Постанова № 53321399, 09.11.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2015 р. Справа № 902/1007/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача-2 - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.08.15 р.

у справі № 902/1007/15 (суддя Грабик В.В. )

позивач ОСОБА_2 підприємство "Фірма "Бершадь Агроплюс"

відповідач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Радоміра"

відповідач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд"

про стягнення 5 179 188,04 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 (довіреність №06/11-15 від 06.11.2015р.); ОСОБА_4 (довіреність №БА-1007-2 від 10.07.2015р.);

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - ОСОБА_5 (довіреність б/н від 01.07.2015р.).

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2015 року у справі №902/1007/12 заяву приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ "Захід Трейд" (вул. Молодіжна, 49 В, с. Микитичі, Володимир-Волинський район, Волинська область, 44710, код ЄДРЮОФОП 38143262) в межах суми заявлених позовних вимог 5 179 188,00грн.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

09.11.2015 року через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду позивачем - ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" подано заяву про відвід колегії суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М., суддя Огороднік К.М.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року у справі №902/1007/15 заяву Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" про відвід колегії суддів залишено без задоволення.

В судове засідання представник відповідача-1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2015 року ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до ТзОВ "Радоміра", ТзОВ "Захід Трейд" про стягнення 5 179 188,04 грн. заборгованості, з яких: 3 364 024,04 грн. основного боргу та 1 815 164,00 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.07.2015 року порушено провадження у справі №902/1007/15; розгляд справи призначено на 03.09.2015 року.

05.08.2015 року позивач звернувся до господарського суду Вінницької області з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ "Захід Трейд", в межах суми заявлених позовних вимог 5 179 188,04 грн.

Листом господарського суду Вінницької області №902/1007/15/1420/15 від 06.08.2015р. ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" заявника повідомлено, що заява про забезпечення позову буде розглянута після виходу судді Кожухар М.С. з відпустки.

10.08.2015р. до господарського суду Вінницької області від ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс"№2/07-15 від 05.08.2015р. надійшла заява про вирішення питання щодо передачі заяви про забезпечення позову "02/07-15 від 05.08.2015р. у справі №902/1007/15 на автоматизований розподіл для своєчасного вирішення питання про забезпечення позову у зв'язку з перебуванням головуючої судді - Кожухар М.С. у відпустці.

Розпорядженням керівника апарату суду від 11.08.2015р. "Щодо автоматичного перерозподілу заяви у справі №902/1007/15" призначено автоматичний розподіл заяви про забезпечення позову від 05.08.2015 року у справі №902/1007/15 (аркуш матеріалів оскарження ухвали 40-41).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи заяву про забезпечення позову від 05.08.2015р. у справі №902/1007/15 передано на розгляд судді Грабику В.В., у зв'язку з перебуванням судді Кожухар М.С. у щорічній відпустці.

Зазначене, на думку апеляційного суду, є порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до ст.2-1 ГПК України, у господарських судах функціонує автоматизована система документообігу, що забезпечує: 1) об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та рівної кількості справ для кожного судді; 2) надання учасникам господарського процесу інформації про стан розгляду справ, у яких вони беруть участь; 3) централізоване зберігання текстів судових рішень та інших процесуальних документів; 4) підготовку статистичних даних; 5) реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху; 6) видачу судових рішень та наказів господарського суду на підставі наявних в автоматизованій системі документообігу даних щодо судового рішення та реєстрації заяви особи, на користь якої воно ухвалено; 7) передачу справ до електронного архіву. Позовні заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження документів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження документів, інформація про предмет спору та сторони по справі, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

Доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їхніми функціональними обов'язками. Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду має наслідком відповідальність, установлену законом.

Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, в тому числі видачі судових рішень та наказів господарського суду, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів судових рішень, ухвал та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду (далі - Положення).

Згідно п.2.3.52. Положення повторний автоматизований розподіл судових справ у визначених законодавством випадках (помилково визначена спеціалізація, неправильне налаштування табеля робочих днів суддів, недопустимість повторної участі судді в розгляді судової справи, у тому числі повторної участі судді в кримінальному провадженні, якщо він брав участь в цьому ж провадженні під час досудового розслідування, відсутність допуску або дозволу до роботи з документами, що містять інформацію з обмеженим доступом, припинення повноважень (закінчення п'ятирічного строку призначення судді вперше, досягнення 65-річного віку тощо)) здійснюється за письмовим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов'язки) згідно з додатком 7 до цього Положення, електронний примірник якого вноситься до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня, що настає після його підписання.

Раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються також, зокрема, заяви про забезпечення позову (п.2.3.44. Положення).

У разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача) у випадках, передбачених підпунктами 2.3.44 - 2.3.46 пункту 2.3 цього Положення, такі судові справи та матеріали підлягають автоматизованому розподілу за рішенням зборів суддів, якщо відсутність головуючого судді (судді-доповідача) призведе до неможливості розгляду цих справ та матеріалів у строки, встановлені чинним законодавством (п.2.3.47. Положення).

Відповідно до п.15 Порядку автоматизованого розподілу судових справ в господарському суді Вінницької області від 30.06.2015 року, у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача) заяви про забезпечення позову підлягають автоматизованому розподілу, якщо відсутність головуючого судді (судді-доповідача) призведе до неможливості розгляду цих справ та матеріалів у строки, встановлені чинним законодавством.

Оскільки, чинним Господарським процесуальним кодексом України (Розділ Х) не передбачено строків розгляду заяви про забезпечення позову, тобто відсутність головуючого судді (судді-доповідача) не призведе до неможливості розгляду заяви про забезпечення позову у строки, встановлені чинним законодавством, колегія суддів вважає неправомірним призначення автоматизованого розподілу даної заяви.

Викладене, в свою чергу, свідчить про те, що заява про забезпечення позову у справі №902/1007/15, розгляд якої здійснюється суддею Кожухар М.С., визначеним автоматизованою системою документообігу суду, розглянута суддею господарського суду Вінницької області Грабик В.В., тобто у незаконному складі суду, що у відповідності до вимог п.1 ч.3 ст.104 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі.

Так, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваній ухвалі, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ "Захід Трейд", в межах суми заявлених позовних вимог 5 179 188,04 грн., виходячи зі змісту спірних правовідносин (стягнення грошових коштів), в подальшому може призвести до неможливості виконання судового рішення або ж суттєво утруднити його виконання, оскільки встановлені судом обставини об'єктивно та переконливо свідчать про недобросовісність поведінки відповідача у зобов'язальних правовідносинах, оскільки підтверджують ухилення останнього від виконання зобов'язань за договорами №230414-17П від 23.04.2014р., №17604 від 17.06.2013р., №310309 від 27.03.2014р.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Види забезпечення позову можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, заборона вчиняти дії має стосуватися лише пакета акцій, безпосередньо пов'язаного з предметом спору. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом (ст.67 ГПК України).

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (далі - Постанова) передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Пунктом 3 Постанови визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

На підставі викладеного апеляційний суд зазначає, що тягар доказування того, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути чи зменшитись за кількістю, покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову та підлягає доказуванню на загальних підставах в порядку приписів статей 33, 34 ГПК України. Втім, викладені в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову обставини мотивовано лише припущеннями позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до п.п. 7.1.-7.2 Постанови у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Тобто, згідно аналізу вказаних норм Постанови, у позові про стягнення заборгованості слід застосовувати заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти. Арешт на майно можливо застосовувати лише тоді, коли кошти в боржника відсутні, а тому виконання рішення про стягнення коштів є неможливим.

Вибір заходу до забезпечення позову залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним, а заборона на вчинення дій повинна стосуватися лише предмета спору.

Як вбачається, предметом позову, в забезпечення якого позивачем подано вищезазначену заяву, є стягнення з ТзОВ "Захід Трейд" 5 179 188,04 грн. заборгованості, з яких 2 3 364 024,04 грн. - основний борг згідно договору про надання послуг №2304414-17П від 23.04.2014р., договорів поставки №170604 від 17.06.2013р. та №310309 від 27.03.2014р.; 1 815 164,00 - штрафні санкції.

При цьому слід зазначити, що вказана забогованість виникла внаслідок курсової різниці. Крім того, 01.09.2013 року між відповідачем-2 (ТзОВ "Захід Трейд") та відповідачем-1 (ТОВ "Радоміра") був укладений договір поруки, відповідно до умов якого ТОВ "Радоміра" виступило поручителем перед ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" за виконання зобов'язань ТзОВ "Захід Трейд", в тому числі, які випливають з вищевказаних договорів.

Отже, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідачів грошових коштів, тобто між сторонами виник спір майнового характеру, ймовірне задоволення позову за наслідками розгляду якого матиме грошове вираження.

З викладеного слідує, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача-2 не відповідає позовним вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Водночас, зі змісту оскаржуваної ухвали не вбачається та судом першої інстанції належним чином не обґрунтовано, яким чином арешт рухомого та нерухомого майна відповідача-2 пов'язаний з предметом позову про стягнення з відповідачів грошових коштів, а також, яким чином невжиття таких заходів може призвести до ймовірного утруднення виконання або невиконання рішення про задоволення позову про стягнення грошових коштів.

В пункті 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у процесуально встановленому порядку. Достовірність доказів - це відповідність дійсності фактичних даних, які отримані з законних джерел. Достовірність є відповідністю інформації, отримуваної із доказу, дійсності.

Як вбачається, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що 23.04.2015 року відповідачем-2 - ТОВ "Захід-Трейд" на сайті "Аграрна українська інтернет біржа" було розміщено оголошення щодо продажу сільгосптехніки (двох сівалок), а 27.07.2015 року - щодо продажу майбутнього урожаю сої, який має бути зібраний у 2015 році в орієнтовній кількості 5000 тон.

При цьому, позивач/заявник не мотивує та не підтверджує відсутність у відповідача-2 грошових коштів, необхідних для виконання відповідного рішення суду, та без належного обґрунтування з огляду на предмет спору просить забезпечити позов накладенням арешту саме на все рухоме і нерухоме майно, що належить відповідачу-2.

Апеляційним судом не беруться до уваги посилання позивача/заявника на наявність публікацій в Інтернет-ресурсах, які містять оголошення про реалізацію сільгосптехніки (двох сівалок) та майбутнього урожаю сої, як на докази, що свідчать про здійснення відповідачем-2 дій, направлених на зменшення обсягу свого майна, з огляду на відсутність доказів розміщення вказаних оголошень саме ТзОВ "Захід Трейд" та наявність заперечень вказаних фактів та намірів з боку відповідача-2.

Згідно витягу з Державного реестру фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб основним видом господарської діяльності ТОВ "Захід Трейд" є діяльність у сфері сільського господарства - зокрема: вирощування зернових культур, бобових культур та насіння олійних культур (основний), а також розведення великої рогатої худоби молочних порід, розведення свиней та оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормом для тварин.

Відповідач-2 а апеляційній скарзі зазначає, що на даний момент триває кампанія збирання врожаю, а відтак накладення арешту на рухоме майно ТОВ "Захід Трейд" в межах заявлених позовних вимог в загальній сумі 5 179 188,04 грн. унеможливить збір врожаю, його подальше збереження. Також зазначає, що арешт рухомого майна, накладений оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду, вказує на те, що під арешт потрапляють і грошові кошти на розрахункових рахунках підприємства, з огляду на що стане неможливим обслуговування сільськогосподарської техніки, яка потребує проведення постійного технічного огляду, а також заправлення пальним. Фактично господарська діяльність ТОВ "Захід Трейд" буде зупинена.

Слід зазначити, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при забезпеченні позову не було дотримано принципів розумності, обґрунтованості і адекватності, оскільки накладення арешту на майно ТОВ "Захід Трейд", яке здійснює діяльність в сфері сільського господарства під час проведення кампанії збирання врожаю та забезпечення його схоронності, не є розумним, обгрунтованим та адекватним.

Крім того, накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно відповідача-2 в сумі 5 179 188,00 грн. може суттєво вплинути на господарську діяльність відповідача-2.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивачем (заявником) не надано достатніх доказів на підтвердження викладених в заяві про забезпечення позову фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певних видів забезпечення позову, а також не обґрунтовано застосування обраного способу забезпечення, в тому числі щодо арешту рухомого та нерухомого майна, не зазначено мотивів та підстав щодо необхідності вжиття засобу забезпечення позову та яким чином незастосування заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, не доведена адекватність засобу забезпечення позову, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даної заяви.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що ухвала господарського суду Вінницької області від 12.08.2015 року прийнята з порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені в ній, не відповідають обставинам справи.

З огляду на це, апеляційну скаргу відповідача 2 слід задоволити, а ухвалу господарського суду Вінницької - скасувати, прийнявши нову ухвалу, якою заяву Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" про забезпечення позову залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" - задоволити.

Ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.08.2015 року - скасувати.

Прийняти нову ухвалу.

Заяву Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" про забезпечення позову залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.