Рішення № 53310894, 03.11.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 р. Справа № 909/1035/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_3, вул. Дегтярівська, 27Т, м. Київ, 04119, адреса для листування: Харківське шосе, 49, м. Київ, 02096,

до відповідача: Дочірнього підприємства "Ямниця" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент", с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422,

про стягнення заборгованості за кредитним договором №132-2012 від 28.03.2012 року в сумі 132 217 221 грн. 46 коп.

за участю:

від позивача: ОСОБА_4 - представник, (довіреність № 445 від 09.07.2015 року)

від відповідача: ОСОБА_5 - представник, (довіреність зареєстрована за № 22 від 02.07.2015 року)

встановив: ОСОБА_1 акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_2" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Дочірнього підприємства "Ямниця" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №132-2012 від 28.03.2012 року в сумі 132 217 221 грн. 46 коп., з них 60 000 000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 13 209 698 грн. 65 коп. - заборгованість по процентам, 2 310 273 грн. 21 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 17 536 438 грн. 36 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 2 705 904 грн. 57 коп. - заборгованість по 3% річних, 33 993 180 грн. 18 коп. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту, 2 461 726 грн. 49 коп. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Кредитного договору №132-2012 від 28.03.2012 року, внаслідок чого утворилась сума заборгованості.

30 жовтня 2015 року відповідачем по справі подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи (вх. №11580/15), яка повинна встановити чи підтверджується документально розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви. В обгрунтування поданого клопотання останній посилається на велику суму позову, складні розрахунки, складність обчислення, для яких необхідні спеціальні знання в галузі економіки.

Нормами ч. 1 ст. 41 ГПК України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Однак відповідач, доказів щодо виявлення розбіжностей у нарахованій позивачем сумі заборгованості по кредитному договору (контррозрахунок) суду не надав .

До того ж, у відповідача було достатньо часу на вчинення всіх необхідних дій та перевірки обґрунтованості заявлених позивачем до стягнення сум. Так, ухвалами суду було зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Однак, вказані вимоги відповідачем не виконано.

За наведених обставин, суд приходить до висновку відмовити у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи вх. №11580/15 від 30.10.15.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, однак письмове заперечення суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд виходить з наступного.

28 березня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_2 "(по договору - кредитор/по справі - позивач) та Дочірним підприємством "Ямниця" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (по договору - позичальник/по справі - відповідач) укладено Кредитний договір №132-2012 зі змінами та доповненнями, згідно якого банк надав позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 60 000 000 грн. 00 коп., з кінцевим терміном погашення кредиту 25.03.2014 року включно, а позичальник зобов"язався отримати кредит , використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за його користування, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до умов Кредитного договору із змінами та доповненнями процентна ставка за користування кредитом складає з 28.03.12 по 30.11.12 - 19% річних, з 01.12.12 по 31.12.12 - 30 % річних, з 01.01.13 по 30.06.13 - 25% річних, з 01.07.13 - 27% річних.

Згідно п. 2.4 Кредитного договору проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок №2909888001104 не пізніше 15-го календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами зобов"язань за договором.

В силу ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі кредитного договору виникли зобо"язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб"єкти господарування та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання умов Кредитного договору №132-2012 від 28.03.2012 року позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 60 000 000 грн. 00 коп., а останній в свою чергу прийняв вказані кошти.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Меморіальних ордерів №1474923 від 28.03.12, №1474666 від 28.03.12 №1473543 від 28.03.12 та №1525467 від 29.03.12.

В силу ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.1..4 Кредитного договору сторони встановлено обов"язок позичальника достроково повернути всю заборгованість за Договором, а саме повернути всю суму кредиту, сплатити усі нараховані проценти, винагороди банку, штрафні санкції (за наявності), а також сплатити усі інші платежі , передбачені договором , у випадках, строки та в порядку передбачених умовами договору.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вбачається з умов Кредитного договору із змінами та доповненнями процентна ставка за користування кредитом змінювалась та складала з 28.03.12 по 30.11.12 - 19% річних, з 01.12.12 по 31.12.12 - 30 % річних, з 01.01.13 по 30.06.13 - 25% річних, з 01.07.13 - 27% річних.

Положенням ст.610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 612 вказаного кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України констатує, що договір є обов'язковий для виконання сторонами.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач допускав порушення зобов'язань по Кредитному договору №132-2012 від 28.03.2012 року, внаслідок чого станом на 20.08.2015 року сума заборгованості склала 73 209 698 грн. 65 коп., з них 60 000 000 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту, 13 209 698 грн. 65 коп. - заборгованість по відсотках.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На день розгляду справи відповідачем у справі не спростовано факт наявності вищевказаної заборгованості по кредиту. Доказів погашення боргу суду не подано.

Таким чином, сума заборгованості відповідача в сумі 73 209 698 грн. 65 коп., з них 60 000 000 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту, 13 209 698 грн. 65 коп. - заборгованість по відсотках є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 2 310 273 грн. 21 коп. та пені за несвочасну сплату процентів по кредиту в сумі 17 536 438 грн. 36 коп., то суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 цього ж кодексу штрафними санкціями визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 549, 550 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 14.4 Кредитного договору сторонами визначено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов"язань за цим Договором позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати , коли відповідне грошове зобов"язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов"язання. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов"язання.

Відповідачем не подано суду доказів вчасного виконання зобов"язання за Кредитним договором №132-2012 від 28.03.2012 року. Отже, позов в частині нарахування пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 2 310 273 грн. 21 коп. та пені за несвочасну сплату процентів по кредиту в сумі 17 536 438 грн. 36 коп. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та проценти річних, то суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.1. Кредитного договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов"язань за цим договором Кредитор має право припинити надання кредитних коштів за цим договором , скасувати ліміт кредитування та вимагати дострокового повного погашення заборгованості позичальника за кредитом разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред"явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню, штрафи та інші платежі відповідно до цього договору.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту по Кредитному договору складають 33 993 180 грн. 18 коп., інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів складають 2 461 726 грн. 49 коп. та 2 705 904 грн. 57 коп.- 3% річних за несвочасне погашення кредиту.

Щодо нарахування позивачем інфляційних, то слід зазначити, що при здійсненні судом перевірки їх нарахування згідно пошукової системи "Законодавство" судом встановлено, що сума нарахування значно перевищила суму заявленої позивачем. Разом з тим, судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов"язання. За наведених обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі заявленої позивачем, зокрема 33 993 180 грн. 18 коп. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту, 2 461 726 грн. 49 коп. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів та 3% річних за несвочасне погашення кредиту в сумі 2 705 904 грн. 57 коп.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та задоволення його в повному обсязі.

Щодо стягнення судового збору слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (діючого на момент подання позовної заяви) визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати за станом на 01.01.2015р. становив 1218,00 грн.

У серпні 2015 року позивачем ОСОБА_1 акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_2" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_3 подано до господарського суду позовну заяву з вимогою про стягнення заборгованості в сумі 132 217 221 грн. 46 коп.

Однак, ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (діючої на момент подання позовної заяви) встановлено перелік осіб, які звільненні від сплати судового збору.

Зокрема, п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Пунктом 5 частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб та тимчасову адміністрацію має право, зокрема, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про початок процедури ліквідації ОСОБА_1 акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" №63 від 20.03.2015 року призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 на період з 20.03.2015 року по 19.03.2016 рік

За наведених підстав, позивачем при зверненні до суду з даними позовними вимогами, не сплачувався судовий збір в порядку п.22 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Абзацом 2 пункту 4.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору: та у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судовий збір по справі слід стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вище наведене та факт задоволення судом позовних вимог в повному обсязі, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача в дохід державного бюджету 73 080 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 3, 4, 5 Закону України "Про судовий збір", ст. ст.11, 202, 509, 525, 526, 610, 612, 625, 629, 1048, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216, 218, 220, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства "Ямниця" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про стягнення заборгованості за кредитним договором №132-2012 від 28.03.2012 року в сумі 132 217 221 грн. 46 коп. - задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Ямниця" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422, код ЄДРПОУ 20539936) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2" ( вул. Дегтярівська, 27Т, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за кредитним договором №132-2012 від 28.03.2012 року в сумі 132 217 221 грн. 46 коп. (сто тридцять два мільйони двісті сімнадцять тисяч двісті двадцять одна гривня сорок шість копійки), з них: 60 000 000 грн. 00 коп. (шістдесят мільйонів гривень) заборгованість за кредитом, 13 209 698 грн. 65 коп. (тринадцять мільйонів двісті девять тисяч шістсот девяносто вісім гривень шістдесят пять копійки) заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 310 273 грн. 21 коп. (два мільйони триста десять тисяч двісті сімдесят три гривні двадцять одна копійка) пені за несвоєчасне погашення кредиту; 17 536 438 грн. 36 коп. (сімнадцять мільйонів пятсот тридцять шість тисяч чотириста тридцять вісім гривень тридцять шість копійки) пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 2 705 904 грн. 57 коп. (два мільйони сімсот пять тисяч девятсот чотири гривні пятдесят сім копійки) заборгованість по 3% річних, 33 993 180 грн. 18 коп. (тридцять три мільйони девятсот девяносто три тисячі сто вісімдесят гривень вісімнадцять копійки) інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту, 2 461 726 грн. 49 коп. (два мільйони чотириста шістдесят одна тисяча сімсот двадцять шість гривень сорок девять копійки) інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Ямниця" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422, код ЄДРПОУ 20539936) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; ОСОБА_2 отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) 73 080 грн. 00 коп. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.11.15

Суддя Фанда О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ ОСОБА_6 09.11.15