Рішення № 53315843, 22.10.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2015 р.Справа № 922/5588/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод Фрунзе", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник", м. Харків про стягнення 68588,47 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №б/н від 01.10.2015р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Завод ім. Фрунзе" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" основної заборгованості в сумі 52194,40 грн., штрафу в сумі 6219,40 грн., пені в сумі 9678,33 грн. та 3% річних в сумі 496,34 грн. Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1218,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 106 від 09.06.2015 р. щодо оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 52194,40 грн. та на підставі п.8.7. договору заявлено до стягнення штраф в сумі 6219,40 грн., а також пеню у розмірі встановленому у п.8.6. договору в сумі 9678,33 грн. та 3% річних в сумі 496,34 грн., які розраховані за період з 15.06.2015 р. по 25.09.2015 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22 жовтня 2015 року о 12:20 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Позивач в судовому засіданні 22.10.2015р. надав супровідним листом (вх. №42839) для долучення до матеріалів справи додаткові документи, зазначені у додатку, які судом долучено до матеріалів справи, підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов, з підстав вказаних у позовній заяві.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, витребуваних судом документів не надав, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

09 червня 2015 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 106.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити сітка зварна та інші металовироби, надалі "продукція", в асортименті, по кількості, якості і ціні згідно зі специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.4.1. Договору 4.1. загальна вартість договору складає 132194,40грн. (Сто тридцять дві тисячі сто дев'яносто чотири грн. 40 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 22032,40грн. (Двадцять дві тисячі тридцять дві грн. 40 коп.). Загальна вартість є приблизною вартістю договору. Точна вартість договору складається з суми вартості відвантаженої продукції згідно видаткових накладних в рамках даного договору.

Відповідно до п.5.1. Договору за замовлену продукцію Покупець проводить оплату на поточний рахунок Постачальника згідно виставлених рахунків наступним чином:

- п.5.1.1. Договору перший платіж у розмірі 22% від вартості замовленої продукції сплачується Покупцем на поточний рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку;

- п.5.1.2. Договору остаточний розрахунок за замовлену продукцію проводиться Покупцем на поточний рахунок Постачальника не пізніше 5 (п'яти) банківських днів після повідомлення Постачальником Покупця про готовність продукції до відвантаження.

09.06.2015р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору №106 від 09.06.2015р., та в п. 5.1.1 та п. 5.1.2 Договору внесено наступні зміни:

Так, пункт 5.1.1 Договору сторони виклали у наступній редакції: "Перший платіж у розмірі 70000 (сімдесят тисяч) грн. у тому числі ПДВ 11666,67 грн. сплачується Покупцем на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання рахунку".

Пункт 5.1.2 Договору сторони виклали у наступній редакції: "Остаточний розрахунок за замовлену продукцію у розмірі 62194,40 (шістдесят дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн. у тому числі ПДВ 10365,73 грн. проводиться Покупцем на поточний рахунок Постачальника не пізніше 6 (шести) календарних днів з дати отримання продукції, але не пізніше 17 червня 2015 р."

Згідно п.11.1 Договору договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2015 р., а по взаєморозрахунках - повного виконання своїх обов'язків сторонами.

На виконання умов договору 08.06.2015р. позивачем виставлено відповідачу рахунок №ЗиФ-0271459 на суму 132194,40 грн., таким чином перший платіж у розмірі 70000 (сімдесят тисяч) грн. за товар мав бути сплачений протягом 5 календарних днів з моменту виставлення рахунку, тобто в строк до 16.06.2015р.

Відповідачем було своєчасно сплачено товар на суму 70000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №906 від 09.06.2015р. на суму 30000,00 грн. та платіжним дорученням №926 від 11.06.2015р. на суму 40000,00 грн.

Позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №ЗиФ-735005 від 11.06.2015р. на суму 132194,40 грн. Даний товар отримано директором відповідача - ОСОБА_2 11.06.2015р., що підтверджується видатковою накладною №ЗиФ-735005 від 11.06.2015р. та довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей №38.

Таким чином, відповідач мав остаточно розрахуватися за замовлену продукцію у розмірі 62194,40 (шістдесят дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн. у тому числі ПДВ 10365,73 грн. не пізніше 17 червня 2015 р.

Проте, відповідач, в порушення умов договору, за отриманий товар розрахувався частково, здійснивши 21.08.2015 р. платіж в сумі 10000,00 грн. за поставлений за вищезазначеним договором товар, що підтверджується платіжним дорученням №1556.

Отже, заборгованість відповідача по сплаті товару поставленого по видатковій накладній №ЗиФ-735005 від 11.06.2015р. за період з 18.06.2015 р. по 20.08.2015 р. становила 62194,40 грн., а з 21.08.2015 р. становить 52194,40 грн.

За таких обставин, відповідач порушив умови договору щодо строків розрахунків за одержаний товар та не здійснив його оплату в повному обсязі та в обумовлені строки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 106 від 09.06.2015 р. у розмірі 52194,40 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 6219,10 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 8.7. Договору у випадку протермінування оплати згідно п.5.1.2. цього договору більше 30 календарних днів Покупець сплачу Постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості продукції.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу, заявленого до стягнення в розмірі 6219,40 грн. приходить до висновку, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства, розрахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 9678,33 грн. - пені та 496,34 грн. - 3% річних, які розраховані за період з 15.06.2015 р. по 25.09.2015 р., суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.6. Договору у випадку несвоєчасної оплати за продукцію згідно п.5.1.2. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості продукції за кожен день протермінування.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14, господарським судам роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, судом встановлено, що пеня на суму боргу в розмірі 62194,40 грн. має розраховуватись з 18.06.2015р. по 20.08.2015р. та становить 6543,19 грн., з 21.08.2015р. по 25.09.2015р. на суму боргу 52194,40 грн. та становить 2825,65 грн. Таким чином, загальна сума пені становить 9368,84 грн.

Таким чином, суд здійснивши перерахунок пені за допомогою системи "Законодавство" з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 253-255 ЦК України встановив, що розмір пені по оплаті вартості товару становить 9368,84 грн.

Решта частина позовних вимог щодо сплати пені в сумі 309,49 грн. заявлена безпідставно, а тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні позову.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 496,34 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних, судом встановлено, що 3% річних на суму боргу в розмірі 62194,40 грн. мають розраховуватись з 18.06.2015р. по 20.08.2015р., що становить 327,16 грн., з 21.08.2015р. по 25.09.2015р. на суму боргу 52194,40 грн., що становить 154,44 грн. Таким чином, загальна сума 3% річних становить 481,60 грн., отже, позов в цій частині є обгрунтованим, підтвердженим матеріалами справи, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Решта частина позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 14,74 грн. заявлена безпідставно, а тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1212,24 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 217, 230, ст. 343 Господарського кодексу України; ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 68264,24 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (61144, м. Харків, вул. Героїв Праці, б. 17, кв. 343, код ЄДРПОУ 31061880) на користь Публічного акціонерного товариства "Завод Фрунзе" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд.57-А, код ЄДРПОУ 00236010) основну суму боргу в розмірі 52194,40 грн., штраф в розмірі 6219,40 грн., пеню в розмірі 9368,84 грн., 3% річних в розмірі 481,60 грн. та судовий збір в сумі 1212,24 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог в сумі 324,23 грн. відмовити.

Повне рішення складено 26.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_3