Рішення № 53310964, 05.11.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 р. Справа № 909/1092/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького,6,м. Київ,01001;

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради,

вул.Окружна, 8,м. Калуш, Калуський район,

Івано-Франківська область,77300;

про: стягнення заборгованості в сумі 816 443,30грн., з яких: 410 427,03грн. - пеня, 104 916,82грн. - 3% річних, 301 099,45грн. - інфляційні втрати,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - головний юрисконсульт відділу, (довіреність №14-100 від 18.04.2014р.);

від відповідача: ОСОБА_3В - юрисконсульт 1-ї категорії, (довіреність №1183 від 12.10.2015р.).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - КП "Водотеплосервіс" заборгованість в сумі 816 443,30грн., з яких: 410 427,03грн. - пеня, 104 916,82грн. - 3% річних, 301 099,45грн. - інфляційні втрати,

В судовому засіданні 15.10.15р. оголошувалась перерва до 05.11.15р.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому на:

- порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу природного газу №13/2754-ТЕ-15 від 28.12.12р., а саме, несвоєчасне здійснення розрахунків за поставлений позивачем, по актах приймання - передачі природного газу від 31.01.13р., 28.02.13р., 31.03.13р., 21.10.13р., 24.01.14р., природний газ в обсязі 4715,765 тис. куб.м., на загальну суму 6 173 879,56грн.;

- п. 7.2. Договору, положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, за порушення строків оплати поставленого природно газу, у відповідача в наявності зобов"язання сплатити позивачу 410 427,03грн. - пені, 301 099,45грн. - інфляційних втрат, 104 916,82грн. - 3% річних;

- приписи ст.ст. 525, 526, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача, в судовому засіданні, позовні вимоги визнав в повному обсязі. Разом з тим, просить суд, взяти до уваги повноту та добровільність виконання ним своїх договірних зобов"язань зі сплати коштів за поставлений природний газ, обумовлений Договором №13/2754-ТЕ-15 від 28.12.12р. та врахувати вкрай важке фінансове становище КП "Водотеплосервіс" (згідно довідки КП "Водотеплосервіс" №1173 від 09.10.15р., заборгованість споживачів послуг з теплопостачання - населення м.Калуша складає 3 886 238,97грн., згідно звіту про фінансові результати КП "Водотеплосервіс" за січень - грудень 2014р., збиток підприємства становить 78 479,00грн., згідно звіту про фінансові результати КП "Водотеплосервіс" за січень - червень 2015р., збиток підприємства становить 66 192,00грн.), а також той факт, що Комунальне підприємство "Водотеплосервіс" є єдиним у м.Калуш суб"єктом відносин у сфері водопостачання, теплопостачання та водовідведення, яке має проводити гарантоване першочергове забезпечення питною водою, теплом та відкачуванням господарсько-побутових стоків споживачів (фізичних та юридичних осіб), а примусове стягнення з відповідача вищевказаного нарахуваня призведе до катастрофічного фінансового становища і як наслідок неможливість здійснення господарської діяльності підприємства. У зв"язку з чим, відповідач просить суд, зменшити на 50% розмір нарахованої позивачем пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець/позивач) та КП "Водотеплосервіс" (Покупець/відповідач) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №13/2754-ТЕ-15 від 28.12.12р.

Згідно п. 1.1. Договору, у редакції Додаткової угоди №1 від 31.12.13р. до Договору, Продавець зобов"язується передати у власність Покупцю у 2013 році та у I півріччі 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов"язується прийняти і оплатити цей природний газ.

Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організацієми та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (п. 1.2. Договору).

Додатковою угодою №1 від 31.12.13р. до Договору, встановлено, Продавець передає Покупцеві у січні - червні 2014р. газ, спожитий Покупцем за цим Договором у жовтні-грудні 2013р. Фактичні обсяги, що передаються за цим Договором у 2014р., зазначається помісячно в актах приймання - передачі природного газу.

Відповідно до п.5.2.Договору, ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1 091,00грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20грн., всього з ПДВ - 1 309,20грн.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Дослідженням обставин справи судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач передав у власність відповідача, природний газ, в обсязі 4715,765 тис. куб.м., на загальну суму 6 173 879,56грн. Даний факт підтверджують належним чином оформлені підписані та скріплені печатками сторін акти - приймання передачі природного газу від 31.01.13р., спожитий у січні 2013р., від 28.02.13р., спожитий у лютому 2013р., від 31.03.13р., спожитий у березні 2013р., від 21.10.13р., спожитий у січні 2013р., у лютому 2013р., у березні 2013р., у квітні 2013р., від 24.01.14р., спожитий у жовтні 2013р., у листопаді 2013р., у грудні 2013р. (а.с.20-33).

Як вбачається з виписки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" по операціях з КП "Водотеплосервіс" в період з 01.01.13р. по 30.11.14р. (а.с.35), відповідачем в повному обсязі здійснено розрахунок за поставлений природний газ в сумі 6 173 879,56грн., проте з порушенням строку проведення оплати, обумовленого п.6.1. Договору (підтверджено самим відповідачем в судовому засіданні).

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про застосування до відповідача відповідальності, обумовленої п.7.2. Договору купівлі-продажу природного газу №13/2754-ТЕ-15 від 28.12.12р., у вигляді пені в сумі 410 427,03грн. та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме, 301 099,45грн. - інфляційних втрат, 104 916,82грн. - 3% річних.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

В силу приписів ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Договір купівлі-продажу природного газу №13/2754-ТЕ-15 від 28.12.12р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. Договору, він у безспірному порядку зобов"язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вище зазначені правові норми та п. 7.2. Договору, позивачем правомірно нараховано відповідачу 410 427,03грн. - пені, 104 916,82грн. - 3% річних, 301 099,45грн. - інфляційних втрат, за період вказаний позивачем у розрахунку (а.с.9-12), який перевірено судом та визнано арифметично вірними.

Разом з тим, норми п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, надають право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічне положення міститься і в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Врахувавши ступінь вини відповідача у виникненні спору, причини неналежного виконання зобов"язання, факт добровільного виконання відповідачем своїх зобов"язань зі сплати коштів за поставлений позивачем природний газ, матеріальні інтереси обох сторін, особливість виробничо-господарського характеру діяльності відповідача - Комунальне підприємство "Водотеплосервіс" є єдиним у м.Калуш суб"єктом відносин у сфері водопостачання, теплопостачання та водовідведення, яке має проводити гарантоване першочергове забезпечення питною водою, теплом та відкачуванням господарсько-побутових стоків споживачів (фізичних та юридичних осіб, в т.ч. стратегічно важливих підприємств міста), важке фінансове становище КП "Водотеплосервіс" (згідно довідки КП "Водотеплосервіс" №1173 від 09.10.15р., заборгованість споживачів послуг з теплопостачання - населення м.Калуша складає 3 886 238,97грн., згідно звіту про фінансові результати КП "Водотеплосервіс" за січень - грудень 2014р., збиток підприємства становить 78 479,00грн., згідно звіту про фінансові результати КП "Водотеплосервіс" за січень - червень 2015р., збиток підприємства становить 66 192,00грн.), а також, зважаючи на те, що розмір нарахованої позивачем пені є надмірно великим і сплата неустойки зачепить не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси споживачів, зокрема, щодо задоволення суспільних та особистих потреб населення, підприємств, установ та організацій з централізованого водо-, теплопостачання, водовідведення, підігріву води, та те, що порушення відповідачем зобов"язання не потягло за собою значних збитків для позивача, суд вважає за можливе, зменшити на 50% розмір нарахованої позивачем неустойки та стягнути з відповідача 205 213,52грн. - пені.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, на основі вище викладеного, стягненню в судовому порядку підлягає пеня в сумі 205 213,52грн., 3% річних в сумі 104 916,82грн., інфляційні втрати в сумі 301 099,45грн. В частині стягнення пені в сумі 205 213,52грн.- відмовити.

Судові витрати, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача. При цьому, судом взято до уваги п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13р., згідно якого, у разі коли господарський суд на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов"язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 233 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 816 443,30грн. - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради, вул. Окружна, 8, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300 (ідентифікаційний код 32364207) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького,6,м. Київ,01001 (ідентифікаційний код 20077720) 205 213,52грн. (двісті п"ять тисяч двісті тринадцять грн. 52коп.) - пені, 104 916,82грн. (сто чотири тисячі дев"ятсот шістнадцять грн. 82коп.) - 3% річних, 301 099,45грн. (триста одну тисячу дев"яносто дев"ять грн. 45коп) - інфляційних втрат, 12 246,65грн. (дванадцять тисяч двісті сорок шість грн. 65коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з ОСОБА_1 підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради, вул. Окружна, 8, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300 (ідентифікаційний код 32364207) 205 213,52грн. (двісті п"ять тисяч двісті тринадцять грн. 52коп.) - пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.11.15р.

Суддя С.Кобецька