Постанова № 53324075, 09.11.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3838/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 або позивач) до Відділу Державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області (надалі Відділ ДВС Роздільнянською РУЮ або відповідач), в якому позивач просить суд скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області від 17.09.2009р. про закінчення виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009р. його поновлено на роботі у Курганській митниці. З метою забезпечення виконання рішення суду ОСОБА_1 звернувся із виконавчим листом до Відділу ДВС Роздільнянського РУЮ, але постановою від 17.09.2009р. відкрите виконавче провадження зупинено на підставі листа Курганської митниці про те, що державну реєстрацію припинення юридичної особи Курганської митниці проведено 09.09.2009р. та відсутній правонаступник. Враховуючи, що позивач має намір звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, Кучурганську митницю, правонаступником, а наявність постанови про закінчення виконавчого провадження фактично це унеможливлює, та в результаті рішення суду про поновлення позивача на роботі залишається невиконаним, ОСОБА_1 просить суд скасувати оскаржувану постанову.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та подав до суду клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження (а. с. 128).

Представник відповідача у судове засідання не прибув. При цьому 04.11.2015р. від представника Відділу ДВС Роздільнянською РУЮ засобами електронного звязку надійшло до суду клопотання про розгляд справи без участі представника (а. с. 127).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відтак справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, надані сторонами докази, судом встановлені наступні обставини та факти.

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України (далі ДМСУ), ліквідаційної комісії Котовської митниці, Кучурганської митниці, Державного казначейства України та уточнивши свої вимоги просив суд визнати дії Кучурганської митниці та Державної митної служби України по відмові в прийнятті його на роботу в новостворену Кучурганську митницю протиправними, скасувати як незаконний наказ голови ліквідаційної комісії Котовської митниці від 29 червня 2006 року №292-к про звільнення його з посади інспектора митного поста "Кучурган" за п.1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з ліквідацією митниці, поновити його на роботі на даній посаді, стягнути заробіток за час вимушеного прогулу та стягнення з Кучурганської митниці моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.

24 вересня 2008р. постановою Роздільнянського районного суду Одеської області в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду позивачем подано апеляційну скаргу та постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 24 вересня 2008 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Котовської митниці, Кучурганської митниці, Державного казначейства України про визнання незаконною відмови в прийнятті на роботу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано наказ голови ліквідаційної комісії Котовської митниці від №292-к 29 червня 2006 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади за п.1 ст. 40 КЗпП України» протиправним, зобов'язано Кучурганську митницю поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора митного поста "Кучурган" Кучурганської митниці, стягнуто з Кучурганської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та завдану йому моральну шкоду в сумі 12 000 гривень (а. с. 25-27).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.08.2011р. касаційну скаргу Державної митної служби України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009р. залишення без задоволення, а зазначену постанову без змін (а. с. 28-30).

31.08.2009р. відділом ДВС Роздільнянського РУЮ на підставі виконавчого листа №2а-7/2008, виданого 18.08.2009р. Роздільнянським районним судом Одеської області, відкрито виконавче провадження.

17.09.2009р. заступником начальника відділу ДВС Роздільнянського РУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №14536997 (надалі оскаржувана постанова) (а. с. 24).

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові, суд виходив з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" (надалі Закон) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі ст. 2 Закону Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обовязки та права державних виконавців визначено статтею 5 Закону, відповідно до положень якої

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; проводити перевірку виконання рішень юридичними особами всіх форм власності, а також громадянами, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що є боржниками за виконавчими документами; здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих у них боржників; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; використовувати за згодою власника приміщення, в тому числі, що є в комунальній власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для перевезення майна; звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання; викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а у разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; залучати до проведення виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час проведення виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомки; при виконанні судових рішень безперешкодно входити на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення боржників - фізичних осіб, проводити в цих приміщеннях огляд, за необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати ці приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там знаходиться та на яке за законом можливо звернути стягнення; вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб відомості та пояснення по фактах невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи інших порушень вимог законодавства про виконавче провадження; повідомляти з метою профілактичного впливу органи державної влади, громадські об'єднання, трудові колективи і громадськість за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; у разі необхідності для проведення чи організації виконавчих дій залучати на платній основі, у тому числі за рахунок авансового внеску стягувача, суб'єктів господарювання, які у встановленому законом порядку одержали ліцензії на: 1) будівельну діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджувальних конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж); 2) надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі); 3) операції у сфері поводження з небезпечними відходами; 4) надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян (крім випадків виконання судових рішень, ухвал про зміну органів управління та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності); 5) проведення землевпорядних та землеоціночних робіт; здійснювати інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

У відповідності до ст. 7 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 37 Закону встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: 1) визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; 6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом; 8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконане, відповідно до пункту 8 частини першої цієї статті, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Як зазначено державним виконавцем в оскаржувані постанові, виконавче провадження закінчено на підставі п. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з отриманням листа Кучурганської митниці №111 від 09.09.2009р. про те, що державну реєстрацію припинення юридичної особи Кучурганска митниця проведено 09.09.2009р., правонаступник відсутній (а. с. 24).

Будь-яких інших документальних доказів, які слугували підставою для прийняття оскаржуваної постанови, до суду не надано.

Крім того, як повідомив листом від 06.10.2015р. за вих. №10830 Відділ ДВС Роздільнянського РУЮ, виконавче провадження №14536997 щодо виконання виконавчого листа №2-а-7/08, виданого 18.08.2009р. Роздільнянським районним судом Одеської області, знищено, що підтверджується Розпорядженням №1 начальника відділу ДВС Роздільнянського міськрайонного управління юстиції в Одеській області від 22.02.2013р. (а. с. 115), Актом про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 22.02.2013р. (а. с. 116), документами щодо знищення виконавчих проваджень (а. с. 117).

Як вже зазначалося, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваної постанови), у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Таким чином, одним з правових наслідків вибуття сторони виконавчого провадження є реалізація державним виконавцем або стороною виконавчого провадження права на заміну такої сторони її правонаступником.

При цьому під правонаступництвом за загальним визначенням слід розуміти перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим. За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За часткового правонаступництва від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права і обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Правонаступництво, як правило, зазначається в установчих документах суб'єкта господарювання.

Даній нормі кореспондують також і положення ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваної постанови), відповідно до ч. 1 якої юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

При цьому частиною 2 цієї ж статті встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, факт припинення юридичної особи може бути підтверджено лише витягом Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а факт правонаступництва може бути підтверджений установчими документами, витягом Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або судовим рішенням, яким встановлені обставини щодо правонаступництва.

З огляду на викладене, суд вважає, що лист Курганської митниці №111 від 09.09.2009р., на підставі якого закінчено виконавче провадження, не може бути достатнім та законним підтвердженням припинення юридичної особи Курганської митниці, так само як не може бути належним доказом відсутності правонаступника.

За таких підстав суд доходить висновку про протиправність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження на наявність підстав для її скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6-11, 69, 71, 86, 159-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області про скасування постанови, - задовольнити.

Скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області від 17.09.2009р. ВП №14536997 про закінчення виконавчого провадження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.М. Токмілова