Ухвала суду № 53324923, 28.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2015 року

справа № П/811/1625/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області до Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" про застосуваня адміністративного арешту коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (далі – відповідач ) в якому просила застосувати адміністративний арешт коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків - ПАТ “Кіровоградобленерго” (код 23226362) згідно переліку; надати право на вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів за період з 1 січня 2011 року по 30 грудня 2014 року у ПАТ «Кіровоградобленерго».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач та відповідач звернулись з апеляційними скаргами, в яких вказують на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутністю останнього.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та змінити рішення суду першої інстанції в його мотивувальній частині. В задоволенні апеляційної скарги позивача - просив відмовити.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ “Кіровоградобленерго” перебуває на обліку в Кіровоградській об'єднаній державній податковій інспекції як платник податків.

Згідно плану-графіку документальних перевірок за ІІ квартал 2015 року, та відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області було видано наказ від 07 травня 2015 року №714 про проведення документальної планової виїзної перевірки ПАТ “Кіровоградобленерго” (а.с.10).

21 травня 2015 року на підставі вищевказаного наказу від 07 травня 2015 року №714 та згідно з направленнями на перевірку від 21 травня 2015 року №№ 706, 705, 704, 703, 702, 701, 697, 700, 699, 698, 696 (а.с.12-22), посадові особи Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області та Головного управління ДФС у Кіровоградській області прибули за юридичною адресою ПАТ “Кіровоградобленерго” з метою здійснення перевірки. Проте, головний бухгалтер ПАТ “Кіровоградобленерго” відмовила їм у допуску до перевірки, у зв’язку з непред’явленням такими особами службових посвідчень.

Викладені обставини відображені в Акті недопуску до проведення планової виїзної перевірки від 21 травня 2015 року №63/11-23-22-02 (а.с.23-24).

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Дотримання податковим органом вказаних вимог не спростоване сторонами та підтверджене матеріалами справи (а.с. 10-11).

У свою чергу, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77 Податкового кодексу України).

Як встановлено судом, відповідач не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки на підставі пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, оскільки ними, замість службових посвідчень, були пред’явлені довідки про їх приналежність до посадових осіб Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області та ГУ ДФС у Кіровоградській області (а.с. 64, 69, 72, 75, 78, 83, 86, 91, 93, 95, 97). При цьому, вказаними особами були пред’явлені також паспорти громадян України.

Згідно з пунктом 81.1. статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред’явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред’явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

З аналізу зазначених положень у їх системному зв’язку,слід зазначити, що посвідчення посадової особи контролюючого органу у контексті статті 81 Податкового кодексу України за своєю природою є документом, що ідентифікує особу працівника такого органу, його посаду та у сув’язі з іншими визначеними вказаним положенням документами засвідчує його повноваження щодо проведення перевірки платника податків.

З пояснень представника позивача вбачається, що внаслідок реорганізації органів доходів і зборів та переведення посадових осіб до ГУ ДФС у Кіровоградській області, посвідчення старого зразка вважаються недійсними та були вилучені; натомість посвідчення нового зразка наразі не виготовлено. За таких умов вказаним особам були видані довідки про їх приналежність до посадових осіб Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області та ГУ ДФС у Кіровоградській області, із зазначенням займаної посади та строку дії такої довідки.

Так, Наказом Державної фіскальної служби України від 23 жовтня 2014 року №207 "Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби", з метою створення належних умов для виконання службових обов'язків працівниками органів Державної фіскальної служби (далі - ДФС), встановлення однакового підходу до оформлення та видачі службових посвідчень, були затверджені зразки службових посвідчень працівників органів Державної фіскальної служби.

Також вказаним Наказом була затверджена Інструкція щодо порядку зберігання, видачі і знищення службових посвідчень працівників органів ДФС.

Згідно Наказу посадовим особам фіскальної служби дозволено до отримання посвідчень використовувати посвідчення посадових осіб органів доходів і зборів при незмінності назви посади працівника; начальникам головних управлінь, митниць, Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, ДПІ (СДПІ), спеціалізованих департаментів та органів, що утворені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311, видавати працівникам довідки про їх приналежність до посадових осіб органів ДФС, які використовувати виключно з паспортом громадянина України.

З огляду на викладене, слід зазначити, що пред’явлені особами, які прибули на перевірку відповідача, довідки про приналежність до посадових осіб Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, ГУ ДФС у Кіровоградській області (а.с. 64, 69, 72, 75, 78, 83, 86, 91, 93, 95, 97) та паспорти громадян України гарантували можливість ідентифікації таких осіб та їх посад та функціонально забезпечили дотримання представниками контролюючого органу вимог пункту 81.1 статі 81 Податкового кодексу України.

Отже, у відповідача відсутні були правові підстави для недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, а відповідно доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу.

Водночас, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач, звернувшись до суду з позовом про застосування адміністративного арешту коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, не дотримався правової процедури застосування наслідків недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Відповідно до статті 94 Податкового кодексу України, на яку, зокрема, посилається позивач, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Так, відповідно до приписів підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна платника податків може бути застосовано, у разі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Крім того, відповідно до підпункту 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

Отже, Податковим кодексом України визначено два поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Аналіз норм Податкового кодексу України, а також чинного законодавства, що регулює банківську діяльність і порядок здійснення безготівкових розрахунків, дає підстави для висновку про тотожність зазначених понять для цілей регулювання податкових правовідносин.

Так, відповідно до частини другої статті 59 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року № 2121-III зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".

Отже, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з норм Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму”.

За таких обставин повноваження податкових органів щодо звернення до суду з вимогами як про накладення арешту на кошти платника податків (підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України), так і про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків (зокрема, передбачені нормами підпунктів 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України), варто розуміти як право на звернення з вимогою про накладення адміністративного арешту на кошти платника податків, що перебувають на його рахунках у банку.

Підпунктом 94.6.2 пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас, відповідно до пункту 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №568 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1839/24371, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відтак, зверненню контролюючого органу до суду із позовом про застосування арешту коштів на рахунку платника податків повинне передувати рішення органу доходів і зборів про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Позивачем не надано доказів дотримання такої процедури та прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Щодо вимоги про надання позивачеві права на вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів за період з 01 січня 2011 року по 30 грудня 2014 року у ПАТ “Кіровоградобленерго” слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 20.1.40 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби також мають право звертатися до суду з заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом.

Проте, вказана норма має бланкетний характер та підлягає застосуванню виключно у зв'язку з іншими положеннями Податкового кодексу України, якими безпосередньо встановлюються випадки набуття такого права податковим органом.

Разом з тим, пункт 85.5 статті 85 Податкового кодексу України містить застереження, за яким забороняється вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом.

Таким чином, вилучення оригіналів фінансово-господарських документів платника податків можливе лише в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

З огляду на викладене, підстав для надання позивачеві права на вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів за період з 01 січня 2011 року по 30 грудня 2014 року у ПАТ “Кіровоградобленерго” не вбачається.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області до Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" про застосуваня адміністративного арешту коштів - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай