Постанова № 53325055, 04.11.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року справа № 823/4933/15

м. Черкаси

15 год. 15 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гараня С.М.,

при секретарі Тараненку М.О.,

за участю:

представника позивача Державної фінансової інспекції в Черкаській області ОСОБА_1 - за довіреністю,

представника відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ОСОБА_3 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції в Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 сільська рада Уманського району Черкаської області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Державна фінансова інспекція в Черкаській області звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 до Родниківського сільського бюджету коштів в сумі 9602,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що протягом травня червня 2015 року працівниками Уманської ОДФІ в Черкаській області проведено планову ревізію сільського бюджету та фінансово-господарської діяльності ОСОБА_4 сільської ради за період з 01.08.2010 по 30.04.2015, за наслідками якої складено акт ревізії № 02-22/73 від 23.06.2015. В результаті проведення ревізії зафіксовано ряд порушень фінансового характеру, внаслідок чого Уманською ОДФІ в Черкаській області направлено на адресу ОСОБА_4 сільської ради вимогу щодо усунення порушень законодавства від 06.07.2015 № 02-22/1830. У відповідності до вказаної вимоги, сільську раду зобовязано у строк до 17.07.2015 подати до Уманської ОДФІ в Черкаській області інформацію про вжиті заходи та належним чином завірені копії документів, що підтверджують усунення порушень та недоліків, зокрема, щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 збитків на суму 9602,00грн. внаслідок завищення вартості виконаних робіт. Беручи до уваги, що відповідачем сума збитків добровільно сплачена не була, це стало підставою для звернення позивача до суду, оскільки відповідному органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Представник позивача до зали судового засідання прибув та підтримав вимоги позовної заяви в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог ДФІ в Черкаській області заперечив повністю з підстав викладених в запереченні, додатково наголосив, що в позовній заяві відсутні посилання на порушення відповідачем норм Цивільного кодексу України, які регулюють відносини підряду (умов договору), за порушення яких настає відповідальність у вигляді відшкодування збитків. Також зазначив, що даний позов не має на меті стягнення в дохід держави коштів, отриманих підконтрольними установами за незаконними договорами, укладеними без встановлених законом підстав та з порушенням вимог законодавства. Тобто, фактично метою позову є стягнення коштів (збитків) на користь третьої особи, яка є органом місцевого самоврядування, в звязку з чим положення Закону, яке надає право звертатись до суду в інтересах держави не може бути підставою для подання даного позову. Водночас, зазначив представник відповідача, позов містить вимоги щодо стягнення коштів з субєкта господарювання - ФОП ОСОБА_2, який не є субєктом владних повноважень, а тому є таким, що заявлений до неналежного відповідача. Крім цього наголосив, що крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, збитки підлягають відшкодуванню за умови встановлення безпосереднього причинного звязку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду і самою шкодою. Проте, позивачем не надано суду жодного доказу вини відповідача щодо можливого вчинення ним правопорушення, що в свою чергу може стати підставою для стягнення збитків.

Представник третьої особи - ОСОБА_4 сільської рада Уманського району Черкаської області до зали судового засідання не прибув, листом від 27.10.2015 просив проводити розгляд справи аз його відсутності, на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що працівниками Уманської ОДФІ в Черкаській області відповідно до п. 1.4.2 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Черкаській області на ІІ квартал 2015 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 12.05.2015 № 66 та № 67 проведено планову ревізію сільського бюджету та фінансово-господарської діяльності ОСОБА_4 сільської ради за період з 01.08.2010 по 30.04.2015, за наслідками якої складено акт ревізії № 02-22/73 від 23.06.2015.

Так, ревізією правильності визначення вартості капітальних ремонтів реконструкції вуличного освітлення встановлено, що ФОП ОСОБА_2 включено до актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в: на капітальний ремонт кухні за жовтень 2013 року єдиний соціальний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 5745,00 грн., капітальний ремонт покрівлі за листопад 2012 року в сумі 1058.00 грн. та капітальний ремонт павільйонів за листопад 2012 року в сумі 3027,00 грн.

Проте, відповідно до отриманої інформації від управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі Черкаської області про нарахування та сплату ФОП ОСОБА_2 єдиного внеску за найманих працівників встановлено, що за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 останнім нараховано та сплачено єдиного внеску в розмірі 685,00 грн., а в період з 01.09.2013 по 31.10.2013 єдиний внесок відповідачем не сплачувався, що є порушенням ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України від 16.07.1999 №996 в частині внесення недостовірних даних до актів форми № КБ-2в.

Відповідне порушення призвело до завищення ФОП ОСОБА_2 вартості виконаних підрядних робіт на загальну суму 9602,00 грн., з урахуванням єдиного внеску.

Тобто, в результаті зазначеного порушення ОСОБА_4 сільській раді завдано збитків на суму 9602,00грн.

Оскільки під час ревізії вищевказані порушення не були усунуті, відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 26.01.1993 №2939 та абзацу першого п. 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, обєкту контролю направлено вимогу від 06.07.2015 № 02-22/1830 щодо усунення порушень, виявлених ревізією, з встановленим терміном їх виконання - до 17.07.2015.

Вказаною вимогою ОСОБА_4 сільській раді запропоновано стягнути з ФОП ОСОБА_2 збитки на суму 9602,00 грн., що завдані внаслідок завищення вартості виконаних робіт.

Беручи до уваги, що відповідачем сума збитків добровільно сплачена не була, це стало підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 № 310 (надалі Положення), Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи (п.7 Положення).

Одним з основних завдань Держфінінспекції є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, що прямо передбачено ч.1 п.3 Положення.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні регулюються Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (далі Закон № 2939-ХІІ).

Відповідно до частин 1, 2 ст.2 Закону № 2939-ХІІ, головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону № 2939-ХІІ, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно з п.7 ч.1 ст.10 Закону № 2939-ХІІ, органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

Частиною 2 ст.15 Закону №2939-ХІІ встановлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога органу державного фінансового контролю спрямовується на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, п.10 ч.1 ст.10 Закону № 2939-ХІІ надано органу державного фінансового контролю право звертатися до суду в інтересах держави.

Отже, органу державного фінансового контролю надано повноваження здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідна правова позиція підтверджується висновками Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року №21-40а14, 21-63а14, від 28 жовтня 2014 року №21-462а14, які у відповідності до абзацу 2 ч.1 ст.244-2 КАС України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суд наголошує, що у відповідності до п.п.1 п.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі Закон № 2464), платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором.

Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За приписами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що на ФОП ОСОБА_2, як платника єдиного внеску покладено обовязок щодо його нарахування, а як на субєкта господарювання щодо складання первинних бухгалтерських документів. Тобто, внісши недостовірні дані до актів виконаних робіт форми № КБ-2в відносно суми нарахованого єдиного внеску по найманим працівникам, ФОП ОСОБА_2 тим самим дійсно порушив вимоги вищевказаних Законів, в звязку з чим правомірно притягнутий Державною фінансовою інспекцією в Черкаській області до відповідальності, шляхом відшкодування збитків на загальну суму 9602,00грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову Державної фінансової інспекції в Черкаській області в повному обсязі, оскільки позивач з урахуванням ч.1 ст.71 КАС України довів обґрунтованість та правомірність позовних вимог.

Натомість, доводи якими представник відповідача обґрунтовує заперечення проти адміністративного позову суд сприймає критично та зазначає наступне.

Так, дійсно в позовній заяві немає посилань ДФІ в Черкаській області на наявність порушень відповідачем цивільного законодавства, в частині неналежного виконання обовязків за договором підряду, однак дана обставина не є предметом спору. Питання щодо наявності (відсутності) порушень норм цивільного законодавства при укладенні та виконанні договору підряду не стоїть.

За приписами Закону №2939-ХІІ, передбачено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Однак, відповідач наголошує на відсутність в даному випадку інтересів держави.

З вказаним твердженням суд погодитись не може та зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено визначення поняття «інтерес держави». Відповідно до рішення Конституційного суд України від 08.04.1999 № 1-1/99, в основі поняття «інтереси держави» є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. В свою чергу, місцеве самоврядування у відповідності до вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Тобто, в даному випадку мова йде про інтереси територіальної громади, а саме про жителів с. Родниківка (в особі ОСОБА_4 сільської ради), які мають право на економічну безпеку, а тому інтереси вищевказаної територіальної громади в розумінні рішення Конституційного суд України від 08.04.1999 № 1-1/99 є інтересами держави, захист яких, відповідно до покладених обовязків має здійснюватись, зокрема Держфінінспекцією.

Доводи представника відповідача, що даний позов містить вимоги щодо стягнення коштів з субєкта господарювання - ФОП ОСОБА_2, який не є субєктом владних повноважень, а тому є таким, що заявлений до неналежного відповідача також спростовуються поясненнями представника позивача наданими на заперечення ФОП ОСОБА_2

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Родниківського сільського бюджету кошти в сумі 9602 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

постанова складена в повному обсязі 09.11.2015 р.