Ухвала суду № 53325274, 04.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/4653/13-а Головуючий у 1-й інстанції:Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Доценку О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про стягнення заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, у якому, змінивши позовні вимоги, просить стягнути з Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на його користь недоплачений заробіток за січень 2007 року (за період до 26.01.2007 року) в розмірі 137,92 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Київський апеляційний адміністративний суд погодився із висновками суду першої інстанції та ухвалою від 10.06.2010 року залишив без змін постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2013 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України зазначено, що для визначення розміру грошового забезпечення, належний до виплати позивачу, необхідно середньоденний заробіток січня 2007 року помножити на кількість фактично відпрацьованих позивачем днів, а саме: 1 509,50 грн./19x14= 1 112,26 грн. Крім цього, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про можливість застосування положень законодавства про працю, зокрема, щодо строків звернення до суду, встановлених частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, оскільки на спірні правовідносини, які урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, норми трудового законодавства не поширюються і можуть бути застосовані лише при умові, якщо це передбачено законодавством, яке регулює порядок проходження служби в органах внутрішніх справ (пункт 61 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ: додаткові і соціальні відпустки особам рядового і начальницького складу надаються відповідно до законодавства).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2014 року позовну заяву ОСОБА_5 залишено без розгляду, оскільки позивач повторно не прибув у судове засідання.

Київський апеляційний адміністративний суд погодився із висновками суду першої інстанції та ухвалою від 25.02.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2014 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.08.2015 року скасовано ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року, а справу направлено на новий розгляд мотивуючи тим, що 08.01.2014 року позивач сповістив суд про розгляд справи за його відсутності, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

В апеляційній скарзі про скасування постанови апелянт посилається на те, що суд першої інстанції зробив помилковий розрахунок недоплаченого заробітку, оскільки правильним є розрахунок, який зробив податковий орган ще у 2007 році та було виплачено грошове забезпечення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який з`явився у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи з березня 2006 року позивач працював в Чернігівській міжрайонній державній податковій інспекції на посаді старшого оперуповноваженого.

Розмір оплати праці за березень 2006 року складав 1 509,50 грн, в тому числі надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 20% або 94,00 грн.

Згідно із Постановою КМ України № 268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умови оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» відповідач з 01 квітня 2006 року встановив розмір заробітку позивача 1 093,50 грн., при цьому, розмір надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи збільшився до 30% або 234,00 грн.

Внаслідок застосування даної Постанови розмір грошового утримання у квітні 2006 року зменшився й не досягав розміру за березень 2006 року - 1 509,5 грн.

У відповідності до гарантій, що встановлені пункту 9 зазначеної Постанови КМ України відповідач за квітень 2006 року виплатив позивачу різницю (доплату) між заробітком за березень 2006 року та квітень 2006 року

В грудні 2006 року у відповідача було проведено організаційно-штатні зміни, згідно наказу Чернігівської МДПІ № 59-ф від 25.12.2006 року - в результаті яких посаду старшого оперуповноваженого, що займав ОСОБА_5, було скорочено, внаслідок чого позивача було переміщено на нижчу посаду - оперуповноваженого.

Наказом Державної податкової адміністрації в Чернігівській області «Про призначення працівників ВПМ Чернігівської МДПІ» № 21-о від 26.01.2007 року ОСОБА_5 було призначено на посаду оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання та одночасно звільнено з посади старшого оперуповноваженого сектору протидії незаконному відшкодуванню податку на додану вартість Чернігівського районного відділу податкової міліції управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Чернігівській області.

Наслідком такого перепризначення стало те, що відповідач припинив виплачувати позивачеві доплату (різницю) до заробітку березня 2006 року( 1 509,50 грн.).

В січні 2007 року (до 26.01.2007 року) відповідач нарахував ОСОБА_5 грошове утримання у розмірі 974,34 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд взяв до уваги висновки, зазначені в ухвалі Вищого адміністративно суду від 04.12.2013 року та виходив з того, що позивач мав право на отримання різниці між грошовим забезпеченням до 26 січня 2007 року, тобто за 14 днів. позивачу було встановлено місячний посадовий оклад, з такого ж розрахунку встановлено усі інші надбавки та доплати грошового забезпечення, а тому для визначення середньоденного розміру грошового забезпечення необхідно місячний розмір грошового забезпечення позивача, 1 509,50 грн., розділити на кількість робочих днів у місяці, за який здійснюється виплата, тобто січень 2007 року. Для визначення розміру грошового забезпечення, належний до виплати позивачу, необхідно середньоденний заробіток січня 2007 року помножити на кількість фактично відпрацьованих позивачем днів, а саме: 1 509,50 грн. / 19 x 14 = 1 112,26 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 15 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 9 березня 2006 року № 268, з 1 квітня 2006 року почали застосовуватися нові умови оплати праці, затверджені цією постановою, працівників, окремі умови оплати праці яких визначені Указами Президента України, після визнання такими, що втратили чинність, цих Указів.

Згідно з пунктом 9 Постанови № 268, у разі зменшення у зв'язку з прийняттям цієї постанови та визнанням такими, що втратили чинність, актів Кабінету Міністрів України та Указів Президента України, розміру заробітної плати (без премії) в окремих працівників державних та інших органів, умови оплати праці яких визначені цією постановою, та у працівників, прирівняних згідно з нормативно-правовими актами, що втрачають чинність, за умовами оплати праці до працівників державних органів, або яким передбачено збереження умов оплати праці за попередньою посадою, на час роботи на займаній посаді виплачується різниця між заробітною платою (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці.

Отже, за правилами пункту 9 Постанови № 268 розмір грошового забезпечення позивача у січні 2007 року не міг бути меншим 1 509,50 грн., а тому середньоденний заробіток позивача у січні 2007 року повинен обчислюватись з урахуванням саме такого розміру грошового забезпечення.

Позивачу було встановлено місячний посадовий оклад, з такого ж розрахунку встановлено усі інші надбавки та доплати грошового забезпечення, а тому для визначення середньоденного розміру грошового забезпечення необхідно місячний розмір грошового забезпечення позивача - 1 509,50 коп., розділити на кількість робочих днів у місяці, за який здійснюється виплата, тобто січень 2007 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, для визначення розміру грошового забезпечення, належний до виплати позивачу, необхідно середньоденний заробіток січня 2007 року помножити на кількість фактично відпрацьованих позивачем днів, а саме: 1 509,50 грн./19 х 14 = 1 112,26 грн.

Зважаючи на те, що за 14 робочих днів січня місяця 2007 року позивачу було нараховано та виплачено 974,34 грн., цю суму необхідно відняти від належної до виплати 1 112,26 грн., що дорівнює 137,92 грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст рішення складено 09.11.2015 року.

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Бєлова Л.В.