Рішення № 53317721, 02.11.2015, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1316/15-ц

Номер провадження 2/530/640/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., при секретарі Кравченко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ТОВ "Октан" про визнання припиненою дію договорів оренди землі та зобов"язання звільнити та повернути земельні ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ТОВ "Октан" про визнання припиненою дію договорів оренди землі та зобов"язання звільнити та повернути земельні ділянки.

В судовому засіданні представник позивачів, ОСОБА_8, підтримав позовні вимоги і просив визнати припиненою дію договорів оернди землі та зобов"язати відповідача звільнити та повернути земельні ділянки.

Представник відповідача, Кривоніс П.П., не визнав позовних вимог і просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши сторони та дослідивши наявні матеріали справи, суд знаходить, що заявлені вимоги не обґрунтовані і такі, що не підлягають до задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України, нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частина 1 ст.4 Закону України "Про оренду землі" говорить, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Ст.5 Закону України "Про оренду землі" вказує, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Відповідно до п.2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 25.12.1998 року за № 2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

У відповідності до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1,2,3,4,5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. У частині 1 ст.215 ЦК України вказано - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - ч.2 ст.207 ЦК України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 1 січня 2005 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» укладено договір оренди належної йому, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, на праві приватної власності, земельної ділянки площею 3,96 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована на території Покровської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (а.с. 34, 42-43).

В той же день, ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» складено акт приймання передачі земельної ділянки в оренду, за яким він передав, а товариство прийняло в строкове платне користування дану земельну ділянку (а.с. 44).

Укладений договір оренди землі було зареєстровано 02.07.2007 року у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії центру ДЗК за № НОМЕР_3 (а.с.43 ).

Також 1 січня 2005 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» укладено договір оренди належної йому, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, на праві приватної власності, земельної ділянки площею 3,96 га, кадастровий номер НОМЕР_5, що розташована на території Покровської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (а.с.35, 45-46).

В той же день між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» складено акт приймання передачі земельної ділянки в оренду, за яким він передав, а товариство прийняло в строкове платне користування дану земельну ділянку (а.с.47).

Укладений договір оренди землі було зареєстровано 02.07.2007 року у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії центру ДЗК за № НОМЕР_6 (а.с.46).

1 січня 2005 року, ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» укладено договір оренди належної їй, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7, на праві приватної власності, земельної ділянки площею 3,96 га, кадастровий номер НОМЕР_8, що розташована на території Покровської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (а.с.36, 48-49).

В той же день, ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» складено акт приймання передачі земельної ділянки в оренду, за яким вона передала, а товариство прийняло в строкове платне користування дану земельну ділянку (а.с.50).

Укладений між ними договір оренди землі було зареєстровано 02.07.2007 року у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії центру ДЗК за № НОМЕР_9 (а.с.49).

Також 1 січня 2005 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» укладено договір оренди належної йому, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_10, на праві приватної власності, земельної ділянки площею 3,93 га, кадастровий номер НОМЕР_11, що розташована на території Покровської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (а.с.37, 51-52).

В той же день, ОСОБА_4, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» складено акт приймання передачі земельної ділянки в оренду, за яким він передав, а товариство прийняло в строкове платне користування дану земельну ділянку (а.с.53).

Укладений між ними договір оренди землі було зареєстровано 16.01.2007 року у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії центру ДЗК за № НОМЕР_12 (а.с.52).

1 січня 2005 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» укладено договір оренди належної їй, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_13, на праві приватної власності, земельної ділянки площею 3,93 га, кадастровий номер НОМЕР_14, що розташована на території Покровської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (а.с.38, 54-55).

В той же день, ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» складено акт приймання передачі земельної ділянки в оренду, за яким вона передала, а товариство прийняло в строкове платне користування дану земельну ділянку (а.с.56).

Укладений між ними договір оренди землі було зареєстровано 16.01.2007 року у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії центру ДЗК за № НОМЕР_15 (а.с.55).

Також 1 січня 2005 року між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» укладено договір оренди належної йому, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_16, на праві приватної власності, земельної ділянки площею 4,17 га, кадастровий номер НОМЕР_17, що розташована на території Покровської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (а.с.39, 57-58).

В той же день, між ОСОБА_6, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» складено акт приймання передачі земельної ділянки в оренду, за яким він передав, а товариство прийняло в строкове платне користування дану земельну ділянку (а.с.59).

Укладений між ними договір оренди землі було зареєстровано 16.01.2007 року у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії центру ДЗК за № НОМЕР_18 (а.с.58).

Також 1 січня 2005 року між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» укладено договір оренди належної їй, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_19 виданого 25.12.2003 року, на праві приватної власності, земельної ділянки площею 4,64 га, кадастровий номер НОМЕР_20, що розташована на території Покровської сільської ради Зіньківського району Полтавської області та договір оренди належної їй, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_21 виданого 18.07.2006 року, на праві приватної власності, земельної ділянки площею 3,97 га, кадастровий номер НОМЕР_22, що розташована на території Покровської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (а.с.40,41, 60-61, 63-64).

В той же день, між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» складено акти приймання передачі земельних ділянок в оренду, за якими вона передала, а товариство прийняло в строкове платне користування дані земельні ділянки (а.с.62,65).

Укладені договори оренди землі було зареєстровано 02.07.2007 року у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії центру ДЗК за № НОМЕР_23 та № НОМЕР_24 відповідно (а.с.61,64).

Згідно п. 8 даних Договорів строк дії договорів становить 10 років.

Відповідно до п. 37 вказаних Договорів дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Позивачі вважають, що оскільки впродовж десяти років - з 1 січня 2005 року сторони виконували свої права та обов'язки відповідно до умов договору, то дія укладених між нами договорів оренди землі припинилася 1 січня 2015 року.

Пунктом 21 зазначених Договорів передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Позивачі зазначають, що дане положення договору, про повернення земельної ділянки, зі сторони відповідача не виконане, ТОВ «Октан» на даний час продовжує користуватися належними їм на праві власності земельними ділянками.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 631 ЦК України визначається строк дії договору, яким є час протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

На усне звернення позивачів з проханням повернути земельні ділянки, керівництво відповідача повідомило, що вони вважають, що вказані договори діють до 2017 року, так як 10-річний строк їхньої дії необхідно обраховувати з моменту державної реєстрації даних договорів оренди, яка відбулася у 2007 році.

Відповідно до п. 21 постанови ПВС України № 7 від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" при вирішенні спорів щодо порядку користування землею насамперед має враховуватись воля сторін (власника та користувача) договору.

Згідно до ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ч.2 ст.637 ЦК України у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.14 ЗУ "Про оренду землі" типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі вбачається, що він відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 03.03.2004 року №220 (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ №1724 від 13.12.2006 року, №780 від 03.09.2008 року).

Відповідно до п.1 укладеного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Покровської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області.

Ч.4 ст.15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що невід'ємною частиною договору оренди землі зокрема є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання - передачі об'єкта оренди.

Згідно копій актів приймання-передачі земельних ділянок по договору оренди земельної ділянки орендодавці, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 передали орендарю, директору ТОВ Октан, Андрущенку В.М., свої земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 44, 47, 50, 53, 56, 59, 62, 65).

На момент підписання договорів оренди сторони задовольняли їх умови, про що свідчать їх підписи у договорі.

Також, 02.07.2007 року, реєстратор провів реєстрацію договорів як таких, що відповідають чинному законодавству, що ніким не оспорювалось.

Суд вважає, що між сторонами договорів була досягнута домовленість щодо строку дії договору, оскільки у п.43 укладеного договору чітко визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, що цілком відповідає законодавству, яке існувало на час укладення договору, а саме ч.1 ст.20 Закону України "Про оренду землі", в якій вказано, що укладений договір підлягає державній реєстрації, ч. 1 ст.210 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що правочин, який підлягає державній реєстрації є вчиненим з моменту його державної реєстрації, ч.2 ст.125 Земельного кодексу України, в якій визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації та ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України де зазначено, що договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

В цій же статті 43 договорів оренди вказано, що акт визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевостьі) відсутні, земельна ділянка перебуває в складі єдиного масиву.

З вищевикладеного можна зробити висновок, що договори оренди землі заключалися не на основі державних актів на землю, а сертифікатів, і земельні ділянки не виділялися на місцевості. А тому, лише на час реєстрації в 2007 році, з"явилися державні акти та були приєднані до договорів, що підтверджує позицію представника відповідача та спростовує доводи позивачів.

Відповідно до визначення строку, вказаного в ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, він визначається роками, місяцями тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України). Сторонами узгоджено строк дії договору, який становить 10 років.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.1 ст.792 ЦК України - за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. У ч. 2 ст. 792 ЦК України вказано, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Здійснюючи державну реєстрацію правочину, держава не обмежила раніше висловлену волю сторін, а лише визнала наслідки їх волевиявлення відповідно до ст.. 319 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони в належній формі уклали договір оренди землі, дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору і погодили їх підписами. В договорі оренди земельної ділянки сторони передбачили всі умови у відповідності до вимог ст.15 ЗУ "Про оренду землі".

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 3 цього Закону об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян юридичних осіб, комунальної або державної власності.

Договір оренди землі, згідно зі ст. 13 ЗУ «Про оренду землі», - це договір, за яким орндодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди відповідає вимогам ст. ст. 14 - 15 ЗУ «Про оренду землі»: має письмову форму, зазначені всі істотні умови договору.

Згідно зі ст. 18 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до вимог чинного земельного законодавства, зокрема ст. 125 ЗК України, якою передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, 02.07.2007 договори оренди були зареєстровані сторонами у Відділі Держкомзему Зіньківського району.

Відповідно до ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», який є спеціальним законом, що регулює земельні відносини в Україні, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Відповідно до ст. ст. 2 - 4 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди. Правовідносини щодо оренди землі регулюються ст. 792 ЦК України загальним законом та спеціальними законами, а саме ст. ст. 124 - 126 ЗК України.

Частиною 2 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право на оренду земельної ділянки відповідно до ч. 2 ст. 125 ЗК України виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі згідно ч. 2 ст. 126 ЗК України оформляється договором, який реєструється відповідно до Закону.

В ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" вказано, що істотними умовами договору оренди землі є: об"єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, відповідальність сторін.

Договори оренди землі укладені між позивачами та ТОВ Октан відповідають зазначеним вимогам. Відповідно до ч. 1ст. 25 ЗУ "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, отримувати продукцію і доходи.

Ст. 19 ЗУ "Про плату за землю" визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Згідно ч. 2 ст. 23 ЗУ "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Позивачі отримували орендну плату, відповідно до укладеного договору оренди.

У відповідності до ст.32 ЗУ "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України ( 2768-14 ) та іншими законами України.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Згідно копії державний актів наданих позивачами: НОМЕР_1, НОМЕР_7, НОМЕР_4, НОМЕР_10, НОМЕР_13, НОМЕР_16 (а.с.34-39) дані акти не зареєстровані в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі. Відсутня така реєстрація.

Крім того надана позивачами копія державного акта НОМЕР_21 на імя ОСОБА_7 на підставі розпорядження голови ДРА від 13 квітня 2006 року №166 вказує на те, що вона стала власницею земельної ділянки саме в 2006 році а не в 2005 році, як вказано в позовній заяві( а.с.41) а тому договір оренди землі, який був укладений ОСОБА_7 з відповідачем в 2005 році (а.с.63-64) не міг бути зареєстрований раніше, ніж вона стала власницею земельної ділянки.

Суд критично оціює позицію позивачів по факту того, що строк дії договорів із відповідачем закінчився 01.01.2015 року в звязку з тим, що в п.8 договорів вказано, що сторона повинна за 90 днів повідомити про те , що вона не бажає продовжувати договір із відповідачем. В матеріалах цивільної справи та самими позивачами не надано доказів того, що вони повідомили відповідача саме за 90 днів до 01.01.2015 року.

Частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

В звязку з вищевикладеним, суд бере до уваги, що не оспорюється представником позивача та відповідача, що відповідач виконував вимоги договорів оренди землі, своєчасно розрааховувався з ними.

Позивачі не звернулися до відповідача із вимогою заключити новий договір оренди землі або що вони бажають залючити договір оренди із ким іншим та не повідомили про це відповідача. А тому , як вказав у судовому засідані представник відповідачів, вони знали що строк договорів із позивачами не закінчився, а тому не попереджали їх про переважне право заключити нові договори.

В судовому засіданні встановлено, що орендар на правових підставах згідно з договором оренди використовує земельні ділянки позивачів та без затримки сплачує орендну плату, отже підстави повертати земельну ділянку власникам відсутні.

Виходячи з положень статті 11 ЦК України, статті 2 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких права й обов'язки сторін виникають з актів цивільного законодавства й укладеного договору, а також із частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», слід дійти висновку про те, що направлення позивачами після закінчення строку дії договору оренди повідомлення про відсутність у нього, як власника земельної ділянки, наміру поновлювати договір оренди на новий строк після закінчення терміну дії попереднього договору з проханням після закінчення терміну дії договору не проводити посівні роботи, залишивши земельну ділянку в належному стані, не створює будь-яких прав та обов'язків для сторін у розумінні статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 10.06.2015 року, 18 березня 2015 року (справа № 6-3цс 15), 18 березня 2015 року (справа № 6-4цс15) та 25 лютого 2015 року (справа № 6-10цс15).

Таким чином, установивши факт належного виконання відповідачем умов договору оренди землі, дотримання ним строків, а також відсутність листа-повідомлення від орендодавця про відмову в поновленні договору на новий строк та укладення орендодавцем договору оренди з іншим орендодавцем на таких самих умовах, які запропоновані ТОВ "Октан", суд приходить до висновку про наявність у ТОВ " Октан" переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк.

За таких обставин позовні вимоги необхідно залишити без задоволення, відмовивши позивачам в їх вимозі про визнання припиненою дію договорів оернди землі та зобов"язання звільнити та повернути земельні ділянки.

На основі викладеного та керуючись Рішення Конституційного суду України від 11 травня 2005 року № 4-рп/2005 у справі № 1-11/2005, ст. ст. 124 - 126 ЗК України, ст. ст. 6, 14 - 15, 21, 23-25, 31-32, 33, 33, 34 ЗУ "Про оренду землі",ст.ст. 626, 627, 631, 637, 638, 639, 640 ЦК України, Законом України "Про оренду землі", ст. ст. 3, 10, 11,15, 27, 30, 31, 57-61, 79, 88, 212-223 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ТОВ "Октан" про визнання припиненою дію договорів оренди землі та зобов"язання звільнити та повернути земельні ділянки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Написано власноручно.

Повний текст рішення виготовлено 02 листопада 2015 року.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р.Должко