Ухвала суду № 53324656, 28.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2015 року

справа № 808/2973/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" до Державної подоткової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної подоткової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач) в якому просило скасувати податкову вимогу № 345-23 від 16.03.2015 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 41 від 16.03.2015 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу № 345-23 від 16.03.2015 на загальну суму 232 457,00грн., в тому числі авансовий внесок з податку на прибуток за лютий 2015 року в сумі 37 278,00грн., та податок на прибуток за 2014 рік в сумі 195 179,00грн. прийняту Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області про опис майна у податкову заставу від 16.03.2015 №41.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове – про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Довідки АА №814374 з ЄДРПОУ Товариство з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” зареєстроване Реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції як юридичну особу за адресою: 69065, м.Запоріжжя, Ленінський р-н, вул. Ульянова, буд. 54, ідентифікаційний код 22161169.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” та ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” укладено договір банківського рахунку від 10.08.2007 №27046, відповідно до якого, банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті №26009002704601, поточні рахунки в іноземній валюті: 26009002704604, 26009002704603, 26009002704604 та зобов’язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов’язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.

Встановлено, що 04.02.2015 позивачем було надано до ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” платіжне доручення №323 для сплати авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2015 року з поточного рахунку №26009002704601 грошових коштів у розмірі 37 278,00грн. При цьому на зазначеному платіжному дорученні наявна відмітка від 04.02.2015 про одержання банком на виконання доручення.

Також позивачем було надано до ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” платіжне доручення від 11.03.2015 №417 для сплати податку на прибуток за 2014 рік з поточного рахунку №26009002704601 грошових коштів у розмірі 195 179,00грн. На платіжному дорученні наявна відмітка від 11.03.2015 про одержання банком на виконання доручення.

Разом з тим, всупереч умовам договору банківських рахунків суб'єкта господарювання від 10.08.2007 №27046 ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” не здійснив перерахування коштів до державного бюджету згідно платіжних доручень від 04.02.2015 №323 та від 11.03.2015 №417.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням пункту 22.4 статті 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону №2346-III). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Таким чином, судом встановлено, що позивач сплатив зазначене у оспорюваній вимозі податкове зобов’язання, але на рахунок одержувача зазначена сума не надійшла.

Однак, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем подано платіжні доручення від 04.02.2015 №323 та від 11.03.2015 №417 на перерахування коштів, що підтверджується відповідною відміткою на зазначених платіжних дорученнях, проте останні залишились без виконання з вини банку. А отже платник податку звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Крім того, слід зазначити, що станом на початок дня 04.02.2015 на поточному рахунку ТОВ “Техенергохім” № 26009002704601 був залишок грошових коштів в сумі 1180140,17 грн., так і на кінець дня залишок грошових коштів у розмірі 1228000,65 грн., про що свідчить виписка ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” по рахунку ТОВ “Техенергохім” № 26009002704601 за 04.02.2015, копія якої наявна в матеріалах справи.

Також, станом на початок дня 11.03.2015 на поточному рахунку ТОВ “Техенергохім” №26009002704601 також був залишок грошових коштів в сумі 648294,48 грн., так і на кінець дня залишок грошових коштів у розмірі 648294,48 грн., про що свідчить виписка ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” по рахунку ТОВ “Техенергохім” № 26009002704601 за 11.03.2015, копія якої наявна в матеріалах справи.

Окрім того, в матеріалах справи наявні листи позивача скеровані до ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя разом з якими надсилалися копії платіжних доручень з відміткою банківської установи на сплату податків (а.с. 64, 65).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014 № К/800/13275/13, від 15.12.2014 № К/800/45490/14.

При цьому, суд першої інстанції вірно критично оцінив посилання відповідача на запити до АТ “Банк “Фінанси та Кредит” “Про надання інформації” щодо надання інформації про причини невиконання банком платіжних доручень позивача, оскільки такі запити робилися відповідачем після винесення оскаржуваної вимоги, а відтак такі обставини не враховувалися при її прийнятті, що суперечить принципу обґрунтованості рішення суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до п. 59.1 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відтак, підставою для надсилання податкової вимоги є наявність непогашеного узгодженого грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, посилання відповідача на несвоєчасну та неповну сплату позивачем авансових внесків податку на прибуток є безпідставними, оскільки матеріали справи містять платіжні доручення про сплату позивачем авансового внеску з податку на прибуток у розмірі та строки, встановленому згідно з нормами Податкового кодексу України, зокрема, з відповідним призначенням платежу.

Отже, враховуючи викладене, у позивача відсутній податковий борг, а тому, підстави для надсилання податкової вимоги та, як наслідок, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, у ДПІ були відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної подоткової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" до Державної подоткової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкової вимоги – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай