Ухвала суду № 53317015, 09.11.2015, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2562/15-к

У Х В А Л А

09 листопада 2015 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

у складі:

головуючого - судді Залеської А.О.,

при секретарі Руденко О.М.,

за участі: прокурора Вакарова Д.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1, захисника - адвоката Савченка А.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Переяславі-Хмельницькому клопотання прокурора прокуратури Київської області Вакаров Дмитра Васильовича, який підтримує державне обвинувачення в суді у кримінальному провадженніза № ЄРДР 42015110000000231, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого за ч.3 ст. 368 КК України

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Буда-Варовичі Поліського району Київської області, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

встановив:

23.09.2015 до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з Прокуратури Київської області поступив обвинувальний акт згідно якого ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, а саме: в тому, що він умисно, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав неправомірну вигоду для себе в сумі 300 000 гривень, що було поєднано з вимаганням, за вчинення в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 дій, спрямованих на не нарахування максимальної суми штрафних санкцій за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

На досудовому розслідуванні ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 було обрано, та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, який сумарно тривав з 29.05.2015 до 28.09.2015 та не був продовжений Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області у підготовчому судовому засіданні попереднім складом суду. В результаті, обвинувачений 29.09.2015 був звільнений з-під варти у зв'язку з закінченням строку дії ухвали слідчого судді

Після задоволення заяви про відвід судді та відвід прокурора Паршутіна А.Б., прокурор Вакаров Д.В. у підготовчому судовому засіданні подав письмове клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке підтримав та просив задовольнити, посилаючись на тяжкість злочину, в якому обвинувачується особа та ризики, які на його думку не зменшились. Зокрема, прокурор вказує на те, що суворість покарання, яке передбачене законом за корупційний злочин, може спонукати обвинуваченого переховуватись від суду, він також може впливати на свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та вчинити інше кримінальне правопорушення, перебуваючи на волі. На його думку сам факт обґрунтованої підозри у тяжкому злочині породжує всі вищевикладені ризики.

Обвинувачений та його захисник заперечили проти клопотання прокурора, вказали на не допустимість безпідставного позбавлення права особи на свободу. Тримання обвинуваченого під вартою в період судового розгляду, вважають недоцільним, оскільки досудове розслідування закінчилось, прокурором зібрані всі докази, якими він обґрунтовує обвинувачення і знищити їх обвинувачений не може фізично. На думку захисника, прокурор не навів будь яких реально існуючих обставин, які б вказували на ризики того, що ОСОБА_1 буде переховуватись від слідства чи в незаконний спосіб впливати на свідків. Також захисник вважає необґрунтованою належними та допустимими доказами підозру обвинуваченого в інкримінованому йому злочині, і на цьому будує свою лінію захисту. На його думку, в обвинуваченого, який вже має інтерес у позитивному вирішенні справи, немає підстав переховуватись від суду.

Вислухавши сторони, дослідивши документи подані прокурором до клопотання, врахувавши доводи кожного, суд вважає, що клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За правилами ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті.

В ході розгляду клопотання було встановлено, що стороною обвинувачення надані докази обставин, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 194 КПК України, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та про існування хоча б одного із ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.

Разом з цим, обставини, які відповідно до п.3 ч.1 ст. 194 КПК України, свідчили б про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, що реально існують, прокурором у клопотанні не наведені та судом не встановлені.

Прокурор не був переконливим, посилаючись на ризик того, що обвинувачений буде ухилятись від суду та незаконно впливати на свідків. На думку суду, одна лише тяжкість злочину, в якому обвинувачується особа, не є підставою для тримання особи під вартою.

Разом з цим, суд находить переконливими доводи захисника про те, що обвинувачений після звільнення його з-під варти: з 29.09.2015 і по даний час, своєю поведінкою доводить, що він не має наміру переховуватись від суду та з'являється на всі судові виклики, а свідки по справі не являються його підлеглими по роботі, проживають в іншій місцевості, а тому важелів особистого впливу на них він не має.

Крім цього, слушними є доводи захисника відносно того, що закінчення досудового розслідування фактично усунуло такий ризик, як можлива спроба обвинуваченого знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Отже, задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою можливе у тому випадку, коли є достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства і суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність і застосування більш м'яких запобіжних заходів до особи не усуне цих ризиків. Тобто повинні бути доведені всі обставин, що визначені у статтях 177, 194 КПК України.

У відповідності до статті 178 КПК України, суд при вирішенні питання обрання запобіжного заходу також звертає увагу на такі чинники, як вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні; вік підозрюваного, його стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків у місці його постійного проживання; наявність постійного місця робот; його репутацію, майновий стан, наявність судимостей тощо.

На думку суду, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину в сфері службової діяльності, за що передбачене основне покарання у виді позбавлення волі. Разом з цим, обвинувачений, раніше не судимий, є інвалідом ІІ групи, має захворювання, які потребують постійного медичного контролю та лікування, одружений та проживає зі своєю сім'єю в м. Переяслав-Хмельницькому, тобто за місцем знаходження суду. Досудове розслідування закінчено, ризиків втрати доказів та переховування особи від слідства не має. В суді права та інтереси обвинуваченого захищає адвокат, який вже заявив суду про основні напрямки лінії захисту, а тому такі ризики, як переховування особи від слідства та суду або від виконання процесуальних рішень, втратили свою актуальність.

Отже, на даний час суд не находить фактичних обставин, які б змусили дійти висновку про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. А, ризики, що були на досудовому розслідуванні та залишились на час судового розгляду можуть бути усунуті шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, за вищевказаних обставин, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до обвинуваченого слід застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Цей захід суд вважає необхідним та достатнім для забезпечення кримінального провадження у суді на даному етапі.

Керуючись статтями 176, 177, 181, 193, 194, 309, 314, 395 КПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні клопотання прокурора прокуратури Київської області Вакарова Дмитра Васильовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 з 20:00 год. до 07:00 год.

Зобов'язати ОСОБА_1:

1)прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади в межах даного кримінального провадження;

2)не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

3)повідомляти прокурора та/або суд про зміну місця свого проживання (перебування) та місця роботи;

4)утримуватись від спілкування з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є свідками в даному кримінальному провадженні;

5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Строк дії даної ухвали: до 06 січня 2016 року.

Передати ухвалу для виконання до Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя А.О. Залеська