Рішення № 53314397, 04.11.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2015р. Справа№ 914/3251/15

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів

до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, с.Сокільники Львівської області

про стягнення заборгованості за договором №4704 А від 01.10.2010р. Ціна позову: 13 707,08 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Коцелко Ю.В. - представник (довіреність від 05 жовтня 2015р. ); від відповідача: не з»явився.

Права та обов'язки, передбачені ст. ст.20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору: Позов заявлено Львівським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», м.Львів, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Сокільники Львівської області, про стягнення заборгованості за договором №4704А від 01.10.2010 року в сумі 13 707,08 грн., з якої : 11 450,82 грн. основний борг, 155,70 грн. - 3 % річних, 2100,56 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.09.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 07.10.2015 року. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі.

06.10.2015 року за вх.№42785/15 в господарському суді Львівської області зареєстровано клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи копій квитанцій про сплату боргу за теплову енергію з грудня 2014 року по серпень 2015 року. В позові про стягнення заборгованості просить відмовити повністю.

07.10.2015 року за вх.№42939/15 в господарському суді зареєстровано подане представником позивача клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 07.10.2015 року розгляд справи відкладався на 26.10.2015р.

23.10.2015 року представником позивача подано до справи Додаткові пояснення, які зареєстровані в суді за вх.№45701/15.

З підстав, зазначених в ухвалі від 26.10.2015 року суд відклав розгляд справи на 04.11.2015 року.

В судове засідання 04.11.2015 року явку повноважного представника забезпечив позивач. Представник позивача подав в судовому засіданні Довідку про те, що заборгованість ФОП ОСОБА_1 по справі №914/3251/15 станом на 04.11.2015р. становить: основний борг - 2278,67 грн., інфляційні втрати - 2100,56 грн., 3% річних - 155,70 грн. ( довідка зареєстрована в господарському суді за вх.№47650/15 04.11.15р.). Представник позивача просить позов задоволити в сумах, які наведені у зазначеній довідці, однак в порядку ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України заяви від позивача не надходили.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами по заявлених у позовній заяві позовних вимогах.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, суд встанови наступне.

Львівське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», м.Львів, звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Сокільники Львівської області, заборгованості за договором №4704А від 01.10.2010 року в сумі 13 707,08 грн., з якої: 11 450,82 грн. основний борг, 155,70 грн. - 3 % річних, 2100,56 грн. інфляційні втрати.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач свої договірні зобов»язання по оплаті теплової енергії за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді (№4704/А від 01 жовтня 2010р.) не виконує, внаслідок чого у нього станом на 28.08.2015 року виникла заборгованість в описаному вище розмірі. За прострочення виконання договірних зобов»язань відповідачу нараховано три проценти річних та інфляційні втрати.

У процесі розгляду справи суд встановив, що 01 жовтня 2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (теплопостачальна організація) укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно якого (предмет договору) теплопостачальна організація бере на себе зобов»язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов»язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. (далі - Договір).

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.2.2, початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади.

Споживач зобов»язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором (п.п.3.2.2 п.3.2 Договору).

Теплопостачальна організація зобов»язується забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах, зазначених в додатку №1 до даного договору (п.п.4.2.1 п.4.2 Договору).

Відповідно до п.5.1 облік споживання гарячого водопостачання і теплової енергії для опалення проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при відсутності - розрахунковим способом.

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає теплопостачальній організації звіт про фактичне споживання гарячої води та теплової енергії для опалення. Дата зняття споживачем показів приладів обліку - останнє число кожного місяця, подання звіту теплопостачальній організації - не пізніше 1 -го числа кожного місяця (п.5.3 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2 Договору).

Відповідно до п.6.3, споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Як погоджено споживачем і теплопостачальною організацією у р.7 Договору, який регулює «відповідальність сторін», за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов»язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов»язань за даним договором, крім випадку письмової відмови сторони.

Договір набуває чинності з дня підписання та діє до 01 жовтня 2011 року ( п.10.1).

Відповідно до п.10.2 Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення судом; ліквідації сторін.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4).

Як встановлено судом, Договір від 01 жовтня 2010 року №4704/А про постачання теплової енергії в гарячій воді є чинним станом на час розгляду даної справи. Доказів зворотнього суду не надано.

У Додатку №1 до Договору №4704/А від 01.10.2010р. сторонами погоджено обсяги постачання теплової енергії та об»єкти споживача до яких теплопостачальна організація взяла зобов»язання постачати в термін дії договору теплову енергію в гарячій воді. Це, зокрема - «Піцерія (кв.75) за адресою пр.Червоної Калини, буд.121»).

Як встановлено судом, в опалювальному сезоні 2014/2015рр. включена система теплоспоживання до об»єкта «Піцерія (кв.75) за адресою пр.Червоної Калини, буд.121», що підтверджується Актом «про включення системи тепло споживання» від 22 жовтня 2014 року, складеним комісією в складі начальника Сихівського району теплових мереж (РТМ) ЛМКП «Львівтеплоенерго» п.Чубінським П.Ф., майстра котельні (ЦТП) п. Гриняк В.С., техніка РТМ п.Твердь О.М. та ФОП ОСОБА_1

Згідно «розрахунку заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за договором №4704А про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2010р, яка залишилась непогашеною станом нам 28.08.2015р.», долученого позивачем до позовної заяви, розрахунок основного боргу в сумі 11 450,82 грн. охоплений періодом: грудень 2014 року - 28.08.2015 року.

Судом встановлено, що відповідач здійснив наступні платежі на рахунок позивача за спожиту по Договору №4704А (у період грудень 2014 - 28.08.2015 року) теплову енергію:

-25.08.2015р. по квитанції №78 перераховано 2 898,19 грн. з призначенням платежу: «За Т/Ен-ю Рах.№4704А-12 уг.№4704А від 01.10.2010»;

-08.09.2015р. по квитанції №5 перераховано 2933,15 грн. з призначенням платежу: «платежі населення за теплову енергію Дог. 4704А».;

-14.09.2015р. по квитанції №338 перераховано 6 239,00 грн. з призначенням платежу: «За теплову енергію зг. Угоди №4704А від 01.10.2010 з 2 по 8 міс.2015».

Оригінали перелічених квитанцій були надані відповідачем і оглянуті судом в судовому засіданні 07.10.2015 року.

Позивач вважає (що підтверджує у довідці, яка подана до справи 04.11.2015р.), що за спожиту теплову енергію у період грудень 2014 - 28.08.2015 р. у відповідача є перед позивачем основний борг в сумі 2278,67 грн. Як пояснив представник позивача, кошти, які поступили від відповідача 25.08.15р., 08.09.15р., 14.09.15р. , зараховані позивачем в погашення сум, які вказані у виставлених позивачем у спірному періоді рахунках на оплату і які, окрім сум вартості спожитої теплової енергії містять суми нарахованої пені. Відтак, перерахованими відповідачем коштами в першу чергу покривалась пеня у розмірах вказаних у рахунках на оплату, в другу чергу - вартість спожитої теплової енергії у період грудень 2014 - 28.08.2015р. (фактично - липень 2015р., оскільки в липні місяця 2015р. у розрахунку вказана остання сума, нарахована позивачем до оплати, а сам розрахунок складений станом на 28.08.2015р.).

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Водночас, стаття 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов»язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов»язання, які виникають між суб»єктами господарювання або між суб»єктами господарювання і не господарюючими суб»єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов»язаннями.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарське зобов»язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов»язковим до виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли внаслідок укладення договору №4707А від 01.10.2010 року на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Згідно з положеннями п.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов»язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч.6 ст.275 ГК України розрахунки за договором енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів) встановлених відповідно до вимог закону.

Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 28.11.2014 №646, (набрала чинності з 01 грудня 2014р.), №518 від 16.05.2014р. ( набрала чинності з 01.06.2014р.), №275 від 27.02.2015р. (набрала чинності з 01.03.2015р. ), №1136 від 31.03.2015р. (набрала чинності з 01.04.2015р.) встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) Львівському міському КП «Львівтеплоенерго».

Двоставковий тариф на теплову енергію визначає грошовий вираз двох окремих частин: умовно-змінної як вартості одиниці (1Гкал) спожитої теплової енергії та умовно-постійної як абонентської плати за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження, застосування яких забезпечує плановий річний дохід від реалізації на рівні суми планової річної повної собівартості та відповідного планового річного прибутку, що забезпечується застосуванням одно ставкового тарифу, розрахованого відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому, до умовно-змінної частини тарифу включаються планові прямі витрати на технологічне паливо і технологічну електроенергію для виробництва теплової енергії власними котельнями, покупну теплову енергію, встановлену НКРЕ повну планову собівартість теплової енергії, виробленої власними теплоелектроцентралями, тепловими і атомними електростанціями, когенераційними установками та відповідна частина планового прибутку.

До умовно-постійної частини тарифу включаються решта витрат планової собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, крім перелічених вище і віднесених до умовно-змінних витрат, та відповідна частина планового прибутку.

Таким чином, плата за приєднане теплове навантаження входить до складу скоригованого тарифу на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, являє собою абонентську палату за Гкал/год теплового навантаження, а також плата за приєднане теплове навантаження є складовою ціни, яку споживач зобов»язаний сплатити теплопостачальній організації за надані йому послуги теплопостачання.

Як вбачається зі змісту договору («предмет договору») споживач зобов»язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.6.3, споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Матеріалами справи ( звітами споживача, документами, іменованими як «інформація по об»єкту», рахунками на оплату, постановами НКРЕКП) підтверджується кількість спожитої відповідачем теплової енергії (Гкал) у спірному періоді, тариф за одиницю фактично т/е (без ПДВ) грн./Гкал; вартість спожитої теплової енергії, вартість приєднаного теплового навантаження із врахуванням максимального теплового навантаження Гкал/год. і вартості приєднаного теплового навантаження без ПДВ, грн.). Зазначені відомості у розрахунку заборгованості не заперечуються відповідачем.

Згідно із п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.598,599 ЦК України зобов»язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених законом або договором. Припинення зобов»язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідач здійснив наступні платежі на розрахунковий рахунок позивача за спожиту по Договору №4704А у спірному періоді (грудень 2014 - липень включно 2015 року) теплову енергію:

-25.08.2015р. по квитанції №78 перераховано 2 898,19 грн. з призначенням платежу: «За Т\Ен-ю Рах.№4704А-12 уг.№4704А від 01.10.2010»;

-08.09.2015р. по квитанції №5 перераховано 2933,15 грн. з призначенням платежу: «платежі населення за теплову енергію Дог. 4704А».;

-14.09.2015р. по квитанції №338 перераховано 6 239,00 грн. з призначенням платежу: «За теплову енергію зг. Угоди №4704А від 01.10.2010 з 2 по 8 міс.2015».

Таким чином, платежем на суму 2 898,19 грн., який проведено відповідачем до звернення позивача із позовною заявою до господарського суду, відповідач оплатив виставлений позивачем рахунок №4704А-12 за грудень 2014р. в сумі 2 898,19 грн., з якої: 2 898,15 грн. вартість спожитої теплової енергії разом із вартістю приєднаного теплового навантаження за грудень 20154 року та 0,04 грн. пені, вказаної у зазначеному рахунку.

В розумінні ст.1 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, в контексті цієї норми має значення лише суб»єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд повинен відмовити в позові.

В даному випадку, станом на момент звернення позивача з позовом до господарського суду відповідач розрахувався за спожиту у грудні 2014 року теплову енергію, перерахувавши на рахунок позивача 25.08.2015 року кошти в сумі 2 898,19 грн. Отже, порушення права чи законного інтересу позивача в цій частині заявлених вимог, як і спору, станом на момент звернення позивача з позовом до суду не виявлено. Позивачем безпідставно заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 898, 15 грн. основного боргу за грудень 2014 року і в цій частині в задоволенні позовних вимог йому слід відмовити.

Як встановлено судом, відповідач у квитанціях №5 від 08.09.2015р. та №338 від 14.09.2015р. зазначив призначення платежу, а саме, що це плата за теплову енергію згідно договору №4704А від 01.10.2010р. (при цьому у квитанції №338 додатково зазначив і період за який спожита теплова енергія оплачується: з 2 по 8 міс.2015р).

Доводи позивача про застосування положень ст.534 Цивільного кодексу України суд відхиляє з огляду на таке.

Як встановлено господарським судом, відповідач у платіжних документах зазначив призначення платежу, а саме, що це плата за теплову енергію.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач, зарахувавши перераховані відповідачем грошові кошти з конкретно визначеним у платіжних документах (квитанції №5 від 08.09.2015р. та №338 від 14.09.2015р.) призначенням платежу «…за теплову енергію…» на погашення вказаних у рахунках на оплату сум нарахованої пені, порушив принципи ведення бухгалтерського обліку та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004р. №22. Так, пунктом 3.8 вказаної Інструкції встановлено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення (в даному випадку -квитанції) заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.06.1995р. за №168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проводяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Отже, черговість погашення вимог за грошовими зобов»язаннями, передбачена ст.534 ЦК України, на яку посилається позивач, може застосовуватись при недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов»язання, отриманого без реквізиту «Призначення платежу».

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначено, відповідно до п.6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідно до п.6.3, споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Сума 2933,15 грн., яка перерахована відповідачем на рахунок позивача по квитанції №5 від 08.09.2015р.,є вартістю спожитої відповідачем у січні 2015 року теплової енергії в сукупності з вартістю теплового навантаження. Відповідач мав обов»язок розрахуватись з позивачем за спожиту теплову енергію, поставлену у січні 2015 року, до 15-го лютого 2015 року, однак несвоєчасно виконав обов»язок по оплаті .

Слід зазначити, що моментом виконання грошового зобов»язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора, або видачі їх йому готівкою.

За спожиту теплову енергію в лютому 2015 року відповідач повинен був розрахуватись з позивачем - до 15 березня 2015 року; у березні 2015 року - до 15 квітня 2015 року; у квітні 2015р. - до 15 травня 2015р. ; у травні 2015р. - до 15 червня 2015 р. ; у червні 2015р. - до 15-го липня 2015р. і у липні 2015р - до 15-го серпня 2015р.

Однак, як вбачається із матеріалів справи відповідач провів розрахунок з позивачем за спожиту теплову енергію у лютому - липні 2015 року 14 вересня 2015 р. ( квитанція №338).

Суд вбачає за доцільне зазначити, що основний борг в сумі 11 450,82 грн. розрахований позивачем з грудня 2014 року по липень місяць 2015 року включно. Нарахування за серпень 2015 року (за спожиту теплову енергію та за приєднане теплове навантаження) до розрахунку заборгованості позивачем не включені.

Із врахуванням вищенаведеного, станом на час розгляду справи по суті відповідач повністю розрахувався з позивачем за спожиту згідно Договору №4704А від 01.10.20-10 року у період: грудень 2014 р. - липень місяць 2015р. (включно) теплову енергію.

Встановлено, що має місце переплата коштів відповідачем, оскільки в суму коштів сплачених по квитанції №338 відповідач включив і кошти за спожиту теплову енергію у серпні 2015 року. Однак, нарахування за серпень місяць 2015 року в предмет дослідження у даній справі не входять

Згідно із п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В частині вимоги позивача про стягнення 9014,05 грн. основного боргу провадження підлягає припиненню, у зв»язку із відсутністю предмета спору станом на момент розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п.4 (п.п.4.1) Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ,- сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У п.3 зазначеної Постанови вказано, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

У застосуванні індексації можуть враховуватись рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки інфляційних втрат , суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає сума 2100,53 грн. (замість 2100,56 грн.), у зв»язку із допущеними позивачем арифметичними помилками у розрахунку (03.місяць - фактично 233,95 грн., а вказано 233,96 грн.; 05 місяць - фактично115,97 грн. замість -115,96 грн.).

Перевіривши проведені позивачем розрахунки 3 % річних, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає сума 155,70 грн., яка заявлена позивачем до стягнення, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а правами, передбаченими ч.4 ст.22 ГПК України ( у тому числі щодо збільшення розміру позовних вимог) наділений лише позивач. Згідно проведеного судом розрахунку 3% річних підлягали б до стягнення сума 167,44 грн. А саме :

з 16.01.15р.(дата визначена позивачем) по 24.08.15р. (день оплати 25.08.15р. у розрахунок не включається) , за 221 день прострочки, від суми боргу 2898,15 грн., - 3% річних =52,64 грн.;

з 16.02.15р. по 28.08.15р. , за 194 дні прострочки, від суми боргу 2933,15 грн., -3% річних=46,76 грн.;

з 16.03.15р. по 28.08.15р., за 166 днів прострочки, від суми боргу 2407,44 грн., - 3% річних =32,84 грн.;

з 16.04.15р. по 28.08.15р., за 135 днів прострочки, від суми боргу 2395,76 грн., 3% річних=26,58 грн.;

з 16.05.15р. по 28.08.15р., за 105 днів прострочки, від суми боргу 803,64 грн.,-3% річних =6,93 грн.;

з 16.06.15р. по 28.08.2015р., за 74 дні прострочки, від суми боргу 158,02 грн., 3% річних =0,96 грн.;

з 16.07.15р. по 28.08.15р., за 44 дні прострочки, від суми боргу 158,02 грн., 3% річних + 0,57 грн.;

з 16.08.15р. по 28.08.15р., за 13 днів прострочки, від суми боргу 158,02 грн., 3% річних = 0,16 грн.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 13 707,08 грн. заборгованості підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» ( вул.Д.Апостола,1, м.Львів, 79040; код ЄДРПОУ 05506460) 3% річних в сумі 155,70 грн., інфляційні втрати в сумі 2100,53 грн., судовий збір в сумі 1 001,46 грн. судового збору.

3. В задоволенні вимоги про стягнення 2898,15 грн. основного боргу та 0,03 грн. інфляційних втрат відмовити позивачу.

4. Припинити провадження в частині вимоги про стягнення 9014,05 грн. основного боргу.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 09.11.2015р.

Суддя Кітаєва С.Б.