Постанова № 53323962, 10.11.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4498/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Завальнюк І.В.,

за участю секретаря Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства АБ «Порто-Франко» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладі фізичних осіб на ліквідацію АБ «Порто-Франко» ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.10.2014 р. №№ 00000172202, від 05.12.2014 р. 00000222202, 00000232202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки № 6866/15-53-22-02/13881479, який складений 14.11.2014 р. за результатами документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Акціонерний банк «Порто-Франко», яка проводилась з 29.09.2014 р. по 24.10.2014 р. При цьому постановою Правління Національного банку України від 26.09.2014 р. № 610 ПАТ АБ «Порто-Франко» віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв'язку із чим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.09.2014 р. № 109 розпочато з 29.09.2014 р. процедуру виведення ПАТ АБ «Порто-Франко» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком до 29.12.2014 р. Тобто початок перевірки та запровадження тимчасової адміністрації в АБ «Порто-Франко» співпали в один день, у зв'язку із чим перевіряючі не могли провести перевірку. При цьому запити контролюючого органу щодо надання документів про ведення Банком господарської діяльності не відповідали вимогам ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у зв'язку із чим з метою нерозголошення банківської таємниці Банк не мав законних підстав для надання відповідних документів. Крім того, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями до Банку застосовані штрафні санкції, що не відповідає приписам п.3 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також відповідачем неправомірно було обмежено право Банко надати заперечення проти акту перевірки та взяти участь у їх розгляді. Крім того, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням передбачених п.86.8 ст.86 ПК України строків, що також є підставою для їх скасування. Також позивач зазначив, що 27.04.2015 р. відповідно до ч.3 ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк «Порто-Франко» і податковим органом не було заявлено визначені спірними податковими повідомленнями-рішеннями майнові вимоги, у зв'язку із чим останні, в силу ч.8 ст.49 цього Закону, вважаються погашеними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, а задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що у зв'язку із ненаданням до перевірки будь-яких документів контролюючим органом були складені відповідні акти «Про ненадання документів», на підставі яких застосовано приписи п.44.7 ст.44 ПК України, відповідно до якого вважається, що такі документи відсутні у такого платника податків на час складання відповідної звітності. У звязку із цим перевіркою встановлено завищення валових витрат всього в сумі 230532647 грн., завищення суми амортизаційних відрахувань на суму 6593275 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 43414 грн. Зважаючи на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, п.77.4 с.77 ПК України та направлень від 26.09.2014 р. №№ 002529/2203, 002530/2204, 002531/2205, 002373/2206, 002374/2207, наказів від 12.09.2014 р. № 2097 та від 21.10.2014 р. № 2389 співробітниками ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПАТ АБ «Порто-Франко» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2014 р., за результатами якої складено акт від 14.11.2014 р. № 6866/15-53-22-02/13881479.

Перевіркою встановлено порушення п.138.2 ст.138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 44534703 грн.; п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.11 ст.201 ПК України, що призвело до завищення сум податкового кредиту на загальну суму 43414 грн.

Зі змісту акту перевірки № 6866/15-53-22-02/13881479, який складений 14.11.2014 р. убачається, що вищевказані висновки ґрунтуються на п.44.6 ст.44 ПК України у зв'язку із ненаданням до перевірки будь-яких документів.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.10.2014 р. № 00000172202, яким до АБ «Порто-Франко» застосовано штраф у розмірі 510 грн. (відповідно до п.121.1 ст.121 ПК України за ненадання документів), від 05.12.2014 р. № 00000222202, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 44534704 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 11133676 грн.; від 05.12.2014 р. № 00000232202, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 43414 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 10854 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні підлягаючими задоволенню у звязку з наступним.

Судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 26.09.2014 р. № 610 ПАТ АБ «Порто-Франко» віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв'язку із чим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.09.2014. № 109 розпочато з 29.09.2014 р. процедуру виведення ПАТ АБ «Порто-Франко» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком до 29.12.2014 р., а рішенням від 29.12.2014 р. № 169 здійснення повноважень тимчасової адміністрації продовжено по 29.01.2015 р. включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АБ «Порто-Франко» призначено ОСОБА_2.

Вищезазначена інформація була опублікована 05.02.2015 р. у виданні «Голос України» та відображена на офіційному сайті Фонду та НБУ, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. 27 квітня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог ПАТ АБ «Порто-Франко» (протокол №098/15).

З огляду на матеріали справи, на адресу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ АБ «Порто-Франко» ОСОБА_2 контролюючим органом було направлено запити про надання документів до перевірки від 01.10.2014 р. № 1, від 02.10.2014 р. № 2, від 08.10.2014 р. № 3, від 15.10.2014 р. № 4.

У відповідь на запит № 1 уповноваженою особою Фонду надана відповідь від 02.10.2014 р. № 04/2724 (а.с. 36), відповідно до якої запитувана контролюючим органом інформація є банківською таємницею і запит державного органу на отримання такої інформації не відповідає вимогам ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

У відповідь на запит № 2 уповноваженою особою Фонду надана відповідь від 03.10.2014 р. № 04/2728 (а.с. 40), в якій викладено прохання відкласти подальше проведення документальної виїзної планової перевірки у зв'язку із великою завантаженістю на всі відділу банку через проведення інвентаризації на підставі наказу від 30.09.2014 р. № 21.

Відповідно до п.1.4.7 наказу ДФС України № 22 від 31.07.2014 р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків» на адресу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АБ «Порто-Франко» ОСОБА_2 направлено лист-розяснення від 30.10.2014 р. № 34097/9/15-53-22-02 щодо можливості застосування норм п.44.6 ст.44 ПК України.

Крім того, на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб направлено лист від 03.10.2014 р. № 34100/10/15-53-22-02, в якому викладено прохання посприяти у наданні документів до перевірки АБ «Порто-Франко».

У відповідь листом від 10.11.2014 р. № 21-13118/14 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив, що виходячи з викладених у листі Державної податкової інспекції фактів, а також відповідно до отриманої від уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації АБ «Порто-Франко» інформації, відмова уповноваженої особи Фонду надати на запит працівників податкової інспекції документи була зумовлено обєктивними обставинами, зокрема невідповідністю форми запиту встановленим законодавством вимогам до порядку розкриття банківської таємниці. У зв'язку із цим, за умов дотримання ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» доступ до потрібних документів буде наданий.

У зв'язку із ненаданням до перевірки будь-яких документів ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області складено акти «Про ненадання документів» від 03.10.2014 р. № 5405/15-53-22-02, від 09.10.2014 р. № 5493/15-53-22-02 та від 17.10.2014 р. № 5838/15-23-22-02, на підставі яких відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України зроблено вищезазначені висновки за результатами перевірки.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

За приписами ст.85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до пп.16.1.5 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобовязаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Обов'язок платника надавати податкову інформацію деталізується в ст.ст. 72 - 73 ПК України. Слід враховувати, що податковою визнається інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контрольні органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПК. Як зазначається в пп. 14.1.171 п.14.1 ст. 14 ПК України, поняття «податкова інформація» вживається у значенні, закріпленому в Законі України «Про інформацію» (ст. 16).

Згідно з п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Поряд із тим, відповідно до ст.60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) системи охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Згідно з ст.61 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи;

2) за рішенням суду;

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національному антикорупційному бюро України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

4) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику: на його письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків;

5) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, на його запит щодо фінансових операцій, пов'язаних з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу (аналізу) згідно із законодавством щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також учасників зазначених операцій;

6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

7) Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку у випадках самостійного подання банком інформації про банк як емітент та адміністративних даних відповідно до законів про цінні папери та фондовий ринок;

8) за рішенням суду Національному агентству з питань запобігання корупції стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до Закону України «Про запобігання корупції»;

9) іншим банкам у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:

1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;

2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою;

3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації;

4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.

Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005).

З огляду на матеріали справи, складені співробітниками ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області запити про надання документів до перевірки від 01.10.2014 р. № 1, від 02.10.2014 р. № 2, від 08.10.2014 р. № 3, від 15.10.2014 р. № 4 не відповідають вимогам ч.2 ст.62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», зокрема викладені не на бланку державного органу встановленої форми, не скріплені гербовою печаткою, не містить передбачені Законом України «Про банки та банківську діяльність» підстави для отримання інформації, яка становить банківську таємницю. Також зазначені запити частково не відповідають вимогам п.73.3 ст.73 ПК України, оскільки не мають печаток.

При цьому на відповідні недоліки податкових запитів було звернуто увагу запитувачів у відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, викладеній в листі від 10.11.2014 р. № 21-13118/14 (а.с. 53), який був отриманий відповідачем 12.11.2014 р.

Таким чином, суд вважає неправомірним застосування контролюючим органом приписів п.44.6 ст.44 ПК України за даних обставин, у зв'язку із чим викладені в акті перевірки висновки, побудовані на непідтверджені платником податків звітності первинними документами (які надані не були у зв'язку із невідповідністю запитів вимогам законодавства), є неправомірними. При цьому такі дії перевіряючих призвели до безпідставного та надмірного податкового навантаження на банківську установу, в якій введено тимчасову адміністрацію, - при неповному зясуванні обставин формування Банком податкової звітності.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Згідно з п.3 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

З урахуванням викладеного, застосування контролюючим органом спірними податковими повідомленнями-рішеннями штрафних санкцій також не відповідає чинному законодавству та свідчить про неправомірність оскаржуваних актів індивідуальної дії.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст.7 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є субєктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства АБ «Порто-Франко» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладі фізичних осіб на ліквідацію АБ «Порто-Франко» ОСОБА_1 обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у звязку із чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства АБ «Порто-Франко» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладі фізичних осіб на ліквідацію АБ «Порто-Франко» ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 30.10.2014 р. №№ 00000172202, від 05.12.2014 р. 00000222202, 00000232202.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10 листопада 2015 р.

Суддя І.В. Завальнюк

.