Постанова № 53324791, 09.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 листопада 2015 року № 826/11290/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Інститут паперу»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києвіпроскасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2014 р. № 183126552209,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Інститут паперу» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2014 р. № 183126552209.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 10.12.2014 р. № 1207/26-55-22-09/31812534 прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2014 р. № 183126552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 224 870,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі, оскільки господарські операції позивача з його контрагентом носять реальний характер, опосередковують фактичний рух активів, перебувають у безпосередньому звязку з господарською діяльністю та підтверджені належними первинними документами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з огляду на те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Інститут паперу» здійснювалася поза межами правового поля.

Відповідно до ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 06.08.2015 року, за згодою сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку про наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено невиїзну позапланову документальну перевірку АТ «Інститут паперу» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Брокбудкепітал» за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Інститут паперу»:

- ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 149 913,00 грн., в тому числі за липень 2014 р. 149 913,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 10.12.2014 р. № 1207/26-55-22-09/31812534 та винесено податкове повідомлення-рішення від 26.12.2014 р. № 183126552209, яким позивачу збільшено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 224 870,00 грн., в тому числі 149 913,00 грн. за основним платежем та 74957,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 13.03.2015 р. № 4161/10/26-15-10-05-35, яким податкове повідомлення-рішення від 26.12.2014 р. № 183126552209 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 13.05.2015 р. № 10051/6/99-99-10-01-04-25, яким податкове повідомлення рішення від 26.12.2014 р. № 183126552209 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Приватне акціонерне товариство «Інститут паперу» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік у ДПІ у Печерському районі м. Києва та зареєстровано платником ПДВ. Основним видом діяльності товариства є дослідження та розробка в галузі технічних наук.

Як вбачається з матеріалів справи предметом перевірки податкового органу стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Брокбудкепітал».

Досліджуючи фактичні обставини справи судом встановлено наступне.

Між ТОВ «Інститут паперу» (замовник) та ТОВ «Брокбудкепітал» (підрядник) укладено договір № 6 від 27.02.2014 р. на виконання ремонтних робіт.

За цим договором підрядник зобовязується своїми силами та залученими силами і засобами виконати ремонтні роботи в приміщеннях будівлі за адресою: вул. Кутузова, 18/7, а замовник зобовязується прийняти належним чином виконані роботи і оплатити їх на умовах та в строки, які вказані в цьому договорі.

Відповідно до п. 4.4.1 договору роботи виконуються відповідно до кошторисної документації.

На підтвердження виконання робіт позивачем надано суду довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2014 р. (форма КБ-3), договірну ціну (форма № 9), акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 р. (форма КБ-2в), локальні кошториси на будівельні роботи № 2-1-1, № 2-1-2.

На підтвердження оплати за виконані роботи позивачем надано суду платіжні доручення: № 46 від 09.07.2014 р. на суму 250 000,00 грн., № 55 від 22.07.2014 р. на суму 250 000,00 грн., № 54 від 09.07.2014 р. на суму 164 000,00 грн., № 69 від 22.07.2014 р. на суму 120 000,00 грн., № 70 від 25.07.2014 р. на суму 120 000,00 грн., № 52 від 08.07.2014 р. на суму 61800,00 грн., № 45 від 08.07.2014 р. на суму 610 200,00 грн., а також банківські виписки.

Податкові зобовязання відображено у виданих ТОВ «Брокбудкепітал» податкових накладних: від 09.07.2014 р. № 91, від 25.07.2014 р. № 368, від 22.07.2014 р. № 299. Вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (індексний номер 1005343 від 06.03.2013 р.), приміщення загальною площею 8 857,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7 належить на праві приватної власності ПрАТ «Інститут паперу».

Натомість висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що, згідно АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Брокбудкепітал» на загальну суму 150 666,67 грн., в т.ч. за липень 2014 р. 150 666,67 грн.

Разом з тим, сума ПДВ з податкової накладної, виписаної ТОВ «Брокбудкепітал» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 у розмірі 753,33 грн. до складу податкового кредиту не включалася.

За результатами аналізу податкової звітності встановлено, що на ТОВ «Брокбудкепітал» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання.

Згідно аналізу даних АІС «Єдиний реєстр податкових накладних» встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару та відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Також висновки відповідача ґрунтуються на підставі аналізу податкової звітності контрагента ТОВ «Брокбудкепітал» - ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка».

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ Брокбудкепітал» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Брокбудкепітал» було зареєстровано як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало статус платника податку на додану вартість. Товариство здійснювало свою діяльність, зокрема, виконувало будівельні та монтажі роботи, на підставі Ліцензії серія АЕ № 289915, виданою Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не було враховано первинні документи позивача.

Висновки про сумнівність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Брокбудкепітал» податковим органом були зроблені не у зв'язку з відсутністю чи неправильним складанням первинних документів або неналежним їх відображенням у бухгалтерському чи податковому обліку, а лише на підставі аналізу податкової звітності контрагента позивача.

При цьому, в акті перевірки відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ТОВ «Брокбудкепітал» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного обєкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач, придбані у ТОВ «Брокбудкепітал» послуги, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

При цьому, суд враховує, що в період з 01.03.2014 по 31.03.2014 відповідач також проводив перевірку позивача, яка оформлена довідкою від 15.10.2014 р. № 2961/26-55-22-09/31812534 «Про результати зустрічної звірки АТ «Інститут паперу» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Брокбудкепітал» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014», за висновками якої, документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Брокбудкепітал», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, зокрема, встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ «Брокбудкепітал».

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Брокбудкепітал», що не заперечується податковим органом.

Аналіз фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів свідчить про те, що позивачем підтверджено правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами.

Як встановлено судом позивачем правильно відображено у податковому обліку господарські операції з його контрагентом, що свідчить про реальність господарських операцій.

Крім того суд звертає увагу на той факт, що придбання активів (тобто товарів) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем вчинено операції за наявності розумних економічних мотивів, зокрема, для регулярної господарської діяльності платника податків та за систематичної його участі у таких операціях.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Брокбудкепітал», а тому вважає, що формування ТОВ «ПрАТ «Інститут паперу» податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а нарахування позивачу сум з податку на додану вартість - протиправним.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.12.2014 р. № 183126552209 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ПрАТ «Інститут паперу» є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 69-72, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Інститут паперу» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 26.12.2014 р. № 183126552209.

4. Судові витрати в сумі 449,75 грн. присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Інститут паперу» за рахунок асигнувань ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук