Ухвала суду № 53311981, 02.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8462/15

Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О. Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Бабія А.П.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Железнову В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27.07.2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про незаконне списання грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,-

встановила:

Позивачка звернулася з вказаним позовом до суду (а. с. 2-3), який уточнила в ході розгляду справи (а. с. 71-72) та просила стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь грошові кошти у розмірі 1 268,08 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Свої позовні вимоги позивачка, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовувала тим, що з 11.09.2014 року обіймає посаду провідного казначея відділу обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області. Оскільки ГУ ДКСУ в Одеській області обслуговується тільки в ПАТ КБ «ПриватБанк» вона 16.09.2014 року оформила зарплатну картку в ПАТ КБ «ПриватБанк». 19.09.2014 року їй на мобільний телефон прийшло СМС повідомлення про списання заробітної плати, однак у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» їй ніяких пояснень не надали, а 21.11.2014 року роздрукували виписку в якій чітко відображено, коли і куди перераховувалася її заробітна плата. У своєму позові позивачка також вказує, що не отримавши очікувану заробітну плату опинилася у дуже скрутному становищі, так як не є місцевою жителькою, проживає у орендованому житлі, за яке не змогла розрахуватися своєчасно. Незаконне позбавлення її заробітної плати привело до того, що вона була вимушена брати гроші в борг, щоб якось прожити. Перелічені вище обставини, на думку позивачки, викликані незаконними діями працівників ПАТ КБ «ПриватБанк», завдали їй моральної шкоди, тому що вона розраховуючи отримати зароблені гроші, була позбавлена можливості скористатися ними, позивачка вимушена була витрачати свій вільний від роботи час на з'ясування причин незаконного списання коштів, звертатися до керівництва відділення банку, де з нею відверто відмовлялися спілкуватися, консультуватися з юристами, готувати позови та звертатися до суду. Зазначені вище обставини, враховуючи, що вона є вагітною, негативно вплинули на її моральний стан, що стало приводом для звернення з позовом до суду і про стягнення моральної шкоди.

В судовому засіданні в суді першої інстанції 29.05.2015 року позивачка свої позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві. В судове засідання, призначене до розгляду на 27.07.2015 року позивачка не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій вказала, що позов підтримує. Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» в судовому засіданні 29.05.2015 року проти задоволення позову заперечував, надавши суду письмові заперечення, в яких зазначив, що 06.08.2012 року між позивачкою та відповідачем був укладений трудовий договір та договір про повну матеріальну відповідальність. Позивачка була прийнята на посаду касира-операціоніста 2 категорії відділення № 62 Південного ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копіями наказу про прийняття її на роботу. 27.08.2012 року ревізійною бригадою у складі керівника відділення ОСОБА_4, та завідуючої касою, касиром-операціоністом ОСОБА_5 станом на 27.08.2012 року проведений перелік грошових коштів, які знаходяться в кабінці операційної каси касира ОСОБА_5 та складено акт № 16829488 про недостачу/надлишки грошових коштів в операційній касі. Нестача складала 1 448,18 грн. Оформлення документу щодо виникнення недостачі грошових коштів (акт недостачі № 16829488 від 27.08.2012 року) було здійснено у відповідності до встановлених у банку процедур. 10 вересня 2012 року позивачка була звільнена за власним бажанням, однак недостача грошових коштів нею не погашена. Таким чином, представник банку вважав, що відрахування із заробітної плати ОСОБА_5 було здійснено на підставі зазначеного вище акту недостачі № 16829488 від 27.08.2012 року у відповідності до порядку встановленого ст. ст. 130-138 КЗпП України, тому і немає підстав для задоволення позову як в частині стягнення матеріальної так і моральної шкоди. Представник відповідача в судові засідання 06.07.2015 та 27.07.2015 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.07.2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_3 незаконно списані грошові кошті у розмірі - 1 268 (одна тисяча двісті шістдесят вісім) гривень 08 копійок. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_3 1 500 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27.07.2015 року, в якій просить скасувати рішення суду від 27.07.2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі, посилаючись на те, що не погоджується з оскаржуваним рішенням суду, вважає його незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» підтримала апеляційну скаргу. Позивачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи від неї на адресу суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк», дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та наданих доказів і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 перебувала у трудових відносинах з ПАТ КБ «ПриватБанк». З 09 серпня 2012 року позивачка була прийнята на посаду касира-операціоніста 2 категорії відділення № 62 Південного ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», а 10 вересня 2012 року її звільнено за власним бажанням. За період роботи ОСОБА_5 у ПАТ КБ «ПриватБанк» на посаді касира-операціоніста, а саме 27 серпня 2012 року була проведена перевірка кількості грошових коштів, які знаходилися в кабінці операційної каси касира ОСОБА_5 за результатами якої складено акт № 16829488 про нестачу грошових коштів в операційній касі. Після звільнення з ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_5 у березні 2013 року звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі та моральної шкоди у розмірі - 5 000 грн.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року ОСОБА_5 в задоволенні позову відмовлено. Вказаним рішенням встановлено, що під час виконання трудових обов'язків, яке полягало у незабезпеченні схоронності матеріальних цінностей позивачкою, заподіяно матеріальну шкоду банку, що виявилася у нестачі грошових цінностей, підтверджених актом № 16829488 від 27 серпня 2014 року. Також в судому рішенні наголошується, що згідно позовної заяви та обставин справи вимога ОСОБА_5 про стягнення коштів при звільненні ґрунтується на оскарженні відрахування із заробітної плати за актом недостачі, тому даному випадку суд застосував тримісячний строк для звернення до суду про вирішення трудового спору.

Судом також встановлено, що з 11 вересня 2014 року ОСОБА_5 обіймає посаду провідного казначея відділу обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів державного бюджету Управління обслуговування розпорядників та інших клієнтів Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Згідно з Договором № 278 про розрахунково-касовому обслуговуванні організації по видачі заробітної плати з використанням платіжних карток від 20 лютого 2007 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та Головним Управлінням ДКСУ в Одеській області, врегульовано відносини між організацією та Банком, в частині відкриття карткових рахунків на користь фізичних осіб для виплати заробітної плати та інших видів виплат, розрахунково-касового обслуговування при видачі заробітної плати та інших видів виплат, передбачених діючим законодавством України, працівникам організації з використанням платіжних карток Міжнародних платіжних Систем. Згідно з Договором якість послуг повинно відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, регулюючим порядок надання банківських послуг.

Враховуючи вищевказаний Договір позивачка влаштувавшись на роботу у Головне Управління ДКСУ в Одеській області, як інші працівники цієї установи, оформила зарплатну картку у ПАТ КБ «ПриватБанк». Сторонами підтверджено, що за час роботи позивачки у ГУ ДКСУ в Одеській області їй була нарахована та перерахована на заробітну картку, зароблена нею заробітна плата на посаді провідного казначея відділу обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів державного бюджету Управління обслуговування розпорядників та інших клієнтів ГУ ДКСУ в Одеській області, з якої працівниками ПАТ КБ «ПриватБанк» 16.09.2014 року та 19.09.2014 року проведено списання грошових коштів на загальну суму 1 268,08 гривень.

Сторона відповідача вважає, такі дії працівників ПАТ КБ «ПриватБанк» цілком законними, посилаючись на порушення позивачкою трудових обов'язків за час її роботи у Банку, на акт про недостачу матеріальних цінностей, згідно з яким ОСОБА_5 при звільненні з їхнього Банку у вересні 2012 року мала б відшкодувати відповідачу грошові кошти. Оскільки, позивачка при звільненні, нестачу не погасила, то на думку сторони відповідача, вони у відповідності до правил ст. ст. 130-138 КЗпП України, мали законні підстави самостійно провести відрахування із заробітної плати ОСОБА_5, навіть заробленої позивачкою на іншому місці роботи.

Проте, суд першої інстанції не погодився з такою правою позицією сторони відповідача з огляду на вимоги передбачені ст. ст. 130, 132, 136 КЗпП України, ст. ст. 1066, 1071 ЦК України.

В судовому засіданні також встановлено, що протиправною поведінкою відповідача, яка виразилася в необґрунтованому списанні з карткового рахунку позивачки належних їй сум, які перераховані підприємством - ГУ ДКСУ в Одеській області, як щомісячна заробітна плата, ОСОБА_3 завдана моральна шкода. Судом встановлено, що Банк розпорядився грошовими коштами клієнта без відповідного доручення та правових підстав, що тягне за собою настання відповідальності банку. Норма ст. 41 передбачає застереження, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове списання грошових коштів належних позивачці, прирівнюється до примусового відчуження об'єктів права приватної власності - майна (грошей що находяться на рахунку клієнта). Всі ці обставини, свідчать про нехтування керівниками підприємства відповідача конституційними правами громадянки, клієнта їхнього Банку, що як наслідок завдало переживань, нервових потрясінь, ставило у скрутне становище її сім'ю, негативно вплинуло на її добробут, позбавило можливості скористатися заробітною платою, на яку позивачка розраховувала. Така протиправна поведінка відповідача призвела до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагала від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя, яка будучи вагітною, вимушена звертатися за поясненнями до працівників Банку, за консультаціями до юристів, і як наслідок з позовом до суду. З цих підстав суд першої інстанції вважав, що можна зробити висновок, що ОСОБА_3 завдана моральна шкода, розмір якої суд визначив у сумі 1 500 грн., яка відповідно до вимог статей 23, 1167 ЦК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги позивачки.

Судова колегія, вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку на підставі наданих та досліджених доказів, частково задовольнивши позов ОСОБА_3

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, наданим доказам та відповідним нормам матеріального і процесуального права, а суд першої інстанції правомірно на підставі вимог закону та на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивачки.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами, що позивачка перебувала в трудових відносинах з відповідачем, працювала у відповідача на посаді касира-операціоніста 2 категорії відділення № 62 Південного ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк». За час роботи у відповідача, в позивачки було виявлено недостачу грошових коштів в операційній касі в розмірі 1 448,12 грн., про що було складено відповідний акт № 16829488, а 10.09.2012 року позивачку звільнено за власним бажанням (а. с. 57-68).

Недостача виявлена під час роботи позивачки, не була останньою відшкодована відповідачеві, тому відповідач, вважаючи свої дії правомірними, самостійно здійснив відрахування із заробітної плати позивачки, з метою погашення недостачі, в розмірі 1 268,08 грн. (а. с. 8-9), що підтвердила в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції і представник відповідача, яка була перерахована на картковий рахунок позивачки, відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк», на підставі договору про розрахунково-касове обслуговування організації по видачі заробітної плати з використанням платіжних карт, укладеного між Головним управлінням Державного казначейства України в Одеській області, де працює позивачка (а. с. 6), та ПАТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 42-51).

Відповідно до ст. 136 КЗпП України , покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Тобто, відповідно до вимог вказаної норми закону покриття шкоди працівника, шляхом відрахування із заробітної плати працівника, можливо лише за його згодою, в інших випадках спір вирішується в установленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, позивачка не надавала згоди відповідачеві на відрахування із її заробітної плати для покриття шкоди.

Крім того, як встановлено вище, самостійне відрахування відповідачем було здійснено із заробітної плати позивачки, перерахованої за іншим місцем її роботи, з карткового рахунку відкритого у відповідача.

Проте, відповідно до ст. 1071 ЦК України , банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Однак, позивачка не давала розпорядження відповідачеві на списання спірної суми коштів з її рахунку, а також відсутнє рішення суду, на підставі якого відповідач мав право списати вказані кошти, докази протилежного в матеріалах справи відсутні та суду апеляційної інстанції не надані.

Крім того, позивачка не перебуває в договірних відносинах з відповідачем, а відповідач перебуває в договірних відносинах з установою, в якій працює позивачка, стосовно, зокрема розрахунково-касового обслуговування при видачі заробітної плати з використанням платіжних карт (а. с. 42-51), докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Також відповідачем не наведено в судовому засіданні, відповідно до якого закону, він мав право без розпорядження позивачки списати грошові кошти з її рахунку, перераховані їй як заробітна плата.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно стягнення відповідно до ст. 1166 ЦК України з відповідача на користь позивачки незаконно списаних грошових коштів в розмірі 1 268,08 грн.

Також судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди, приймаючи до уваги вимоги ст. 1167 ЦК України та обставини, якими позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги в цій частині, і з яких виходив суд першої інстанції, задовольняючи частково ці позовні вимоги.

Судова колегія погоджується також з розміром стягнутої на користь позивачки моральної шкоди, оскільки судом першої інстанції розмір стягнутої моральної шкоди визначено з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України та засад розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачка надала доручення відповідачеві на списання з її рахунку грошових коштів з посиланням на Умови та правила надання банківських послуг, зокрема п. 1.1.3.1.6., з якими позивачка була ознайомлена, коли працювала у відповідача, відкриваючи картковий рахунок на отримання заробітної плати у відповідача, як пояснила в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача, судова колегія не приймає до уваги.

Оскільки, як було вказано вище, позивачка не перебуває у договірних відносинах з відповідачем (докази цього в матеріалах справи відсутні), а всі правовідносини, які існували між позивачкою та відповідачем, у зв'язку з трудовими відносинами, припинилися в результаті звільнення позивачки.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно стягнення моральної шкоди з відповідача, оскільки враховуючи вищевикладене та обставини, якими позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги в цій частині і, з яких виходив суд першої інстанції, задовольняючи ці позовні вимоги, та вимоги ст. ст. 23, 1167 ЦК України, вони не спростовують висновки суду першої інстанції в цій частині.

Таким чином, враховуючи вище наведене та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно відхилити, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27.07.2015 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27.07.2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про незаконне списання грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

А.П. Бабій

В.А. Станкевич