Ухвала суду № 53324833, 05.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2015 рокусправа № 804/10593/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014р. по справі №804/10593/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МСС» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.07.2014 № 0002842201, № 0002852201 ( форми "Р").

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо завищення валових витрат та заниження податку на додану вартість з підстав відсутності податкових накладних та продаж товару на експорт за ціною нижчою за собівартість, оскільки такі доводи спростовані позивачем первинними документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014р. позов задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обґрунтована зокрема тим, що судом першої інстанції не надано належну оцінку наданим позивачем суду первинним документам.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку про відсутності доказів та не доведення відповідачем порушення позивачем податкового законодавства.

Судом апеляційної інстанції було допущено заміну відповідача його правонаступником - Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, результати якої оформлені актом від 03.06.2014 № 2562/18/04-03-22-01-08/24999066.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 ПК України, що призвело до завищення валових витрат на суму 44037грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 651990грн.

До таких висновків перевіряючи прийшли з тих підстав згідно даних бухгалтерських рахунків у ІІ кварталі 2012 року завищена собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт/послуг) на загальну суму 209700,00 грн. за рахунок віднесення до собівартості витрат по придбанню товарів та комплектуючих до автомобілів, які в подальшому були повернені покупцями. Вказані обставини призвели до заниження податку на прибуток на суму 44037,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2012 року у сумі 44037,00 грн.

Крім того, Позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми по взаємовідносинам з контрагентами, які не підтверджені податковими накладними, а саме: з ТОВ "ВКФ "Моноліт" в розмірі 6266,00 грн. ( в тому числі: жовтень 2011 року на суму у розмірі 3275,00 грн., травень 2012 року у сумі 2991,00 грн.); з ТОВ "Віта Плюс" в розмірі 4885,00 грн. (в тому числі: за жовтень 2011 року на суму 4885,00 грн.), з ТОВ ТД "Новомосковський завод залізобетонних виробів" на суму 6069,00 грн. Щодо завищення задекларованих ТОВ "МСС" показників з ПДВ на загальну суму 634770,00 грн., на думку податкового органу, реалізація товару без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави вважати, що купівля товару та його подальша реалізація на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності підприємства, та є наміром отримання доходу лише шляхом відшкодування ПДВ з бюджету.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 11.07.2014 ( форми "Р"): №0002852201, за яким підприємству позивача донараховано суму податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 44037,00 грн. та штрафні санкції на суму 22019,00 грн.; №0002842201, за яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 651990,00 грн. та штрафні санкції 325995,00 грн.,

Щодо порушення Позивачем п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 ПК України, що призвело до завищення валових витрат на суму 44037грн.

До такого висновку перевіряючи прийшли з тих підстав, що згідно даних бухгалтерських рахунків у ІІ кварталі 2012 року завищена собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт/послуг) на загальну суму 209700,00 грн. за рахунок віднесення до собівартості витрат по придбанню товарів та комплектуючих до автомобілів, які в подальшому були повернені покупцями (а.с. 33, 32 Т1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.с 138.2 ст. 138 ПК України).

Витрати, що формують собiвартiсть реалiзованих товарiв, виконаних робiт, наданих послуг, крiм нерозподiльних постiйних загальновиробничих витрат, якi включаються до складу собiвартостi реалiзованої продукцiї в перiодi їх виникнення, визнаються витратами того звiтного перiоду, в якому визнано доходи вiд реалiзацiї таких товарiв, виконаних робiт, наданих послуг ( п. 138.4 ст. 138 Кодексу ).

Тобто при розрахунку об'єкта оподаткування платник податку має право врахувати витрати, включенi до собiвартостi реалiзованих товарiв (робiт, послуг), одночасно з визнанням доходiв вiд реалiзацiї таких товарiв (робiт, послуг).

Отже, що доходи від реалізації та собівартість реалізації нерозривно пов'язані, тому відповідна коригування собівартості також повинна мати місце, хоча ПК України і не містить прямих посилань на його необхідність.

Таким чином, якщо після продажу товарів здійснюється зміна суми компенсації їх вартості, у тому числі перерахунок при поверненні проданих товарів, то продавець і покупець, що є платниками податку на прибуток, здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат в звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації (у тому числі у зв'язку з поверненням товарів). У періоді повернення товару продавець зменшує суму відображеного раніше доходу від його продажу.

Проте Відповідачем не зазначено та не доведено в суді, що продаж товару і його повернення сталися в різних (чи тому же) звітних періодах (кварталах). Крім того, не вказано чи встановлення завищення доходу та відсутні посилання на первинні документи, що таке порушення мало місце.

Враховуючи зазначене, суду першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо відсутності обґрунтування та визначення Відповідачем коло господарських операцій та, відповідно і контрагентів, за результатами взаємовідносин з якими податковий орган вважає неправомірно сформованими валові витрати позивача, відсутній також і обґрунтований розрахунок таких витрат та їх складових.

Щодо порушення Позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 651990грн.

До таких висновків перевіряючи прийшли з тих підстав, що товариством віднесено до складу податкового кредиту суми по взаємовідносинам з контрагентами, які не підтверджені податковими накладними, а саме: з ТОВ "ВКФ "Моноліт" в розмірі 6266,00 грн. ( в тому числі: жовтень 2011 року на суму у розмірі 3275,00 грн., травень 2012 року у сумі 2991,00 грн.); з ТОВ "Віта Плюс" в розмірі 4885,00 грн. (в тому числі: за жовтень 2011 року на суму 4885,00 грн.), з ТОВ ТД "Новомосковський завод залізобетонних виробів" на суму 6069,00 грн. Щодо завищення задекларованих ТОВ "МСС" показників з ПДВ на загальну суму 634770,00 грн., на думку податкового органу, реалізація товару без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави вважати, що купівля товару та його подальша реалізація на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності підприємства, та є наміром отримання доходу лише шляхом відшкодування ПДВ з бюджету.

Стосовно завищення товариством задекларованих показників з ПДВ на загальну суму 634770,00 грн.

Судом встановлено, що у 4 кварталі 2011 року позивачем на підставі зовнішньоекономічного контракту № LOC-53-1400/2006 від 29.09.2006, укладеного з АОЗТ "УзДЕУавто", Республіка Узбекістан - 860, відповідно до додатку № 1 від 18.03.2011 було експортовано автозапчастини на загальну суму 343961 дол. США.

Взаємовідносини позивача із покупцем у 4 кварталі 2011 року підтверджуються ВМД: №006059 відвантажений 07.10.2011 (сума партії вантажу 147120, 23 грн.); № 006942 (сума відвантаження 314470 ,69 грн.); № 007665, відвантажено у грудні 2011 (сума у нац. валюті 358946, 26 грн.); № 008039 (сума відвантаження у нац. валюті 208137, 24 грн.).

На підставі контракту від 06.07.2012 та специфікації від 06.07.2012 № 1, позивачем відвантажено АОЗТ "УзДЕУавто", Республіка Узбекістан - 860 партію товару -автозапчастин на суму 8520,00 дол. США, згідно ВМД №006685 (сума товару у нац. валюті 68100,36 грн.).

За умовами контракту від 04.08.2011 № 2011/08/04 ТОВ "МСС" (експортер) здійснив постачання ТОВ "Віта Балт" (м. Санкт - Петербург, Росія) систем звукової охоронної сигналізації для автомобілів, що підтверджується ВМД № 006371 відвантажено 20.10.2011 на суму 43068,78 грн.; ВМД № 001884 на суму 71856,00 грн., ВМД № 003627 від 07.05.12.

Також, на підставі зовнішньоекономічного контракту № 01-14000/2012 від 03.01.2012, укладеного між ТОВ "МСС" (постачальник) та ЗАТ "Дженерал Моторс Узбекістан" (покупець), згідно додатку №1 від 03.01.2012, позивачем було реалізовано на експорт автозапчастини та комплектуючі до автомобілів, що підтверджується ВМД: № 000667 (сума реалізації 463004, 71 грн.); № 001344 (сума реалізації 420763, 15 грн.); № 002694 (сума реалізації 283252,73 грн.); № 003414 (сума реалізації 433324, 74 грн.); № 004131 (сума реалізації 397906, 61 грн.); № 005065 (сума постачання 362851, 51 грн.); № 006253 (на суму постачання у нац. валюті 436098, 08 грн.); № 007023 (сума постачання у нац. валюті 436098, 08 грн.); № 008146 (сума постачання 578312,41 грн.); № 010833 (на суму постачання у нац. валюті 300768,6 грн.).

На думку податкового органу, реалізація товару без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави вважати, що купівля товару та його подальша реалізація на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності підприємства, та є наміром отримання доходу лише шляхом відшкодування ПДВ з бюджету. Вважає, що до ціни експортованого товару повинна була б включена сума ПДВ.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України (пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України).

За змістом п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп.14.1.71. п. 14.1 ст. 14 звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Проте відповідачем не встановлено та не доведено щодо застосування нижче звичайних цін позивачем, посилання відповідача, що операції позивача є збитковими, оскільки сума реалізації товару за цим договором менше суми придбання товару що призвело за завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість є помилковими, оскільки відсутні такі розрахунки зроблені.

При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податком на додану вартість, виходячи з собівартості товару.

Додатково слід зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, отримання прибутку від кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, оскільки вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, продаж позивачем товару за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцією, вчинену поза межами його господарської діяльності.

Отже, визначальним фактором є наявність мети суб'єкта господарювання на отримання прибутку та здійснення діяльності у відповідності з такими цілями. Проте, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання доходу від конкретної операції.

Таким чином висновки Відповідача щодо вказаного порушення є помилковими.

Щодо формування Позивачем податкового кредиту у розмірі 17220,00 грн.,за результатами взаємовідносин із контрагентами - ТОВ "ВКФ "Моноліт" в розмірі 6266,00 грн., ТОВ "Віта Плюс" в розмірі 4885,00 грн., з ТОВ ТД "Новомосковський завод залізобетонних виробів" на суму 6069,00 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що податковий кредит у вказаній сумі сформовано за рахунок сум, які не підтверджені податковими накладними.

Вказане твердження Позивачем спростовано шляхом надання таких податкових накладних суду (а.с. 74, 82-84, 97-100 Т1).

Судом першої інстанції також надано оцінку поданим Позивачем первинним документам та досліджено факт реальності господарської операції між ТОВ "ВКФ "Моноліт", ТОВ "Віта Плюс" та ТОВ ТД "Новомосковський завод залізобетонних виробів" та реальність зміни майнового стану першого.

Судом встановлено, що між ТОВ "МСС" (як покупцем) та ТОВ "ВКФ "Моноліт" (як постачальником) були укладені договори постачання: від 25.10.2011 № 204, від 03.05.2012 № 85 та від 28.05.2012 № 101, предметом яких є постачання товару (труби гофри в асортименті).

Постачальником позивачеві видані наступні податкові накладні: від 27.10.2011 №102 на суму 19650грн. (в т.ч. ПДВ - 3275,00 грн.) до договору від 25.10.2011 № 204, від 04.05.2012 № 13 на суму 8070,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1345,00 грн.) до договору від 03.05.2012 № 85, від 28.05.2012 № 68 на суму 9874,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1645,67 грн.) до договору від 28.05.2012 № 101.

Факт постачання підтверджується видатковими накладними від 27.10.2011 № 206 на суму 19650,00 грн.; від 04.05.2012 № 86 на суму 8070,00 грн.; від 28.06.2012 № 101 на суму 9874,00 грн.

Оплата позивачем на користь ТОВ "ВКФ "Моноліт" здійснена у безготівковій формі та підтверджується банківськими виписками від 23.11.2011, від 25.05.2012, від 04.07.2012, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Між ТОВ "Новомосковський завод залізобетонних виробів і конструкцій" (як продавцем) та ТОВ "МСС" (як покупцем) укладено договір постачання № 100 від 12.02.2011, на підставі якого позивачем здійснено придбання товарів: перемичок, опорних подушок , плит перекриття, сходин.

Продавцем ТОВ "Новомосковський завод залізобетонних виробів і конструкцій" позивачу виставлялися рахунки - фактури на оплату товару, проте, як зазначив позивач, вони на підприємстві не збереглися.

Постачальником ТОВ "МСС" виписані та видані наступні податкові накладні: №116 від 16.11.2011 на суму 14313,40грн. (в т.ч. ПДВ - 2385,57грн.); №15 від 10.01.2012 на суму 15259,63 грн. ( в т.ч. ПДВ - 2543,27грн.); № 82 від 31.01.2012 на суму 4362,44грн. (в т.ч. ПДВ - 727,07 грн.); № 147 від 25.05.2012 на суму 2479,36 грн. ( в т.ч. ПДВ 413, 23 грн.).

Факт отримання товару уповноваженою особою ТОВ "МСС" підтверджується видатковими накладними від 29.11.2011 № ЖК-0001513 на суму 8742,92 грн., від 20.01.2012 № ЖК-0000102/4 на суму 542,62 грн., від 20.01.2012 № ЖК-0000099/4 на суму 3985,31 грн., від 25.01.12 № ЖК-0000119 на суму 7148,65 грн., які засвідчують факт переходу права власності на придбаний товар від постачальника до покупця.

Оплата на користь ТОВ "Новомосковський завод залізобетонних виробів і конструкцій" здійснена у безготівковій формі, її проведення підтверджується банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи: від 16.11.2011 на суму 14313,40 грн., від 10.01.2012 на суму 15259,63 грн., від 31.01.2012 у сумі 4362,44 грн., від 25.05.2012 у сумі 2479,36грн.

Придбані товари використані ним у власній господарській діяльності.

Між позивачем та ТОВ "Віта Плюс" укладено договір постачання від 03.10.2011 № 0310/1, на підставі якого ТОВ "Віта Плюс" здійснило на адресу ТОВ "МСС" постачання товарів: ізоленти та тримачів запобіжника.

Постачальником була виписана податкова накладна від 03.10.2012 № 4 на суму 29309,61 грн. ( в т.ч. ПДВ - 4884,94 грн.). Факт отримання товару засвідчується видатковою накладною № 0310/01 від 03.10.2011.

Оплата проведена шляхом безготівкового розрахунку у сумі 29309,61 грн., що підтверджується банківською випискою від 05.10.2011, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

Щодо спеціальної правосуб'єктності вказаних контрагентів на час здійснення господарських операцій сумнівів не визначалось.

Виконання договорів та отримання товару, оплата товару, підтверджується матеріалами справи.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення позивачем господарських операцій із зазначеними контрагентами підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для формування податкового кредиту.

Крім того, слід зазначити, що такий факт, як невідповідність первинних документів та відсутність реальності здійснення господарських операції не було виявлено під час перевірки, а законодавством не визначено можливості податковому органу додатково визначати інші порушення у подальшому оскільки податковий орган викладає у акті перевірки встановлені порушення (відповідно до вимог про складання акту визначених ст.. 86 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 р. по справі №804/10593/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МСС» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 09 листопада 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник