Постанова № 53324701, 10.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2015 року № 826/11654/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТАКРАН"до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києвапровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001912202 від 02.06.2015, №0001922202 від 02.06.2015 та №0001902202 від 02.06.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНТАКРАН" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001912202 від 02.06.2015 та №0001902202 від 02.06.2015.

28.08.2015 позивачем через канцелярію суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позовну вимоги викладено в наступній редакції: "1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів в м. Києві від 02.06.2015 р. №0001902202, №0001912202, №0001922202.

2. Стягнути на користь ТОВ "РЕНТАКРАН" сплачений судовий збір.". Зазначені уточненні прийняті судом.

Позивачу було нараховане податкові зобов'язання за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість є висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ "Пайнер", ТОВ "Маджестік Лайн", ТОВ "Бабини - Трейд", ТОВ "Діват", ТОВ "Амадео", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Регіон Прайс", ТОВ "Формула Профіт", ТОВ "Жилбудресурс".

Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з контрагентами ТОВ "Пайнер", ТОВ "Маджестік Лайн", ТОВ "Бабини - Трейд", ТОВ "Діват", ТОВ "Амадео", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Регіон Прайс", ТОВ "Формула Профіт", ТОВ "Жилбудресурс" які за твердженням позивача мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Також позивач посилався на те, що видаткові касові ордери відповідно до яких здійснювалась видача готівки з каси були оформлені відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні надав суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті № 231/26-57-22-02-10/34352633 від 12.05.2015, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 19.03.2015 по 30.04.2015 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києва проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТАКРАН" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

З результатами перевірки складено акт № 231/26-57-22-02-10/34352633 від 12.05.2015, яким встановлено порушення підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 4 904 516,00 грн., порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 971 366,00 грн. та порушення пункту 2.8 розділу 2, пунктів, 3.4, 3.5 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320.

02.06.2015 на підставі акту № 231/26-57-22-02-10/34352633 від 12.05.2015 прийняті податкові повідомлення - рішення №0001902202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 6 130 645,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1 226 129,00 грн., №0001912202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 6 214 207,50 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1 242 841,50 грн., №0001912202, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 37536,88 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНТАКРАН" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішення №0001912202 від 02.06.2015, №0001902202 від 02.06.2015 та №0001922202 від 02.06.2015, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо податкових повідомлень - рішень №0001912202 від 02.06.2015 та №0001902202 від 02.06.2015 суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Пайнер", ТОВ "Маджестік Лайн", ТОВ "Бабини - Трейд", ТОВ "Діват", ТОВ "Амадео", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Регіон Прайс", ТОВ "Формула Профіт", ТОВ "Жилбудресурс" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносин з ТОВ "Бабини - Трейд" за договорами про виконання робіт № ДП-92 від 01.08.2014, про виконання робіт № ДП94 від 07.08.2014, оренди майна № ДО 93 від 01.08.2014 на підтвердження фактичного здійснення яких позивачем надано суду копії відповідних договорів з додатками, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунків - фактур, заявок, специфікацій, актів приймання - передачі майна, а на підтвердження здійснення оплати - платіжних доручень та договорів відступлення права вимоги.

Позивач в періоді щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Пайнер" за договорами про виконання робіт № 421 від 01.11.2012, про виконання робіт № 422 від 06.11.2012, про виконання робіт № 429 від 01.12.2012, про виконання робіт № 407 від 01.10.2012, договором поставки № 408 від 01.10.2012 факт отримання товару та послуг за якими підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних договорів, з додатками, заявок, специфікацій, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунків - фактур, видаткових накладних, а здійснення оплати - видаткових накладних.

Між позивачем та ТОВ "Маджестік Лайн" було укладено договори оренди майна №ДО 64 від 01.09.2014, про виконання робіт № ДП65 від 02.09.2014, про виконання робіт №ДП-57 від 01.09.2014, про виконання робіт № ДП- 63 від 01.09.2014, факт існування фінансово - господарських відносин за якими підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних договорів з додатками, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунків факту, актів приймання - передачі майна, заявок, специфікацій та здійснення оплати - платіжними дорученнями та договорами про відступлення права вимоги

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносин з ТОВ "Формула Профіт" за договорами про виконання робіт № 38 від 03.03.2014, оренди майна № 33 від 06.03.2014, поставки № 26 від 05.02.2014, оренди майна № 44 від 06.03.2014 на підтвердження факту існування фінансово - господарських відносин за якими позивачем надано суду копії відповідних договорів з додатками актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунків - фактур, заявок, актів приймання - передачі майна, видаткових накладених, специфікацій та на підтвердження здійснення оплати - платіжних доручень,

Позивач в періоді щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Діват" за договором поставки № 46 від 09.06.2014, факт існування фінансово - господарських відносин за яким підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, рахунків - фактур, специфікацій, а здійснення оплати - платіжних доручень.

Між позивачем та ТОВ "Вербена -Н" було укладено договори поставки № 9 від 03.01.2014, поставки № 18 від 05.02.2013, на підтвердження факту існування фінансово - господарських відносин за якими позивачем надано суду копії відповідних договорів, специфікацій, видаткових накладених, рахунків - фактур та на підтвердження здійснення оплати видаткових накладних та банківських виписок.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносин з ТОВ "Фобос-О" за договорами оренди майна № 33 від 01.03.2013, виконання робіт № 31 від 01.03.2013, оренди майна № 35 від 01.03.2013, про виконання робіт № 62 від 03.07.2013, виконання робіт № 16 від 03.01.2013, про виконання робіт № 67 від 08.08.2013, оренди майна № 65 від 02.08.2013, про виконання робіт № 64 від 01.08.2013, про виконання робіт № 54 від 01.06.2013, про виконання робіт № 51 від 16.05.2013, оренди майна № 49 від 30.04.2013, про виконання робіт № 50 від 03.05.2013, поставки № 19 від 04.02.2013, оренди майна № 22 від 03.02.2013, оренди майна № 23 від 05.02.2013, виконання робіт № 20 від 01.02.2013, виконання робіт № 41 від 01.04.2013, про виконання робіт № 94 від 04.11.2013, оренди майна № 95 від 05.11.2013, виконання робіт № 96 від 09.11.2013, оренди майна № 97 від 10.11.2013, оренди майна № 86 від 15.10.2013, виконання робіт № 76 від 01.10.2013, оренди майна № 74 від 24.09.2015, про виконання робіт № 75 від 01.10.2013, оренди майна № 88 від 17.10.2013, оренди майна № 83 від 11.10.2013, оренди майна № 84 від 14.10.2013, про виконання робіт № 87 від 16.10.2013, оренди майна № 85 від 14.10.2013, виконання робіт № 80 від 02.10.2013, про виконання робіт № 81 від 02.10.2013, оренди майна № 82 від 02.10.2013, виконання робіт № 59 від 01.07.2013, оренди майна №60 від 01.07.2013, виконання робіт № 118 від 19.12.2013, оренди майна № 104 від 01.12.2013, про виконання робіт № 105 від 01.12.2013, про виконання робі № 106 від 01.12.2013, про виконання робіт № 102 від 28.11.2013, про виконання робіт № 115 від 11.12.2013, оренди майна № 116 від 12.12.2013, про виконання робіт № 117 від 18.12.2013, про виконання робіт № 98 від 01.12.2013, оренди майна №89 від 15.10.2013, оренди майна № 35 від 01.03.2013, виконання робіт № 59 від 01.07.2013, виконання робіт № 61 від 03.07.2013, про виконання робіт № 11 від 03.01.2014, оренди майна № 17 від 20.01.2014, виконання робіт № 91 від 01.11.2013, оренди майна № 92 від 01.11.2013, виконання робіт № 93 від 01.11.2013, на підтвердження факту фактичного здійснення яких позивачем надано суду копії відповідних договорів з додатками, актів приймання - передачі майна, заявок, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), специфікацій, видаткових накладених та на підтвердження здійснення оплати - договорів про відступлення права вимоги та платіжних доручень.

Позивач в періоді щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Регіон Прайс" за договорами про виконання робіт № 77 від 04.04.2014, про виконання робіт № 76 від 02.04.2014, оренди майна № 77 ОР від 11.04.2014, оренди майна № 78 від 06.04.2014, оренди майна № 75 від 02.04.2014, оренди майна № 74 від 01.04.2014, про виконання робіт № 79 від 18.04.2014 на підтвердження товарності яких позивачем надано суду копії відповідних договорів, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунків - фактур, специфікацій, заявок, актів приймання - передачі майна, специфікацій та на підтвердження здійснення оплати - договорів про відступлення права вимоги та платіжних доручень.

Між позивачем та ТОВ "ЖИЛБУДРЕСУРС" було укладено договори про виконання робіт № 67 від 02.05.2014, про виконання робіт № 73 від 03.05.2014, на підтвердження факту існування фінансово - господарських відносин за якими позивачем надано суду копії відповідних договорів, заявок, специфікацій, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунків - фактур та здійснення оплати - платіжних доручень.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносин з ТОВ "Амадео" за договором поставки № 82-12/49 від 02.08.2012, поставки № 04-12/30 від 30.04.2012, оренди майна № 79-12/32 від 04.06.2012, оренди майна № 83-12/35 від 06.06.2012, виконання робіт № 86-12/38 від 09.06.2012, оренди майна № 85-12/37 від 09.06.2012, оренди майна № 86-12/39 від 10.06.2012, оренди майна № 75-12/29 від 01.06.2012, про виконання робіт № 95-12/60 від 03.09.2012, про виконання робіт № 92-12/57 від 01.08.2012, про виконання робіт № 92-12/46 від 02.07.2012, про виконання робіт № 62-12/18 від 04.05.2012, про виконання робіт № 58-12/14 від 01.04.2012, про виконання робіт № 76-12/30 від 02.06.2012, оренди майна № 65-12/21 від 14.05.2012, поставки № 89-12/14 від 01.08.2012, на підтвердження товарності яких позивачем надано суду копії відповідних договорів, специфікацій, актів приймання - передачі майна, заявок, актів виконання робіт, видаткових накладених, рахунків - фактур та здійснення оплати - платіжних доручень.

На підтвердження факту використання товарів та послуг отриманих від контрагентів ТОВ "Пайнер", ТОВ "Маджестік Лайн", ТОВ "Бабини - Трейд", ТОВ "Діват", ТОВ "Амадео", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Регіон Прайс", ТОВ "Формула Профіт", ТОВ "Жилбудресурс" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку позивачем надано суду копії видаткових накладених, довіреностей, актів списання, робочих записок, копії паспортів на баштові крани.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що контрагенти позивача ТОВ "Пайнер", ТОВ "Маджестік Лайн", ТОВ "Бабини - Трейд", ТОВ "Діват", ТОВ "Амадео", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Регіон Прайс", ТОВ "Формула Профіт", ТОВ "Жилбудресурс" не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Пайнер", ТОВ "Маджестік Лайн", ТОВ "Бабини - Трейд", ТОВ "Діват", ТОВ "Амадео", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Регіон Прайс", ТОВ "Формула Профіт", ТОВ "Жилбудресурс".

Необґрунтованість посилань відповідача, як на підтвердження відсутності здійснення фінансово - господарських відносин з контрагентами ТОВ "Регіон Прайс", ТОВ "Формула Профіт", ТОВ "Жилбудресурс" на факт зазначення різних номерів баштових кранів в договорам та первинних документів зумовлюється тим, що як вбачається, з наданої позивачем первинної документації вказано невідповідність зумовлюється допущенням технічних помилок при зазначені номерів баштових кранів.

Посилання позивача на матеріали кримінального провадження № 32014100030000036 за ознаками злочинів передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідачем доказів на підтвердження факту наявності вироку суду, який набрав законної сили, прийнятого за результатами кримінального провадження №32014100030000036 суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на факти встановлені, як зазначено в акті № 231/26-57-22-02-10/34352633 від 12.05.2012, під час дослідження фінансово - господарської діяльності ТОВ "Вербена-Н" та за результатами заходів вчинених з метою проведення зустрічної звірки ТОВ "Фобос-О", з огляду на те, що під час вчинення відповідних заходів не здійснювалось дослідження фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та зазначеними контрагентами.

Відповідач посилається в наданих суду запереченнях та в акті № 231/26-57-22-02-10/34352633 від 12.05.2012 на факт того, що позивачем не було надано первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ "Маджестік Лайн", водночас доказів не підтвердження зазначеного факту суду не надає.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Пайнер", ТОВ "Маджестік Лайн", ТОВ "Бабини - Трейд", ТОВ "Діват", ТОВ "Амадео", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Регіон Прайс", ТОВ "Формула Профіт", ТОВ "Жилбудресурс" мали реальний товарний характер.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Стосовно податкового повідомлення - рішення №0001922202 від 02.06.2015 суд зазначає наступне.

Відповідно до податкового повідомлення - рішення №0001922202 від 02.06.2015 на позивача було накладено штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення пунктів 2.8, 2.11, 3.4, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2005 за № 40/10320 згідно частини другої статті 1 Указу президента України №436/95 від 12.06.1995 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2005 за № 40/10320 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Відповідно до пункту 2.11 зазначеного Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Пунктом 3.4 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2005 за № 40/10320 встановлено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий. Підприємства, що займаються закупівлею товарів сільськогосподарської продукції, проведення розрахунків за які не врегульовано законодавством України, можуть проводити видачу готівки здавальникам такої сільськогосподарської продукції за відомостями, в яких зазначаються прізвища здавальників, їх адреси, обсяги зданої продукції і сума виплаченої готівки, що засвідчуються підписом здавальника.

Відповідно до пункту 3.5 розділу 3 зазначеного Положення у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю. Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

Частиною першою статті 1 Указу президента України №436/95 від 12.06.1995 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді: штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день; за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум

Відповідно до акту № 231/26-57-22-02-10/34352633 від 12.05.2012 за результатами перевірки встановлено, що відповідно до видаткових касових ордерів № 1 від 10.01.2012, №11 від 10.05.2012, № 69 від 29.09.2014 здійснено видачу готівки з каси, водночас здійснення відповідних операцій не підтверджено підписом отримувача коштів.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив про те, що відповідні касові ордери були оформлені згідно вимог чинного законодавства, на підтвердження чого надав суду їх копії, з яких вбачається, що вони містять підпис одержувача.

Також в акті № 231/26-57-22-02-10/34352633 від 12.05.2012 відповідачем зазначено про те, що перевіркою встановлено що 27.02.2014, згідно видаткового касового ордеру №17, підприємством здійснено видачу коштів з каси підприємства в сумі 15000,00 грн. ОСОБА_1 та 18.03.2014 ОСОБА_1 подав авансовій звіт №13 на суму 13847,7 грн. при цьому надлишок отриманих коштів в сумі 1152,30 грн., не було повернуто до каси разом з авансовим звітом.

Відповідно до наказу № 05 від 18.03.2015 та посвідчення про відрядження ОСОБА_1 з 18.03.2015 по 01.04.2015 було направлено у відрядження.

Відповідно до копії звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № РЕ-0000017 від 02.04.2014 ОСОБА_1 подано звіт про використання коштів на суму 2192,00 грн.

Відповідачем доказів та обґрунтувань на спростування наданих позивачем суду доказів надано не було.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про відсутність підстав для висновку про допущення позивачем порушення пунктів, 2.8, 2.11 розділу 2, пунктів, 3.4, 3.5 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320.

Крім того, згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києва №0001912202 від 02.06.2015, №0001902202 від 02.06.2015 та №0001922202 від 02.06.2015.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов