Рішення № 53311283, 04.11.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2015 р. Справа № 911/4032/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ІВ», Київська область, Обухівський район, с. Мала Вільшанка

про стягнення 267033087,88 грн.

секретар судового засідання Шніт О.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №209 від 20 березня 2015 року);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність №10/03 від 10 березня 2015 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_1» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ІВ» (далі - відповідач) про стягнення 267033087,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, відповідно до умов кредитного договору від 18 липня 2014 року за №42-2014, надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-ІВ» кредит в розмірі 210000000,00 грн. на умовах сплати процентів за користування кредитом з терміном остаточного повернення кредитних коштів 17 січня 2016 року. В порушення умов зазначеного договору відповідач заборгованість по кредиту та проценти за користування кредитними коштами в порядку, розмірі та строки, визначені договором, у повному обсязі не сплатив, у звязку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 210000000,00 грн. заборгованості, 42072849,32 грн. заборгованості за процентами, 7251357,96 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 457045,15 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів та 7252555,45 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 8 вересня 2015 року та призначено справу до розгляду на 7 жовтня 2015 року.

7 жовтня 2015 року через канцелярію суду представником відповідача подано заяву про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дане клопотання задоволено судом, розгляд справи №911/3354/15 здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Також, 7 жовтня 2015 року представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про призначення у справі №911/4032/15 судової економічної експертизи.

Судом відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки, суд не вбачає, що для вирішення зазначеного господарського спору у справі №911/4032/15 необхідні спеціальні знання.

Відповідно до ухвали суду від 13 жовтня 2015 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 4 листопада 2015 року.

Присутній у судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

4 листопада 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_1» (за договором кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-ІВ» (за договором позичальник) укладено кредитний договір №42-2014.

Відповідно до п. 1.1 договору, кредитор зобовязується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 210000000,00 грн., а позичальник зобовязується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором.

Згідно п. 1.2 договору, процентна ставка за користування кредитом становить 25% річних.

Пунктом 1.3 договору передбачено кінцевий термін погашення кредиту позичальником 17 січня 2016 року.

Згідно п. 2.2 договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці, методом «факт/факт».

Відповідно до пункту 2.3 договору, проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок №2909188001282 не пізніше 15 числа календарного місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту.

Згідно пункту 5.1 договору, кошти по кредиту надаються за заявками позичальника на одержання коштів.

Відповідно до пункту 8.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором кредитор має право припинити надання кредитних коштів за цим договором, скасувати ліміт кредитування та вимагати дострокового повного погашення заборгованості позичальника за кредитом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату предявлення вимоги.

Пунктом 14.4 договору передбачено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Договорами про внесення змін до кредитного договору, від 12 серпня 2014 року, від 14 серпня 2014 року, від 15 серпня 2014 року, від 15 вересня 2014 року, від 15 жовтня 2014 року та від 31 жовтня 2014 року, вносились зміни до кредитного договору щодо розміру та сплати процентів за користування кредитом, однак, в подальшому, відповідно до повідомлення про нікчемність правочину (договору), зазначені додаткові угоди на підставі п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі банк» визнано нікчемними.

Як визначено ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», норми якого є спеціальними і підлягають застосуванню до відносин сторін, оскільки запроваджено тимчасову адміністрацію у позивача, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Згідно ч. 4 вищезазначеної статті, уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Повноваження уповноваженої особи Фонду повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій ст. 38 Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів визначені п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону.

Відповідно до ч. 2-3 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Доказів оскарження зазначеного повідомлення відповідачем до суду не подано.

Судом встановлено, що позивач, на підставі заявки відповідача (том 1, а.с. 16), належним чином виконав взяті на себе зобовязання за договором щодо надання відповідачу кредитних коштів, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі 210000000,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи меморіальним ордером №843796 від 18 липня 2014 року (том 1, а.с. 76).

У звязку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі банк» на адресу відповідача надіслано повідомлення №11/1-27124 від 28 серпня 2015 року (том 1, а.с. 91) про дострокове виконання умов кредитного договору.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 10561 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за кредитним договором, що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 210000000,00 грн., заборгованості за процентами у розмірі 42072849,32 грн. залишилась непогашеною. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 210000000,00 грн., заборгованості за процентами у розмірі 42072849,32 грн. підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Розрахунок пені, наданий позивачем, є обґрунтованим та вірним, отже, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 7251357,96 грн. за період з 18 лютого 2015 року по 18 серпня 2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нараховані позивачем 3% річних за несвоєчасну сплату процентів у сумі 457045,15 грн. за період з 18 серпня 2014 року по 18 серпня 2015 року та інфляційні втрати у розмірі 7252555,45 грн. за період з 18 серпня 2014 року по 15 липня 2015 року, є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ІВ» (08730, Київська область, Обухівський район, с. Мала Вільшанка, вул. Шевченка, 1, код 34161691) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27т, код 19017842) 210000000 (двісті десять мільйонів) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 42072849 (сорок два мільйони сімдесят дві тисячі вісімсот сорок дев'ять) грн. 32 коп. відсотків за кредитом, 7251357 (сім мільйонів двісті пятдесят одна тисяча триста пятдесят сім) грн. 96 коп. пені, 457045 (чотириста пятдесят сім тисяч сорок пять) грн. 15 коп. 3% річних та 7252555 (сім мільйонів двісті пятдесят дві тисячі пятсот пятдесят пять) грн. 45 коп. інфляційних втрат.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ІВ» (08730, Київська область, Обухівський район, с. Мала Вільшанка, вул. Шевченка, 1, код 34161691) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 9 листопада 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць