Постанова № 53324000, 16.10.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

16 жовтня 2015 року Справа № 814/2339/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н.В. за участю секретаря судового засідання Ткач Г.С. у відкритому судовому засіданні розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 57400

доГоловного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. 8-березня, 107, м. Миколаїв, 54020 пропоновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, скасування наказу від 02.06.2015 р. № 2010/02, За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі відповідач, ГУЮ) з позовними вимогами про поновлення на роботі.

Під час судового розгляду, Позивач двічі уточнювала позовні вимоги та просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління юстиції у Миколаївській області від 02.06.2015 р. № 2010/02 про її звільнення, а також поновити її на посаді спеціаліста І категорії відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Березанського районного управління юстиції Миколаївської області (далі про тексту відділ РАЦС) та стягнути кошти за час вимушеного прогулу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 1998 року вона працювала у відділі РАЦС. Останнім часом обіймала посаду спеціаліста І категорії відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Березанського РУЮ Миколаївської області, але в червні 2015 р. була незаконно звільнена з посади в звязку зі скороченням штату. В березні 2015 р. позивачці запропоновано пройти стажування з подальшим переведенням на нововведену посаду - провідного спеціаліста РАЦС, але її заяву на стажування, яку ОСОБА_1 подала своєму безпосередньому керівнику ОСОБА_5, до ГУЮ не було передано, внаслідок чого вона не пройшла стажування на посаду провідного спеціаліста. На цю посаду було переведено іншого спеціаліста цього відділу РАЦС за поданням начальника РАЦС. Посаду головного спеціаліста відділу РАЦС їй не пропонують, оскільки керівник відділу заперечує проти цього. У звязку зі скороченням штатної посаді спеціаліста І категорії, Позивачеві запропоновано вакантні посади, які знаходилися в іншій місцевості, а також посаду спеціаліста І категорії відділу ДВС Березанського РУЮ (за конкурсом). Вакантні посади головного та провідного спеціалістів у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Березанського РУЮ позивачу не пропонувалися. Позивач вважає, що оскільки вона має великий досвід роботи та не має нарікань і дисциплінарних стягнень, має позитивні характеристики та атестації, то в неї є переважне право на обіймання нововведених посад головного або провідного спеціаліста відділу РАЦС РС Березанського РУЮ. Позивач також зазначає, що наказ про її звільнення є незаконним ще й через те, що профспілковий комітет фактично не надавав згоди на її звільнення. Вона не була присутня на засіданні профспілкового комітету. Таким чином, Позивачка зазначає, що вона мала переважне право на переведення на новоутворену посаду головного або провідного спеціаліста РАЦС, а також порушена процедура її звільнення, а відтак наказ про її звільнення є протиправним та належить скасуванню. Просить суд поновити її на посаді спеціаліста І категорії відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Березанського РУЮ Миколаївської області та стягнути з Відповідача кошти за час вимушеного прогулу.

Відповідач проти позову заперечує, надав суду письмові заперечення, та пояснення в судовому засіданні, де зазначив, що з метою коригування штатного розпису всіх працівників ГУЮ одні посади були скорочені, а інші введенні. Таким чином, у березні 2015 р. введено в дію новий штатний розпис місцевих управлінь юстиції. Відповідно до цього штатного розпису у Березанському РУЮ скорочено дві штатні посади спеціаліста І категорії відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби, а замість цих посад введено дві нові посади - головного спеціаліста та провідного спеціаліста. У звязку зі скороченням посади спеціаліста І категорії, яку обіймала ОСОБА_1, її попереджено про наступне вивільнення та запропоновано чотири посади, жодну з яких позивач не обрала, а тому була звільнена. ОСОБА_6 законів про працю України (далі КЗпП України) не визначають, які саме посади роботодавець повинен пропонувати працівникові. Визначення кола посад, що пропонуються замість скороченої, відноситься до компетенції роботодавця. Призначення осіб на нововведенні посади: провідного спеціаліста можливо за умови проходження стажування, а на посаду головного спеціаліста за умови перемоги на конкурсі (відповідно до вимог Закону України "Про державну службу"), оскільки посадові обовязки посади спеціаліста І категорії та головного спеціаліста відрізняються. ОСОБА_1 заяву про бажання проходження стажування на посаду провідного спеціаліста до ГУЮ не подавала, а також не виявила бажання брати участь у конкурсі на заміщення посади головного спеціаліста. Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 не має переважного права на обіймання нововведених посад.

Стосовно неотримання згоди на вивільнення від профспілкового комітету, Відповідач зазначає, що двічі звертався до профспілкового комітету щодо надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем і така згода була надана, про що свідчить протокол засідання від 13.05.2015 р. Відповідач вважає, що ним було дотримано вимоги законодавства при звільненні позивача, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили суд відмовити у задоволені позову.

Вислухав пояснення сторін, з'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню частково, виходячи з наступного:

ОСОБА_1 з 21.07.1998 р. працювала на різних посадах відділу РАЦС Березанського РУЮ.

З 20.01.2012 р. призначена на посаду спеціаліста І категорії відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Березанського РУЮ Миколаївської області.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02.02.2015 р. № 33/7 "Про затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів юстиції" 10.02.2015 р. Міністерством юстиції затверджено зведений штатний розпис районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції у Миколаївській області (а. с. 26-40).

Наказом начальника Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 19.03.2015 р. № 105/04 введено в дію штатний розпис районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції у Миколаївській області, яким скорочено дві штатні посади спеціаліста І категорії та введено дві штатні посади: головного та провідного спеціалістів відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Березанського РУЮ (а. с 41-52).

З посадових інструкцій провідного та головного спеціалістів, затверджених в.о. начальника реєстраційної служби Березанського РУЮ ОСОБА_5, вбачається, що вимоги до освіти і стажу роботи, необхідних для зайняття відповідних посад, є ідентичними (а. с. 71-81).

Коло функціональних обовязків, визначених посадовою інструкцією спеціаліста І категорії та провідного спеціаліста (яка затверджена в.о. начальника Березанського РУЮ 26.03.2015 р.) та головного спеціаліста (яка затверджена начальником Березанського РУЮ 20.06.2015 р.), суттєво не відрізняються.

20.03.2015 р. позивач подала заяву про допуск її до проходження стажування на посаду провідного спеціаліста відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Березанського РУЮ.

За результатами тестування позивач набрала 9 балів, що відповідає рівню "добре", а ОСОБА_7 8 балів, що відповідає рівню "задовільно".

Однак 26.03.2015 р. спеціаліста РАЦС ОСОБА_7 переведено на посаду провідного спеціаліста РАЦС.

31.03.2015 р. наказом № 1050/02 ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення в звязку зі скороченням штату працівників. Одночасно позивачу запропоновано чотири вакантні посади:

- провідного спеціаліста відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баштанського РУЮ;

- провідного спеціаліста реєстраційної служби Березнегуватського РУЮ;

- спеціаліста І категорії відділу ДВС Березанського РУЮ (за конкурсом);

- державного виконавця Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ (а. с. 53-54).

Письмової відмови Позивача від запропонованих посад або згоди на переведення на посади, що запропоновані, Відповідачем суду не надано.

06.05.2015 р. Відповідач направив до профспілкового комітету подання про надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем, в якому зазначено, що вона не має переважного права на залишення на роботі (а. с. 55).

Телефонограмою від 06.05.2015 р. позивач викликалася на засідання профспілкового комітету. У звязку з неявкою позивача розгляд подання від 06.05.2015 р. відкладено до 13.05.2015 р. (а. с 55-57).

Відповідач повторно направив до профспілкового комітету подання від 13.05.2015 р. про надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем. Телефонограмою від 12.05.2015 р. позивач викликалася на засідання профспілкового комітету (а. с. 58-61).

У судовому засіданні допитана під присягою свідок ОСОБА_8 (голова профспілкового комітету) повідомила, що особисто ОСОБА_1 вона не запрошувала на засідання профспілкового комітету, а повідомила по телефону про дату та час засідання через начальника РАЦС ОСОБА_5, а оскільки ОСОБА_1 не зявилася на засідання профспілкового комітету, було прийнято рішення надати згоду на розірвання трудового договору з позивачкою.

13.05.2015 р. профспілковий комітет Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області при розгляді подання начальника ГУЮ від 13.05.2015 р. надав згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 (а. с. 60-61). Суд зауважує, що з протоколу засідання не вбачається мотивів, з яких прийняте відповідне рішення профспілковим комітетом. Окрім того, на засіданні 13.05.2015 р. розглядалося подання начальника ГУЮ від 13.05.2015 р., а викликалася ОСОБА_1 на засідання профспілкового комітету, яке мало розглядати подання начальника ГУЮ від 06.05.2013 р.

02.06.2015 р. наказом начальника Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області № 2010/02 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади в звязку зі скороченням штату працівників (а. с. 62-63).

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначається, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані, зокрема, з'ясувати, чи справді на підприємстві відбулися зміни в організації виробництва та праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва та праці, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника.

Адже законодавство встановлює цілу низку організаційно-правових гарантій захисту їх прав при такому звільненні:

1) попередження за 2 місяці працівника та державної служби зайнятості;

2) обов'язкове переведення (при наявності можливості та згоди працівника) на іншу роботу замість звільнення;

3) дотримання правила щодо переважного права залишення на роботі, а також особливих гарантій для жінок пільгових категорій та членів профспілкових органів;

4) видача розрахунку та трудової книжки в день звільнення;

5) виплата вихідної допомоги тощо.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України роботодавець подає профспілці обґрунтоване письмове подання про розірвання трудового договору з працівником, в якому просить надати згоду на звільнення працівника у зв'язку із скороченням. Профспілка (профспілковий представник) протягом п'ятнадцяти днів з отримання подання розглядає таке подання в присутності працівника або його представника. За відсутності працівника розгляд подання допускається тільки за його письмовою заявою.

Після розгляду профспілка або надає згоду на звільнення, або надає обґрунтовану відмову. Відмову може бути обґрунтовано неврахуванням переважного права працівника на залишення на роботі; відсутністю на підприємстві реальних підстав для скорочення штатів або чисельності працівників. Якщо протягом п'ятнадцяти днів профспілка не розглянула подання роботодавця про звільнення, вважається, що профспілка надала згоду на звільнення працівника. Роботодавець має право звільнити працівника не пізніше ніж через місяць з дня одержання згоди профспілки (профспілкового представника).

Як вбачається з матеріалів справи, подання начальника ГУЮ від 13.05.2015 р., за наслідками розгляду якого профспілковий комітет надав згоду на звільнення ОСОБА_1, вже містить імперативний висновок роботодавця про те, що ОСОБА_1 не має переважного права на залишення на роботі, інших мотивацій подання начальника ГУЮ не містить. Окрім того, рішення профспілковою організацією приймалося за відсутності працівника ОСОБА_1, до того ж, судом встановлено, що сама ОСОБА_1 про дату, місце та час проведення засідання профспілкового комітету не повідомлялася.

Суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ № 2010/02 від 02.06.2015 р. про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади прийнятий з порушенням процедури звільнення, а відтак належить скасуванню.

Суд критично оцінює позицію відповідача щодо необхідності проведення конкурсу на вакантну (на час звільнення ОСОБА_1П.) посаду головного спеціаліста відділу РАЦС, оскільки, посада головного спеціаліста та посада спеціаліста І категорії відносяться до однієї 7-ї категорії посад держаних службовців, відповідно до положень ст. 25 Закону України "Про державну службу". ОСОБА_1 на момент звільнення мала 13 ранг державного службовця, що підтверджено відповідним записом у трудовій книжці. Посилання Відповідача на різні функціональні обовязки у спеціаліста І категорії та головного спеціаліста відповідно до посадових інструкції є хибним, оскільки на день звільнення Позивача посадова інструкція головного спеціаліста РАЦС не існувала (ця інструкція розроблена та затверджена тільки 17.06.2015 р. (а. с. 76), а відтак Відповідачем не доведено що посада головного спеціаліста потребувала вищої кваліфікації, ніж мала ОСОБА_1, обіймаючи посаду спеціаліста І категорії. Функціональні (посадові) обовязки між цими посадами на час звільнення Позивача не відрізнялися взагалі. Кваліфікаційні вимоги щодо освіти, фаху та стажу роботи посад спеціаліста І категорії та головного спеціаліста є ідентичними. З огляду на стаж роботи ОСОБА_1, її кваліфікаційний рівень, що підтверджується щорічними позитивним оцінюванням, позитивними характеристиками та відсутністю дисциплінарних стягнень за весь час роботи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 мала переважне право на займання посади головного спеціаліста, яка була вільна на час її звільнення шляхом переведення без проходження конкурсного відбору та є фактично аналогічною посаді спеціаліста І категорії.

Позивач, у своїх позовних вимогах просить суд поновити її на посаді спеціаліста І категорії. Однак, відповідно до наданих суду матеріалів, зясовано, що наказом начальника Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 19.03.2015 р. № 105/04 введено в дію штатний розпис, яким дві посади спеціаліста І категорії відділу РАЦС Березанского РУЮ скорочено. Так, поновлення Позивача на посаді, яка скорочена, не захистить порушене право Позивача, за захистом якого вона звернулася до суду.

Таким чином, відповідно до положень ч. 2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд приходить до висновку, що для захисту порушеного права Позивача, необхідно поновити її на роботі на ту посаду, яка була вільна на час її звільнення у відділі РАЦС Березанского РУЮ, а це є посада головного спеціаліста відділу РАЦС.

Позивач ставить питання про стягнення середнього заробітку з Відповідача за час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Порядок вирахування розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, викладений у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів". Так, Позивача звільнено 02.06.2015 р., відповідно до довідки наданої Відповідачем про заробітну плату ОСОБА_1, середньоденний заробіток становить 117,30 грн. Період вимушеного прогулу з 03.06.2015 р. (наступний день після винесення наказу про звільнення) по день винесення рішення судом 16.10.2015 р. становить 95 робочих днів. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з Відповідача складає 11143,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС України).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч. 3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 02.06.2015 р. № 2010/02 про звільнення ОСОБА_1

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Березанського РУЮ Миколаївської області.

4. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. 8-Березня, 107, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 34889877) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, 57400, ідентифікаційний код НОМЕР_1)) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.06.2015 р. по 16.10.2015 р. (95 робочих днів) у сумі 11143,00 грн.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Постанова суду в частині поновлення на роботі та стягнення суми стягнення коштів за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Повний тест постанови

виготовлено та підписано суддею 21.10.2015 р.

Суддя Н. В. Лісовська