Ухвала суду № 53315282, 09.11.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

09 листопада 2015 року Справа № 915/342/14

Стягувач Приватне акціонерне товариство Південбудтранс,

(заявник) Промисловий майданчик, 4, а/с 58, м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., 55001

Боржник ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Євро лізинг,

АДРЕСА_1, 29000

Орган, дії якого оскаржуються:

Відділ державної виконавчої служби Соломянського районного управління юстиції в

м. Києві, просп. Повітрофлотський, 40-а, м. Київ, 03186

Суддя Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

Від стягувача - не зявився

Від боржника - не зявився

Від органу ДВС - не зявився

СУТЬ СПОРУ: скасування постанови про повернення виконавчого документа ВП № 43945515 від 15.04.2015 р., зобовязання прийняти виконавчий документ та відновити виконавче провадження, визнання протиправною бездіяльності головного державного виконавця ВДВС Соломянського РУЮ в м. Києві ОСОБА_2

Стягувач про час судового засідання повідомлений належним чином, проте, представник у судове засідання не зявився.

Боржник та орган ДВС про час судового засідання повідомлені належним чином відповідно до ст. 64 ГПК України, але вимог ухвал суду від 08.06.15 р., 12.10.15 р., 26.10.15 р. не виконали, письмові пояснення на скаргу не надали, представники в судове засідання не зявилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи за наявними документами, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Стягувач звернувся до господарського суду Миколаївської області зі скаргою на неправомірні дії відділу державної виконавчої служби Соломянського районного управління юстиції в м. Києві (надалі орган ДВС) та просив:

- скасувати постанову головного державного виконавця органу ДВС ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.04.2015 року ВП № 43945515 зобовязати її прийняти виконавчий документ та відновити виконавче провадження;

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця органу ДВС ОСОБА_2

Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що 10.07.14 року органом ДВС відкрито виконавче провадження ВП № 43945515 про стягнення з боржника на користь стягувача 1 458,00 грн., яке постановою органу ДВС від 29.07.14 року було зупинено. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.09.14 року вищезазначену постанову про зупинення було скасовано та зобовязано орган ДВС поновити виконавче провадження.

Проте, органом ДВС було порушено вимоги ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» та у триденний строк не поновлено виконавче провадження ВП № 43945515 та не направлено сторонам у зазначений строк копію постанови, у звязку з чим, стягувач звертався до начальника органу ДВС зі скаргою на протиправні дії посадових осіб.

Крім того, стягувач зазначив, що органом ДВС виконавчий документ був повернутий без виконання на підставі пп. 2, 5 ч. 1 ст. 47, ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» та станом на 12.05.15 року виконаний не був, не зважаючи на те, що у боржника є транспорті засоби, але їх ніхто не розшукує, а виконавець накладає арешти на кошти, що знаходяться в банківських установах, що ліквідуються, а не в місті Києві.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга стягувача обґрунтована не належним чином, тому задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

19.05.2014 року господарським судом Миколаївської області прийнято рішення, яким позов задоволено повністю, розірвано договір іпотеки нерухомого майна від 18.11.2011 року, що укладений між сторонами; з боржника на користь стягувача стягнуто 1218,00 грн. судового збору та 240,00 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На виконання рішення суду позивачу 03.06.14 р. було видано наказ, на підставі якого були стягнуті грошові кошти, зазначені в резолютивній частині рішення.

11.06.2014 року заявником до органу ДВС була подана заява № 73 про відкриття виконавчого провадження та стягнення з боржника 1218,00 грн. судового збору та 240,00 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи (а.с. 133).

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 43945515 від 10.07.14 року (а.с. 134) органом ДВС було відкрито виконавче провадження, боржника зобовязано виконати рішення суду у строк до 17.07.2014 року.

29.07.2014 року орган ДВС виніс постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 43945515 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37, ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», у звязку з порушенням господарським судом Хмельницької області провадження у справі про банкрутство боржника.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.09.2014 року визнано протиправною та скасовано вищезазначену постанову про зупинення виконавчого провадження від 29.07.2014 року, у звязку з чим стягувач звернувся до органу ДВС із заявою № 128 від 08.12.14 р. про поновлення виконавчого провадження ВП № 43945515 (а.с. 140).

Стягувачем у скарзі зазначено, що органом ДВС інформація про поновлення виконавчого провадження ВП № 43945515 була внесена до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень лише 25.03.2015 року.

Проте, твердження стягувача щодо несвоєчасності поновлення виконавчого провадження спростовується постановою про поновлення виконавчого провадження від 03.11.14 р. та інформацією про виконавче провадження від 30.10.15 року, згідно яких поновлення виконавчого провадження відбулось саме 03.11.14 року, на підставі ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.14 року про відмову в прийнятті апеляційної скарги (а.с. 161, 188 на звороті).

Постановою від 15.04.15 року про повернення виконавчого документа наказ повернуто стягувачу на підставі п.п. 2, 5 ст. 47, ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до яких виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи.

Звертаючись зі скаргою на бездіяльність органу ДВС, стягувач посилався на рішення господарського суду міста Києва, яке нібито підтверджує те, що транспортні засоби боржника зареєстровані в МРЕО ДАІ м. Києва, але їх ніхто не розшукував.

Проте, надане на вимогу суду рішення господарського суду міста Києва від 08.12.14 р. по справі № 910/22843/14 свідчить лише про звільнення з-під арешту, накладеного органом ДВС, транспортного засобу, в звязку з тим, що він належав іншій особі, а не боржнику.

ОСОБА_3 територіального управління юстиції у м. Києві № 10282/0/11-15 від 18.05.15 р. (а.с. 163-164) стягувача було повідомлено, що 03.11.14 р. органом ДВС винесено постанову про поновлення виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження. 06.11.14 р., 25.03.15 р. органом ДВС направлені платіжні вимоги для примусового списання коштів з рахунків боржника до банківських установ.

Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.04.15 року платіжні доручення, виставлені органом ДВС до установ банків, в яких боржником відкриті рахунки, повернуті до відділу ДВС Соломянського РУЮ у м. Києві без виконання, у звязку з відсутністю коштів для виконання платіжних вимог. Згідно довідки ДП «Інформаційно-ресурсний центр» ТОВ «Євро лізинг» зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, 29000.

Стягувачем будь-якими доказами не доведено наявність коштів на рахунках боржника в м. Києві, а надіслані на зазначену скаржником адресу: вул. І. Лепсе, 4, м. Київ, 03680 ухвали суду були повернуті поштовим відділенням з відміткою про відсутність боржника за визначеною адресою.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, оглянутому за допомогою офіційного сайту Міністерства юстиції України https://usr.minjust.gov.ua, юридична адреса боржника: АДРЕСА_1, про що також зазначено в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.04.15 року.

Крім того, постанову про повернення виконавчого документа було винесено органом ДВС 15.04.2015 року та супровідним листом від 15.04.15 року направлено на адресу стягувача (а.с. 130).

Згідно ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р., встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Стягувачем пропущено визначений 10-денний строк, а клопотання про його поновлення не заявлено, оскільки, постанову про повернення виконавчого документа було винесено 15.04.2015 року, заявник направив скаргу до суду Укрпоштою 19.05.15 р., про що свідчить відмітка на поштовому конверті (а.с. 145).

Посилання стягувача на те, що органом ДВС постанову від 15.04.15 р. винесено заднім числом та було направлено на адресу підприємства 07.05.15 р., а ним отримано лише 12.05.15 року не підтверджені будь-якими доказами, а тому не заслуговують на увагу.

Крім того, відповідно до п.п. 9.5, 9.6, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.12 року подання учасником виконавчого провадження скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, інших посадових осіб органу Державної виконавчої служби начальникові відділу, якому підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу Державної виконавчої служби вищого рівня (стаття 82 Закону України "Про виконавче провадження") не може бути підставою для відмови в прийнятті скарги господарським судом, оскільки на відповідні правовідносини поширюється юрисдикція суду (статті 55, 124 Конституції України). Згідно ч. 2 статті 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом. У той же час відповідно до положень статті 121-2 ГПК представляти в судах державну виконавчу службу мають органи, зазначені у статті 3 названого Закону.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.10.15 року стягувача було зобовязано зясувати свої вимоги відповідно до ст. 121-2 ГПК України та п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.12 року.

Стягувач ухвалу суду від 26.10.15 року не виконав, свої вимоги не зясував.

Таким чином, господарський суд, дійшов висновку про те, що предмет скарги щодо скасування постанови головного державного виконавця органу ДВС ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.04.15 р. ВП № 43945515, зобовязання її прийняти виконавчий документ та відновити виконавче провадження; визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця органу ДВС ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст. 121-2 ГПК України.

За таких обставин, скарга є не обґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Ухвалами господарського суду від 08.06.15 р., 12.10.15 р., 26.10.15 р., які були отримані відділом ДВС Соломянського РУЮ у м. Києві, про що свідчать повідомлення про вручення (а.с. 154, 175, 183), орган ДВС було зобовязано надати письмові пояснення на скаргу, обргунтовані нормами права та доказами, матеріали виконавчого провадження для огляду у судовому засіданні, копії документів, що стосуються скарги для залучення до матеріалів справи.

Орган ДВС вимоги вищезазначених ухвал суду не виконав.

Відповідно до п. 5 ст. 83 ГПК України Господарський суд має право стягнути в доход державного бюджету з винної сторони штраф до 1700,00 грн. за ненадання витребуваних судом матеріалів, а також за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

За невиконання вимог ухвал суду від 08.06.15 р., 12.10.15 р., 26.10.15 р., ненадання витребуваних документів, неявки в судове засідання представника органу ДВС, суд вважає за доцільне застосувати штрафні санкції в розмірі 1700,00 грн., передбачені п. 5 ст. 83 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 83, 86, 121-2 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати доводи приватного акціонерного товариства Південбудтранс (Промисловий майданчик, 4, а/с 58, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, код 31476454) неправомірними, скаргу на дії відділу державної виконавчої служби Соломянського районного управління юстиції в м. Києві, відхилити.

Стягнути з відділу державної виконавчої служби Соломянського районного управління юстиції в м. Києві (просп. Повітрофлотський, 40-а, м. Київ, код 26087814) в доход Державного бюджету України (розрахунковий рахунок № 31218206783002, банк одержувача ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, код ЄДРПОУ 37992781, отримувач коштів УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв/ 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 03499980, п. 2.1) суму 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот грн. 00 коп.) штрафних санкцій.

Наказ видати ДПІ у Соломянському районі м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена.

Суддя Т.М.Дубова