Рішення № 53314438, 04.11.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2015 р.Справа № 916/1985/14

Господарський суд Одеської області

У складі колегії суддів:

Головуючого судді Желєзної С.П.

Судді Волкова Р.В.

Судді Панченко О.Л.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 1533 від 30.07.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю № 08-05/2015 від 08.05.2015р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс в особі філії „Інфоксводоканал до товариства з обмеженою відповідальністю „Одєтекс про стягнення 7 714,79 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс в особі філії „Інфоксводоканал (далі по тексту ТОВ „Інфокс) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Одєтекс (далі по тексту ТОВ „Одєтекс) про стягнення 7 714,79 грн., обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги фактом порушення відповідачем вимог законодавства та умов договору на послуги із водопостачання та водовідведення № 2090/3 від 19.10.2006р. у вигляді скиду стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2014р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2014р., у задоволенні позову ТОВ „Інфокс було відмовлено.

В свою чергу, постановою Вищого господарського суду України від 14.01.2015р. вищезазначені рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів по даній справі були скасовані, а справу було передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області. Підставою для скасування судових актів попередніх інстанцій стало неповне зясування судами обставин, які мають значення для справи, а також порушення і неправильне застосування норм матеріального права.

Під час нового розгляду справи ТОВ „Інфокс у повному обсязі підтримав раніше заявлені ним позовні вимоги.

В свою чергу, відповідач повністю заперечує проти позову, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість. Також ТОВ „Одєтекс просило суд покласти на позивача судові витрати на справі, до складу яких включити витрати відповідача на правову допомогу адвоката в сумі 6 000 грн.

Крім того, під час нового розгляду справи відповідачем було заявлене клопотання про залишення позову ТОВ „Інфокс без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України у звязку із неподанням позивачем витребуваних судом згідно з ухвалою від 22.05.2015р. документів без поважних причин, а саме: технічної документації каналізаційної мережі ТОВ „Одєтекс (передбачену п. 2.6 та п. 12.6 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Держжитлокомунгосп України від 05.07.1995р. № 30; анкети водокористувача ТОВ „Одєтекс, які надавались 19.10.2006р. при укладені між сторонами договору № 2090/3. За переконанням відповідача, неподання вказаних документів з боку ТОВ „Інфокс є наміром до затягування судового процесу та унеможливлює судовий розгляд даної справи через неможливість повного та всебічного встановлення всіх обставин спірних правовідносин в їх сукупності.

За результатами розгляду клопотання ТОВ „Одєтекс про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

У п. 4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне. При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

За переконанням суду, в даному випадку зібрані в процесі розгляду даної справи докази є достатніми для прийняття судового рішення по справі та розгляду справи за наявними в ній матеріалами. В той же час, залишення позову ТОВ „Інфокс без розгляду після більш ніж річного терміну судового провадження по ній, після проходження справою трьох судових інстанцій взагалі суперечить завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та компетентне вирішення існуючого між сторонами спору протягом розумного строку. У звязку із викладеним, судом було відмовлено ТОВ „Одєтекс у задоволенні клопотання про залишення позову ТОВ „Інфокс без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

19 жовтня 2006 року між ТОВ Інфокс (Водоканал) та ТОВ "Одєтекс" (Абонент) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 2090/3 (надалі договір № 2090/3 від 19.10.2006 р.) відповідно до п. 1.1 якого Водоканал надає послуги по подачі питної води на обєкти Абонента, а також по прийманню стічних вод, які скидаються Абонентом в систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією обєктів.

Згідно із п. 7.3 договору № 2090/3 від 19.10.2006р. даний договір набирає чинності з 19.10.2006р. та діє до 31.12.2010р. Договір вважається пролонгованим на 5 років, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлене однією із сторін. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо припинення вказаного договору, суд доходить висновку, що він є діючим на час розгляду справи.

В силу положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Пунктом 2.1 договору № 2090/3 від 19.10.2006 р. передбачено, що сторони зобовязуються керуватися діючими нормативно-правовими актами, а саме: Законом України „Про питну воду та питне водопостачання, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, затверджених наказом Держжитлокомгоспу України від 05.07.1995 р. № 30, Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації № 87/А-98 від 09.02.98 р. та технічними умовами, діючим ГОСТ, законом України „Про житлово-комунальні послуги, іншими нормативними актами.

Відповідно до п. 2.4.2 договору № 2090/3 від 19.10.2006 р. Абонент зобовязаний здійснювати скидання стоків, якість яких не перевищує гранично допустимі концентрації, встановлені Правилами приймання стічних вод.

Пунктом 2.4.13 договору № 2090/3 від 19.10.2006 р. передбачено, що Абонент зобовязаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати послуги водопроводу та каналізації, скидання ненормативно-очищених стоків та інші платежі, передбачені Правилами водопостачання та Правилами приймання стічних вод.

Згідно з умовами п. 3.9 договору № 2090/3 від 19.10.2006 р. обсяги стоків, що відводяться від Абонента, приймаються рівними обсягами спожитої води або визначаються за показниками прибору обліку стоків відповідно до п. 21.1 Правил водокористування. Обсяг скинутих Абонентом зливових стоків визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 15.9 Правил водокористування.

Згідно до п. 3.10 договору № 2090/3 від 19.10.2006 р. нарахування платежу за скидання ненормативно-очищених стоків здійснюється у відповідності із Правилами приймання стічних стоків.

У пункті 7.6 договору № 2090/3 від 19.10.2006 р. передбачено, що для укладення даного договору на послуги водопостачання та водовідведення Абонент зобовязується надати: технічні умови, копію уставу підприємства, копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства, копію довідки про включення до ЄДРПОУ, довідку про банківські та поточні реквізити, копію свідоцтва платника НДС, копію наказу про призначення керівника, копію наказу про призначення відповідальних осіб за водокористування, дислокацію обєктів, анкету водокористувача та інше.

Крім того, як зазначає позивач, 24.01.2008 р. представник ТОВ "Одєтекс" був ознайомлений з Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, про що був складений акт №189, який підписано представниками обох сторін.

Також позивач зазначає, що 15.09.2011 року представниками ТОВ „Інфокс у присутності представника відповідача - головного інженера відповідача ОСОБА_4 була відібрана проба стічної води (шифр 704) з контрольного колодязя перед скидом в міську каналізацію, за результатами якої складено Аналіз стічної води. За результатами лабораторних аналізів стічної води відповідача за пробою "шифр 704" від 15.09.2011 року, проведених ВАТ ІнтерХім, було встановлено невідповідність стічної води діючим допустимим величинам концентрації речовин у стічних водах. А отже, відповідно до п. 4.9, 4.10 Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджених рішенням виконкому Одеської міської ради від 14.06.2007р. № 632, позивачем була розрахована сума боргу за скид відповідачем стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій, яка складає 7714,79 грн.

З метою стягнення даної суми в позасудовому порядку позивачем було надіслано на адресу ТОВ „Одєтекс претензію за № 305-П від 23.11.2011р., факт надсилання якої підтверджується Списком рекомендованих листів (результатів аналізів), переданих позивачем до поштового відділення, в якому серед інших підприємств зазначено найменування та адреса відповідача ТОВ „Одєтекс.

У звязку із нездійсненням погашення відповідачем розрахованої суми заборгованості за скид відповідачем стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій у добровільному порядку, ТОВ „Інфокс звернулось до господарського суду із даним позовом.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються таки види санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. (ч.1 ст.218 ГК України).

Статтею 235 ГК України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Відповідно до ст. 236 ГК України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, в числі яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

У відповідності до ч. 2 ст. 237 ГК України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

При цьому, як було зазначено вище по тексту рішення, відповідно до п. 2.4.2 договору № 2090/3 від 19.10.2006р. Абонент зобовязаний здійснювати скидання стоків, якість яких не перевищує гранично допустимі концентрації, встановлені Правилами приймання стічних вод.

Пунктом 2.4.13 договору № 2090/3 від 19.10.2006р. передбачено, що Абонент зобовязаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати послуги водопроводу та каналізації, скидання ненормативно-очищених стоків та інші платежі, передбачені Правилами водопостачання та Правилами приймання стічних вод.

Згідно з умовами п. 3.9 договору № 2090/3 від 19.10.2006р. обсяги стоків, що відводяться від Абонента, приймаються рівними обсягами спожитої води або визначаються за показниками прибору обліку стоків відповідно до п. 21.1 Правил водокористування. Обсяг скинутих Абонентом зливових стоків визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 15.9 Правил водокористування.

Згідно до п. 3.10 договору № 2090/3 від 19.10.2006р. нарахування платежу за скидання ненормативно-очищених стоків здійснюється у відповідності із Правилами приймання стічних стоків.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що нарахований позивачем відповідачеві платіж за скидання ненормативно-очищених стоків у сумі 7714,79грн. за своєю правовою природою є оперативно-господарською санкцією, а протилежні доводи ТОВ „Одєтекс є помилковими, оскільки не ґрунтуються на законодавстві України та умовах укладеного договору, так як згідно ч.2 ст.237 ГК України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2011 року представниками ТОВ „Інфокс у присутності представника відповідача - головного інженера відповідача ОСОБА_4 була відібрана проба стічної води (шифр 704) з контрольного колодязя перед скидом в міську каналізацію, за результатами якої складено Аналіз стічної води. За результатами лабораторних аналізів стічної води відповідача за пробою "шифр 704" від 15.09.2011 року, проведених ВАТ ІнтерХім, було встановлено невідповідність стічної води діючим допустимим величинам концентрації речовин у стічних водах, та було здійснено нарахування 7 714,79 грн. за скид відповідачем стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій.

Відповідно до п. 7.8 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України від 19.02.2002 р. № 37, з метою контролю якості стічних вод Підприємств Водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод Підприємств виконується уповноваженими представниками Водоканалу, що фіксується у спеціальному журналі або акті, який підписують як представники Водоканалу, так і представник Підприємства-абонента.

Згідно з п. 7.6 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України від 19.02.2002 р. № 37, для визначення вмісту забруднень у стічних водах Підприємств використовуються як дані лабораторії Водоканалу, так і результати вибіркового контролю, виконаного лабораторіями місцевих органів Держсанепіднагляду, охорони навколишнього природного середовища або іншими лабораторіями, акредитованими у даній галузі акредитації.

При цьому, пунктом 2.3 вказаних Правил передбачено, що Підприємства мають право: користуватися послугами міської каналізації з приймання, відведення і очищення стічних вод після виконання ними вимог щодо приєднання абонентів до комунальної або відомчої каналізації відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 N 65 та зареєстрованих Мін'юстом України 22.07.94 за N 165/374, та укладеного договору на послуги водовідведення; перевіряти розрахунки допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах свого Підприємства, виконані Водоканалом, та оскаржувати їх; звертатися до господарського суду з оскарженням неправомірно (на їх погляд) виставлених рахунків та вимагати проведення аналізу стічних вод підприємства.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався правом, наданим п. 2.3 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України від 19.02.2002 р. № 37, та не оскаржував здійснені позивачем розрахунки за скидання ненормативно-очищених стоків.

Відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м.Одеси, що затверджені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007 р. № 632, стічні води Підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

В силу п.п. 10.1, 10.2, 10.5 Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, що затверджені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007 р. № 632, відбір проб здійснюється в контрольному колодязі, тобто колодязі на каналізаційному випуску Підприємства безпосередньо перед приєднанням до збірного чи головного каналізаційного колектора. Абонент забезпечує доступ до місця відбору проб і безпечне виконання роботи по відбору. На відібрану пробу складається відповідний акт, який іменується "Аналіз стічної води". При наявності декількох випусків у одного абонента на всі випуски складається один акт. Водоканал здійснює раптовий (у будь-яку годину доби), не погоджений з Підприємством заздалегідь відбір проб для контролю за якістю та кількістю стічних вод, що скидаються. Плановий відбір проб здійснюється Водоканалом один раз в два місяця. Позаплановий відбір проб здійснюється Водоканалом раптово по мірі необхідності при наявності інформації про порушення Правил.

Таким чином, з вищенаведених приписів законодавства вбачається, що відбір контрольних проб стічних вод підприємства виконується уповноваженими представниками Водоканалу, що фіксується у спеціальному журналі або акті, який підписують як представники Водоканалу, так і представник Підприємства-абонента. Дані правила не містять переліку обовязкових даних, які повинні бути занесені до спеціального Журналу або відображені в Акті. Відповідно до даних правил представниками сторін і було складено акт "Аналіз стічних вод" від 15.09.2011 р. Даний акт жодною з сторін не було оскаржено, а, отже, правомірність його складання з боку відповідача належними доказами не спростована.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про доведеність матеріалами справи факту перевищення у стічних водах ТОВ „Одєтекс гранично допустимих концентрацій, в результаті чого, правовірним є застосування до відповідача передбаченої п. п. 2.4.2, 2.4.13 та 3.10 договору № 2090/3 від 19.10.2006р. оперативно-господарської санкції у вигляді нарахування плати за скидання ненормативно-очищених стоків. Інші доводи відповідача, покладені в обгрунтування заперечень проти позову, наведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 7.10 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України від 19.02.2002 р. № 37, при виявленні перевищення ДК забруднень, установлених договором або місцевими Правилами приймання, Водоканал після закінчення аналізу направляє Підприємству повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднень (листом або телефонограмою) у термін, визначений місцевими Правилами приймання, але не більше 15 днів. Протягом шестимісячного терміну після виявлення перевищення ДК Водоканал згідно з Господарським процесуальним кодексом України направляє Підприємству претензію, до якої додаються: копія акта про відбір проби, копія результатів аналізу стічних вод, розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод (передаються лише ті документи, що відсутні на Підприємстві).

Відповідно до п.9.10 Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, що затверджені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007 р. № 632, при виявленні перевищення допустимих концентрацій забруднень, установлених договором або цими правилами приймання, Водоканал після отримання аналізу направляє абоненту повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднень (листом) у термін в міру необхідності, але не більше 30 діб.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було надіслано на адресу ТОВ „Одєтекс претензію за № 305-П від 23.11.2011р., факт надсилання якої підтверджується Списком рекомендованих листів (результатів аналізів), переданих позивачем до поштового відділення, в якому серед інших підприємств зазначено найменування та адреса відповідача ТОВ „Одєтекс, в якій зазначено про факт виявлення перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речових у стічних водах, в результаті чого, повідомлено про необхідність сплати грошових коштів 7 714,79 грн. за допущене порушення. До даної претензії було долучено копію актів відбору проб та розрахунок суми платежу за скид ненормативно-очищених стічних вод до міської каналізації.

Крім того, листами від 22.12.2011р. за вих. № 8711/ти та від 24.01.2014р. № 419/дп позивач направив ТОВ „Одєтекс досудову вимогу про необхідність сплати грошових коштів в сумі 7 714,79 грн. за скид ненормативно-очищених стічних вод, які направлялись на адресу відповідача, про що свідчать відповідні списки поштових відправлень ТОВ „Інфокс із календарними штемпелями установи поштового звязку.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем було дотримано п. 7.10 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України від 19.02.2002 р. № 37, та п.9.10 Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, що затверджені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007 р. № 632, щодо повідомлення відповідача про виявлення перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речових у стічних водах.

Перевіряючи здійснений позивачем розрахунок спірної суми заборгованості суд доходить висновку, що його зроблено за формулою, передбаченою п. 4.9 Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, що затверджені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007 р. № 632, із використанням правомірних вихідних даних. У звязку із викладеним, суд доходить висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати грошових коштів в сумі 7 714,79 грн. за скид ненормативно-очищених стоків до міської каналізації, в результаті чого, позов ТОВ „Інфокс підлягає задоволенню.

Правова позиція суду, застосована при вирішенні даного спору, базується на правозастосуванні та обовязкових вказівках, які відображені в постанові Вищого господарського суду України від 14.01.2015р. по даній справі.

Підсумовуючи вищевикладене, відповідно до ст.ст. 193, 217, 235 - 237 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 629, 901ЦК України, п.п. 2.3, 7.6, 7.8, 7.10 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України від 19.02.2002 р. № 37, п.п. 4.9, 9.10, 10.1, 10.2, 10.5 Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м.Одеси, що затверджені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007 р. № 632, позов ТОВ „Інфокс підлягає задоволенню шляхом присудження до стягнення із відповідача заборгованості за скид ненормативно-очищених стічних вод в сумі 7 714,79 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, господарський суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Крім того, згідно з п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (з наступними змінами та доповненнями) у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Отже, до складу судових витрат зі сплати судового збору по даній справі включаються витрати ТОВ „Інфокс за подання позову, а також апеляційної та касаційної скарг, що загалом складає 3 654 грн. За правилами ст. 49 ГПК України, вказана сума судового збору, витрачена ТОВ „Інфокс, покладається на відповідача у звязку із повним задоволенням позову.

Що стосується витрат відповідача на правову допомогу адвоката в сумі 6 000 грн., суд зазначає, що вказані витрати відповідно до ст. 49 ГПК України також покладаються на ТОВ „Одєтекс, у звязку із чим, не підлягають відшкодуванню за рахунок ТОВ „Інфокс.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Одєтекс /65010, м. Одеса, вул. Бригадна, 131, код ЄДРПОУ 33387508/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс /04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10А/ в особі філії „Інфоксводоканал /65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133/ заборгованість в сумі 7 714 грн. 79 коп. /сім тисяч сімсот чотирнадцять грн. 79 коп./, судовий збір 3 654 грн. 00 коп. /три тисячі шістсот пятдесят чотири грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складено 09.11.2015р.

Головуючий суддяС.П. Желєзна

СуддяР.В. Волков

СуддяО.Л. Панченко