Рішення № 53314662, 09.11.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2015 р.Справа № 924/1413/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства „Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ „Дельта Банк ОСОБА_1, м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Волочиськ

про стягнення 3885,00 грн. - заборгованості за строковим кредитом, 35320,11 грн. - заборгованості за простроченим кредитом, 10238,96 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 531,26 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту, 451,13 грн. - заборгованості по строковим процентам, 9318,90 грн. - заборгованості по простроченим процентам, 2701,46 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів, 140,16 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів, 8400,00 грн. - штрафу

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - за довіреністю від 05.10.2015р.

від відповідача: не зявився

У судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3885,00 грн. - заборгованості за строковим кредитом, 35320,11 грн. - заборгованості за простроченим кредитом, 10238,96 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 531,26 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту, 451,13 грн. - заборгованості по строковим процентам, 9318,90 грн. - заборгованості по простроченим процентам, 2701,46 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів, 140,16 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів, 8400,00 грн. штрафу.

В обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору кредиту №КФ-НКЛ-2010905 від 30.08.2012р. стосовно повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами. Нарахування пені та штрафу обумовлює наявністю відповідних умов договору щодо їх застосування, а стягнення 3% річних заявлено з посиланням на ст. 625 ЦК України. Крім того, штраф позивачем нараховано з посиланням на порушення зобовязань зі страхування майна 1-й та 2-й етап, перестрахування життя 2-й етап.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог. Між тим, позивачем було подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України.

В обгрунтування зазначеного клопотання посилається на ті обставини, що 11.04.2014р. між Національним банком України та АТ „Дельта Банк укладений договір застави майнових прав №37/ЗМП, предметом якого є застава майнових прав, в т.ч. за кредитним договором №КФ-НКЛ-2010905 від 30.08.2012р., укладеним між банком та ФОП ОСОБА_2

На підставі зазначеного договору Національний банк України отримав право одержати задоволення з майнових прав переважно перед іншими кредиторами, звернути стягнення на предмет застави, шляхом реалізації заставлених майнових прав.

На переконання позивача, на даний час існує загроза втрати майнових прав НБУ за договором застави на підставі вищевказаного договору кредитної лінії, у разі прийняття рішення суду про залишення без розгляду, що завдасть величезні збитки не тільки АТ „Дельта Банк, а і державі в особі Національного банку України, який є особливим центральним органом державного управління.

Тому, робить висновок, що прийняття рішення суду по даній справі впливає на права не тільки АТ „Дельта Банк, а і держави у особі Національного банку України, як державної установи, в заставі якої перебувають майнові права за спірним кредитним договором.

Розглянувши клопотання позивача, суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне: згідно статті 27 Господарського процесуального кодексу України підставою залучення до участі в справі третьої особи є те, що рішення господарського суду може вплинути на її права або обовязки щодо однієї із сторін.

Зі змісту клопотання вбачається, що позивач зазначає про можливе порушення майнових прав НБУ за договором застави у разі прийняття рішення суду про залишення без розгляду. Проте, обставини щодо звернення стягнення на предмет застави не входять до предмету доказування у даній справі. Предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за договором кредиту, укладеним між позивачем та відповідачем. Жодних прав і обовязків НБУ зазначений правочин не встановлює, тому рішення по справі не може вплинути на права або обовязки вказаного державного органу.

Відповідач у судове засідання не зявився, письмового відзиву на позов не подав. Повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді, йому направлено ухвалу про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи за адресою, яка згідно витягу з ЄДР є його реєстраційною адресою. Повідомлення ж за вищевказаною адресою, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, є належним повідомленням про розгляд справи в суді.

За таких обставин, суд, в порядку ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

30.08.2012р. між публічним акціонерним товариством „Дельта Банк (кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір кредиту №КФ-НКЛ-2010905, згідно умов якого кредитор надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобовязується своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобовязання за цим договором (п. 1.1).

Порядок надання та повернення кредитних коштів сторонами обумовлено у пп. 1.1.1, 1.1.2 вказаного вище договору, зокрема, надання кредиту здійснюється окремими частинами в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 140000,00 грн. та зменшенням максимального ліміту заборгованості у порядку, зазначеному пп. 1.1.2. цього договору, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 24,99% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 29 серпня 2015 року включно, на умовах визначених цим договором. Зменшення максимального ліміту заборгованості здійснюється рівними частинами, до 10 числа кожного місяця, на суму 3889,00 грн., починаючи з 10 вересня 2012 року та з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом, визначеним в п. 1.1.1. цього договору. Останній платіж в рахунок погашення кредиту сплачується в розмірі фактичного залишку заборгованості за кредитом.

Порядок нарахування та сплати процентів сторони погодили у пп. 2.2.1, 2.2.2 договору, а саме: нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, та в день кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом на залишок заборгованості за кредитом (непогашену суму кредиту/траншу) за фактичну кількість днів користування кредитом/траншем, за методом „факт/факт, тобто для розрахунку приймається фактична кількість днів у місяці (28, 29, 30, 31) та році (365/366). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту/траншу. У випадку, якщо останній день місяця припадає на вихідний, святковий або неробочий день, нарахування процентів здійснюється напередодні. Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, та в день кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом.

При цьому, якщо останній день строку повернення кредиту/траншу, сплати процентів, комісій припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку повернення кредиту (частини кредиту), сплати процентів, комісій, вважається перший наступний за таким днем робочий (банківський) день (п. 2.5 договору).

Свої зобовязання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на суму 140000,00 грн., про що свідчать меморіальні ордери №38999312 від 31.08.2012р. на суму 40000,00 грн., №39561771 від 04.09.2012р. на суму 100000,00 грн.

Натомість, відповідач умови кредитного договору щодо вчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування коштами належним чином не виконав, лише частково погасивши кредит та сплативши відсотки, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по рахунку за період з 30.08.2012р. по 10.08.2015р.

Як вбачається з банківської виписки про рух коштів по рахунку стосовно повернення кредиту, 10.09.2012р. відповідач погасив кредит в сумі 3889,00 грн., 07.11.2012р. в сумі 3889,00 грн., 10.12.2012р. в сумі 1000,00 грн. Подальше погашення кредиту здійснювалось шляхом списання коштів з рахунку відповідача, а борг за простроченим кредитом за період з 13.10.2014р. по 13.07.2015р. винесено на прострочку.

Згідно умов договору відповідач зобовязаний був повертати кредитні кошти до 10 числа кожного місяця в сумі 3889,00 грн. Аналізуючи банківську виписку, а також розрахунок позивача, заборгованість за простроченим кредитом виникла за жовтень 2014 року липень 2015 року в сумі 35320,11 грн. (за листопад 2014 року липень 2015 року по 3889,00 грн. кожного місяця, а за жовтень 2014 року, враховуючи дві проплати 13.11.2014р. в сумі 2569,89 грн. та 27.02.2015р. в сумі 1000,00 грн., в сумі 319,11 грн.).

Як вбачається з банківської виписки про рух коштів по рахунку стосовно сплати процентів за користування кредитом, 10.09.2012р. відповідач погасив проценти в сумі 27,31 грн., 10.10.2012р. - в сумі 2607,11 грн., 07.11.2012р. в сумі 2878,25 грн., 10.12.2012р. 2644,65 грн. Подальша сплата процентів здійснювалась шляхом списання коштів з рахунку відповідача. Однак, нараховані за період листопад 2014 року липень 2015 року проценти в сумі 9318,90 грн. відповідачем не оплачено, а саме:

- за листопад 2014 року - 846,92 грн.;

-за грудень 2014 року - 936,11 грн., 569,40 грн.;

-за січень 2015 року 853,33 грн.;

-за лютий 2015 року 769,38 грн.;

-за березень 2015 року 832,10 грн.;

-за квітень 2015 року 805,26 грн.;

-за травень 2015 року 832,10 грн.;

-за червень 2015 року 805,26 грн.;

-за липень 2015 року 998,92 грн., 1070,12 грн.

Згідно розрахунку позивача заборгованість по простроченим процентам станом на 14.08.2015р. склала 9318,90 грн.

Наслідки порушення зобовязань з повернення кредиту та сплати процентів сторонами обумовлено у пунктах 4.1, 5.3 договору.

Зокрема, у п. 5.3 договору встановлено, що невиконання або неналежне виконання (прострочення виконання тощо) позичальником будь-якого свого зобовязання за цим договором, є подіями, при настанні яких припиняється кредитування кредитором позичальника, а позичальник здійснює дострокове повернення отриманого кредиту, сплачує кредитору проценти за користування кредитом, комісії та можливі штрафні санкції. Для цього кредитор надає під розписку позичальнику або надсилає рекомендованим листом позичальнику відповідну письмову вимогу. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми в термін, зазначений в вимозі, кредитор по закінченню цього терміну має право звернути стягнення на предмет іпотеки/застави будь-яким способом за власним вибором кредитора, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору іпотеки/застави, чи скористатися іншими видами забезпечення виконання зобовязань за цим договором, та/або предявити позов у відношенні позичальника та задовольнити свої вимоги, що випливають з цього договору, з будь-якого майна позичальника.

В матеріалах справи міститься вимога позивача №18.2-66.3 від 19.08.2015р., адресована відповідачу, про погашення боргу протягом 30 календарних днів з моменту направлення претензії. Вказана вимога направлена відповідачу 20.08.2015р., про що свідчить фіскальний чек №9604 від 20.08.2015р. До того ж, кінцевий термін погашення боргу, згідно умов договору, настав 29.08.2015р. Однак, відповідачем борг не погашено.

Згідно розрахунку позивача заборгованість за строковим кредитом станом на 14.08.2015р. склала 3885,00 грн., заборгованість по строковим процентам - 451,13 грн.

Згідно п. 4.1 договору, у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту/траншу, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення.

За несвоєчасне повернення кредиту відповідачу нараховано пеню в сумі 10238,96 грн. (за період 13.02.2015р. 14.08.2015р.); за несвоєчасну сплату процентів пеню в сумі 2701,46 грн. (за період 13.02.2015р. 14.08.2015р.).

Також, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 531,26 грн. (за період 13.02.2015р. 14.08.2015р.); за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 140,16 грн. (за період 13.02.2015р. 14.08.2015р.).

Крім того, позивачем нараховано 8400,00 грн. штрафу з посиланням на п. 4.2 договору (у позові з посиланням на порушення строків погашення заборгованості за нарахованими комісіями та процентами; у розрахунку заборгованості з посиланням на порушення зобовязань зі страхування майна 1-й та 2-й етап, перестрахування життя 2-й етап).

Згідно розрахунку штрафу, наданому представником позивача в судовому засіданні, позивач конкретизував підстави нарахування штрафу та надав письмові роз'яснення, а саме те, що штраф нараховано за порушення зобовязань зі страхування майна та життя.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у випадку порушення позичальником вимог п.п. 3.3.1., 3.3.6. - 3.3.14. цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 2% від максимального ліміту заборгованості, визначеного п. 1.1.1. цього договору, за кожний випадок порушення.

Між інших, у пунктах 3.3.14.2, 3.3.14.4 договору передбачено наступні обовязки позичальника:

- в день укладання договору(ів) застави (іпотеки) укласти в акредитованій кредитором страховій компанії договір страхування заставного майна, зазначеного в п. 1.3 цього договору. У випадку, якщо термін дії укладеного договору страхування (страхового полісу) закінчується, а зобовязання позичальника за цим договором залишаються невиконаними, позичальник зобовязаний не пізніше останнього календарного дня до закінчення терміну дії існуючого договору страхування (страхового полісу) укласти новий договір страхування (страховий поліс) таким чином, щоб предмет застави залишався застрахованим протягом всього строку дії цього договору, та надати кредитору для ознайомлення оригінали договору страхування та платіжних документів, що підтверджують сплату страхових платежів (премій) на наступний період страхування (пп. 3.3.14.2);

- в день укладання цього договору укласти в акредитованій банком страховій компанії договір страхування життя ОСОБА_2. У випадку, якщо термін дії укладеного договору страхування (страхового полісу) закінчується, а зобовязання позичальника за цим договором залишаються невиконаними, позичальник зобовязаний не пізніше останнього календарного дня до закінчення терміну дії існуючого договору страхування (страхового полісу) укласти новий договір страхування (страховий поліс) таким чином, щоб життя позичальника залишалося застрахованим протягом всього строку дії цього договору, та надати кредитору для ознайомлення оригінали договору страхування та платіжних документів, що підтверджують сплату страхових платежів (премій) на наступний період страхування (пп. 3.3.14.4).

В матеріалах справи наявна постанова Правління НБУ №150 від 02.03.2015р. „Про віднесення публічного акціонерного товариства „Дельта Банк до категорії неплатоспроможних.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015р. прийнято рішення №51 про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві „Дельта Банк та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ОСОБА_1 Тимчасову адміністрацію в ПАТ „Дельта Банк запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2015р. по 02.06.2015р.

08.04.2015р. виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням №71 внесла зміни до рішення №51, а саме Тимчасову адміністрацію в ПАТ „Дельта Банк запроваджено строком на 6 місяців з 03.03.2015р. по 02.09.2015р. включно.

Строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ „Дельта Банк та повноваження уповноваженої особи ОСОБА_1 продовжено по 02.10.2015р. включно.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015р. прийнято рішення №181 про початок ліквідації АТ „Дельта Банк та призначення ОСОБА_1 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами правочин, з якого виникли взаємні права та обовязки, за своїм змістом і правовою природою є кредитним договором.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046, ч. 1 ст. 1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Приписами статті 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Наявні матеріали справи свідчать про те, що позивач свої зобовязання за договором кредиту стосовно надання коштів виконав у повному обсязі. Натомість, відповідач свої зобовязання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконав. Факт неналежного виконання договірних обовязків підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем. Отже, відповідач є боржником, що прострочив виконання грошового зобовязання, і у нього виникла заборгованість за простроченим кредитом і відсотками, яка підлягає стягненню.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченим кредитом та за простроченими процентами є обгрунтованою і підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У договорі передбачено право позивача вимагати дострокового повернення кредиту та відсотків у разі прострочення виконання зобовязань, надіславши відповідачу відповідну вимогу.

У матеріалах справи наявна вимога позивача, надіслана відповідачу, про погашення боргу протягом 30 календарних днів. Доказів погашення боргу відповідачем матеріали справи не містять. До того ж, судом враховується, що строк виконання зобовязання за строковим кредитом і відстоками настав до прийняття рішення по суті справи 29.08.2015р.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за строковим кредитом та за строковими процентами є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Сторони у договорі передбачили такий вид відповідальності відповідача як пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів. При цьому відмічається, що умовами договору не було передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені, отже, суд враховує ч. 6 ст. 232 ГК України. Тобто, позивач при обрахунку пені має право обрати іншу дату, ніж перший день прострочки, однак, нарахування має бути здійснено в межах шестимісячного періоду, початок перебігу якого починається з першого дня прострочки і закінчується через шість місяців.

Крім того, згідно п. 1.9 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, якщо у договорі виконання грошового зобовязання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року, то останнім днем виконання такого зобовязання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі 31 липня 2014 року).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд частково не погоджується з ним, зокрема, не погоджується з періодом нарахування.

Період, за який позивач обрахував пеню на всю суму заборгованості по кредиту та відсотках, становить 13.02.2015р. 14.08.2015р. Натомість, враховуючи п.п. 1.1.2, 2.2.2, 2.5 договору, правомірним періодом нарахування пені на борг по кредиту за жовтень 2014 року є 10.10.2014р. 09.04.2015р.; за листопад 2014 року 11.11.2014р. 10.05.2015р.; за грудень 2014 року 10.12.2014р. 09.06.2015р.; за січень 2015 року 12.01.2015р. 11.07.2015р.; за лютий 2015 року 10.02.2015р. 09.08.2015р.; за березень 2015 року 11.03.2015р. 14.08.2015р.; за квітень 2015 року 14.04.2015р. 14.08.2015р.; за травень 2015 року 12.05.2015р. 14.08.2015р.; за червень 2015 року 10.06.2015р. 14.08.2015р.; за липень 2015 року - 10.07.2015р. 14.08.2015р.

З огляду на викладене, позивач нарахував пеню на борг за жовтень 2014 року лютий 2015 року поза межами шестимісячного строку, а з березня 2015 року по липень 2015 року до початку прострочення зобовязань.

Правомірним періодом нарахування пені на борг по відсоткам за листопад 2014 року являється 11.12.2014р. 10.06.2015р.; за грудень 2014 року 13.01.2015р. 12.07.2015р.; за січень 2015 року 11.02.2015р. 10.08.2015р.; за лютий 2015 року 11.03.2015р. 14.08.2015р.; за березень 2015 року 11.04.2015р. 14.08.2015р.; за квітень 2015 року 13.05.2015р. 14.08.2015р.; за травень 2015 року 11.06.2015р. 14.08.2015р.; за червень 2015 року 11.07.2015р. 14.08.2015р.; за липень 2015 року 11.08.2015р. 14.08.2015р.

Отже, за листопад 2014 року січень 2015 року пеня на борг по процентам нарахована поза межами шестимісячного строку, а з лютого 2015 року по липень 2015 року до початку прострочення зобовязань.

Суд, не виходячи за межі позовних вимог, взявши до уваги дату, з якої позивач здійснив нарахування пені - з 13.02.2015р. та кінцеву дату нарахування 14.08.2015р., врахувавши приписи ч. 6 ст. 232 ГК України та початок прострочення зобовязань, здійснив перерахунок пені по кредиту та по відсотках, згідно якого правомірно заявленою сумою пені за несвоєчасне повернення кредиту є 6314,79 грн., а за несвоєчасне повернення процентів 1395,72 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд не погоджується із періодом нарахувань.

Період, за який позивач обрахував 3% річних на всю суму заборгованості по кредиту та відсотках, становить 13.02.2015р. 14.08.2015р.

Як вже вказувалось раніше, прострочка в оплаті боргу за кредитом за жовтень 2014 року починає перебіг з 10.10.2014р.; за листопад 2014 року з 11.11.2014р.; за грудень 2014 року з 10.12.2014р.; за січень 2015 року з 12.01.2015р.; за лютий 2015 року з 10.02.2015р.; за березень 2015 року з 11.03.2015р.; за квітень 2015 року з 14.04.2015р.; за травень 2015 року з 12.05.2015р.; за червень 2015 року з 10.06.2015р.; за липень 2015 року з 10.07.2015р.

Прострочка в оплаті боргу по відсоткам за листопад 2014 року починає перебіг з 11.12.2014р.; за грудень 2014 року з 13.01.2015р.; за січень 2015 року з 11.02.2015р.; за лютий 2015 року з 11.03.2015р.; за березень 2015 року з 11.04.2015р.; за квітень 2015 року з 13.05.2015р.; за травень 2015 року з 11.06.2015р.; за червень 2015 року з 11.07.2015р.; за липень 2015 року з 11.08.2015р.

Таким чином, на борг за кредитом за жовтень 2014 року лютий 2015 року (з 13.02.2015р. по 26.02.2015р. в сумі 16875,11 грн.; з 27.02.2015р. по 14.08.2015р. в сумі 15875,11 грн.) 3% річних можливо нараховувати за період визначений позивачем. Однак, на борг по кредиту за березень 2015 року липень 2015 року нарахування можливе з дня прострочки.

Аналогічно, на борг за відсотками за листопад 2014 року січень 2015 року (3205,76 грн.) 3% річних можливо нараховувати за період визначений позивачем. Між тим, на борг по відсотках за лютий 2015 року - липень 2015 року нарахування можливе з дня прострочки.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд вважає обгрунтовано заявленою сумою 3% річних від суми простроченого кредиту 392,41 грн., 3% річних від суми прострочених процентів 80,44 грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 8400,00 грн. з посиланням на порушення відповідачем зобовязань зі страхування майна та страхування життя.

Сторони у договорі передбачили такий вид відповідальності як штраф за порушення відповідачем зобовязань зі страхування майна та страхування життя.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно повязаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою зясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

Позивачем, в порушення вимог ст. 33, 34 ГПК України, не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення відповідачем зобовязань зі страхування майна та страхування життя, а відтак необгрунтовано та не підтверджено наявність обставин, які є правовими підставами для стягнення штрафу.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 3885,00 грн. - заборгованості за строковим кредитом, 35320,11 грн. - заборгованості за простроченим кредитом, 451,13 грн. - заборгованості по строковим процентам, 9318,90 грн. - заборгованості по простроченим процентам, 6314,79 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1395,72 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів, 392,41 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту, 80,44 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3924,17 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1305,74 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів, 138,85 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту, 59,72 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів, 8400,00 грн. - штрафу належить відмовити.

Відповідач доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подав.

Згідно ст. 49 ГПК України оплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства „Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ „Дельта Банк ОСОБА_1, м. Київ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Волочиськ про стягнення 3885,00 грн. - заборгованості за строковим кредитом, 35320,11 грн. - заборгованості за простроченим кредитом, 10238,96 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 531,26 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту, 451,13 грн. - заборгованості по строковим процентам, 9318,90 грн. - заборгованості по простроченим процентам, 2701,46 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів, 140,16 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів, 8400,00 грн. - штрафу, задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства „Дельта Банк (м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; код 34047020) 3885,00 грн. (три тисячі вісімсот вісімдесят пять гривень 00 коп.) - заборгованості за строковим кредитом, 35320,11 грн. (тридцять пять тисяч триста двадцять гривень 11 коп.) - заборгованості за простроченим кредитом, 451,13 грн. (чотириста пятдесят одну гривню 13 коп.) - заборгованості по строковим процентам, 9318,90 грн. (девять тисяч триста вісімнадцять гривень 90 коп.) - заборгованості по простроченим процентам, 6314,79 грн. (шість тисяч триста чотирнадцять гривень 79 коп.) - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1395,72 грн. (одну тисячу триста девяносто пять гривень 72 коп.) пені за несвоєчасне повернення процентів, 392,41 грн. (триста девяносто дві гривні 41) - 3% річних від суми простроченого кредиту, 80,44 грн. (вісімдесят гривень 44 коп.) 3% річних від суми прострочених процентів.

Видати наказ.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (по коду класифікації доходів бюджету 22030001, символ звітності 206, р/р 31218206783002, отримувач УДКСУ у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк отримувача ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: „Судовий збір, Код 03500128, пункт ставок судового збору) судовий збір в розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.).

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3924,17 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1305,74 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів, 138,85 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту, 59,72 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів, 8400,00 грн. - штрафу відмовити.

Повне рішення складено 10 листопада 2015 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу ,

3 - відповідачу (АДРЕСА_1).