Рішення № 53311090, 02.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2015Справа №910/21828/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД" (як товариство з обмеженою відповідальністю)

про стягнення 2 522 186,06 грн.

за участю представників:

від позивача:Сорохан Д.М.- представник за довіреністю № 2-265 від 29.12.2014 р. від відповідача:Рожок В.О.- представник за довіреністю № 15-282 від 22.10.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") з позовом до Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД" (як товариство з обмеженою відповідальністю) (далі - СП "УкрКарпатойл ЛТД") про стягнення 2 522 186,06 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору № 1504000499 від 15.04.2015 р. на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу в частині оплати наданих послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" просить суд стягнути з СП "УкрКарпатойл ЛТД" заборгованість в сумі 2 522 186,06 грн., яка складається з 2 034 831,37 грн. - суми основного боргу, 278 105,59 грн. - пені, 142 438,20 грн. - 7 % штрафу, 52 905,62 грн. - інфляційних втрат, 13 905,28 грн. - 3 % річних.

Під час розгляду справи по суті від позивача надійшла заява, у якій останній просив припинити провадження по справі в частині позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу в сумі 2 034 831,37 грн., а також збільшив розмір інших позовних вимог. Вказану заяву суд долучив до матеріалів справи, проте до розгляду не прийняв у зв'язку з невиконанням позивачем вимог, передбачених ст.ст. 54-57 ГПК України, дотримання яких необхідне для подачі заяви про збільшення (зменшення) позовних вимог.

Отже, суд розглядає первісні позовні вимоги, заявлені позивачем.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив у ньому відмовити, також зазначив про сплату суми основного боргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.04.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (виконавець) та Спільним українсько-американським підприємством "УкрКарпатойл ЛТД" (як товариство з обмеженою відповідальністю) (замовник) укладено договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу № 1504000499, відповідно до якого виконавець зобов'язується протягом строку, визначеного договором, зберігати в підземному сховищі газу (далі - ПСГ) природний газ, у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником та повернути замовнику газ у кількості, визначеній у договорі, а замовник зобов'язується внести плату із зберігання (закачування, відбору) у встановлені договором строки (розділ 1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору замовник передає виконавцю газ на зберігання, у тому числі страховий запас газу, у таких обсягах: 10 000 000 тис. куб. м. - обсяг газу замовника, що планується закачати в ПСГ у поточному сезоні зберігання (період з 16.04.2015 р. по 15.04.2016 р.), 73 406, 615 тис. куб. м. - обсяг газу замовника, який залишається в ПСГ з минулого сезону зберігання (період з 16.04.2014 р. по 15.04.2015 р.).

Розділом 3 договору сторони погодили тарифи газу: на закачування - 1 000 куб. м. газу в ПГС - 39,48 грн., тариф на зберігання 1 000 куб.м. - 55,44 грн., тариф на відбір 1 000 куб. м. - 39,48 грн.

Замовник сплачує послуги із закачування газу в ПСГ та його зберігання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця до 20 числа місяця, наступного за звітнім місяцем закачування газу (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору замовник зобов'язується протягом 15-ти днів з дати укладання договору сплатити виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився на подальше зберігання в ПСГ після закінчення минулого сезону зберігання.

Договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині зберігання газу по 15.04.2016 р., а вчастині проведення розрахунків - до повного виконання замовником своїх зобов'язань (розділ 9 договору).

У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору № 1504000499 від 15.04.2015 р. позивач прийняв на початок сезону 2015/2016 р.р. на зберігання природний газ в обсязі 73 406,615 тис. куб. м. на суму 2 034 831,37 грн., а також надав послуги по закачуванню до підземного сховища природного газу в обсязі 3 278,685 тис. куб.м. на загальну суму 220 327,63 грн., що підтверджується актом про обсяги залишку природного газу в ПСГ на початок сезону зберігання № 18/05-15 від 30.04.2015 р., актами приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ № 41/01-15 від 30.04.2015 р., № 71/01-15 ВІД 31.05.2015 р., № 96/01-15 від 30.06.2015 р.

Разом з тим, відповідач у порушення умов договору взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг виконав неналежним чином, сплатив лише вартість наданих послуг по закачуванню до підземного сховища природного газу на суму 220 327,63 грн., що підтверджується розрахунокм заборгованості позивача та поясненнями представників сторін.

Таким чином, у відповідача станом на день звернення до суду з даним позовом виникла заборгованість за послуги зі зберігання природного газу, який залишився у природному сховищі на початок сезону зберігання 2015/2016 р.р., у сумі 2 034 831,37 грн.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

У судовому засіданні встановлено, що під час розгляду справи по суті відповідач сплатив зоборгованість за послуги зі зберігання природного газу, який залишився у природному сховищі на початок сезону зберігання 2015/2016 р.р., на суму 2 034 831,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 674 від 24.09.2015 р.

Отже, у такий спосіб відповідач припинив грошові зобов'язання з оплати наданих послуг у повному обсязі, у зв'язку з чим провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки основна заборгованість у СП "УкрКарпатойл ЛТД" за договором № 1504000499 від 15.04.2015 р. відсутня.

Також позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язання, а саме - 278 105,59 грн. - пені, 142 438,20 грн. - 7 % штрафу.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 5.2 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених пунктами 4.1 - 4.4 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простороченого платежу за кожен день прострочення платежу.

При цьому суд враховує, що нарахування пені здійснюється на наступний день після настання строку, встановленого пунктами 4.1, 4.3 договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Також згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Провівши перерахунок заявленої позивачем суми пені відповідно до умов договору, подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 278 105,59 грн., тобто у сумі, про яку просить позивач.

Щодо нарахування штрафу у сумі 142 438,20 грн. суд зазначає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Так, позивач обгрунтовує свої вимоги частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, застосовується штраф за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів у розмірі семи відсотків від вартості товарів, послуг, з яких допущене порушення.

Суд приймає до уваги, що позивач у справі є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, але за змістом ч. 2 ст. 231 ГК України цією нормою передбачено застосування штрафних санкцій до порушень негрошових зобов'язань, а тому суд вважає необгрунтованим нарахування позивачем штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки в даному випадку має місце порушення грошового зобов'язання (оплата наданих послуг).

З наведених підстав суд відмовляє позивачу у стягненні 142 438,20 грн. - 7 % штрафу задоволенню не підлягають.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 52 905,62 грн. та 13 905,28 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової суми боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 13 905,28 грн., тобто у сумі, якій просить позивач, а також інфляційна складова боргу у сумі 32 205,52 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем, оскільки у період з 21.05.2015 р. по 22.07.2015 р. (нарахування на суму заборгованості за надані послуги по закачуванню газу до підземного сховища природного газу) індекс інфляції становив 0.

При цьому суд врахував, що нарахування матеріальних втрат здійснюється на наступний день після настання строку встановленого пунктами 4.1, 4.3 договору.

На підставі викладеного та зважаючи на встановлені обставини у справі, позовні вимоги ПАТ "Укртрансгаз" підлягають частковому задоволенню.

Щодо доводів відповідача про наявність виняткових обставин, що є підставою для відмови у стягненні штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У даному випадку суд враховує, що порушення зобов'язання з боку відповідача не є виключенням чи випадком, з яких сталося прострочення належних до сплати сум.

Посилання відповідача на наявність податкового боргу та припинення видобутку вуглеводнів на Битків-Бабченському родовищі, суд не приймає, оскільки ці обставини не свідчать про відсутність його вини у порушенні зобов'язання, а є результатом господарської діяльності підприємства, яку відповідач здійснює на власний ризик.

При цьому фінансове становище відповідача не спростовує факту допущеного ним прострочення в оплаті послуг зі зберігання та закачування газу, за яке договором передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що доводи відповідача про відмову в задоволенні штрафних санкцій є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД" (як товариство з обмеженою відповідальністю) про стягнення 2 522 186,06 грн. в частині стягнення зі Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД" (як товариство з обмеженою відповідальністю) заборгованості в сумі 2 034 831,37 грн. припинити.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД" (як товариство з обмеженою відповідальністю) про стягнення 487 354,69 грн. задовольнити частково.

Стягнути зі Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД" (як товариство з обмеженою відповідальністю) (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5, ідентифікаційний код 23152126) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) пеню в сумі 278 105 (двісті сімдесят вісім тисяч сто п'ять) грн. 59 коп., інфляційну складову боргу в сумі 32 205 (тридцять дві тисячі двісті п'ять) грн. 52 коп., 3 % річних у сумі 13 905 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 28 коп.

У решті позовних вимогах - відмовити.

Стягнути зі Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД" (як товариство з обмеженою відповідальністю) (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5, ідентифікаційний код 23152126) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) судовий збір у сумі 47 594 (сорок сім тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 96 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 2 листопада 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 9 листопада 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна