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано: вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003431700 від 08.07.2015 року, податкове повідомлення-рішення № 0003761700 від 15.07.2015 року, податкове повідомлення-рішення № 0003781700 від 15.07.2015 року, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 0003751700 від 15.07.2015 року, а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0003771700 від 15.07.2015 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Позивач та відповідач із таким рішенням суду першої інстанції не погодилися та подали апеляційні скарги, в яких просили його скасувати та ухвалити нову постанову, позивач - про задоволення його вимог у повному обсязі, відповідач - про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_5 повернено апелянту у зв'язку із не усуненням її недоліків у встановлений апеляційним судом строк.

У зв'язку із цим, колегія суддів звертає увагу, що за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції в частині, що ним не оскаржена, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

В судове засідання з'явилися представники відповідача, апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню в частині з прийняттям нового рішення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 до 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 08.07.2015 № 170/23-04-17-0208/НОМЕР_5.

Згідно з висновками даного акта, контролюючий орган прийшов до висновку про порушення позивачем: п. 178,6 ст. 178, пункту 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України в результаті чого занижено оподатковуваний дохід (чистий) в розмірі 9736,58 грн.; пп.176.26 п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1020, а саме подання не у повному обсязі, по формі 1-ДФ виплачених податків само зайнятим особам та найманим працівникам за період з 01.01.2012 по 31.12.2014; п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, а саме неподання звітності щодо єдиного внеску за 2014 рік; абз.1 п.2 ч.І ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування у загальному розмірі 28958,39 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення, а саме:

вимогу про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 28985,39грн.;

податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 №0003761700, яким платникові збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 9325,60 грн. (в т.ч. за основним платежем 7460,48 грн. та 1865,12 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 №0003781700, яким до позивача застосовано штраф з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн.;

рішення від 15.07.2015 №0003771700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2895,84грн.;

рішення від 15.07.2015 №0003751700 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в сумі 170,00 грн.

Не погоджуючись із такими рішеннями контролюючого органу, а також вважаючи їх незаконними позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов у частині визнання протиправними та скасування названих рішень відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності їх прийняття, а висновки акта перевірки не підкріплені жодними доказами та носять характер суб'єктивних припущень.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає таке.

Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи встановлено завищення витрат на суму 9736,58 грн., за 2013р.- 5792,95 грн., за 2014р.- 3943,63 грн., а саме до складу витрат включено витрати на придбання будівельних матеріалів за готівкові кошти, не пов'язані зі здійсненням нотаріальної діяльності - згідно товарних чеків в т.ч. за 2013р. в сумі 5792,95 грн. (тов. чек №б/н від 26.07.2013р. на суму 1123,00 грн., № б/н від 06.08.2013р. на суму 2028,55 грн., №б/н від 28.08.2013р. на суму 1016,28 грн., № б/н від 25.10.2013р. на суму 551,00 грн., № б/н від 28.11.2013р. на суму 373,00 грн., № б/н від 14.12.2013р. на суму 652,00 грн., б/н від 23.12.2013р. на суму 49,12 грн.)., в т.ч. за 2014р. в сумі 3943,63 грн. (тов. чек №б/н від 13.03.2014р. на суму 870,00 грн., № б/н від 17.04.2014р. на суму 384,00 грн., № б/н від 22.05.2014р. на суму 560,00 грн., №б/н від 30.07.2014р. на суму 2129,63 грн.).

Відповідно до ст.32 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

Згідно з пп. 14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до п.178.2 ст.178 ПК України, доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.178.3 ст.178 ПК України, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Відповідно до п.178.4 ст.178 ПК України, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Пунктом 178.6 стаття 178 ПК України, встановлено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Отже, приватний нотаріус є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, яка оподатковується за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача стосовно правомірності формування позивачем витрат, які враховуються при обчисленні оподатковуваного доходу, ґрунтуються на Узагальнюючій податковій консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженої наказом ДПС України № 1185 від 24.12.2012.

Відповідно до вказаної Узагальнюючої податкової консультації з метою забезпечення дотримання загальних принципів оподаткування, передбачених статтею 4 ПК України, при визначенні сукупного чистого доходу доцільно враховувати витрати приватних нотаріусів, які пов'язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону № 3425 та наведено перелік таких витрат, який не є вичерпним.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що згідно із цією консультацією нормами чинного ПК України не передбачено конкретного переліку витрат для фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Основним критерієм для обґрунтування витрат, що зменшують дохід для визначення об'єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності.

Підпунктом 14.1.173 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що узагальнююча письмова податкова консультація - оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків.

Відповідно до положень ст.52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Вказане свідчить про виключно рекомендаційний характер такої консультації оскільки, надаючи узагальнюючу податкову консультацію, податковий орган не створює нової правової норми, а лише дає своє тлумачення та роз'яснення відповідні положення податкового законодавства. Так, відповідно до положень статті 53 ПК України, не передбачено жодних правових наслідків для платника податку у випадку не застосування ним при здійсненні своєї господарської діяльності узагальнюючої податкової консультації.

Витрати приватних нотаріусів, які пов'язані з організацією нотаріальної діяльності обумовлені вимогами Закону України «Про нотаріат».

Зокрема статтею 25 цього Закону визначено вимоги до робочого місця нотаріуса.

Згідно з позицією позивача для належного забезпечення провадження нотаріальної діяльності ним було придбано канцелярське приладдя, комп'ютерну техніку та її комплектуючі. Для забезпечення безперебійного функціонування робочого місця приватного нотаріуса та підтримання приміщення нотаріальної контори в належному робочому і санітарному стані позивачем були понесені витрати на будівельні матеріали для облаштування місця нотаріуса за адресою: АДРЕСА_1.

На підтвердження таких доводів, позивачем надано копії товарних чеків на придбання будівельних матеріалів та господарчих товарів, погашені та діючі технічні паспорти на частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 підтверджують приведення у відповідність до вимог ст.25 Закону України «Про нотаріат» частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, як робочого місця нотаріуса та проведення перепланувань кімнат шляхом встановлення додаткових гіпсокартонних перегородок, для створення окремих робочих місць помічників, окремої приймальні для громадян, окремого робочого місця нотаріуса, архівних кімнат, санвузлів та підсобних кімнат.

Отже, суд першої інстанції правильно констатував, що вищезазначені витрати підтверджуються матеріалами справи і здійснені позивачем виключно у зв'язку з провадженням нотаріальної діяльності, а тому їх врахування при визначенні об'єкта оподаткування відповідає приписам статті 178 Податкового кодексу України.

Таким чином, висновок контролюючого органу про завищення позивачем у перевіряємий період витрат, відображених у деклараціях про доходи на суму 9736,58 грн., в т.ч. за 2013р.- 5792,95 грн., за 2014р.- 3943,63 грн., є помилковим та таким, що спростовується наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на наведене, чистий річний оподатковуваний дохід визначено контролюючим органом без дотримання пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу, згідно з яким оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності, тому висновок відповідача про заниження оподатковуваного (чистого) доходу в сумі 9736,58 грн., в т.ч. за 2013 рік в сумі 5792,95 грн., та за 2014 рік в сумі 943,63 грн. також є необґрунтованим.

Також, за змістом акту перевірки, контролюючим органом в ході її проведення встановлено заниження платником податку на доходи фізичних осіб в сумі 7460,48 грн. за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 р. р. в т.ч. за 2012р.- 6000,00 грн., за 2013р.- 868,94 грн., та за 2014р.- 591,54 грн.

Обґрунтовуючи такі висновки, відповідач вказав, що у декларації про майновий стан і доходи за 2012р від 29.04.2013 № 9087637175 позивачем у рядку 13.01 - (сума податку, що підлягає сплаті до бюджету) відображено значення « 0,00», у зв'язку із чим податковим органом нарахована дана сума в примусовому порядку.

Згідно з декларацією про майновий стан і доходи ОСОБА_5 за 2012 рік, яку подано 29.04.2013, платником у її розділі V «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб» визначено суму податкових зобов'язань з ПДФО та суму податку, сплаченого платником податку самостійно на дату подання декларації (рядки 9 та 10 декларації) - у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 28.12.2012 №14981049, копія якого міститься у матеріалах справи, позивач сплатив до державного бюджету ПДФО у вказаному розмірі.

Колегією суддів враховується, що представником відповідача у судовому засіданні 05.11.2015 підтверджено цю обставину.

За правилами ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

За таких обставин, враховуючи, що на час подання декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік позивачем було виконано покладений на нього обов'язок зі сплати цього податку та фактично сплачено визначену у декларації суму 6000,00 грн. до державного бюджету, про що зазначено у рядку 10 розділу V декларації, колегія суддів вважає помилковими висновки контролюючого органу про заниження платником податку на доходи фізичних осіб.

На думу судової колегії, помилковими є доводи апелянта щодо заниження позивачем ПДФО у зв'язку із незаповненням платником рядку 13.01 декларації «сума податку, що підлягає сплаті до бюджету», оскільки суму податку, на час подання декларації вже було сплачено та відображено це у рядку 10 декларації.

Стосовно посилання суб'єкта владних повноважень на заниження податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік - 868,94 грн., та за 2014 рік - 591,54 грн., колегія суддів враховує, що вказане порушення встановлено у зв'язку із висновками контролюючого органу про завищення позивачем у перевіряємий період витрат на 9736,58 грн., через включення до їх складу витрат, не пов'язаних зі здійсненням нотаріальної діяльності.

Отже, оскільки цей висновок відповідача визнано окружним судом необґрунтованим, із чим наразі погодився і апеляційний суд, то, відповідно, помилковим є і висновок податкового органу щодо заниження позивачем ПДФО за 2013 та 2014 роки на суму 868,94 грн. та 591,54 грн. відповідно.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування прийнятих відповідачем податкового повідомлення-рішення від 15.07.2015 №0003761700, яким платникові збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 9325,60 грн. (в т.ч. за основним платежем 7460,48 грн. та 1865,12 грн. за штрафними санкціями) та податкового повідомлення-рішення від 15.07.2015 №0003781700, яким до позивача застосовано штраф з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн.

Надаючи правову оцінку правомірності інших оскаржуваних у даній справі рішень, які прийнято на підставі висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства зі сплати єдиного соціального внеску, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з пп. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України до функцій контролюючого органу віднесено зокрема контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

За визначенням пп. 14.1.1-1 адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

За визначенням п. 2 ч. 1 ст. 1 названого Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

За правилами ч. 11 ст. 8 зазначеного Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (ч.3 ст.7 Закону № 2464).

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з четвертим абзацом ч.8 ст. 9 названого Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Наведені норми дають підстави для висновку, що сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Як вбачається з матеріалів справи сума доходу, на який нараховується єдиний внесок, за даними самозайнятої особи, визначена шляхом подання податкової декларації про майновий стан і доходи, відповідно до якої сума чистого оподатковуваного доходу, який є базою для нарахування єдиного внеску за 2013 рік становить 43386,00 грн. У декларації за 2014 рік - 30322,00 грн.

Водночас, з наданого на вимогу апеляційного суду звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік, вбачається, що власне сума нарахованого єдиного внеску визначена платником становить 0,00 грн.

Позивач з цього приводу пояснив, що мала місце помилка.

Поряд з цим, судова колегія звертає увагу, що уточнюючих розрахунків з виправленням такої помилки позивачем контролюючому органові не подавалося

Також колегією суддів установлено і сторонами у судовому засіданні 05.11.2015 підтверджено, що самозайнятою особою не подано звітність з єдиного внеску за 2014 рік.

Тобто, на час проведення перевірки, за даними відповідача сума нарахованого єдиного внеску відсутня.

Отже, позивачем невірно розраховано суму єдиного внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013-2014 роки, а тому у контролюючого органу були наявні підстави для донарахування суми єдиного внеску та застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Таким чином, в ході апеляційного розгляду справи, знайшли своє підтвердження доводи відповідача щодо порушення платником вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

Згідно з частинами 2-4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

В силу положень ч. 10 ст. 25 названого Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною 11 цієї статті передбачено штрафні санкції, які орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

За таких обставин, на думку судової колегії, відповідачем правомірно прийнято оскаржувані вимогу про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 28985,39грн, рішення від 15.07.2015 №0003771700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2895,84грн.; рішення від 15.07.2015 №0003751700 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в сумі 170,00 грн.

На думку колегії суддів, окружний суд, задовольняючи вимоги позивача у цій частині, прийняв рішення із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, водночас, за правилами ч. 4 та 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Судом першої інстанції вказаних положень не дотримано, тому оскаржувана постанова щодо цієї частини вимог позивача не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, які визначено ст.. 159 КАС України, спростовується доводами апеляційної скарги відповідача та підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Згідно з ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Позивач просив суд апеляційної інстанції вийти за межі доводів апеляційної скарги та ухвалити постанову, якою позов задовольнити повністю.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року апеляційну скаргу позивача повернено апелянту у зв'язку із не усуненням її недоліків у встановлений апеляційним судом строк. Отже, апеляційна скарга позивача наразі не розглядалася.

Оскільки в іншій частині позовних вимог, в задоволенні яких суд відмовив, постанова суду сторонами не оскаржена і колегія суддів не вбачає підстав для виходу за межі апеляційної скарги, а також зважаючи на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові Пленуму від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з пунктом 13.1 якого апеляційний суд не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення, колегія суддів не надає правової оцінки висновкам суду в цій частині позовних вимог.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, частково підтвердилися, оскаржувана постанова щодо частини позову прийнята судом законно і обґрунтовано, водночас, в іншій частині, ухвалена за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому, на думку судової колегії наявні підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції щодо частини позову прийнята судом законно і обґрунтовано, водночас, в іншій частині, ухвалена за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова - скасуванню в частині.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_5 до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання наказу незаконним та протиправними дій, визнання вимоги про визнання протиправними дій, скасування наказу, вимоги, податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних фінансових санкцій - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року - скасувати в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.07.2015 № Ф-0003431700; визнання протиправним та скасування рішення від 15.07.2015 № 0003751700 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"; визнання протиправним та скасування рішення від 15.07.2015 № 0003771700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Повний текст постанови виготовлено 6 листопада 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.