Постанова № 53321276, 05.11.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2015 р.Справа № 916/897/14Одеський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді: Ліпчанської Н.В.,

суддів: Савицького Я.Ф., Головея В.М.

(склад колегії суддів змінено на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду)

При секретарі судового засідання Молодові В.С.,

від позивача: Байрамов О.В. за довіреністю №1278/13 від 26.07.2013р.,

від відповідача: Кучера О.В. за довіреністю №534 від 30.12.2014р.,

від третьої особи: ОСОБА_3 за довіреністю №478 від 09.04.2013р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль"

на рішення господарського суду Одеської області від 17.09.2015р.

по справі № 916/897/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Раф-Плюс",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - фізичної особи ОСОБА_5,

про стягнення 1860383,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі - Банк) звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Раф-Плюс" (далі - ТОВ "Раф-Плюс") про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/15-29/07-337 від 19.06.2007р. згідно договору іпотеки за реєстровим №2519 від 19.06.2007р. та договору поруки №010/15-29/07-337/1 від 19.06.2007р.

В процесі розгляду даної справи місцевим судом було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - фізичної особи ОСОБА_5.

Позивач на протязі розгляду справи звертався до суду з декількома уточненнями позовних вимог. Так, згідно останніх уточнень позовних вимог (вх.№22332/15 від 09.09.2015р.) просив суд стягнути з відповідача 244783,63 дол. США, з яких 200284,82 дол. США - заборгованість за кредитом, 44498,81 дол. США - заборгованість за відсотками, а також пеню в сумі 899473,86 грн. (а.с.75-77, т.4).

У відзиві на позовну заяву (16.05.2014р. за вх.№12662/14) відповідач висловлює позицію щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з тим, що позивачем необґрунтовано нараховано пеню, а саме останнім не враховані положення ст. 232 ГК України (а.с.167-169, т.1).

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.09.2015р., винесеним колегіальним складом суду ( головуючий суддя Власова С.Г., судді: Волков Р.В., Цісельський О.В.) у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" відмовлено.

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку, що Банком не було надіслано на адресу Поручителя (відповідача) вимоги про дострокове стягнення суми боргу за Кредитним договором, що, на думку місцевого суду, суперечить положенням Договору поруки.

Не погоджуючись із винесеним рішенням господарського суду до апеляційної інстанції надійшла скарга від позивача.

В апеляційній скарзі Банк, вказує на те, що місцевим господарським судом винесено рішення з порушенням норм процесуального права, вважає, що пред'явленням вимоги до Поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Судом при винесенні рішення порушено ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст. 43,82, 104 ГПК України щодо дослідження доказів, ст. 35 ГПК України щодо обставин, які не потребують доказування, ст.ст. 553, 554 ЦК України щодо наслідків порушення основного зобов'язання порукою, ст. 526 ЦК України щодо належного виконання зобов'язання, ст. 1050 ЦК України щодо права вимоги дострокового виконання зобов'язання, в мотивувальній частині не наведено обставини, на які посилається позивач стосовно направлення вимоги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду - скасувати, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 19.06.2007р. між Позивачем (далі - Кредитор) та ОСОБА_5 (далі - Позичальник) укладено Кредитний договір №010/15-29/07-337 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник приймає його на наступних умовах:

- розмір Кредиту: 396 000,00 дол. США;

- розмір та кількість траншів: 1-ий транш готівкою - 330 000,00 дол. США, 2-ий транш безготівково - 66 000,00 дол. США;

- цільове використання Кредиту: ремонт та відновлення нерухомості; річна база нарахування процентів;

- дата остаточного повернення Кредиту - 19.06.2017р.;

- комісія за дострокове погашення кредиту:

а) 2% від суми часткового або повного дострокового виконання Боргових зобов'язань, протягом 1-го року з моменту отримання першого траншу по кредиту;

б) 1% від суми часткового або повного дострокового виконання Боргових зобов'язань, починаючи з 2-го року з моменту отримання першого траншу по Кредиту і до повного виконання Боргових зобов'язань.

- фіксована процентна ставка - 12% річних.

- повернення Кредиту та сплата процентів відбувається шляхом оплати Позичальником платежів, що зменшуються згідно з графіком погашення до цього договору. Детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначений в частині №2 цього договору.

- майновий поручитель - ТОВ „РАФ-ПЛЮС" та ін. (частина №1 Кредитного договору).

Відповідно до п.1.4.1 Кредитного договору, проценти розраховуються на основі Фіксованої процентної ставки з розрахунку річної бази нарахування процентів.

Відповідно до п.4.1 Кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань, Позичальник несе відповідальність в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.4.1.1 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

В подальшому між Банком та ОСОБА_5 укладено додаткові угоди до Кредитного договору від 29.04.2009р. та від 31.10.2011р. (а.с.76-77, 80, т. 1).

Разом з тим, 19.09.2007р. на забезпечення виконання Кредитного договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Раф-Плюс" (далі - Поручитель) та Банк (далі - Кредитор) було укладено договір поруки №010/15-29/07-337/1 (далі - Договір поруки), згідно якого ТОВ "РАФ- ПЛЮС" на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням боржника - ОСОБА_5, а саме: кредит в розмірі 396000,00 дол. США, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф), в розмірі, строки та у випадках передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі (а.с.99-100, т.1).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Відтак, Банк на виконання умов Кредитного договору виконав у повному обсязі та надав ОСОБА_5 кредит, що підтверджується матеріалами справи, в сумі 396000,00 дол. США.

Проте, згідно даних розрахунку Банку Позичальник (ОСОБА_5.) свої зобов'язання не виконує, а саме несвоєчасно сплачує відсотки за користування кредитом, а також несвоєчасно погашає борг за тілом кредиту у зв'язку з чим, за твердженням Позивача, у Позичальника/Поручителя виник борг перед Банком, який станом на 09.09.2015р. складає 244783,63 дол. США (200284, 82 дол. США - заборгованість за кредитом, 44498,81 дол. США - заборгованість за відсотками), та пеня в сумі 899473,86 грн.

Зазначені обставини підтверджуються рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.03.2015р. по справі №522/2947/14ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08.07.2015р., яким стягнуто з ОСОБА_5 заборгованість за Кредитним договором, та відповідно до положень ст. 35 ГПК України не потребують доказування.

Так, позовні вимоги Банку обґрунтовані невиконанням ТОВ "Раф-Плюс" прийнятих на себе зобов'язань гаранта за умовами Договору поруки щодо виконання зобов'язань за Кредитним договором, укладеного Позивачем з ОСОБА_5, а саме повернення кредиту в розмірі 396000,00 дол. США, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі.

Тобто Банк звернувся до господарського суду з позовною заявою до Поручителя про дострокове стягнення заборгованості, оскільки за Кредитним договором датою остаточного повернення кредиту є 19.06.2017р.

Відповідно до п. 1.9. частини №2 Кредитного договору Банк має право вимагати дострокове виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником або/та Поручителем та/або Майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий суд дійшов висновку, що Банком не було надіслано на адресу Поручителя (Відповідач) вимоги про дострокове стягнення суми боргу за Кредитним договором, що суперечить положенням Договору поруки.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 цього ж Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (Боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (Кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 цієї статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п.2.4 Договору поруки, у випадку невиконання Боржником боргових зобов'язань перед Банком за Кредитним договором, Банк має право звернутись до поручителя про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.

Згідно п.2.6 Договору поруки обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від Банку відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою Поручителем, якщо Банк надіслав її поштою за адресою, вказаною в цьому договорі. Для дійсності вимоги Банк не зобов'язаний надавати Поручителю підтвердження невиконання боргових зобов'язань Боржником.

Відтак, надіславши позов до суду та на адресу Поручителя Банк довів та повідомив про існування заборгованості, та заявив свої вимоги до Поручителя, і за весь час розгляду судової справи Поручитель не сплатив жодної суми на погашення існуючої заборгованості.

Також про наявність простроченої заборгованості ТОВ "Раф-Плюс" як Поручителю було відомо в особі ОСОБА_5, який є одночасно одним із засновників підприємства, його директором.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" від 09.07.2002р. №15-рп/2002363 встановлено, що стаття 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, як й інші положення Конституції України не містять застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування. Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Так, відповідно до ст.8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина четверта статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, зокрема, у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що законодавець не забороняє подавати вимогу у вигляді позовної заяви відразу до суду.

Твердження відповідача щодо неповідомлення його про рахунок Банку, на який необхідно було перерахувати суму заборгованості колегією суддів не приймається до уваги, оскільки відповідно до п. 2.5 Договору поруки погашення здійснюється Поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок Банку, який буде повідомлено Поручителю пізніше додатково. У зазначеному пункті зазначається, що рахунок, на який треба перерахувати кошти буде повідомлено пізніше, а таким чином Банк має повідомити Поручителя про рахунок, коли у останнього з'являться наміри погасити заборгованість. Проте, Поручитель не звертався до Банку із необхідністю перерахувати кошти в рахунок погашення заборгованості.

Разом з тим, відповідно до п.2.5 Договору поруки передбачено, що з дня отримання вимоги від Банку Поручитель повинен протягом 3-ох банківських днів сплатити заборгованість.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" - задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 17.09.2015р. по справі №916/897/14 - скасувати.

3. Позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" - задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Раф-Плюс" (65023, м. Одеса, вул. Ковалевського, б.30А, код ЄДРПОУ 31185987) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (65001, м. Одеса, вул. Садова, б.10, код ЄДРПОУ 23876031) заборгованість у розмірі 200284,82 дол. США - заборгованість за основним зобов'язанням, 44498,81 дол. США - заборгованість за відсотками, 899473 (вісімсот дев'яносто дев'ять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 86 коп. - пеня, судовий збір у розмірі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. за подання позовної заяви та 80388 (вісімдесят тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий Н.В. Ліпчанська

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя В.М. Головей