Ухвала суду № 53321062, 27.10.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/1303/14 Провадження № 22-ц/795/1794/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Коваленко А. В. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Лакізи Г.П., Литвиненко І.В.,при секретарі:Мартиновій А.В.,за участю:представника позивача Чередніченка О.М., представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Прилуцька» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 липня 2015 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Прилуцька» до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 30 липня 2015 року в задоволенні позовних вимог СТОВ „Птахофабрика „Прилуцька" до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики відмовлено.

В апеляційній скарзі СТОВ „Птахофабрика „Прилуцька", посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Апелянт наполягає на тому, що факт укладення між сторонами договору позики підтверджений належними доказами, а саме фотокопією договору позики та видатковим касовим ордером. На думку апелянта, суд залишив поза увагою його заяву про збільшення позовних вимог, обмежившись лише посиланням на необґрунтованість доводів позовної заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження факту укладення договору позики надано фотокопію договору, проте цей доказ є недопустимим.

Апеляційний суд повністю погоджується із таким висновком, оскільки судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.59, ч.1 ст.60, ч.3 ст.10 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Виходячи із аналізу положень ст. 545 ЦК України, докази на підтвердження укладення договору позики повинні бути подані в оригіналі.

Суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що в матеріалах справи оригінал договору позики від 16 жовтня 2000 року відсутній, а фотокопія договору, в розумінні ч.2 ст. 1047 ЦК України та ст.ст. 57, 58 ЦПК України, не може бути належним доказом отримання відповідачем грошових коштів за договором позики.

Наданий позивачем видатковий касовий ордер також обгрунтовано визнано судом першої інстанції як неналежний доказ, оскільки висновком судової почеркознавчої експертизи від 17 червня 2014 року №0789/1 не встановлено, що підпис в ордері виконаний відповідачем ОСОБА_7

Крім того, з видаткового касового ордеру, навіть припустивши, що він підписаний відповідачем, неможливо встановити характер правовідносин, що склались між сторонами.

Враховуючи викладені обставини, матеріали справи у їх сукупності, а також оцінюючи, належність, допустимість і достовірність доказів, апеляційний суд вважає законними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, справа судом першої інстанції розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Прилуцька» відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: