Рішення № 53320213, 05.11.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №654/3721/14-ц Головуючий в І інстанції Францішко Ю.В.

Провадження №22-ц/791/1502/15 Доповідач: Ігнатенко П.Я.

Категорія 19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року листопада місяця 05 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Ігнатенко П.Я.Суддів:Воронцової Л.П. Стародубця М.П.При секретарі:Цулукіані І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 березня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 13 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк «Аваль», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Райффайзен банк «Аваль» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №014\08\112\75779, згідно якого остання отримала кредит в сумі 755000,00 грн. із відсотковою ставкою 16,5% до 13.02.2018 року включно.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором із ОСОБА_5 укладено 13.02.2008 року іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок загальною площею 231,7 кв.м., житловою площею 162,3 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором кредиту позивач посилається на те, що станом на 10.06.2014 року утворилась заборгованість на загальну суму 5085970,50 грн., що складається з заборгованості за кредитом 839949,69 грн., заборгованості за відсотками 673663,10 грн., пеня за прострочку кредиту та відсотків 3572357,71 грн. та просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення зазначеної вище заборгованості.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 березня 2015 року позов задоволено. Вирішено:

В рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальна проща якого становить 231,7 кв.м., житлова - 162,3 кв.м, кошти, отримані від реалізації Предмета іпотеки, направити на погашення загальної заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», в особі Миколаївської обласної дирекції, за Кредитним договором №014/08-112/75779 від 13 лютого 2008 року у сумі 5085970 (п'ять мільйонів вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 50 коп. шляхом продажу на прилюдних торгах відповідно до діючого законодавства України у межах процедури виконавчого провадження, звернення стягнення на майно через органи Державної виконавчої служби.

Заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки на період його реалізації покладено на відповідача ОСОБА_5

Початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації встановлено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції, судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові або зменшення пені за прострочення кредиту та відсотків з 3572357,71 грн. до 5500,00 грн. в зв'язку із станом її здоров'я та непропорційно великою сумою пені.

В ході апеляційного розгляду представник банку Носова О.Г. апеляційну скаргу не визнала, просила залишити рішення суду без змін.

Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 подала клопотання про закриття провадження у справі в зв'язку з недопущенням подвійного стягнення та після його відхилення підтримала апеляційну скаргу в частині зменшення розміру пені до 5500 грн.

Заслухавши доповідача, апелянта, перевіривши відповідність оскарженого рішення вимогам цивільного процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 13 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк «Аваль», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Райффайзен банк «Аваль» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №014\08\112\75779 , згідно якого остання отримала кредит в сумі 755000,00 грн. із відсотковою ставкою 16,5% до 13.02.2018 року включно.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором із ОСОБА_5 укладено 13.02.2008 року іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок загальною площею 231,7 кв.м., житловою площею 162,3 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1

На підставі додаткової угоди №1 від 16.04.2009 року збільшена сума заборгованості на суму заборгованості за процентами (а.с.239,254).

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 01.11.2012 року на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» з ОСОБА_5 стягнуто заборгованість станом на 23.02.2011 року за кредитним договором №014\08-112\75779 від 13.02.2008 року в сумі 1389884,38 грн. Рішення звернуто до виконання (а.с.20, 279).

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором кредиту, невиконанням зазначеного вище рішення суду про стягнення кредитної заборгованості , правовідносини між сторонами не припинились та згідно розрахунку банку станом на 10.06.2014 року утворилась заборгованість на загальну суму 5085970,50 грн., що складається з заборгованості за кредитом 839949,69 грн., заборгованості за відсотками 673663,10 грн., пеня за прострочку кредиту та відсотків 3572357,71 грн. Вказана сума заборгованості включає також заборгованість, що зафіксована рішенням суду від 01.11.2012 року (а.с.6-7).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України, що відноситься до параграфа 1 глави 71 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п.3.3 кредитного договору сторони встановлюють, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

Окрім того, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Згідно ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.10.1 кредитного договору за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Згідно п.9.1 кредитного договору договір набуває чинності з часу його підписання сторонами та скріплення печаткою кредитора та діє до повного погашення кредитної заборгованості позичальника за цим договором (суми кредиту, процентів за користування, комісій, неустойки, відшкодування можливих збитків).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь банку заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане ОСОБА_5 в іпотеку нерухоме майно.

Разом з тим, за загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання , не може перевищувати один рік згідно п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

Суд першої інстанції, задовольнивши вимоги про стягнення пені за весь час прострочення, неправильно застосував зазначені вище норми закону.

Окрім того, частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст.. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного судочинства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

З заявлених банком позовних вимог та наданого розрахунку заборгованості вбачається, що розмір неустойки значно перевищує розмір боргового зобов'язання. Представник відповідача з посиланням на зазначені обставини та тяжке матеріальне становище і стан здоров'я боржника ОСОБА_5, що підтверджується витягами з історії хвороби і епікризами, звертався до суду першої інстанції із заявою про зменшення розміру пені.

За таких обставин, враховуючи, що сума основного боргу складає 839949,69 грн., судова колегія приймає доводи апелянта та приходить до висновку, що ч. 3 ст. 551 ЦК України підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а сума пені зменшенню з 3572357,71 грн. до 839949,69 грн.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема щодо пропуску строку позовної давності, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 01.11.2012 року між сторонами вирішувався спір та ухвалено рішення Голопристанського районного суду, яким переривається перебіг строку позовної давності. З даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки банк звернувся у серпні 2014 року, тобто в межах строку позовної давності.

Посилання ОСОБА_5 на подвійне стягнення кредитної заборгованості є безпідставним, оскільки невиконання рішення суду про стягнення заборгованості не позбавляє права кредитора на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка включає заборгованість зазначену в рішенні суду від 01.11.2012 року.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення, в межах доводів апеляційної скарги, в частині стягнення пені підлягає зміні зі зменшенням стягнутої з ОСОБА_5 на користь банку пені з 3572357,71 грн. до 839949,69 грн., що відповідно тягне зменшення загальної суми заборгованості до 2353562,48 грн.

Окрім того, рішення суду в частині визначення початкової ціни предмета іпотеки також підлягає зміні.

Згідно абз.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України "Про іпотеку».

У розумінні норми ст.39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною 6 ст.38 цього Закону, згідно якої ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Така правова позиція викладена в постанові ВСУ від 27.05.2015 року у справі №6-61цс15.

В ході апеляційного розгляду представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 заявляла клопотання про призначення експертизи з метою визначення вартості предмета іпотеки. В зв'язку з відмовою сторони по справі від оплати, експерт повернув матеріали справи та повідомив про неможливість надання висновку.

Після чого, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 просила виходити при визначенні початкової ціни предмета іпотеки з ціни, визначеної сторонами при укладенні договору іпотеки.

Таку ж позицію займає банк, повідомивши про надання згоди на встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки у розмірі, погодженому сторонами в п.1.5 договору іпотеки від 13.02.2008 року, а саме 1095420,00 грн.

Враховуючи викладене, рішення суду в частині визначення порядку встановлення початкової ціни слід змінити, зазначивши початкову ціну для подальшої реалізації предмета іпотеки: житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1, в сумі 1095420,00 грн.

Крім того, необхідно зазначити всі складові загального розміру заборгованості, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки: заборгованість за кредитом 883949,69 грн., заборгованість за відсотками 673663,10 грн. та пеня 839949,69 грн.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,315 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5,- задовольнити частково.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 березня 2015 року, - змінити в частині суми заборгованості за кредитним договором №014/08-112/75779 від 13.02.2008 року, в рахунок якої звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1, зменшивши суму заборгованості з 5085970,50 грн. до 2353562,48 грн., що складається з: заборгованості за кредитом 883949,69 грн., заборгованості за відсотками 673663,10 грн. та пеня 839949,69 грн.

Це ж рішення суду змінити в частині визначення порядку встановлення початкової ціни, зазначити початкову ціну предмета іпотеки для подальшої реалізації 1095420,00 грн.

В решті це ж рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: