Постанова № 53324635, 06.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 листопада 2015 року № 826/12068/15

Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Нагорянський С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва

доВідкритого акціонерного товариства "Київхімволокно"

простягнення заборгованостіВ С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва до Відкритого акціонерного товариства "Київхімволокно" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій на пільгових умовах за Списком 1 за період січень-березень 2015 року в розмірі 2685799,47 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2015 року відкрито скорочене провадження.

У зв'язку із надходженням від ВАТ "Київхімволокно" заперечень проти позову, ухвалою суду від 16 липня 2015 року розгляд справи призначено у судовому засіданні.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з огляду на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову з огляду на обставини, викладені у письмових заперечення проти позову. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що розрахунки відповідно списку № 1 містять безліч неточностей, помилок, та відомостей, що не відповідають дійсності та чинному законодавству, а також не відповідають відпрацьованим стажам та іншим особистим даним пенсіонерів. Крім того, зазначав, що чинним законодавством не передбачено визначення розміру відшкодування на основі щомісячних розрахунків.

У зв'язку із надходженням від представника позивача клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, яке підтримав представник відповідача, 03 серпня 2015 року суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду та вирішення справи, судом встановлено наступне.

Відкрите акціонерне товариство "Київхімволокно" перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV передбачено, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно п. а ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Пунктом 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1), встановлено розміри витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підлягають відшкодуванню витрати.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції № 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно п. 6.7 Інструкції № 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Із системного аналізу вказаних положень законодавства слідує висновок, що підставою для відшкодування підприємством витрат на виплату та доставку пільгових пенсій понесених органами Пенсійного фонду є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Матеріали справи свідчать, що позивач здійснював доставку та виплату пільгових пенсій працівникам відповідача, що підтверджується розрахунками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Так, згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, складених позивачем, та розрахунку заборгованості за період з січень-березень 2015 року, заборгованість відповідача перед Пенсійним фондом по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій становить 268579947,00 грн., а саме: за січень 2015 року - 889077,20 грн., за лютий 2015 року - 913273,92 грн., за березень 2015 року - 883448,35 грн.

Таким чином, ВАТ «Київхімволокно» зобов'язане сплатити до Пенсійного фонду заборгованість, що виникла у зв'язку з несплатою фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.

Як пояснив представник позивача, у позасудовому врегулюванні спору Управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва було проаналізовано низку помилок, які зазначалися відповідачем, у зв'язку з чим було перераховано та приведено у відповідність суму до відшкодування.

Так, листом від 02 вересня 2015 року Управлінням було повідомлено ВАТ «Київхімволокно» про можливість початку спільної звірки осіб, які отримують пільгову пенсію. Також, у зазначеному листі повідомлено відповідача, що в Управлінні перебуває необхідний пакет документів, який складається з пільгових довідок та протоколів, які є електронним відображенням пенсійних справ, натомість підприємством (відповідачем) не було вжито жодних дій та не запропоновано спільного механізму, який врегулював би спірні питання, проте направлено до позивача лист про порушення тих самих запитань, відповіді на які Управлінням неодноразово надавалися відповідачу.

Слід також зазначити, що за позовними заявами Управління до ВАТ «Київхімволокно» про стягнення заборгованості, Окружним адміністративним судом м. Києва були винесені рішення на користь Управління, в яких відповідача було зобов'язано сплатити до бюджету визначену суму заборгованості (рішення, які набрали законної сили у справах № 2а-9203/12/2670, 2а-6730/12/2670, 826/15040/14 та 826/15339/14).

З урахуванням наведеного, суд приймає доводи позивача про те, що Управлінням було проведено детальну роботу, за результатами якої було остаточно визначено суму заборгованості відповідача, сформовано перелік осіб щодо яких підприємство повинно відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах.

Стосовно заперечень відповідача проти задоволення позову, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 19 січня 2015 року на адресу відповідача було направлено розрахунки фактичних витрат за 2015 рік на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Також відповідачу були направлені копії додатків 6 та 7, які були сформовані програмним способом.

Як зазначив позивач письмових поясненнях щодо позову, управління до зазначених додатків не вносить жодних коригувань. При отриманні управлінням інформації щодо змін в пенсійному забезпеченні осіб, по яким проводиться відшкодування, управління направляє листи-повідомлення.

Тобто, вищенаведене підтверджує, що управління виконало передбачений законодавством обов'язок та направило відповідачу річний розрахунок (додатки 6 та 7) на 2015 рік (с/л № 575/12 від 19 січня 2015 року), крім того, у відповідності до п. 6.8 Інструкції № 21-1 відповідачу були направлені листи щодо змін сум відшкодування.

Суд звертає увагу, що в ході розгляду справи Управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва були надані детальні письмові пояснення та розрахунки щодо кожної із осіб, зазначених відповідачем, осіб (пенсіонерів), та доведено допустимими у справі доказами обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем отримано розрахунки Управління Пенсійного фонду фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які з моменту отримання є узгодженими та обов'язковими для виконання.

При цьому, доказів оскарження розрахунків або дій органу Пенсійного фонду України щодо визначення розміру фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період січень-березень 2015 року, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, посилання відповідача на те, що чинним законодавством не передбачено визначення розміру відшкодування на основі щомісячних розрахунків, не відповідають дійсності та є безпідставними.

Так, відповідач посилався на необхідність врахування судом при винесенні рішення практики Верховного Суду України та як приклад надав постанову від 28 листопада 2011 року у справі 21-363а11, де зазначено, що суми витрат, які складаються із сум додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, витрати на виплату яких відповідно до підпункту 6.6 пункту 6 Інструкції не включаються до розміру фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.

З цього приводу суд звертає увагу відповідача на іншу практику Верховного Суду України, яка міститься у постанові від 30 червня 2015 року (справа № 21-171а15), де суд вказав на правильність застосування пункту 6 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та підпункту 6.6 розділу 6 Інструкції, яка полягає у тому, що збільшення розміру пенсії за рахунок надбавок та підвищень, які встановлюються та виплачуються згідно з положеннями Закону № 1788-ХІІ, відрізняється від збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку, визначеного Законом № 1058-IV, адже нормами законодавства передбачено не лише різні підстави для таких змін розміру пенсії (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону № 1788-ХІІ, під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку, - Закону № 1058-IV), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону № 1058-IV становить її основний розмір, а отже, підлягає включенню до розрахунку фактичних витрат та відшкодуванню.

Верховний Суд України неодноразово висловлював зазначену правову позицію у справах цієї категорії, зокрема, у постановах від 12 червня, 10 липня 2012 року (№№ 21-107а12, 21-205а12 відповідно), 10 вересня 2013 року (№ 21-215а13), 11 лютого, 15 липня 2014 року (№№ 21-471а13, 21-261а14 відповідно).

Всі інші доводи та обставини, на які відповідач посилається у письмових запереченнях проти позову були у повному обсязі спростовані позивачем.

Так, у відповідності до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а тому несплата відповідачем боргу завдає шкоди інтересам держави та порушує конституційні права громадян.

За результатами аналізу матеріалів справи, судом встановлено, що позивачем правомірно сформовано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за січень - березень 2015 року у розмірі 2685799,47 грн.

Таким чином, відповідачем не виконано передбачений Законом обов'язок в частині сплати у встановлений строк до органу Пенсійного фонду коштів для відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначених на пільгових умовах за Списком № 1, крім того, наявність у відповідача вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи.

В силу ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог, а також безпідставність та недоведеність обставин, на які посилається відповідач у своїх запереченнях, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 69-71, 160-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 05763429) з р/р 260060128350, МФО 322313 в ВАТ "Укрексімбанк", 260043146501, МФО 300272 в АБ Енергобанк в м Києві, 260090000278 МФО 335838 в Донецькій філії АБ Експрес-банк, 26007301402, МФО 322948, в АКБ Форум Київ, 26009301381857, МФО 322283 в Філії Ватутінське від.ПІБ в м.Києві, 2604330074501, 2600130074503 МФО322692, в АКБ Росток банк в м. Києві, 26000301330022,26004301330040 МФО 322142 в Філії Дніпровське від. ПІБ в м. Києві на користь Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва заборгованість, що виникла у зв'язку з несплатою фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 в розмірі 2685799,47 грн. (два мільйони шістсот вісімдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять грн. 47 коп.).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.І. Нагорянський