Постанова № 53319800, 03.11.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2015 року Справа № 904/7293/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)

судді: Кузнецова І.Л., Сизько І.А.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

представник позивача: Зибало Н.О.

представник відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши апеляційну скаргу Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод", дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015р. у справі №904/7293/14

за позовом Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод", дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область,

про стягнення заборгованості;

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область,

до Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область,

про стягнення заборгованості;

В С Т А Н О В И В :

Металургійне підприємство "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення попередньої оплати за договором №013/09/01 від 12.09.2013р. в розмірі 78100 грн., 10082,21грн. інфляційних втрат, 1758,85грн. 3% річних та судового збору.

29.10.2014р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, звернулась із зустрічним позовом до Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" про стягнення заборгованості в розмірі 42800 грн. за роботи, що виконані за договором №013/09/01 від 12.09.2013р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014р. (суддя Золотарьова Я.С.) залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2015р. (колегією суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів: Пруднікова В.В., Широкобокової Л.П.) у справі №904/7293/14 первісний позов задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" 78 100 грн. основного боргу, 1 586 грн. 47 коп. судового збору, в решті первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2015р. касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2015р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014р. у справі №904/7293/14 скасовано. Справу №904/7293/14 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

12.05.2015р. до господарського суду Дніпроптеровської області надійшла заява металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" про забезпечення позову за вих.№03-01/355 від 12.05.2015р. в якій заявник просив:

- Накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу, які знаходяться на рахунках у всіх банківських та в інших кредитно-фінансових установах, зокрема, але не виключно:

код фінансової установи - 305299, назва фінансової установи - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", номер рахунку - НОМЕР_4, код валюти рахунку - 980;

код фінансової установи - 305653, назва фінансової установи - ДОДАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" М. ДНІПР-СЬК , номер рахунку - НОМЕР_5, код валюти рахунку - 980;

код фінансової установи - 305653, назва фінансової установи - ДОДАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" М. ДНІПР-СЬК , номер рахунку - НОМЕР_6, код валюти рахунку - 980

код фінансової установи - 305653, назва фінансової установи - АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" У М. КИЄВІ , номер рахунку - НОМЕР_7, код валюти рахунку - 980

та будь-яких інших рахунках, які будуть виявлені державним виконавцем в процесі виконання ухвали суду в межах суми позову, до вирішення спору по суті.

2. Заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна, а саме:

транспортний засіб марки - СНЕRY QQ, номерний знак НОМЕР_1

транспортний засіб марки - FІАТ DOBLO, номерний знак НОМЕР_2 в межах суми позову, до вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015р. заяву за вих.№03-01/355 від 12.05.2015 року металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнє підприємство публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" (51925, Україна, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Українська, 4; ідентифікаційний код юридичної особи 19309317) про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (51918, АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3) вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна, а саме:

транспортний засіб марки - СНЕRY QQ, номерний знак НОМЕР_1 транспортний засіб марки - FІАТ DOBLO, номерний знак НОМЕР_2 в межах суми позову, до вирішення спору по суті. В решті відмовлено.

26.05.2015р. на адресу господарського суду Дніпропетровської було надіслано уточнену зустрічну позовну заяву за вих. №б/н від 25.05.2015р., яка за своєю суттю є заявою про збільшення позовних вимог, в якій позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 42800,00грн. основного боргу та 12000,00грн. збитків. Судові витрати просив суд покласти на відповідача за зустрічним позовом.

26.05.2015р. на адресу господарського суду Дніпропетровської було надіслано уточнену первісну позовну заяву за вих.№03-01/390 від 22.05.2015р., яка за своєю суттю є заявою про зміну підстав позовних вимог в якій позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 78100,00грн. основного боргу; 10082,21грн. інфляційних втрат; 1758,85грн. три відсотки річних. Судові витрати просив суд покласти на відповідача за первісним позовом.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015р. у справі №904/7293/14 (суддя - Петренко І.В.) в задоволенні первісних позовних вимоги відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнє підприємство публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 26300,00грн. основної заборгованості; 876,78грн. судового збору, видано наказ. В решті зустрічних позовних вимог відмовлено. Повернуто фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1827,00грн. надмірно сплачений за квитанцією №60-1671 від 25.05.2015р. Скасовано заходи до забезпечення позову, які вжиті ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015р. по справі №904/7293/14.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, позивач за первісним позовом звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Послався на те, що ФОП ОСОБА_4 не надала належних доказів належного виконання зобов'язання за договором. Обома сторонами було підписано лише акт виконаних робіт №СВ-0000245 від 12.11.2013р., а інші акти не складені і не підписували. В своїй апеляційній скарзі, апелянт просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015р. по справі №904/7293/14 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнього підприємства ПАТ «Дніпровагонмаш» задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_4 - відмовити.

Зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 21.09.2015р., справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Герасименко І.М. (доповідач), суддів: Кузнецова І.Л., Подобєд І.М., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Сизько І.А.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 22.09.2015р. представник позивача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу; представники відповідача за первісним позовом просять рішення суду залишити без змін. По справі оголошено перерву до 20.10.2015р.

Зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 19.10.2015р., справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Герасименко І.М. (доповідач), суддів: Кузнецова І.Л., Сизько І.А., у зв'язку з виходом на роботу судді Сизько І.А.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 20.10.2015р. представник позивача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу; представники відповідача просять рішення суду залишити без змін. По справі оголошено перерву до 03.11.2015р.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 03.11.2015р. представник позивача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу; представники відповідача за первісним позовом просять рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши докази по справі, в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, між металургійним підприємством "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнім підприємством публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" (далі по тексту - позивач за первісним позовом) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (відповідач за первісним позовом) укладено договір на впровадження комп'ютерних систем №013/09/01 від 12.09.2013р. (далі по тексту - Договір). Відповідно до умов вказаного Договору, замовник доручив, а виконавець - прийняв на себе зобов'язання здійснити роботи з впровадження на комп'ютерах замовника програмного продукту - "1С: Підприємство 8", що належить замовнику на праві власності, в обсязі та вартістю відповідно до переліку робіт, що є невід'ємним додатком № 1 до договору, в строки, що визначаються планом-графіком робіт з розробки та впровадження автоматизованої системи обліку (додаток №3 до договору).

Відповідно до додатку №1 до Договору, загальна вартість робіт за даним договором складає 110000,00грн.

Згідно п. 2.1 договору, виконавець проводить роботи з впровадження на території і комп'ютерах замовника програмного продукту "1С: Підприємство 8 для України", його налаштування відповідно до підготовлених виконавцем і підписаними обома сторонами переліком робіт, плану-графіку і замовленнями на виконання робіт за методикою, викладеною в додатку №4 до договору.

В Додатку №3 до Договору "План-графік робіт до договору" сторонами узгоджено строк виконання робіт: з 01.10.2013р. по 28.02.2014р.

Зі змісту п. 5.4 договору, облік робіт виконавця ведеться кожного місяця. Оплата робіт здійснюється попередньо в наступному порядку:

- виконавець відповідно до плану-графіку виписує рахунок на оплату робіт наступного етапу (п. 5.4.1 договору);

- протягом 3 робочих днів з дати виставлення рахунку замовник здійснює оплату виставленого рахунку (п. 5.4.2 договору );

- по завершенню етапу, у разі якщо трудовитрати виконавця, зафіксовані в документах обліку робочого часу, перевищать попередньо оплачений час, виконавець має право виставити додаткові рахунки, які замовник зобов'язаний оплатити в порядку, передбаченому п. 5.4.2 договору (п. 5.4.3 договору);

- по завершенню робіт за договором, у разі якщо трудовитрати виконавця будуть меншими, ніж сума авансового платежу, виконавець протягом 3 робочих днів з моменту складання акту здачі-приймання робіт повинен здійснити повернення зайво отриманих сум (п. 5.4.4 договору).

В пункті п. 4.1 Договору сторони узгодили те, що облік робочого часу і виконаних робіт ведеться сторонами шляхом складання документів обліку робочого часу - Листів обліку робочого часу.

Згідно з пунктом 4.2. Договору, документи обліку робочого часу складаються і підписуються уповноваженими представниками сторін і містять такі відомості: дату складення; прізвище спеціаліста виконавця, який виконав роботу; перелік виконаних робіт (проведення налаштувань) і вказівки на необхідність їх продовження, або на їх завершення і приймання налаштувань замовником; кількість витраченого робочого часу.

Згідно з п.4.3. Договору, зазначені документи робочого часу, з одного боку, є документами, що підтверджують приймання виконаних робіт (проведених налаштувань), а з іншого - визначають обсяг, який підлягає оплаті. На їх підставі в кінці кожного етапу робіт виписується акт виконаних робіт із зазначенням сумарного часу роботи виконавця.

Відповідно до п.6.3 Договору, по завершенню роботи по кожному з етапів, сторони підписують акт здачі-приймання етапу робіт, в якому на підставі демонстрації роботи системи, а також документів обліку робочого часу, відображають обсяг виконаних робіт та їх оцінку: задовільно/незадовільно.

Сторони узгодили, що виконавець приступає до виконання робіт за договором відповідно до плану-графіку не пізніше 5 днів після отримання оплати програмного продукту та послуг згідно з розділом 5 договору (п. 2.5 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_4 , на виконання умов договору з метою здійснення попередньої оплати, було надано металургійному підприємству "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірньому підприємству публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" рахунки-фактури №СВ-0000117 від 23.09.2013р. на суму 35300 грн. та №СВ-0000123 від 01.12.2013 р. на суму 68700 грн., які оплачені позивачем за первісним позовом (платіжні доручення №3638 від 25.09.2013р., №4477 від 10.12.2013р.).

На виконання умов договору, сторонами підписано акт прийняття робіт №СВ-0000245 від 12.11.2013р. про виконання ФОП ОСОБА_4 робіт на суму 25900,00грн.

МП "Дніпродзержинський сталеливарний завод" ДП ПАТ "Дніпровагонмаш" звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути попередню оплату в розмірі 78100,00грн., посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_4 не виконала зобов'язання за договором належним чином.

Крім того, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні втрати в розмірі 10082,21грн. та 3% річних в сумі 1758,85грн.

Звертаючись із зустрічним позовом, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 посилається на виконання робіт на загальну суму 146800,00грн., вказує, що роботи було виконано нею належним чином, посилаючись на надіслання МП "Дніпродзержинський сталеливарний завод" ДП ПАТ "Дніпровагонмаш" актів виконаних робіт за жовтень - грудень 2013р., січень-лютий 2014р., березень - червень 2014р. (акти здачі-прийняття робіт №СВ-0000252 від 01.12.2013р. на суму 9400,00грн., №СВ-0000253 від 01.12.2013р. на суму 33020,00грн., №СВ-0000001 від 08.01.2014р. на суму 35680,00грн., №СВ-0000188 від 01.03.2014р. на суму 3700,00грн., №СВ-0000002 від 08.01.2014р. на суму 2300,00грн., №СВ-0000189 від 01.03.2014р. на суму 20300,00грн., №СВ-0000190 від 01.08.2014р. на суму 16500,00грн.). Вказує, що сторонами підписано лише один акт на суму 25900,00грн., а інші не підписано та не повернуто, тому на думку ФОП ОСОБА_4 роботи виконано належним чином, але оплачені лише на суму 104000,00грн., в зв'язку з чим у МП "Дніпродзержинський сталеливарний завод" ДП ПАТ "Дніпровагонмаш" утворилась заборгованість в розмірі 42800,00грн.

Крім того, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом збитки у розмірі 12000,00грн., які виникли в результаті укладання відповідачем за зустрічним позовом з товариством з обмеженою відповідальністю "Правова стратегія" договору про надання юридичних послуг №49 від 02.10.2014р.

Згідно зі статтею 33 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню. Так, звертаючись з первісним позовом, позивач послався на ст.ст. 526,530,629,1212 Цивільного кодексу України, а в подальшому (а.с. 98-102 т.1) уточнив, що просить стягнути залишок попередньої оплати на підставі ст.ст. 525,526,610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188,193 Господарського кодексу України.

Колегія суддів враховує, що крім робіт за актом здачі - приймання робіт №СВ-0000245 від 12.11.2013р. на суму 25900грн.,який підписано позивачем за первісним позовом без заперечень, виконавець робіт ФОП ОСОБА_4 надіслала на адресу відповідача акти виконаних робіт за жовтень - грудень 2013р., січень-лютий 2014р., березень - червень 2014р. (акти здачі-прийняття робіт №СВ-0000252 від 01.12.2013р. на суму 9400,00грн., №СВ-0000253 від 01.12.2013р. на суму 33020,00грн., №СВ-0000001 від 08.01.2014р. на суму 35680,00грн., №СВ-0000188 від 01.03.2014р. на суму 3700,00грн., №СВ-0000002 від 08.01.2014р. на суму 2300,00грн., №СВ-0000189 від 01.03.2014р. на суму 20300,00грн. Що стосується акту №СВ-0000190 від 01.08.2014р. на суму 16500,00грн.,то він не може бути належним доказом виконання робіт за Договором тому, що виконавцем не доведено, що роботи, виконані в серпні 2014р. відносяться до цього Договору.

За вказаних обставин, зустрічні позовні вимоги господарський суд визнав частково обґрунтованими, документально частково доведеними, такими, що частково не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 26300,00грн., з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Позивач за первісним позовом зазначає, що якість виконаних відповідачем робіт є неналежною, однак документальних підтверджень вказаних обставин не надає.

Позивач за первісним позовом заперечує проти того, що відповідач в односторонньому порядку, без погодження з відповідачем здійснив розрахунок вартості робіт у розмірі 146800,00грн., в той час як ціна договору визначена у розмірі 110000,00грн.

Загальна вартість робіт за даним Договором складає 110000,00грн. (додаток № 1 до договору), однак у підпункті 5.4.3 пункту 5.4 Договору визначено, що по завершенню етапу, у разі якщо трудовитрати виконавця, зафіксовані в документах обліку робочого часу, перевищать попередньо оплачений час, виконавець має право виставити додаткові рахунки, які замовник зобов'язаний оплатити в порядку, передбаченому пунктом 5.4.2 договору, тобто умовами договору фактично сторони закріпили можливість збільшити загальну вартість робіт.

Слід врахувати, що позивач у власних додаткових поясненнях від 05.12.2014р. за вих.№03-01/1622 визнав, що підписи на листах обліку робочого часу, які були складені до березня 2014 року дійсно належать уповноваженим особам замовника, відповідно до приписів пункту 4.2 договору, а ті, що складалися виконавцем після вказаної дати, частково викликають сумніви щодо повноважень осіб, що їх підписали.

Позивач пояснив, що по закінченню дії договору, представники виконавця, на вимогу замовника приходили на підприємство для виправлення помилок, зроблених при виконанні робіт за договором. На їх прохання, як вказує позивач, працівники підприємства позивача не уповноважені на підписання листків відповідно до умов договору, робили відмітку шляхом проставлення в графі "Подпись представителя заказчика", яка підтверджує факт знаходження робітників відповідача на території підприємства позивача.

Згідно з поясненнями директора позивача від 10.06.2015р., вказано, останнім не видавалося будь-яких довіреностей підлеглим працівникам з повноваженнями приймати роботи (проведення налаштування) по договору на впровадження комп'ютерних систем №013/09/01 від 12.09.2013р. шляхом проставлення підпису у листах обліку робочого часу. Такі повноваження, як зазначає директор позивача, не містяться і в локальних актах, виданих на підприємстві. Відповідно до статуту позивача, виключно до компетенції директора належить укладання та підписання від імені підприємства будь-яких договорів та організація їх виконання.

Позивач за первісним позовом в апеляційній скарзі послався на те, що єдиною уповноваженою особою, яка може підтвердити приймання виконаних робіт (проведених налаштувань) за договором шляхом проставлення підпису на листках обліку робочого часу відповідно до умов договору є директор позивача ОСОБА_8.

Також, директор позивача в поясненнях зазначає, що на листах обліку робочого часу у графі підпис представника замовника відсутні прізвище, ім'я, по батькові - немає змоги ідентифікувати власника підпису та встановити її справжність; факт складання та підписання листків обліку робочого часу здійснювався виключно задля контролю робочого часу працівників відповідача.

Господарський суд вірно зазначив, що вказане твердження директора позивача свідчить про визнання факту підписання листів обліку робочого часу з боку позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач без заперечень підписав акт №СВ-0000245 від 12.11.2013р. на суму 25900,00грн. Цей акт також складений на підставі листів обліку робочого часу за відповідний період. При цьому, листи обліку робочого часу як за неоспорюваний період так і за оспорюваний складені однаково та містять одні й ті самі підписи з боку замовника без зазначення прізвища осіб, що їх ставили.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 договору визначено, що виконавець відповідно до плану-графіку виписує рахунок на оплату робіт наступного етапу.

Як вбачається з матеріалів справи рахунок-фактура №СВ-0000117 від 23.09.2013р. на суму 35300,00грн. та рахунок-фактура №СВ-0000123 від 01.12.2013р. на суму 68700,00грн. виставлені позивачу та оплачені останнім.

Щодо рахунку-фактури №СВ-0000001 від 08.01.2014р. на суму 6000,00грн.; рахунку-фактури №СВ-0000090 від 01.03.2014р. на суму 20300,00грн. та рахунку-фактури №СВ-0000091 від 01.08.2014р. на суму 16500,00грн., то як зазначив представник відповідача в судовому засіданні вони надавалися позивачу, однак доказів вказаних дій немає.

В зв'язку з тим, що замовник (відповідач за первісним позовом) не оплатив надані йому без будь-яких доказів рахунок-фактури №СВ-0000001 від 08.01.2014р. на суму 6000,00грн.; рахунку-фактури №СВ-0000090 від 01.03.2014р. на суму 20300,00грн. та рахунку-фактури №СВ-0000091 від 01.08.2014р. на суму 16500,00грн., відповідач листом з описом вкладень направив на адресу позивача 07.10.2014р. (а.с. 59-67 том 1)

Разом з рахунками-фактурами на адресу відповідача направлено вимогу про сплату заборгованості за договором у розмірі 42800,00грн., реєстри виконаних робіт та акти здачі-прийняття робіт за договором.

Сторони узгодили, що документи обліку робочого часу складаються і підписуються уповноваженими представниками сторін і містять такі відомості: дату складення; прізвище спеціаліста виконавця, який виконав роботу; перелік виконаних робіт (проведення налаштувань) і вказівки на необхідність їх продовження, або на їх завершення і приймання налаштувань замовником; кількість витраченого робочого часу (п. 4.2 Договору).

Згідно з п.4.3. договору, зазначені документи робочого часу, з одного боку, є документами, що підтверджують приймання виконаних робіт (проведених налаштувань), а з іншого - визначають обсяг, який підлягає оплаті. На їх підставі в кінці кожного етапу робіт виписується акт виконаних робіт із зазначенням сумарного часу роботи виконавця

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оцінюючи докази в їх сукупності, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням положень укладеного між сторонами договору, і зокрема його пункту 4.3, що листи обліку робочого часу підтверджують приймання виконаних робіт (проведених налаштувань).

По завершенню роботи по кожному з етапів, сторони підписують акт здачі-приймання етапу робіт, в якому на підставі демонстрації роботи системи, а також документів обліку робочого часу, відображають обсяг виконаних робіт та їх оцінку: задовільно/незадовільно (п.6.3. договору).

Господарський суд наголошує, що акти здачі-приймання робіт не підписані і мотивована відмова від їх підписання відсутня, отже господарський суд дійшов висновку, що не підписання актів здачі-приймання робіт є можливістю уникнути відповідальності, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Додатком №3 "План-графік робіт до договору" сторонами узгоджено строк виконання робіт: з 01.10.2013р. по 28.02.2014р.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що факт отримання відповідачем робіт на виконання умов укладеного між сторонами договору підтверджується матеріалами справи, а саме листками обліку робочого часу складеними в період з жовтня 2014р. до березня 2014р.

Слід врахувати, що представник позивача у власних письмових поясненнях (а.с.162 том 1) визнав, що до березня 2014р. підписи у листах обліку робочого часу ставилися повноважною особою позивача.

Судом були оглянуті листи обліку робочого часу ,в яких вбачається подібність підписів на листах обліку робочого часу за жовтень 2013 року на підставі яких представник позивача підписав акт здачі-прийняття робіт №СВ-0000245 від 12.11.2013р. на суму 25900,00грн. з підписами на листах обліку робочого часу за період з листопада 2013 року по 03.03. 2014р.(а.с.103).

Твердження директора позивача, що він є єдиним повноважним представником який від імені позивача може підписувати зокрема листи обліку робочого часу спростовуються додатком №2 до укладеного між сторонами договору в якому вказано список учасників проекту з боку замовника серед яких вісім осіб, а не лише директор.

Таким чином, господарський суд встановив, що відповідач в період дії договору виконав роботи на загальну суму 130 300 грн., з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з яких відповідач оплатив суму 104000,00грн. в якості попередньої оплати, таким чином, стягненню з відповідача за зустрічним позовом підлягає сума у розмірі 26300,00грн.

Господарський суд зазначає, що роботи виконані з березня 2014 року по липень 2014 року є роботами, які виконані поза укладеним між сторонами договором, тобто не можуть враховуватись при розгляді даного позову.

Зобов'язання відповідача за зустрічним позовом, щодо оплати за отримання послуг передбачено умовами договору та нормами законодавства, тому з огляду на положення договору та на направлення на адресу відповідача за зустрічним позовом вимоги, що підтверджується листом з описом вкладення та фіскальним чеком від 07.10.2014р., строк оплати послуг є таким, що настав, з врахуванням уточнення зустрічних позовних вимог 26.05.2015р.

Судом не були задоволені позовні вимоги позивача за зустрічним позовом в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків у розмірі 12000,00грн. за надання юридичної допомоги, тому що витрати позивача за зустрічним позовом за цивільно-правовою угодою про отримання юридичної допомоги не знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з фактом неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом спірного зобов'язання і ці витрати не мають обов'язкового характеру, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладено на позивача за первісним позовом.

Судові витрати за зустрічним позовом покладено на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що первісні позовні вимоги господарським судом визнані необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню господарський суд обґрунтовано скасував заходи до забезпечення позову, які вжиті ухвалою від 14.05.2015р.

Таким чином, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 ГПК України, відсутні, а в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод", дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 року по справі №904/7293/14, - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.

Повний текст постанови підписано 09.11.2015р.

Головуючий І.М. Герасименко

Судді І.Л. Кузнецова

І.А. Сизько