Ухвала суду № 53324794, 28.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2015 року

справа № 808/2566/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року по справі за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (далі – відповідач) в якому просило стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році в розмірі 1 819 172,95 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач – Приватне акціонерне товариство “Запорізький електровозоремонтний завод” (код ЄДРПОУ 01056273) зареєстроване як юридична особа 28.04.2001, номер запису в єдиному державному реєстрі – 2 103 120 0000 010955.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює та визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875–ХІІ (зі змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент

виникнення спірних правовідносин, далі – Закон України № 875–ХІІ).

Встановлено, що ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” відноситься до суб’єктів, яким, відповідно до ст. 19 Закону України № 875–ХІІ, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст. 19 Закону України № 875–ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 “Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі – Порядок № 70).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідачем до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 17.02.2015 було надано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за Формою № 10-ПІ за 2014 рік, згідно якого вбачається наступне:

- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить – 2 265;

- середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить - 41;

- кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” - 91;

- фонд оплати праці штатних працівників становить – 80 242,00 грн.;

- середньорічна заробітна плата штатного працівника – 35 427,00 грн.

Позивач зазначає, що за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, встановленого Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (відповідач повинен був працевлаштувати 91 інваліда, однак працевлаштував тільки 41 особу), ПрАТ “ЗЕРЗ” має сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 1 771 346,50 грн. Також, за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нарахована відповідачу пеня в сумі 47 826,45 грн.

Статтею 18 Закону України № 875–ХІІ встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України № 875–ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень ч. 3 ст. 18-1 Закону України № 875–ХІІ, Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу положень вказаного Закону вбачається, що на суб’єктів господарювання покладено обов’язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому, обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. Водночас, законодавець зобов’язує підприємства надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

У зв’язку із набуттям чинності Законом України “Про зайнятість населення” від 05.07.2012 № 5067-VI, Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520 (який набрав чинності з 12.07.2013) затверджено Форму звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”.

Зазначена Форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто, на підприємство покладається обов’язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць (вакансій) органи працевлаштування інваліда. Обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Встановлено, що на виконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем у 2014 році вживалися всі можливі і залежні від нього заходи для працевлаштування інвалідів.

Зокрема, відповідачем на протязі 2014 року подані до Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя звітність (інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН від 05.03.2014, 27.03.2014, 27.06.2014, 04.07.2014, 07.08.2014, 08.09.2014, 07.10.2014, 06.11.2014, 08.12.2014, в яких зазначалася інформація про наявність робочих місць для інвалідів.

Слід звернути увагу, що відповідачем дійсно не подавалась звітність (інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН за січень – лютий 2014 року, але це було обумовлено об’єктивними причинами, оскільки в період з 01.01.2014 по 03.02.2014 діяльність підприємства була призупинена, що підтверджується наданою ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” довідкою від 09.06.2015 № 2439/11.

Згідно довідки відповідача від 18.05.2015 № 1974/11, у 2014 році Державною службою зайнятості України інваліди на ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” з метою працевлаштування не направлялись.

Із наданої відповідачем до матеріалів справи довідки від 18.05.2015 № 1975/11 судом встановлено, що у 2014 році інваліди на ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” з метою працевлаштування не звертались.

Також встановлено, що відповідач звертався до Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя із запитом про надання інформації щодо загальної кількості інвалідів, які знаходяться на обліку центру зайнятості та шукають роботу за наступними спеціальностями: токар, фрезерувальник, слюсар з ремонту рухомого складу, слюсар-ремонтник, слюсар-сантехнік, а також щодо причин не направлення інвалідів для працевлаштування у 2014 році на ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” відповідно до заявок заводу (копія листа від 12.01.2015 № 18/11 наявна в матеріалах справи).

Згідно листа Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя від 17.02.2015 № 286/01-14 вбачається, що у 2014 році на обліку в центрі зайнятості не перебували особи, які б відповідали вимогам, викладених у заявках підприємства відповідача.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем регулярно протягом 2014 року розміщувались оголошення про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів у пресі, а саме ТелеНеделя у січні 2014 року, у лютому 2014 року, у березні 2014 року, у квітні 2014 року, у травні 2014 року, у червні 2014 року, у липня 2014 року, у серпні 2014 року, у вересні 2014 року, у жовтні 2014 року, у листопаді 2014 року, у грудні 2014 року (копії відповідних аркушів сторінок із газет долучені до матеріалів справи).

Крім того, з’ясовано, що ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” було розроблено низку заходів з метою виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, зокрема: прийнято колективний договір на 2013 – 2014 роки від 31.05.2013, реєстраційний номер 08-15/13/36; Головою правління ВАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” видано наказ від 26.09.2005 № 1541 Про заходи щодо працевлаштування інвалідів; затверджено Типову інструкції робочого місця інваліда від 25.05.2006 (чинна до 2016 року).

Також відповідачем проведено атестацію робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільги і компенсації за роботу у несприятливих умовах праці, на яких працювали інваліди у 2014 році, що підтверджується дослідженими судом копіями наказів ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод”.

Крім того, відповідачем надані до матеріалів справи наказ від 31.10.2013 № 3105 Про режим роботи ПрАТ “ЗЕРЗ” у 2014 році, згідно якого з 01.01.2014 по 31.12.2014 на підприємстві встановлено неповний (чотириденний) робочий день.

Відповідно до довідки ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” від 09.06.2015 № 2439/11, у зв’язку із зменшенням заказів на капітальний ремонт електровозів та їх вузлів, відсутністю коштів для подальшого розвитку виробництва та сплати внесків до Державного бюджету і виплати заробітної плати з 01.01.2014 по 03.02.2014 робота підприємства була призупинена.

Тобто, відповідачем були надані докази, в тому числі штатний розпис та довідка від 09.06.2015 № 2445/11, які свідчать про скорочення фактичної кількості працівників ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” на кінець 2014 року та зупинення діяльності підприємства в період з січня 2014 року по лютий 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України № 875–ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону України № 875–ХІІ).

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов’язковим платежем), обов’язкова сплата яких передбачена Конституцією України та іншими законами України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи обставини справи, що підтверджується долученими до справи доказами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем було вжито всі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення, а тому відсутні правові підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі № 21-60а11, від 26.06.2012 у справі № 21-105а12 та від 16.04.2013 у справі № 21-81а13.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року по справі за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай