Постанова № 53321236, 27.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2015 р. Справа№ 910/13872/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Хрипуна О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковтун Е.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 по справі № 910/13872/15 (суддя: Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріл Мейд"

про стягнення 152 538 937, 03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 по справі № 910/13872/15 за позовом ПАТ "Міський комерційний банк" до ТОВ "Ріл Мейд" про стягнення 152 538 937, 03 грн. - позов задоволено частково,а саме: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріл Мейд" на користь Публічного акціонерного товариства "Міський Комерційний Банк": 90 100 000 (дев'яносто мільйонів сто тисяч) 00 грн. - заборгованості за кредитом; 38 989 849 (тридцять вісім мільйонів дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять) 33 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом, а також в межах строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України 1 105 884 (один мільйон сто п'ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 93 коп. - пені за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитом та 6 233 852 (шість мільйонів двісті тридцять три тисячі вісімсот п'ятдесят дві) грн. 47 коп. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

Рішення місцевого господарського суду в цій частин мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.

В решті вимог щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту за період, що перевищує строк, обумовлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України - судом відмовлено. Рішення місцевого господарського суду в цій частині мотивовано тим, що нарахування пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту повинно здійснюватись на наступний день після дати повернення кредиту (31.07.2014 р.), тобто з 01.08.2014 р., а 6-ти місячний строк нарахування пені закінчується 01.02.2015, у зв'язку з чим є безпідставним нарахування позивачем пені за період після 01.02.2015.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2015, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 по справі № 910/13872/15 в частині стягнення з ТОВ "Ріл Мейд" 1 105 884, 93 грн. - пені за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитом та задовольнити вимоги в цій частині повністю, присудивши до стягнення 17 215 271,23 грн. пені за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитом.

Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки на думку апелянта, пунктом 5.3 кредитного договору було визначено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ,що діє у період прострочення, та нараховується щоденно, у зв'язку з чим сторони обумовили інший строк нарахування пені, а саме щоденно, тобто визначили цей строк у днях.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ТОВ "Ріл Мейд" по справі № 910/13872/15 розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 09.09.2015 у справі №910/13872/15 апеляційну скаргу ТОВ "Ріл Мейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 по справі №910/13872/15 було прийнято та призначено до розгляду на 06.10.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 06.10.2015 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Корсакової Г.В., апеляційну скаргу по справі №910/13872/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 апеляційну скаргу ПАТ "Міський комерційний банк" по справі № 910/13872/15 прийнято до провадження колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О., призначено до розгляду на 06.10.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 розгляд апеляційної скарги по справі № 910/13872/15 відкладено до 27.10.2015.

В судовому засіданні 27.10.2015 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду змінити, як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 27.10.2015 представників не направив, причин неявки в судове засідання представників - не повідомив. Відповідач про призначене судове засідання на 27.10.2015 повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження. Через канцелярію суду заяв, клопотань, відзивів - не подавав.

Згідно з ч.3 п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції враховує і те, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

П.п. 3.9.1. п.п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Дослідивши наявні матеріали, враховуючи те, що усі сторони були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, неявка представників відповідача не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 01.08.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Міський Комерційний Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріл Мейд" (позичальник) укладено кредитний договір № 1023/980-ЮО (далі - договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 30 000 000,00 грн., починаючи з 01.08.2013 р. (п. 1.1 договору).

Строк дії кредитної лінії з 01.08.2013 р. по 31.07.2014 р., а дата повернення кредиту - 31.07.2014 р. (п.п. 1.2, 1.3 договору).

Процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі 32,5 % річних (п. 1.5 договору).

Моментом (днем) надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника (п. 3.4 договору).

Згідно з п. 3.5 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в валюті кредиту щоденно на фактичну кількість днів у періоді. При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод факт/факт. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення кредиту. У випадку прострочення погашення кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту погашення кредиту.

Відповідно до п. 3.6 договору проценти сплачуються в такому порядку, щомісячно до 15 числа включно, місяця наступного за місяцем користування коштами, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту та одночасно з остаточним поверненням кредиту.

У подальшому до кредитного договору було внесено зміни шляхом укладення додаткових угод до нього стосовно встановлення ліміту кредиту з 01.08.2013 р. в сумі 90 100 000,00 грн.; загального порядку сплати нарахованих відсотків за лютий, березень, квітень, травень, червень місяці 2014 р. в строк до 31.07.2014 р.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов кредитного договору позивач у строки, передбачені цим договором, надав ТОВ "Ріл Мейд" грошові кошти у сумі 90 100 000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку відповідача та поясненнями представника позивача.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач належним чином не виконав покладені на нього зобов'язання, а саме - не повернув суму кредиту та не здійснив сплату процентів за користування кредитом у визначених договором строках та розмірах, у зв'язку з чим місцевий господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про наявність у відповідача перед позивачем непогашеної заборгованості за кредитним договором в сумі 90 100 000,00 грн. та заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом у сумі 38 989 849,33 грн. за період з 01.03.2014 по 01.06.2015, а також пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 6 233 852,47 грн. за період з 16.01.2015 по 01.06.2015. Судом апеляційної інстанції проведено перерахунок вказаних показників і підстав для їх зміни або скасування в апеляційному порядку не встановлено, оскільки вони є обґрунтованими щодо сум, строків та ставок нарахувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки на час розгляду справи відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором не надав, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлена позивачем заборгованість з кредитних коштів, відсотків по них та пеня за несвоєчасну сплату відсотків підлягає стягненню з ТОВ "Ріл Мейд" у судовому порядку, а саме: заборгованість за неповернутим кредитом у сумі 90 100 000,00 грн. та заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом у сумі 38 989 849,33 грн. за період з 01.03.2014 по 01.06.2015, а також пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 6 233 852,47 грн. за період з 16.01.2015 по 01.06.2015.

П. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором щодо повернення у встановлений строк суми кредиту, останнім днем користування яким узгоджено сторонами 31.07.2014 (п.п. 1.2, 1.3 договору), позивачем у позові заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату кредиту у сумі 17 215 271,23 грн. за період з 17.01.2015 по 01.06.2015, з яких місцевим господарським судом присуджено до стягнення 1 105 884,93 грн. за період з 17.01.2015 по 01.02.2015, а в решті вимоги в цій частині відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду в наведеній частині мотивовано тим, що нарахування пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту повинно здійснюватись на наступний день після дати повернення кредиту (31.07.2014 р.), тобто з 01.08.2014 р., а 6-ти місячний строк нарахування пені закінчується 01.02.2015, у зв'язку з чим є безпідставним нарахування позивачем пені за період після 01.02.2015.

Рішення суду першої інстанції саме в цій частині і оскаржується апелянтом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 5.3 кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом позивачльник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 10.07.2014 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено наступне: щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскільки п. 5.3 кредитного договору обумовлено умову договору про щоденне нарахування, і відповідно щоденну сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання, тобто наведеним пунктом сторонами не установлено іншого строку, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, за який нараховуються штрафні санкції (у даному випадку - пені за невиконання зобов'язання з своєчасного повернення кредитних коштів), а тому обумовлені законом підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені за невиконання зобов'язання з своєчасного повернення кредитних коштів за період з 17.01.2015 по 01.06.2015 - відсутні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту повинно здійснюватись на наступний день після дати повернення кредиту (31.07.2014), тобто з 01.08.2014, а 6-ти місячний строк нарахування пені закінчується 01.02.2015, а тому нарахування позивачем пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 17.01.2015 по 01.06.2015 суперечить наведеним вимогам закону та є необгрунтованим.

При цьому, суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок суми пені за прострочення повернення тіла кредиту відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 ГК України, дійшов висновку, що місцевим господарським судом обгрунтовано враховано частину 6-місячного строку, який розпочався 01.08.2014 і відповідно, закінчується 01.02.2015, та зачіпає заявлений позивачем період з 17.01.2015 по 01.06.2015, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня за несвоєчасну сплату кредиту у сумі 1 105 884,93 грн. за період з 17.01.2015 р. по 01.02.2015.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарськоо суду дійшла висновку про відсутність обумовлених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній апелянтом частині.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 по справі № 910/13872/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 по справі № 910/13872/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13872/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

О.О. Хрипун