Постанова № 53323729, 02.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2015 року 810/4194/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Люкс"

до

Київської митниці ДФС

третя особа

Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області

про

скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Люкс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом Київської митниці ДФС, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 20.05.2015 №125110008/2015/010056/2, від 27.05.2015 №125110008/2015/010061/2, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.05.2015 №125110008/2015/00021, від 27.05.2015 №125110008/2015/00022 та стягнення з Державного бюджету України коштів в сумі 124462,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товарів, що ввозились на територію України, ТОВ "Інтеропт-Люкс" самостійно визначило їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявило цей показник в митних деклараціях, до яких додало документи, що її підтверджують, та в яких зазначено всі кількісні та якісні показники товару, що ввозився. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, після чого товар випущено у вільний обіг зі сплатою відповідних гарантій.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення документів, оскільки ці документи містили розбіжності. Крім того, згідно із наявною в ЄАІС Держмитслужби України інформацією, митна вартість поставленого позивачем товару значно відрізнялась від наявної в базі інформації. Таким чином, дії митниці щодо визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за шостим (резервним) методом є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України.

Представник третьої особи позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що позивачем не надано жодних доказів сплати до бюджету коштів, які останній просить стягнути на його користь. Також просив суд здійснювати розгляд справи без участі представника ГУ ДКС України у Київській області.

У судове засідання, призначене на 23.09.2015, сторони, повідомлені належним чином про місце, дату та час, не з'явились.

Від представників позивача та відповідача до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.02.2015 між "Інтеропт-Люкс" (Україна) та компанією Wiesenhof International GmbH (Німеччина) було укладено контракт №W-5-2015, відповідно до умов якого компанія зобов’язалась поставити, а позивач придбати, отримати та оплатити заморожене куряче м'ясо механічної обвалки на умовах та за ціною зазначених в інвойсах на кожну окрему партію товару.

19.05.2015 з метою митного оформлення товару представником позивача подано до М/п "Східний термінал" Київської митниці ДФС митну декларацію (далі - МД) від 19.05.2015 №125110008/2015/108270 на товар: М'ясо куряче (частини тушок): Frozen Chicken (MDM) механічної обвалки (ММО), подріблене, перемелене, у вигляді однорідної маси рожевого кольору для промислової переробки, заморожене, без харчових добавок, без приправ та без теплової кулінарної обробки товщиною не більше 1,2 мм. Вага нетто - 20791 кг. Дата виготовлення 04/2015р. Термін придатності: 12 міс. Виробник: Anhaltinische Geflugelspezialitaten GmbG. Країна виробництва - DE.

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим) методом.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару за митною декларацією від 19.05.2015 №125110008/2015/108270 позивачем було надано митному органу наступні документи:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №807/2014/0000157 від 14.11.2014;

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) №AU14-011072-052000 від 15.05.2015;

- книжку МДП (Carnet TIR) №XZ.75585242 від 17.05.2015;

- рахунок-фактуру (інвойс) №011072 від 15.05.2015;

- зовнішньоекономічний договір №W-5-2015 від 01.02.2015;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 01.05.2015;

- договір про надання послуг митного брокера №21-10/14 від 21.10.2014;

- ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 №199727 від 19.05.2015;

- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2730 від 15.05.2015;

- інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2730 від 15.05.2015;

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 15.05.2015;

- міжнародний ветеринарний сертифікат 27/05/2015 від 15.05.2015;

- сертифікат про походження товару загальної форми №А15577209 від 15.05.2015;

- якісне посвідчення б/н від 15.05.2015;

- копію митної декларації країни відправлення MRN 15 DE738017789142E6 від 15.05.2015;

- інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №1/1-1-0-1/1.3/00/1/3/1.5 від 20.05.2015.

Розрахована декларантом митна вартість товару згідно з наданими документами становить 4989,84 Євро за вагу нетто 20791 кг.

По результатах розгляду митним органом поданих документів позивач отримав рішення про коригування митної вартості товару від 20.05.2015 №125110008/2015/010056/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.05.2015 №125110008/2015/00021.

Рішенням про коригування митної вартості товару від 20.05.2015 №125110008/2015/010056/2 було збільшено митну вартість товару з 4989,84 Євро до 10592,70 Євро за вагу нетто 20791 кг.

У графі 33 оскаржуваного рішення від 20.05.2015 митний орган в обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано послався на те, що декларантом не подано додаткові документи для підтвердження числових значень складових митної вартості. Метод за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів не був використаний у зв’язку з відсутністю митних оформлень ідентичних та аналогічних товарів. Метод на основі віднімання та додавання вартості не застосований у зв’язку з відсутністю даних щодо основних складових вартостей матеріалів та витрат. Резервний метод застосований відповідно до вимог п. 8 ст. 57 МКУ з урахуванням інформації, наявної в митному органі, - рішення про коригування митної вартості від 19.05.2015 №807000011/2015/000797/2, де товар оформлений за рівнем митної вартості 0,5268 євро/кг за перерахунком у дол. США 0,6 кг/дол. США, що відповідає даним у попередньому Меморандумі.

Також, з метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Київської митниці ДФС митну декларацію від 25.05.2015 №125110008/2015/108483 на товар: Фарш з м'яса курячого (частини тушок): Frozen Chicken (MDM) механічної обвалки (ММО), подріблене, перемелене, у вигляді однорідної маси рожевого кольору для промислової переробки, заморожене в блоках, без харчових добавок, без приправ та без теплової кулінарної обробки товщиною не більше 1,2 мм. Вага нетто - 21031,5 кг. Дата виготовлення 05/2015р. Термін придатності: 12 міс. Виробник: Anhaltinische Geflugelspezialitaten GmbG. Країна виробництва - DE.

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим) методом.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару за митною декларацією від 25.05.2015 №125110008/2015/108483 позивачем було надано митному органу наступні документи:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 807/2014/0000157 від 14.11.2014;

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) №AU14-011261-052000 від 20.05.2015;

- книжку МДП (Carnet TIR) №XZ.75581788 від 21.05.2015;

- рахунок-фактуру (інвойс) №011261 від 20.05.2015;

- зовнішньоекономічний договір №W-5-2015 від 01.02.2015;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 01.05.2015;

- договір про надання послуг митного брокера №21-10/14 від 21.10.2014;

- ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 №199754 від 25.05.2015;

- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2730 від 20.05.2015;

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 20.05.2015;

- міжнародний ветеринарний сертифікат 37/05/2015 від 20.05.2015;

- сертифікат про походження товару загальної форми №А15582741 від 20.05.2015;

- якісне посвідчення б/н від 20.05.2015;

- копію митної декларації країни відправлення MRN 15 DE738018049343E1 від 20.05.2015.

Розрахована декларантом митна вартість товару згідно з наданими документами становить 5047,56 Євро за вагу нетто 21031,5 кг.

По результатах розгляду митним органом поданих документів позивач отримав рішення про коригування митної вартості товару від 27.05.2015 №125110008/2015/010061/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.05.2015 №125110008/2015/00022.

Рішенням про коригування митної вартості товару від 27.05.2015 №125110008/2015/010061/2 було збільшено митну вартість товару з 5047,56 Євро до 11079,39 Євро за вагу нетто 21031,5 кг.

У графі 33 оскаржуваного рішення від 27.05.2015 митний орган в обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано послався на те, що у зв’язку з виявленими розбіжностями у поданих до митного контролю документів, відповідно до вимог ст. 53 МКУ декларанту надане повідомлення про необхідність подання додаткових документів. Метод за ціною договору не застосовується, тому що декларантом не подано додаткові документи для підтвердження числових значень складових митної вартості. Метод за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів не був використаний у зв’язку з відсутністю митних оформлень ідентичних та аналогічних товарів. Метод на основі віднімання та додавання вартості не застосований у зв’язку з відсутністю даних щодо основних складових вартостей матеріалів та витрат. Резервний метод застосований відповідно до вимог п. 8 ст. 57 МКУ з урахуванням інформації, наявної в митному органі, - рішення про коригування митної вартості від 19.05.2015 №807000011/2015/000797/2 та №807000011/2015/0007978/2, де товар оформлений за рівнем митної вартості 0,5268 євро/кг за перерахунком у дол. США 0,6 кг/дол. США, що відповідає даним у попередньому Меморандумі.

З метою випуску задекларованого товару у вільний обіг позивач подав до митного органу нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товару з урахуванням рішень митного органу, сплатив митні платежі та перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Однак, не погоджуючись з прийнятими рішеннями митного органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п’ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу частини п’ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п’ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п’ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов’язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов’язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з’ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

У даній справі формальним приводом для витребування митним органом додаткових документів стало те, що декларант не надав у повному обсязі митному органу разом з декларацією митної вартості та іншими документами витребувані документи.

Проте, відповідач в письмових запереченнях не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

В даній справі судом також не встановлено існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що справжньою причиною для витребування митним органом додаткових документів від декларанта стало те, що спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками, згідно з даними якої товар подібний тому, що задекларовано позивачем, іншим декларантом розмитнювався за більшою вартістю, ніж задекларована позивачем.

Дійсно, відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Суд зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об’єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Системний аналіз зазначених норм приводить суд до висновку, що до прийняття рішення про застосування шостого методу, відповідач повинен був провести консультації та інші дії в межах своїх повноважень (зокрема по отриманню документів та відомостей) щодо можливості застосування кожного з 2 по 5 методів, та результатами яких така можливість була б обґрунтовано виключена.

Натомість, оскаржувані рішення містить формальну відсилку про неможливість застосування 2 - 5 методів визначення митної вартості через відсутність відомостей в інформаційних базах та без вказівки на вчинені дії щодо цих методів і зокрема - на дії по отриманню необхідних відомостей.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 26.03.2015, винесеній у справі №К/800/42105/14, в якій зазначено, що рішення про митне оформлення товару не може базуватися виключно на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб’єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом не передбачено. Також необхідно врахувати, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів та методів її визначення. Тому, така інформаційна база не містить всіх об’єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально і підлягають обчисленню.

Згідно із пунктом першим статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Відповідно до пункту другого статті 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Однак, всупереч зазначеному, відповідачем при визначенні митної вартості при застосуванні резервного методу була взята лише інформація, наявна у відповідача, з рішень про коригування митної вартості товарів від 19.05.2015 №807000011/2015/000797/2 та №807000011/2015/0007978/2, які були прийняті раніше митним органом, однак вказані рішення теж містила коригування.

Окрім того, суд піддає сумніву правомірність порядку застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості.

З норми ч. 1 та ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України слідує, що законодавець не розкриває змісту та порядку застосування шостого методу визначення митної вартості товарів, в той же час, наділяє відповідача повноваженнями розсуду визначати такий зміст і порядок. Виходячи з принципу правової визначеності та принципів обґрунтованості, розсудливості та добросовісності, визначеними як умова правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, суд зауважує, що відповідач до винесення оскаржуваних рішень повинен був довести до позивача зміст та порядок застосування шостого (резервного методу).

Однак, оскаржувані рішення, як і письмові заперечення, не містять опису такого змісту та порядку. За таких умов суд вважає недоведеними відповідачем вчинення належних дій по визначенню змісту та порядку застосування такого методу визначення митної вартості, що, в свою чергу, нівелює числове значення митної вартості визначеної відповідачем в оскаржуваних рішеннях.

Описані вище порушення одночасно є порушеннями прав позивача на правомірне рішення суб'єкта владних повноважень з урахуванням принципів, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості виникнення сумнівів щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей та правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, відмови у митному оформленні та прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, відмовив у митному оформленні товару та прийняв оскаржувані рішення, відтак такі рішення та відповідні картки відмови підлягають скасуванню, а адміністративний позов задоволенню у відповідній частині.

Щодо позовних вимог про стягнення із Державного бюджету України на користь ТОВ "Інтеропт-Люкс" коштів у сумі 124462,23 грн. , сплачених в якості гарантій з метою випуску імпортованого товару у вільний обіг, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Окрім того, порядок повернення таких коштів регламентовано наказом Міністерства фінансів України №787 від 03 вересня 2013 року "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов’язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб’єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Таким чином, за Порядком взаємодії основною умовою повернення коштів є обов’язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов’язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Доказів дотримання позивачем визначеної приведеними нормами процедури повернення надмірно сплачених коштів, позивачем не надано, відтак позов у цій частині задоволенню не підлягає.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Люкс" - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 20.05.2015 №125110008/2015/010056/2 та від 27.05.2015 №125110008/2015/010061/2.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.05.2015 №125110008/2015/00021 та від 27.05.2015 №125110008/2015/00022, виданих м/п "Східний термінал" Київської митниці ДФС.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Київської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Люкс" (код ЄДРПОУ 38633803) судові витрати у сумі 322 (триста двадцять дві) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.