Постанова № 53324585, 10.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2015 року № 826/9182/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства "Будпостач"

до

1) Черкаської митниці Державної фіскальної служби

2) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування та зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Будпостач" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Черкаської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 902000003/2015/00016 від 29.01.2015 та рішення про коригування митної вартості товару № 902000003/2015/300364/2 від 29.01.2015.

15.06.2015 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява Приватного підприємства "Будпостач" про зміну позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду та містить наступні вимоги:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 902000003/2015/00016 від 29.01.2015;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № 902000003/2015/300364/2 від 29.01.2015;

- зобов’язати відповідача-1 вжити заходів щодо повернення позивачу надмірно сплаченої суми митних платежів у розмірі 27 568,12 грн., згідно митної декларації № 902030000/2015/300377 від 29.01.2015 у зв’язку із скасуванням рішення про коригування митної вартості товару № 902000003/2015/300364/2 від 29.01.2015;

- зобов’язати відповідача-2 вжити заходів щодо повернення позивачу надмірно сплаченої суми митних платежів у розмірі 27 568,12 грн. (в т.ч. мито – 3 351,65 грн.; ПДВ – 24 216,47 грн.).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Черкаською митницею Державної фіскальної служби на підставі необґрунтованих висновків щодо заявленої позивачем митної вартості товарів прийнято незаконне рішення про коригування митної вартості товарів, що призвело до збільшення їх митної вартості.

У судовому засіданні 10.09.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, через канцелярію суду надав письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову стверджуючи, що використані декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення не підтверджені документальні, наявні розбіжності в документах митниці, у зв’язку з чим митним органом був застосований метод 2б) визначення митної вартості щодо подібних (аналогічних товарів) товарів.

Представник відповідача-2 у судове засідання не прибув, через канцелярію суду надав письмові заперечення, в яких просив розглядати справу без уповноваженого представника та відмовити у задоволенні позову, оскільки повернення надмірно сплачених платежів можливе при наявності факту надмірної сплати коштів та звернення платника до відповідно органу, що, в даному випадку, відсутнє.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

20.05.2013 між Приватним підприємством "Будпостач" (покупець, Україна) та фірмою YONGKANG FUXING TOOLS FACTORY (продавець, Китай) було укладено контракт № 375, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує з доставкою на територію України морським транспортом (доставка на умовах FOB згідно правил INCOTERMS, 2000), товари (міксери для фарби, пістолети для герметика, приналежності, запасні частини до них) у відповідності із проформою-інвойсом або інвойсом, які оформляються на кожну партію товару і визначають асортимент, кількість, загальну вартість товару, термін поставки товару і порядок платежів. Проформа-інвойс або інвойс являються невід’ємною частиною даного контракту.

Поставка товару повинна супроводжуватись наступними документами:

- інвойс;

- транспортні документи (коносамент; пакувальний лист і т.д.);

- сертифікат походження.

Продавець протягом 10-ти днів з моменту відвантаження повинен направити покупцю по факсу копію транспортної накладної і пакувальний лист.

Позивачем за митною декларацією № 902030000/2015/300364, 29.01.2015 було заявлено до митного оформлення товар: 1) інструменти змінні не з дорогоцінних металів для змішування таких матеріалів як фарба, будівельні розчинити та інші: міксери для фарби: 80х400 мм (32101) – 200 шт., 80х400 мм (32102) – 1520 шт.; міксери для сухих сумішей: 80х400 мм (32201) – 9000 шт., 80х400 мм (32202) – 7800 шт., 100х600 мм (32203) – 4600 шт., 100х600 мм (32204) – 4600 шт.; 2) інструменти ручні не з дорогоцінних металів: пістолет для герметика (31101) – 4000 шт., пістолет для герметика (31102) – 18000 шт., пістолет для герметика (31103) – 3000 шт.

Митна вартість товару була задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору), в розмірі 38 968,40 доларів США.

В підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу наступні документи: митну декларацію № 902030000/2015/300364 від 29.01.2015; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0003902 від 14.01.2015; міжнародну автомобільну накладну (СМR) № 5647 від 29.01.2015; коносамент МRFB14120714 від 26.12.2014; платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 181 від 09.12.2014; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги б/н від 12.12.2014; документ, що підтверджує вартість страхування № 00229 від 27.01.2015; прейскурант (прас-лист) виробника товару б/н від 01.11.2014; рахунок-фактуру (інвойс) FXSK20141030-1 від 12.12.2014; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення № 375 від 20.05.2013; сертифікат про проходження товару загальної форми С143302202890051 від 15.12.2014.

Митним органом було повідомлено декларанта про те, що надані ним документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей про митну вартість та обраний метод її визначення, а саме:

- в наданому до митного оформлення інвойсі від 12.12.2014 № FXSK20141030-1 зазначено: 100% попередня оплата, згідно проформи-інвойсу від 03.10.2014 № FXSK20141031, однак до митного оформлення проформу-інвойс № FXSK20141031 не надано. До митного оформлення надано платіжне доручення № 181 від 09.11.2014 на суму 107 536,40 доларів США. Дане платіжне доручення не можливо ідентифікувати з даною поставкою, оскільки зазначена в ньому сума значно відрізняється від суми, згідно наданого інвойсу № FXSK20141030-1 (38 968,40 доларів США), зазначено лише номер контракту від 20.05.2013 № 375 та не надано проформу-інвойс на підставі якої здійснено оплату;

- до митного оформлення не надано пакувальний лист, документів, які б містили інформацію щодо вартості послуг пакування та вартості тари упаковки, також відсутня інформація за чий рахунок здійснювалось надання послуг щодо пакування, включення або не включення вартості пакування, тари, упаковки до вартості товару.

У зв’язку з чим та на підставі пункту 3 статті 53 Митного кодексу України, митним органом було запропоновано декларанту протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталог, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів,підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до статті 254 Митного кодексу України, необхідно надати переклад наданої до митного оформлення декларації країни відправлення. Також, повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові, наявні у них документи, для підтвердження заявленої ними митної вартості товарів.

Декларантом подано лист від 29.01.2015 про те, що додаткові документи по ВМД № 902030000/2015/300364 від 29.01.2015 надати не має можливості та процедуру консультації проведено.

29.01.2015 Черкаською митницею Державної фіскальної служби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 902000003/2015/300364/2, згідно якого, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за основним методом (ціною договору щодо товарів, які імпортуються) у зв’язку з тим, що основні документи, які подані для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять усіх даних, необхідних для обраного декларантом методу визначення митної вартості, відтак, митну вартість скориговано за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів – 2б), оскільки інформація щодо цінової вартості ідентичних товарів у декларанта та у митного органу відсутня, що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості 2а).

Також, була оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 902000003/2015/00016 від 29.01.2015.

За митною декларацією № 902030000/2015/300377 від 29.01.2015 товар було випущено у вільний обіг шляхом надання фінансових гарантій.

Приватне підприємство "Будпостач", не погоджуючись з такою позицією відповідачів, звернулося до суду з даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частинами першою, другою та третьою статті 53 Митного кодексу України, встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів та її визначення має базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, у зв'язку з чим одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, при цьому у разі якщо подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з частинами першою, другою, третьою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Таким чином на митний орган покладено обов’язок здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів, під час якого, зокрема, митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Під час здійснення контролю за правильністю визначення позивачем митної вартості товару, який переміщувався позивачем через митний кордон України на підставі МД № 902030000/2015/300364 від 29.01.2015 відповідачем-1 було встановлено невідповідності, а саме, 1) в наданому до митного оформлення інвойсі від 12.12.2014 № FXSK20141030-1 зазначено: 100% попередня оплата, згідно проформи-інвойсу від 03.10.2014 № FXSK20141031, однак до митного оформлення проформу-інвойс № FXSK20141031 не надано. До митного оформлення надано платіжне доручення № 181 від 09.11.2014 на суму 107 536,40 доларів США. Дане платіжне доручення не можливо ідентифікувати з даною поставкою, оскільки зазначена в ньому сума значно відрізняється від суми, згідно наданого інвойсу № FXSK20141030-1 (38 968,40 доларів США), зазначено лише номер контракту від 20.05.2013 № 375 та не надано проформу-інвойс на підставі якої здійснено оплату; 2) до митного оформлення не надано пакувальний лист, документів, які б містили інформацію щодо вартості послуг пакування та вартості тари упаковки, також відсутня інформація за чий рахунок здійснювалось надання послуг щодо пакування, включення або не включення вартості пакування, тари, упаковки до вартості товару.

Отже, у відповідача-1 були наявні підстави для сумніву в правильності митної оцінки товарів, що переміщувались через митний кордон України, відповідно до митної декларації № 902030000/2015/300364 від 29.01.2015, а саме, підстави вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі відповідачем-1 з позивачем було проведено консультацію.

На вимогу відповідача щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару декларантом зазначено: "Додаткові документи надати не має можливості. Процедуру консультації проведено.".

У зв’язку з чим, враховуючи, що документи надані позивачем разом з МД № 902030000/2015/300364 від 29.01.2015 не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також те, що відповідачем-1 було проведено з позивачем консультацію, водночас останнім не було надано додаткових документів, які витребовувались відповідачем-1 з метою підтвердження обґрунтованості визначення позивачем митної вартості товару та вибору методу її визначення, суд дійшов висновку, що у Черкаської митниці Державної фіскальної служби були наявні правові підстави для відмови позивачу у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю.

Як вбачається з матеріалів справи, позиція позивача ґрунтується на тому, що оскільки до митного оформлення було надано інвойс № FXSK20141030-1 від 12.12.2014, то надання проформи інвойсу, яка витребовувалась митним органом, було необов’язковим.

В той же час, суд зазначає, що в наданому до митного оформлення інвойсі від 12.12.2014 № FXSK20141030-1 загальна сума за товари, поставлені на підставі контракту від 20.05.2013 № 375, визначена в розмірі 38 968,40 доларів США, а в платіжному дорученні в іноземній валюті № 181 від 09.12.2014 сума коштів, перерахованих позивачем згідно контракту від 20.05.2013 № 375, становить 107 536,40 доларів США.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Отже, з аналізу даної норми вбачається, що у разі оплати товарів, поставлених декларанту на підставі зовнішньоекономічного договору, банківський платіжний документ повинен стосуватись оцінюваного товару або містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював митне оформлення товарів, зазначених в інвойсі від 12.12.2014 № FXSK20141030-1 на загальну суму 38 968,40 доларів США, в якому зазначено: 100% попередня оплата, згідно проформи-інвойсу від 03.10.2014 № FXSK20141031.

Однак, позивач до митного оформлення проформу-інвойс № FXSK20141031 не надає, а надає платіжне доручення № 181 від 09.11.2014 на підтвердження здійснення оплати за товари, зазначені в даному інвойсі.

Проте, платіжне доручення № 181 від 09.11.2014 містить лише номер контракту від 20.05.2013 № 375, що унеможливлює встановити зв'язок між даним банківським документом і оцінюваним товаром, оскільки сума в платіжному дорученні значно відрізняється від суми в інвойсі від 12.12.2014 № FXSK20141030-1.

В той же час, позивач надає суду проформу-інвойс від 03.10.2014 № FXSK20141031 на загальну суму 107 536,40 доларів США, яка складається із суми 38 968,40 доларів США (інвойс № FXSK20141030-1) та суми 68 550,00 доларів США (інвойс № FXSK20141030-2).

Проте, враховуючи, що позивач не надав проформу-інвойс від 03.10.2014 № FXSK20141031 до митного органу ані з МД № 902030000/2015/300364 від 29.01.2015, ані на вимогу відповідача-1, митний орган був позбавлений можливості ідентифікувати платіжне доручення № 181 від 09.11.2014 на суму 107 536,40 доларів США із даною поставкою товарів, зазначених в інвойсі від 12.12.2014 № FXSK20141030-1 на загальну суму 38 968,40 доларів США.

Крім того, при митному оформленні товарів, відповідачем-1 було повідомлено декларанта, що останнім не надано пакувальний лист, документів, які б містили інформацію щодо вартості послуг пакування та вартості тари упаковки, також відсутня інформація за чий рахунок здійснювалось надання послуг щодо пакування, включення або не включення вартості пакування, тари, упаковки до вартості товару.

Однак, як зазначалося вище, позивач не надав митному органу витребуваних документів для підтвердження митної вартості товару.

В наданих письмових поясненнях, позивач зазначає, що пакувальний лист не є документом, що підтверджує митну вартість товарів, оскільки не містить даних щодо вартості товарів.

Суд звертає увагу, що в розділі 4 контракту від 20.05.2013 № 375 зазначено, що поставка товару повинна супроводжуватись наступними документами: інвойс; транспортні документи (коносамент; пакувальний лист і т.д.); сертифікат походження. Продавець протягом 10-ти днів з моменту відвантаження повинен направити покупцю по факсу копію транспортної накладної і пакувальний лист.

Отже, пакувальний лист передбачений умовами контракту від 20.05.2013 № 375 та є обов’язковим документом для підтвердження поставки оцінюваного товару.

Також, позивач зазначає, що вартість тари, маркування і упаковки включені у вартість товару, що підтверджується додатковою угодою від 01.01.2015 № 2 до контракту від 20.05.2013 № 375.

Однак, митному органу Приватне підприємство "Будпостач" вищенаведену додаткову угоду не надає, а відтак у відповідача-1 були відсутні підтверджуючі документи щодо вартості послуг пакування та вартості тари упаковки, за чий рахунок здійснювалось надання послуг щодо пакування, включення або не включення вартості пакування, тари, упаковки до вартості товару.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Перший метод визначення митної вартості товару, а саме за ціною договору, не був застосований через неподання позивачем додаткових документів на письмову вимогу митного органу на підтвердження митної вартості та відсутність в наданих позивачем разом з МД № 902030000/2015/300364 від 29.01.2015 документах всіх відомостей, що підтверджують митну вартість товарів та наявності розбіжностей в наданих документах.

Згідно з частиною першою статті 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до частин першої, другої статті 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Матеріалами справи підтверджується, що за результатом проведеної консультації між декларантом та митницею та з врахуванням відсутності цінової інформації у декларанта та у митного органу щодо вартості ідентичних товарів (що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості 2а), митну вартість товарів, зазначених у МД № 902030000/2015/300364 від 29.01.2015 було скориговано за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів – 26), відповідно до положень статті 60 Митного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Судом було встановлено, що у відповідача-1 були наявні підстави для сумніву в правильності митної оцінки товарів, що переміщувались через митний кордон України відповідно до МД № 902030000/2015/300364 від 29.01.2015, а саме: наявність розбіжностей та відсутність всіх відомостей про митну вартість та обраний метод її визначення, як і були наявні правові підстави для здійснення коригування митної вартості товару за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 902000003/2015/00016 від 29.01.2015 та рішення про коригування митної вартості товару № 902000003/2015/300364/2 від 29.01.2015 є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, позовні вимоги про зобов’язання відповідачів вжити заходів щодо повернення позивачу надмірно сплаченої суми митних платежів у розмірі 27 568,12 грн. (в т.ч. мито – 3 351,65 грн.; ПДВ – 24 216,47 грн.), згідно митної декларації № 902030000/2015/300377 від 29.01.2015 у зв’язку із скасуванням рішення про коригування митної вартості товару № 902000003/2015/300364/2 від 29.01.2015 не підлягають задоволенню, оскільки, на даний час, рішення про коригування митної вартості товару № 902000003/2015/300364/2 від 29.01.2015 не скасовано, а факт надмірно сплаченої суми митних платежів у розмірі 27 568,12 грн. – відсутній.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов