Постанова № 53324052, 05.11.2015, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 р. Справа №818/3412/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2С, ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фавор" (далі - позивач, ТОВ "Фавор") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), в якому просить частково скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.08.2015р. №0000032205 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 23891,05 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5972,76 грн., № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобовязання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами господарювання в сумі 6736,60 грн. та застосування суми штрафної (фінансової санкції) в сумі 1684,16 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем безпідставно було прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, вважає, що вони прийняті з порушенням норм Митного кодексу України, просить їх скасувати.

Представники Головного управління ДФС у Сумській області проти позову заперечували, зазначали, що відповідачем прийняті спірне рішення, оскільки позивачем при поданні документів митному органу не було надано документації в повному обсязі, надані документи містять неправдиву інформацію, також при дослідженні первинних документів, що стосуються надання транспортно-експедиційних послуг в актах відсутня інформація із розбивкою надання таких послуг за межами України та на території України в зв'язку із чим вся сума підлягає включенню до митної вартості.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

ГУ ДФС у Сумській області було проведено планову документальну виїзну перевірку дотримання ТОВ "Фавор" законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р., про що складено акт від 17.08.2015р. №47/18-28-22-05-16/30759962 (а.с.18-31т.1). За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення, які відображено в п. 3 та п.6 висновків акту перевірки, які позивач вважає безпідставними та які є предметом розгляду даної справи (а.с.30звор.стор.-31 т.1).

Так, в п. 3 висновків акту перевірки, зазначено, що позивачем було невірно заповнено гр.33 ВМД, в звязку із чим невірно задекларовано код товару "обладнання спеціального призначення для обробки металів та внесення герметичної пасти: - обладнання для виробництва кінців діам. 65мм/83мм" згідно з УКТ ЗЕД, що призвело до порушення вимог Закону України "Про Митний тариф України" та до заниження податкового зобовязання по ввізному миту в сумі 982,26 грн., вимоги п. 190.1 ст.190 Податкового кодексу України, що спричинило заниження податкового зобовязання по сплаті податку на додану вартість на суму 196,45 грн.

Також за результатами перевірки в п. 6 висновків акту відображено виявлене порушення вимог п. 5 ст.58 Митного кодексу України в частині не включення до митної вартості імпортованих товарів повної суми транспортних витрат, що призвело до заниження митної вартості оцінюваних товарів, та, як наслідок, несплату до Державного бюджету України ввізного мита на суму 5754,34 грн., порушення вимог п. 190.1 ст.190 Податкового кодексу України, що спричинило заниження податкового зобовязання по сплаті податку на додану вартість в сумі 23694,60 грн.

Згідно розрахунку, наданому представниками ГУ ДФС у Сумській області (а.с.167т.2) відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 27.08.2015р. №0000032205 збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 23891,05 грн. (196,45 +23694,60) та застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 5972,76 грн. (49,11+5923,65), а податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 збільшено суму грошового зобовязання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами господарювання в сумі 6736,60 грн. (982,26+5754,34) та застосовано суму штрафної (фінансової санкції) в сумі 1684, 16 грн. (245,57+1438,59).

Стосовно п. 3 висновку акту перевірки та збільшення ТОВ "Фавор" суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 196,45 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 49,11 грн., а також збільшення суми грошового зобовязання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами господарювання в сумі 982,26 грн. та застосування штрафної (фінансової санкції) в сумі 245,57 грн., суд не погоджується із позицією податкового органу , виходячи із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та фірмою Zhtjiang Longwen Machinery Co..Ltd укладено контракт №208-FTA від 19.07.2012р. (а.с.117-119т.2). Відповідно до п.1.1 зазначеного контракту продавець зобовязується поставити, а ТОВ "Фавор" оплатити "Оборудование для производства концов диам.65мм/83мм (далее Оборудование) в составе и комплектации согласно объему поставки, описанному в Приложении №1-Спецификации к Контракту".

Між ТОВ "Фавор" та фірмою Zhtjiang Longwen Machinery Co..Ltd підписано Додаток №1 до Контракту (а.с.120т.2), відповідно до якого визначено, що Обладнання для виробництва кінців діаметром 68/мм/83мм складається із переднього контейнера, пастонакладочної машини, індукціонної печі, стоповщика, додаткової оснастки на пастонакладочну машину діаметр 65 мм, додаткової оснастки на пастонакладочну машину діаметр 83 мм.

В звязку із тим, що в Додатку №1 до Контракту міститься словосполучення "додаткова оснастка", податковий орган вважає, що даний товар не відноситься до Обладнання, є окремою частиною Обладнання, а тому, застосовуючи Правила 1,6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕТ, враховуючи пояснення до товарної позиції 7326 УКТ ЗЕТ та наявної технічної інформації на даний товар ці дві частини (додаткова оснастка на пастонакладочну машину діаметр 65мм, додаткова оснастка діаметр 83м) повинна класифікуватися в товарній підкатегорії НОМЕР_2 УКТ ЗЕТ, як вироби із чорних металів зі ставкою ввізного мита 5%.

Слід зазначити, що ст. 69 Митного кодексу України (далі МК) визначено порядок класифікації товарів. Частиною ч. 7 ст. 69 МК передбачено, що рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012р. N 650, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02 липня 2012 р. за N 1085/21397, затверджено Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України. Додатком №5 до зазначеного Порядку встановлено форму рішення про визначення коду товару.

При розгляді справи представником податкового органу не надано суду доказів прийняття рішення митним органом під час оформлення товару, відсутнє рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей, яке має право оскаржити в судовому порядку субєкт господарювання відповідно до ч. 7 ст.69 МК.

Слід зазначити, що ч. 6 ст. 69 МК передбачено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

В даному випадку, позивачем було подано всі документи до митного органу під час оформлення декларацій у 2012 році, всі документи, які позивачем надані суду в межах даної справи, досліджувалися Сумською митницею, зауваження були відсутні.

Судом визнається безпідставним посилання податкового органу про те, що у митного органу була відсутня інформація, що оснастки містять повну назву "додаткові оснастки", оскільки позивачем при митному оформленні всі документи, в т.ч. і додаток №1 до Контракту, надавалися митному органу, про що міститься інформація в гр.44 ВМД (а.с.209т.2).

Позивачем при декларуванні класифікувало Обладнання відповідно до Специфікації - Додатком №1 до Контракту, "додаткові оснастки" зазначені у складі Обладнання, є частиною обладнання для виробництва кінцівок діаметром 65мм/83мм, разом із іншими 4 складовими частинами Обладнання. При цьому відсутність у гр33 слова "додаткова" не впливає на той факт, що спірні оснастки є складовою частиною Обладнання, що мав можливість зясувати митний орган згідно документів, зазначених у гр.44 ВМД.

Відповідачем не надано доказів того, що неправильне встановлення кодів товарної номенклатури було здійснено у зв'язку з недостовірною інформацією, поданою суб'єктом господарювання.

Митний орган, приймаючи ВМД та пропускаючи товар на митну територію України, погодився з відомостями про товар, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати позивачем передбачених законом податків і зборів), в звязку із чим відповідач не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань.

Дана позиція суду узгоджується із практикою Верховного суду України, викладена в ухвалі від 08.05.2015р. по справі №21-1011а15, від 28 квітня 2015 року по справі №21-157а15.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Стосовно п. 6 висновку акту перевірки та збільшення ТОВ "Фавор" суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 23694,60 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5923,65 грн., а також збільшення суми грошового зобовязання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами господарювання в сумі 5754,34 грн. та застосування штрафної (фінансової санкції) в сумі 1438,59 грн., суд не погоджується із позицією податкового органу , виходячи із наступного.

Проведеною перевіркою було встановлено, що позивачем було укладено договори про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів в міжнародному та міжміському сполученні.

Перелік контрагентів ТОВ "Фавор" щодо наданих транспортних послуг та реквізитів МД надано представником відповідача та міститься в матеріалах справи (а.с.192-195т.2). Позивач проти даних розрахунків не заперечував, надав документи, що стосуються спірних перевізників, зокрема, договори, довідки вартість транспортних послуг, ати приймання виконаних робіт, ВМД, рахунки (а.с.63-250т.1, а.с.1-116т.2).

Як встановлено під час розгляду справи, податковим органом було донараховано суму грошових зобовязань, в зв'язку із тим, що в актах здачі-приймання наданих послуг відсутня розбивка наданих експедиторських послуг за межами території України та на території України, тому відповідач вважає, що вся сума експедиторських послуг підлягає включенню до митної вартості товарів.

Представник позивача проти таких розрахунків заперечував, зазначав, що під час митного оформлення до митниці були надані документи, що підтверджували надані транспортні послуги до території України, зокрема довідки перевізників, зауваження на час оформлення були відсутні. В подальшому всі послуги, отримані в межах території України, в т.ч. і експедиторські послуги, зазначалися в актах приймання виконаних робіт, сума транспортних послуг до кордону України відповідає даним, зазначеним у довідках, наданих митному органу. На суму експедиторських послуг перевізниками виписані податкові накладні, сума ПДВ включена до податкового кредиту ТОВ "Фавор". Разом із тим, на цю ж суму податковий орган повторно нараховує 20% податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням. В звязку із тим, що податковий орган загальну суму експедиторських послуг вважає митною вартістю та донарахував грошові зобовязання ТОВ "Фавор" вважає це подвійним оподаткуванням.

В судовому засіданні представник податкового органу підтвердив, що зауваження стосуються виключно суми наданих експедиторських послуг.

Документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, передбачені ст. 53 МК.

Так, ч. 2 ст. 53 МК передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) визначений ст. 58 МК.

За приписами п. 5 частини 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до п. 11 ст.58 МК при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296 затверджено Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення.

Згідно п.1.10. Правил Декларант або уповноважена ним особа самостійно заповнює всі графи ДМВ відповідно до порядку їх заповнення, за винятком граф, призначених для відміток митного органу.

У графі 20 Правил заповнення ДМВ зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

При цьому п. 2.3. Правил встановлено, що запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином: якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митного органу" ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.

Якщо в митного органу відсутні зауваження щодо заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості, відсутні підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, то в основному аркуші ДМВ учиняється запис "митну вартість визнано".

При розгляді справи відповідачем не подано доказів того, що в кожному окремому випадку, під час митного оформлення товарів імпортованих позивачем в Україну, у митного органу були відсутні документальні підтвердження вартості перевезення товару до місця ввезення на митну територію України.

Представник позивача зазначила, що під час митного оформлення були надані всі документи, що стосуються митної вартості товару, були надані довідки перевізників щодо вартості перевезення вантажу до кордону України згідно укладених договорів про надання транспортно-експедиторських послуг, зауваження були відсутні.

Оскільки на бухгалтерський та податковий облік, а також на розрахунки з виконавцями вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України не впливає, для надання інформації митниці перевізниками позивача були складені спеціальні документи, а саме, довідки/калькуляції, що містять всю необхідну інформацію для митного оформлення товарів. Довідки про вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України, які були надані відповідачу, та які були надані перевіряючим, містять всю необхідну інформацію: - вказаний адресат довідки; - чітко прописаний зміст довідки (надання інформації про вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України), описаний маршрут, приведені дані про транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення; - дата складання довідки; - підпис керівника, який має право вчиняти юридичні дії від імені підприємства.

Варто зазначити, що в кожному окремому випадку, з урахуванням довідок перевізників про вартість перевезення до митного кордону України позивачем задекларовано митну вартість товару, про що до них внесено відповідні відомості у відповідних графах і митним органом було визнано таку митну вартість під час митного оформлення імпортованих позивачем товарів, про що в них проставлено відповідні відмітки.

Тобто позивач, під час митного оформлення надав необхідні документи на підтвердження вартості перевезення до місця ввезення на митну територію України, інших документів відповідач не вимагав.

За приписами частини 11 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

Отже, митне законодавство не передбачає конкретний спосіб, в який вартість перевезення від місця за кордоном до митного кордону України повинна бути виділена з ціни окремим рядком в акті надання транспортних послуг, а тільки вказує, що така вартість повинна бути документально підтверджена та піддаватися обчисленню. Крім того, в довідках та інших документах, які надавалися під час митного оформлення, ціна за надання транспортних послуг до митного кордону України, була виділена, відповідно наявність наданих документів під час митного оформлення та первинних документів дозволяє обчислити вартість перевезення від місця за кордоном до митної границі України.

Таким чином, аналіз документів наданих позивачем дає можливість ідентифікації та виділення витрат на транспортування імпортованого товару після ввезення, не включених до ціни, з загального розміру витрат на транспортування до митного кордону України, що в свою чергу не суперечить загальновизнаним принципам бухгалтерського обліку та вказує на безпідставність доводів відповідача.

Стосовно доводів відповідача, що подані при митному оформленні товарів транспортні документи, зокрема довідка про вартість перевезення товарів до місця ввезення на митну територію України, не є первинними документами відповідно до положень статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 53 МК України для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відтак, норми ст. 53 та ст. 58 МК України вимагають документального підтвердження витрат на транспортування до і після ввезення на митну територію України, і, взагалі, не містить виразу "первинний документ". При цьому, норми МК України не встановлюють особливих вимог до форми, типу та вигляду документів, які підтверджують вартість перевезення.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час оформлення митних декларацій були надані документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Вартість перевезення імпортних товарів від місця завантаження до пункту перетину митного кордону визначалась на підставі виданих перевізниками довідок про вартість перевезення, які містять вичерпну інформацію щодо виконавця наданих послуг, його місцезнаходження, маршруту доставки, відстані від постачальника до покупця, в т.ч. до перетину митного кордону, а також від митного кордону до місця призначення; загальної вартості доставки, яка підлягає обчисленню окремо по території іноземної держави та по території України. Ці довідки скріплені печаткою та підписом виконавця наданих послуг і мають всі ознаки документу.

Водночас відповідно до ст. 345 МК України ціль перевірки - переконатися у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Таким чином, при розгляді справи встановлено, що у довідках (калькуляціях), що складені перевізниками з урахуванням реквізитів, про які зазначалось вище, вартість перевезення до кордону з Україною виділена окремо. При розгляді справи відповідачем не обґрунтовано на підставі якої норми, вся загальна сума витрат на експедиторські послуги (з податком на додану вартість), податковий орган вважає такою, що надана за межами України, серед перелічених в ст.58 МК документів, не визначені експедиторські витрати , у зв'язку з чим посилання відповідача на те, що такі витрати відносяться до митної вартості є необґрунтованим.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги ТОВ "Фавор" підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218 грн., сплачених платіжним дорученням 2523 від 08.09.2015р. (оригінал якого міститься в матеріалах справи) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 27.08.2015р. №0000032205 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 23891,05 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5972,76 грн., № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобовязання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами господарювання в сумі 6736,60 грн. та застосування суми штрафної (фінансової санкції) в сумі 1684, 16 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" (м. Суми, вул..Курська,18,і.к. 30759962) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області (і.к. 39456414) суму судового збору в розмірі 1218грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 10.11.2015 р.

Суддя С.М. Гелета