Ухвала суду № 53312203, 04.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6879/15

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Артеменка І.А.,

суддів: Плавич Н.Д.,

Суворова В.О.,

при секретарі: Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та прокуратури Одеської області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Одеської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірної бездіяльності працівників прокуратури,-

встановила:

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 червня 2014 року, визнано неправомірною бездіяльність посадових осіб прокуратури Одеської області по виконанню постанови Березівського районного суду Одеської області від 20 вересня 2011 року про скасування постанови оперуповноваженого Березівського РВ ГУ МВС України в Одеській області від 23 серпня 2011 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб УПСЗН Березівської районної адміністрації за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 190, 356, 358 КК України, яка набрала законної сили 28 вересня 2011 року, та постанови Березівського районного суду Одеської області від 23 вересня 2011 року щодо притягнення до кримінальної відповідальності працівників прокуратури Березівського району та прокуратури Одеської області, яка набрала законної сили з 19 жовтня 2011 року.

Не зважаючи на її численні скарги посадові особи прокуратури Одеської області до теперішнього часу не прийняли процесуального рішення. У зв'язку з оскарженням бездіяльності працівників прокуратури нею понесені матеріальні витрати, пов'язані із зверненнями до Приморського районного суду м. Одеси та Київського районного суду м. Одеси, явкою до судів з питань оскарження їх дій, придбанням канцелярських товарів, ксерокопіювання документів та інших витрат за період з 09 листопада 2011 року по 03 червня 2014 року на загальну суму 1166,70 грн.. На витрачені кошти вона могла утримувати себе та дочку.

У зв'язку порушенням її прав та прав її дочки прокуратурою Одеської області завдано моральну шкоду, яку вона оцінила у 50000 грн..

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просила стягнути з Державного бюджету України на її користь майнову шкоду в розмірі 1166,70 грн. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн. шляхом списання вказаних сум з рахунку прокуратури.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3, задоволено частково. Стягнуто з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1000 грн.. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 та прокуратура Одеської області подали апеляційні скарги.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 09 квітня 2015 року у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 відмовлено, апеляційну скаргу прокуратури Одеської області задоволено. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

ОСОБА_3 оскаржила зазначені рішення суду до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 червня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення апеляційного суду в частині ОСОБА_3 до прокуратури Одеської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди скасовано, у цій частині справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційних скарг, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 частково та стягуючи з прокуратури Одеської області на її користь моральну шкоду у розмірі 1000 грн., суд першої інстанції виходив із доведеності факту неправомірних дій службових осіб прокуратури, завдання позивачці цією бездіяльністю моральної шкоди, яка відповідно до вимог ст.ст. 1167, 1176 ЦК України підлягає відшкодуванню органом прокуратури.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 червня 2014 року визнано неправомірною бездіяльність посадових осіб прокуратури Одеської області по виконанню постанови Березівського районного суду Одеської області від 20 вересня 2011 року про скасування постанови оперуповноваженого Березівського РВ ГУ МВС України в Одеській області від 23 серпня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб УПСЗН Березівської районної адміністрації за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 190, 356, 358 КК України, яка набрала законної сили 28 вересня 2011 року, та постанови Березівського районного суду Одеської області від 23 вересня 2011 року щодо притягнення до кримінальної відповідальності прокуратури Березівського району та прокуратури Одеської області, яка набрала законної сили з 19 жовтня 2011 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбачено в ч.ч. 1-5 цієї статті, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до ч. 1 яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідальність за шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю працівника пі час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків згідно зі ст. 1172 ЦК України покладається на юридичну особу, з якою цей працівник перебуває у трудових правовідносинах.

Постанова Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2014 року, якою встановлено факти порушень при розслідуванні кримінальної справи, порушеної за заявою ОСОБА_3, є преюдиціальною при вирішенні зазначеного спору (ч. 3 ст. 61 ЦПК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки постановою суду, що набула чинності, встановлено протиправну бездіяльність посадової особи прокуратури Одеської області, то позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, що виразилась у душевних стражданнях, завданих неправомірною бездіяльністю.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ст. 1176 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 4 зазначеного Закону передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Таким чином, встановлюючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню прокуратурою Одеської області на користь ОСОБА_3 у розмірі 1000 грн., суд першої інстанції виходив з засад розумності та справедливості, з чим колегія суддів погоджується у повному обсязі.

Посилання апелянта ОСОБА_3 на спричинення їй прокуратурою моральної шкоди у розмірі 50000 грн. є необґрунтованим, значно завищеним, та не підтверджується матеріалами справи.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання прокуратури Одеської області на відсутність взагалі спричинення ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки як вже було зазначено, постановою Київського районного суду м. Одеси від 23.04.2014 року встановлено факти порушень при розслідуванні кримінальної справи за заявою ОСОБА_3, що не могло не спричинити їй моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, завданих неправомірною бездіяльністю.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову ОСОБА_3, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин і закон, який їх регулює.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Викладені в апеляційних скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1. ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та прокуратури Одеської області відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди з прокуратури Одеської області у розмірі 1000 грн. залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

Н.Д. Плавич

В.О. Суворов